Полтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І.П.Котляревського Полтавська Обласна Універсальна Наукова
бібліотека імені І. П. Котляревського
бібліотека
  

Пошук по електронному каталогу

Сенсорний інтерфейс
Тел.: (05322) 2-17-83
Тел./факс: 56-99-30

Усі контакти
Головна

Про бібліотеку

Історична довідка

Запис до бібліотеки

Правила користування

Структура бібліотеки

Контактна інформація

Бібліотека у ЗМІ

Новини
Анонси

План заходів

Поточний місяць

Архів

Хроніка подій

Виставки

Масові заходи

Нові надходження
Ресурси бібліотеки

Каталоги і картотеки

Електронний каталог

Віртуальні виставки

Бібліотека вдячна

Видання бібліотеки

Бібліографічні

Інформаційні

Краєзнавчі

Методичні

Наукові та практичні доробки наших співробітників

Послуги бібліотеки

Основні послуги

Додаткові послуги

Віртуальна довідка

Програми та проекти

Отримай безоплатну правову допомогу

Пункт Доступу Громадян до офіційної інформації
(Програма Сприяння Парламенту ІІ)

Інтернет для читачів публічних бібліотек

Вікно в Америку

Ресурси бібліотек у боротьбі з корупцією

Бібліотеки - мости до е-урядування


                                                                 Кобзарю наш, почуй благання
                                                                 І жить навчи нас так, як ти:
                                                                 Щоб найсвятіші поривання
                                                                 Аж до могили донести!
                                                                                   Олена Пчілка 
          
Неперевершений світоч української культури, геніальний поет, художник, мислитель Тарас Григорович Шевченко відомий в історії України як непохитний борець за її державну незалежність та політичну самостійність, за повне визволення українського народу від національного й соціального гноблення. Його пройняті демократичними ідеями твори набули популярності серед громадськості та широких народних мас. Тарас Шевченко піднісся до вершин людського духу, до вершин вселюдської любові, бо був найбільшим патріотом України, заповідав нам любити свій народ, плекати свою культуру.
Творчість Кобзаря багатогранна, як і його талант. Він був і глибоким ліриком, і творцем епічних поем, і прозаїком, і драматургом, і великим художником. Переважну більшість своїх творів Тарас Григорович створив за межами України. Але й на чужині він зумів виразити, відтворити духовний стан свого народу. Далеко від рідного краю він творив для себе Україну і пензлем, і словом.
Ім’я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому встановлені пам’ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу, його ім’ям в Україні названі навчальні заклади, театри, площі, вулиці, міста, селища.
Перше скульптурне зображення поета і художника було створене у Санкт-Петербурзі вже через рік після смерті, а перший пам’ятник на українській землі встановили в Харкові в 1897 році.
Майже на усіх континентах світу, окрім Африки, є пам’ятники Шевченкові, у 47 країнах світу – 100 монументів.
Полтавці відразу ж після смерті Великого Кобзаря почали вшановувати його пам’ять. 6 травня 1861 року у Полтаві радикально настроєні члени Полтавської громади, які були одночасно учасниками таємного революційного товариства «Земля і воля»,  посадили на пам’ять про Шевченка дуб. Це був перший живий пам’ятник Кобзареві, що виріс з рідної землі, з любові народної. А 12 березня 1926 року на багатолюдному мітингу в Полтаві було урочисто відкрито пам’ятник Т. Шевченку (скульптор І. П. Кавалерідзе). У погляді поета – незламна сила, духовна енергія, рвучкий порив до тих часів, коли «буде син, і буде мати, і будуть люди на землі».
У 2014 році вся Україна і світова спільнота готуються гідно відзначити 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
З метою гідного святкування ювілею видатного сина українського народу, підтримки заходів із вивчення і популяризації спадщини Великого Кобзаря в Україні та за її межами Президент України В. Янукович 11.04.2012 р. підписав Указ №257/2012 «Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка», згідно з яким 2014 рік оголошено в Україні Роком Тараса Шевченка.
Бібліотеки області повинні розгорнути активну діяльність  по популяризації життєвого і творчого шляху Великого Кобзаря та по відзначенню ювілейної річниці поета, включившись в обласні Шевченківські читання, які будуть проходити з 22 січня по 1 грудня 2014 року.
Велику увагу слід приділити наочній популяризації життєвого і творчого шляху Кобзаря. З цією метою пропонуємо організувати в бібліотеках області книжково-ілюстративні виставки, перегляди літератури на теми:
  • «Тарас Шевченко: геній і пророк»;
  • «Кобзарева струна не вмирає»;
  • «Велич Тарасового слова»;
  • «Струни Великого Кобзаря»;
  • «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття»;
  • «Виразник дум народних» ;
  • «Між нас тобі, Тарасе, жити» тощо.

Рекомендуємо орієнтований план книжково-ілюстративної виставки

    «Шевченкове слово в віках не старіє»
«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття
Твоя, Тарасе, звільнена земля»
                                          В. Симоненко


Звернення до читачів:
«Українці!
Без Шевченка й рідної мови ми – ніхто.
Доростаймо до рівня Шевченкової свідомості, любімо Шевченка й пишаймося тим, що належимо до нації, котра дала нам і світові цього геніального Поета-Пророка!..».

Розділ 1. Величне і вічне слово Кобзаря.
                                        «Про велич і талант його трубити зайве, 
                                         Він сам про себе все сказав давним-давно.
                                         Шевченко – наш пророк, небесне сяйво,
                                         Його духовний світ – це наше знамено»
.
                                                                                                 І. Нечитайло


В першому розділі необхідно представити творчий доробок великого українського поета.

Розділ 2. Провісник долі України.
                                        «Він був сином мужика, і став володарем
                                         в царстві духу. Він був кріпаком, і став
                                         велетнем у царстві людської культури»

                                                                                                   І. Франко 


В другому розділі потрібно висвітлити літературу  про   життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка.
       
Розділ 3. Полтавські дороги Т. Шевченка.
                                                    «Місця, відвідані, змальовані чи  
                                                     описані Шевченком, а також і
                                                     перекази та легенди про нього,
                                                     створені  на Полтавщині під
                                                     впливом його перебування, -
                                                     все це стало безцінним культурним
                                                     надбанням усього краю, тим
                                                     надбанням, яке своєю духовною
                                                     цінністю  здатне виховувати
                                                     благородні почуття в серцях нових
                                                     і нових поколінь»
                
                                                                                                     П. Ротач


В цьому розділі слід розкрити літературу, що висвітлює зв’язок Т. Г. Шевченка з полтавським краєм.
                                                                                                 
Розділ 4. «Поки сонце в небі сяє, тебе не забудуть…»
                                                        «Тобі, Кобзарю, наш уклін,
                                                          Тобі земля шле свої квіти,
                                                          В серцях прийдешніх поколінь –
                                                          Тобі навіки пломеніти».

                                                                                                    Ф. Викован

В даному розділі потрібно показати матеріали про вшанування Великого Кобзаря в Україні і, зокрема, на Полтавщині.

Для широкого кола читачів можна запропонувати виставку однієї книги «Кобзар – Біблія українського народу» або «Кобзар – книга Правди», яка буде присвячена одному з національних духовних багатств українського народу – книзі «Кобзар». Історія цієї збірки дивовижна, вона формувалася поступово. Вірші писалися на тернистих шляхах життя поета, під час його мандрівок, в холодних казематах, в засланні. І хоч велика частина віршів написана на чужині, в них ясно простежується любов і туга за рідним краєм.
На виставку слід поставити не тільки одну книгу «Кобзар», але й критичні матеріали, статті з преси, тут можна розмістити відгуки читачів як про окремі твори,  так і взагалі про цю збірку.
Жвавий інтерес у відвідувачів бібліотек викликають також виставки творів художників-аматорів, майстрів декоративно-прикладного мистецтва, на яких будуть представлені вишиті картини, рушники з портретами Тараса Григоровича,  героїв його творів, зображенням подій Шевченківських поезій.

Соціокультурна діяльність
бібліотек до ювілейної річниці поета повинна бути представлена як традиційними, так і інноваційними формами роботи.
Це може бути: і вечір-портрет «Тарас Шевченко – гордість і слава України», і літературний вечір «Слово Тараса – наша зброя і окраса», і години поезії «Вогненне слово Кобзаря», «Тарасові твори сяють, як зорі»,  «Живе у народі Шевченкове слово», і літературні години  «І знову до нас линуть думи Кобзаря», «Думи мої, думи…», і літературно-музичні вечори «Хай вовіки святиться ім’я Кобзареве!», «Твій біль, твою любов, Кобзарю, дозволь до серця прихилить»,  «Сердечні пристрасті й розчарування Кобзаря», і усні журнали «Низький уклін тобі, Тарасе», «Цілюща мудрість Кобзаря»  і т.д.

Вашій увазі пропонуємо сценарій літературного вечора 
                                          
                    «Поетова душа розкрилася в коханні» 
На сцені – портрет Т. Г. Шевченка, по обидві сторони від нього дата народження і дата смерті, з лівою сторони – плакат зі словами Т. Шевченка: «Любов є життєдайний вогонь у душі людини. І все, що створено людиною під впливом цього божественного почуття, відзначено печаттю життя і поезії».
При проведенні літературного вечора рекомендуємо використати показ слайдів портретів, картин, малюнків жінок, які були музами Кобзаря.

Ведучий 1. Кохання – маленьке слово, яке містить у собі такий глибокий зміст. Як гармонійно можуть поєднуватись у ньому і радість, і смуток, і неймовірне окрилення, і в той же час  нестерпні муки!
Ведучий 2. Жінки і почуття кохання до них відіграли значну роль в житті і творчості Шевченка. Тарас Григорович Шевченко, з одного боку, був дуже щасливою людиною – він кохав і був коханим, а з іншого – глибоко нещасним в особистому житті, бо мрія усього його  життя  про дружину, дітей, про родинне щастя залишилася сном.
Ведучий 1. То хто ж вони були, ті музи, які надихали поета, які давали йому втіху і навівали смуток, які любили його і яких любив він?
Ведучий 2. Дівоче серце розкрилося Тарасові  в юнацькі роки. Ще в 13-15 років він пережив особливий спалах душі, пов’язаний з Оксаною Коваленко. Дітьми «вкупочці росли» і «собі любились». Батьки хотіли одружити їх, коли підростуть. Та доля розлучила Тараса з коханою дівчиною.
Читець.
Ми вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились,
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали
Старі зарані повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.
Мене по волі і неволі
Носило всюди…
Ведучий 1. Перше кохання Тараса Шевченка, муза його дитячих років, Беатріче його поезії – була занапащена і покинута москалями, була покриткою. Так, перше  пережите Тарасом кохання дало основний образ його поезії.
Читець.
…Чужа чорнобрива!
І ти не згадаєш того сироту,
Що в сірій свитині, бувало, щасливий,
Як побачить диво – твою красоту.
Кого ти без мови, без слова навчила
Очима, душею, серцем розмовлять.
З ким ти усміхалась, плакала, журилась,
Кому ти любила Петруся співать.
І ти не згадаєш. Оксано! Оксано!
А я й досі плачу, і досі журюсь…
Ведучий 2. Друге кохання Тараса Шевченка – молоденька польська швачка, Гусиковська, теж «чорнобрива», теж багато в чому навчає і наставляє його. Вона навчила дворового козачка пана Енгельгардта польської мови, вона перша дала йому гостро пережити різницю між вільним і кріпаком, різницю між долями вільної і раба. Пам’ять про неї, хоч і в меншій мірі, все ж видно, була дорога Тарасові, так само як пам’ять про Оксану.
Ведучий 1. Студентом Академії художеств, у Петербурзі, Т. Шевченко переживає третє захоплення – дівчиною-натурницею, яку він вивів під ім’ям Паші в повісті «Художник».
Ведучий 2. Глибокий слід залишило в житті й творчості поета знайомство з княжною Варварою Рєпніною. Шевченко завітав до Яготина, щоб зробити копію з портрета князя Миколи Рєпніна. Старі князі мали сина Василя й доньку Варвару. Саме тоді між 30-річним митцем та 35-річною княжною зав’язалися дружні стосунки, які потім переросли в глибоке почуття.
Ведучий 1. Розумна, освічена, талановита княжна Варвара була душею рідного дому. Щедро розсіваючи навколо проміння своєї чистої душі, вона любов’ю до ближніх надолужувала брак особистого щастя: деспотична мати не дозволила їй побратися із братом російського поета Баратинського, князевим ад’ютантом.
Ведучий 2.  У той час у Рєпніних також гостювали три сестри Псьолівни і панночка Ольга. Тарас став душею цього товариства. Княжна писала про те, яке враження справив поет на неї у листі до вчителя Шарля Ейнара в Швейцарію: «Одного вечора, він запропонував нам свою поему «Слепая»…. І ось Шевченко починає читати. О, якби я мала передати Вам усе, що пережила під час цього читання! Моє обличчя усе було мокре від сліз, і це було б щастя, бо я змушена була б кричати, якби моє хвилювання  не знайшло виходу: я почувала біль у грудях».  У серці княжної Варвари спалахнула любов, але це почуття перетворилося в неї на непереборне бажання заволодіти всім єством коханого. Вона ревнувала його до всіх, а особливо до Глафіри Псьолівни.
Ведучий 1. Розпізнавши у ньому геніального митця, княжна хотіла бачити його великим завжди і в усьому. ЇЇ неприємно вражало, коли він поводився як звичайна, пересічна людина.
Ведучий 2. Якось на літературній вечірці, де, крім княжни й Шевченка, були Глафіра та її сестра Тетяна, поет багато жартував. Тоді Рєпніна зауважила, що було б краще, коли б митець не порушував своєї самотності. Після тривалої мовчанки Тарас Григорович прошепотів: «Тихий ангел пролетів». Княжна відповіла, що бажала б знати, що саме ангели йому говорять.
Ведучий 1. Шевченко, схопивши аркуш паперу, став швидко писати. Невдовзі він простягнув Рєпніній віршовану присвяту до твору, який обіцяв вручити пізніше. Підпис над віршем був такий: «Княжне Варваре Николаевне Репниной. На пам'ять 9 ноября 1843 года».
Читець.
Душе с прекрасным назначеньем
Должно любить, терпеть, страдать
И дар господний – вдохновенье
Должно слезами поливать.
Для Вас понятно это слово…
Для Вас я радостно сложил
Свои житейские оковы.
Священнодействовал я снова
И слезы в звуки перелил.
Ваш добрый ангел осенил
Меня бессмертными крылами
И тихоструйными речами
Мечты о рае пробудил!
Ведучий 2. Рєпніна була вражена. Вона сказала: «Дайте мне свій лоб», - і поцілувала Шевченка чистим поцілунком.
Ведучий 1. Варвара все тяжче переживала кохання до поета. Свої почуття вона не раз відкривала йому. Шевченко розумів її, але не міг відповісти взаємністю. Між ними відбулася відверта розмова, яка стала кульмінаційним пунктом їхніх стосунків. Шевченко не простягнув рук для обіймів, не притулив жінку до свого серця. Княжні було досить цього, щоб усе зрозуміти. Вона попросила поета сприймати її як сестру.
Ведучий 2. 10 січня 1844 року Шевченко залишає маєток Рєпніних. Княжна «зі слізьми кинулась йому на шию, перехрестила лоб, поет вибіг з кімнати…».
Ведучий 1. Між ними починається листування. Свій душевний зв’язок із митцем Варвара постійно підкреслює підписами: «Вам душею віддана», «Щиро віддана вам». Поет у листуванні з княжною стриманіший, лише інколи відвертий: «… потому что в глубине души уважал ваш благородный ум, ваш вкус и ваши нежно возвышенные чувства». Розв’язка їхнього кохання, що не відбулося, хрестоматійна. Рєпніна не вийшла заміж і знайшла себе в релігії. Шевченко ж залишився одинаком.
Ведучий 2. Шевченко завжди щиро поважав княжну Варвару, бачив у ній свого справжнього друга.
Ведучий 1. На іншій сторінці книги Великої Любові Тараса Шевченка ім’я теж полтавки – Ганни Закревської. Кобзар часто бував у маєтку братів і сестер Закревських у селі Березова Рудка. Щирі стосунки поєднували його з Віктором Закревським – його великим другом. Шевченко захоплювався талантами сестер Марії і Софії. Але особливо причарувала його дружина Платона Закревського, який був людиною обмеженою і жорстокою.
Ведучий 2. А познайомились вони на балу у поміщиці Вольховської, яка жила у селі Мойсівці, нині Черкаської області. Тарас Шевченко відкривав бал, бо був першим гостем. А Ганну Закревську визнали найкрасивішою жінкою – королевою балу. Вони виконували перший танець. Після цього і зав’язалися їх теплі стосунки. Кобзар був приємно здивований, що Закревські добре знайомі з його творчістю.
Ведучий 1. Ганна і Платон запросили Тараса Шевченка погостювати у Березовій Рудці. Й поет майже відразу після балу поїхав до них. Відтоді вони стали близькими друзями.
Ведучий 2. Ганна була на 21 рік молодша від чоловіка й привертала увагу багатьох своєю вродою. Захопився цією красою і Шевченко. Він намалював портрет, із якого на нас дивляться «чорно-голубі очі» вродливої Ганни. А в 1848 році поет створив два шедеври любовної лірики – «Г. З.» та «Якби зустрілися ми знову», які, безперечно, були присвячені Ганні Закревській.
Читець.
Немає гірше, як в неволі
Про волю згадувать. А я
Про тебе, воленько моя,
Оце нагадую. Ніколи
Ти не здавалася мені
Такою гарно-молодою
І прехорошою такою
Так, як тепер на чужині,
Та ще й в неволі.
Доле! Доле! Моя ти співаная воле!
Хоч глянь на мене з-за Дніпра,
Хоч усміхнися…
Ведучий 1. Світлі спогади про цю жінку, про приємні почуття, які вона викликала в нього, поет зберігав усе життя.
Читець.
Якби зустрілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тоді б промовила мені?
Ніякого. І не впізнала б.
А може, потім нагадала,
Сказавши: «Снилося дурній».
А я зрадів би, моє диво!
Моя ти доле чорнобрива!
Якби побачив, нагадав
Веселеє та молодеє
Колишнє лихонько лихеє.
Я заридав би, заридав!
І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлись,
Слізьми – водою розлилось
Колишнєє святеє диво!
Ведучий 2. Через деякий час після заслання у Казахстан у Нижньому Новгороді митець знайомиться із молодою і дуже вродливою 16-річною акторкою Катериною Піуновою. Поет разом із актором Щепкіним учать молоду акторку опановувати українську мову в підготовці ролі Тетяни перед інсценізацією вистави «Москаль-чарівник». Після прем’єри Шевченко пише відгук для преси, пробує влаштувати її  у харківську трупу Щербини, займається її літературною і мистецькою освітою. І пізніше, засліплений власною уявою про глибину стосунків із Катериною, 45-річний поет пише їй у листі: «… Я вас люблю и говорю вам это прямо, без всяких возгласов. Сделаться вашим мужем для меня высочайшее счастье».
Ведучий 1. Проте Піунова використала дружбу з Кобзарем лише для того, щоб зробити успішну кар’єру. По смерті Тараса Григоровича акторка напише: «Тоді, дівчиною, я, звичайно, не могла оцінити цю велику людину, але зате все життя  гордилася і горжусь тим, що звернула на себе його увагу».
Ведучий 2. Залишилося в історії й ім’я Агати Ускової, у яку Шевченко закохався під час десятирічної солдатчини.  Ускова була дружиною тамтешнього коменданта форту. Про свої почуття митець пише із захопленням своєму другу Бронеславу: «Ця найпрекрасніша для мене жінка – справжня благодать Божа. Я покохав її високою чистою любов’ю». Вони зустрічалися майже щодня, він часто обідав в Ускових, частими були прогулянки за фортом. Це була платонічна любов романтика, якого задовольняв ласкавий погляд милої, симпатичної жінки, зворушували її усмішка й вираз смутку в очах, тішив до нестями кожен вираз приязні й уваги.
Ведучий 1. Але їх стосунки були нетривалими.  Шевченка чекало розчарування: розмови й плітки щодо їхніх прогулянок  отруювали життя.  Агата вирішила припинити зустрічі, Тарас Шевченко сприйняв це як зраду.  Та цьому почуттю, що було органічною потребою його поетичної душі, поет завдячував насамперед тому, що міг у цей період дуже продуктивно працювати.
Ведучий 2. Велику симпатію відчував Тарас Григорович Шевченко і до Марії Василівни Максимович, дружини українського ученого, історика, фольклориста Михайла Олександровича Максимовича. Поет познайомився з нею 18 березня 1858 р. в Москві. Як згадував Г. Галаган, «… Шевченко гарно співав з дружиною Максимовича». Шевченко записав у щоденнику: «Какое милое, прекрасное созданье! Но что в ней очаровательней всего, это чистый, нетронутый тип моей землячки».
Ведучий 1. Тоді ж подарував їй автограф свого вірша «Садок вишневий коло хати»:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть…
Ведучий 2. Із великою теплотою листувався Шевченко з Марією Василівною, коли вона жила в Прохорівці (колись Полтавської губернії). В одному з листів він надіслав їй вірш «Сон», за який вона була щиро вдячна. 10 травня 1859 року поет послав їй свій автопортрет. А під час останньої подорожі на Україну Шевченко гостював у Максимовичів у Прохорівці. Тут він намалював портрет Марії і підписав: «1859 Т. Шевченко 22 июня».
Ведучий 1. Стомлене серце поета зігрілось теплотою і увагою Марії Максимович. Не раз Шевченко звертався до неї з проханням, щоб вона знайшла йому підходящу пару і одружила його: «Оженіть, будь ласка, а то як ви не ожените, то й сам бог не оженить. Так і пропаду бурлакою на чужині… Зробіть же так, моє серце єдинеє».
Ведучий 2. Були у поета й невдалі спроби одружитися… Він хотів посватати молоду дівчину-кріпачку Харитину Довгополенко, яка служила у Варфоломія. Тарас постійно у листах запитував його про Харитину, мовляв, чи вийде вона за нього. Та отримав відповідь ніби дівчина боїться, що Шевченко, викупивши її, закріпостить на весь вік, а вона ще хоче погуляти.
Ведучий 1. Останньою була невдала спроба одружитися з Ликерою Полусмаковою – колишньою кріпачкою Миколи Макарова. З нею поет познайомився на дачі у Надії Забіли. Білява, з гордовитою поставою покоївка Карташевських стала нареченою Шевченка. Він старанно готувався до весілля, до нового життя, але цьому не судилося статися – Ликерія виходить заміж за перукаря, залишаючи рану на серці Тараса, яка вже ніколи не загоїться…  Так Шевченко і не зміг стати щасливим одруженим чоловіком.
Ведучий 2. Все життя Тараса Шевченка – це пошук. Але пошук не насолоди й утіх, а пошук справжнього в цьому житті, справжньої любові, що була б натхненням для творчості!

Привернуть увагу користувачів і віртуальні подорожі по музеях України, Росії, інших країн, де зберігаються картини, малюнки, гравюри, виконані Шевченком у різні періоди його життя, а також до Національного музею Т. Г. Шевченка у Києві, заочні екскурсії до літературно-меморіального будинку-музею поета у Києві, Шевченківського національного заповідника у Каневі,  по шевченківських місцях.
З метою популяризації творчого спадку Т. Г. Шевченка бібліотеки можуть оголосити різноманітні конкурси: на краще виконання творів Т. Г. Шевченка, пісень на слова Шевченка, на кращий літературний твір, твір самодіяльного образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, малюнків про життєвий шлях народного поета і художника та ілюстрацій до його творів, екслібрисів шевченківської тематики. Назвами конкурсів можуть бути «Іду з дитинства до Тараса», «Слухайте голос безсмертний Тараса», «Голос поета віщий в наші ввійшов серця»  та ін.
З учнівською молоддю можна провести вікторини «Чи знаєш ти, Шевченка?», «Чи знаєш ти вірші Кобзаря?», «Турнір шевченкознавців» та ін.

Особливе місце в  житті і багатогранній творчості поета займає Полтавщина.  Ще в Петербурзі кінця 30 – поч. 40 років ХІХ ст. до кола його близьких знайомих входили полтавці – письменник Є. Гребінка, художник А. Мокрицький, конференц-секретар Академії мистецтв В. Григорович. Вони багато зробили для викупу Шевченка з неволі, а Є. Гребінка разом з полтавцем П. Мартосом домоглися у цензури дозволу на вихід у світ «Кобзаря». Шевченко завжди пам’ятав, що з полтавської землі «сонцем засіяла» слава І. Котляревського і М. Гоголя, що тут розквітнув сценічний талант його близького друга М. Щепкіна.
Багато полтавських доріг і стежок пройшов і проїхав поет. Багато міст, містечок, сіл, хуторів бачив він на Полтавщині, цікавився їхньою історією, малював їх краєвиди. На велелюдних полтавських шляхах великий Кобзар гартував своє слово, вбирав у поетичну душу страждання і муки кріпаків, наснажував її вогнистою ненавистю до «розпинателів народних». Тут він створив немало видатних творів, серед них – «Кавказ», «Єретик», «Тризна», тут багато малював і успішно займався краєзнавством, вивчаючи історичне минуле.
Розкрити зв’язок Т. Г. Шевченка з Полтавщиною допоможуть такі заходи, як літературно-краєзнавча подорож «Разом з Шевченком полтавськими шляхами», історичний екскурс «Подорожуємо Тарасовими шляхами», літературний диліжанс «Поезія «трьох літ», інформаційна година «Полтавські дороги Великого Кобзаря», година цікавих повідомлень «Чарівні полтавки в долі Кобзаря» тощо.

Для старшокласників, вчителів, краєзнавців, усіх, хто цікавиться життям і творчістю Т. Г. Шевченка та його зв’язками з Полтавщиною пропонуємо провести літературно-краєзнавчу подорож
             «Разом з Шевченком полтавськими шляхами»
При підготовці літературно-краєзнавчої подорожі необхідно зробити карту тодішньої Полтавської губернії та відмітити населені пункти, в яких побував Тарас Шевченко і, які наочно демонструвати при проведенні подорожі. Також підготувати показ слайдів картин та малюнків Кобзаря.

Шевченко і Полтавщина… Нелегко знайти приклад тіснішого єднання письменника і художника з полтавським краєм. Місця, відвідані, змальовані чи описані Шевченком, а також  перекази та легенди про нього, створені на Полтавщині під впливом його перебування, – все це стало безцінним культурним надбанням усього краю, тим надбанням, яке своєю духовною цінністю здатне виховувати благородні почуття в серцях нових і нових поколінь.
Розпочнемо нашу подорож таким далеким травнем 1843 року, коли вперше Тарас Шевченко ступив на полтавську землю. Це був хутір Убєжище поблизу Пирятина, куди запросив його погостювати до своїх батьків Євген Гребінка. А вже через декілька днів Гребінка везе Шевченка в село Мойсівку Пирятинського повіту на бал, влаштований власницею маєтка Т. Волховською. Тут він познайомився з людьми, яким судилося увійти в його життя і творчість. Серед них були і колишній декабрист О. В. Капніст, і нащадок французьких емігрантів Яків де Бальмен, і поет О. С. Афанасьев-Чужбинський, і  фольклорист П. Я. Лукашевич та ін. Доброзичливість господині, тепла зустріч з шанувальниками поетичного слова схвилювали Шевченка. Він не раз ще гостюватиме в цьому домі.
Пробувши два дні в Мойсівці, Шевченко разом з О. Капністом виїхав у Яготин, який входив тоді до складу Полтавської губернії. Там він познайомився з близькою до декабристського руху родиною Рєпніних. Його, безперечно, приваблювала постать старого князя, колишнього військового губернатора Полтавщини і Чернігівщини, старшого брата декабриста С. Волконського. Князь досить людяно поводився з кріпаками, був ініціатором заснування театру в Полтаві, викупу М. Щепкіна з кріпацтва. Сердечно ставилася до Шевченка і дочка князя - Варвара Рєпніна, яка відзначалася «оригінальністю розуму, милою привітністю і простотою взаємин». Між ними зав’язалися дружні стосунки, які переросли у Варвари в більш сильні почуття.  Поет не зміг відповісти на ці почуття, але він завжди щиро поважав княжну Варвару, бачив у ній свого справжнього друга, присвятив їй поему «Тризна».
Звучить уривок з поеми «Тризна».
Плідною була в Яготині робота Шевченка як художника, тут він виконав дві копії портрета М. Рєпніна, намалював автопортрет, який подарував Варварі Рєпніній.
Показ згаданих картин.
Але повернемо нашу подорож трішки назад, коли після короткого перебування в Яготині на початку липня, Шевченко приїхав на пару днів до дуже симпатичного йому Віктора Закревського в Березову Рудку Пирятинського повіту. У дружній розмові згадали Якова де Бальмена і вирішили провідати його в селі Линовиця поблизу поштової дороги між Пирятином і Прилуками. По суті, саме тоді оформився гурток молодих вільнодумців, до якого, крім Шевченка, входили Віктор і Михайло Закревські, Яків і Сергій де Бальмени, Микола Маркевич та ін. Шевченкові особливо близький за своїми поглядами був Яків де Бальмен – людина широкого світогляду, близька до ідей декабристів, творчо обдарована.  Поет боляче пережив звістку про загибель 1845 року свого друга на Кавказі, присвятив йому поему «Кавказ», у якій так хвилююче зазвучали слова «мій друже єдиний, мій Якове добрий».
Звучить уривок з поеми «Кавказ».
Не один раз гостював Шевченко під час першої подорожі в Березовій Рудці. Головним господарем Березової Рудки був Платон Закревський – людина обмежена, жорстока. За розповідями селян, він особисто шмагав кріпаків на конюшні. Його дружина Ганна була на 21 рік молодша від чоловіка і привертала увагу багатьох своєю вродою. Захопився її красою і Шевченко. Він намалював її портрет, з якого на нас дивляться чорно-голубі очі «вродливої Ганни».
Показ портрету.
Теплі спогади про Ганну Закревську Тарас Шевченко проніс через усе життя. На засланні він присвятив їй вірші «Якби зустрілися ми знову», «Г. З.», в яких опоетизував образ свої далекої мрії.
Звучить один із цих віршів.
Найімовірніше, що далі наша подорож проляже до села Ісківці Лубенського повіту, куди Шевченко прибув у другій половині липня цього року. Поету припало до душі це невеличке село, що тулилось до берега річечки Сліпорід. Любив він відпочивати у затінку дерев біля криниці, яку тепер називають Шевченковою, любив розмовляти з простими людьми і для кожного знаходив щире слово.
Пам’ятними стали для Шевченка відвідини Лубен у серпні 1843 року. На той час, як говорив сам поет, він «повністю розчарувався у панах і відвідував лиш небагатьох». Шевченка запросили на обід до місцевого пана, офіцера Федора Трепова. Прийшовши до будинку, поет побачив стомленого служника, який дрімав у передпокої. Господар теж це помітив, що його слуга спить, і жорстоко покарав його. Тарас Григорович, не прощаючись, розвернувся і вийшов з дому. Пан просив його повернутися, але Шевченко навіть не захотів з ним говорити.
Восени він ще на Полтавщині: в Яготині, Березовій Рудці, Андріївці Гадяцького повіту. В кінці грудня 1843 року Шевченко прибув до Пирятина, щоб передати матері В. Григоровича листа від сина.
Переповнений враженнями і роздумами від побаченого, почутого, пережитого на рідній землі,  в кінці лютого 1844 року поет залишає Україну.
Друга подорож Тараса Григоровича Шевченка на Полтавщину відбулася у червні 1845 року. Вона значно розширила список відвіданих ним населених пунктів. Після короткої зупинки у Прилуках, він поїхав поштовим трактом до Лубен. Побував поет у розташованому поблизу Лубен  старовинному Мгарському монастирі, про який є згадки у повісті «Близнецы».
Звучить уривок з повісті.
По дорозі на Полтаву Шевченкові запам’яталося село Білоцерківка, що розкинулося на березі Псла. Переправляючись у Білоцерківку через Псьол, поет слухав перекази старожилів про Турбаївське повстання, про білоцерківську пані Базилевську – надзвичайно багату і скупу поміщицю.
За дуже ймовірною версією, Шевченко прибув до Полтави в кінці червня 1845 року разом з О. Лук’яновичем і зупинився на ночівлю в його полтавському будинку. З хвилюванням він відвідав оселю Котляревського, сумовито стояв над його могилою, шепочучи слова:
Будеш, батьку, панувати,
Поки живуть люди,
Поки сонце з неба сяє,
Тебе не забудуть.
Під час свого перебування тут він виконав акварельний малюнок «Будинок І. П. Котляревського» і намалював Хрестовоздвиженський монастир.
Показ цих малюнків.
Далі наша мандрівка проляже в  Шедієве, де жив батько О. Лук’яновича, добрий знайомий Котляревського. Туди Шевченко і Лук’янович виїхали з Полтави через Машівку і Нехворощу. У Шедієвому Шевченко 4 липня виконав малюнок «На Орелі», змалював кам’яних баб, цікавився побудовою так званої Української лінії на цій річці.
Показ даного малюнка.
Подальший їх маршрут проліг через села Марківку і Михнівку, до Решетилівки. У Решетилівці Шевченко і Лук’янович зупинилися у маєтку поміщика О. Попова, владолюбної і деспотичної людини. У розпорядженні Попова була велика бібліотека, різні документальні матеріали з історії України, які Шевченко уважно вивчав. Тут він виконав два малюнки «В Решетилівці».
Показ цих малюнків.
Пам’ятною для Шевченка стала поїздка у другій половині липня 1845 року на Іллінський ярмарок у Ромнах. Там він мав нагоду побачити гру К. Соленика в «Москалі-чарівнику» І. П. Котляревського.
З Ромен Шевченко разом з поміщиком Віталієм Родзянком ромоданівським шляхом через Лохвицю й Миргород виїхав до села Василівка поблизу Хорола. Проте обурений жорстокістю В. Родзянка у ставленні до кріпаків, залишив Василівку і перебрався до села Веселий Поділ, яким володів Аркадій Родзянко. З Веселого Подолу Шевченко навідувався у Хорол, Заїченці, Вишняки. Про село Вишняки у повісті «Близнецы» є така розповідь: «Село велике, але таке убоге, що страшно дивитись. Поміщик, кажуть, п’яниця непросипний, живе десь, бог його знає, у Москві, казали, чи в Петербурзі, а управитель що хоче, те й робить».
Шевченко не знайшов спільної мови і з Аркадієм Родзянком, людиною претензійною і недалекою. А восени 1845 року під час других відвідин Веселого Подолу поет остаточно розірвав з ним знайомство.
До Миргорода Тарас Григорович Шевченко прибув на початку жовтня. Тут він пише свої ліричні вірші «Не завидуй багатому», «Не женися на багатій».
Звучить один із віршів.
Деяке заспокоєння знаходить у селі Мар’їнському поблизу Миргорода. Закоханий в красу рідної землі, Шевченко багато ходив берегами Псла, Хорола, голубив очима на левадах кожну травинку, квіточку, листочок… Свої пісні він подібно до сліпого Перебенді творив на високій могилі: «За Миргородом, по дорозі на село Мар’їнське, крута гора стоїть. Старі люди переказують, що то шведська кріпость була: називається вона Червона Могила. На неї виходив Шевченко, сідав і оглядав наші краєвиди…».
Своєрідна «болдинська осінь» Т. Шевченка, проведена в Мар’їнському, ознаменувалася створенням таких визначних творів, як «Єретик», «Сліпий», «Великий льох», «Стоїть в селі Суботові».
Звучить один із поетичних шедеврів.
Далі наша подорож прямує із Мар’їнського на Київ, де по дорозі знову відвідує Ісківці, а згодом захворівши, надовго зупиняється у переяславського лікаря Андрія Козачковського. Та навіть хвороба не пригасила вогню духу, і тут, у Переяславі та В’юнищах, поет пише «Наймичку», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Холодний яр», «Давидові псалми», а 25 грудня 1845 року – безсмертний «Заповіт».
Звучить «Заповіт».
На початку 1846 року Шевченко покидає Полтавщину, залишивши після себе на полтавській землі посіяні зерна волелюбства і людяності. І коли царські сатрапи після викриття Кирило-Мефодіїського братства у 1847 році розшукували поета, то саме на Полтавщині робилися спроби врятувати його.
У важкі роки заслання Тарас Григорович Шевченко часто перелітав думкою на Полтавщину, бачив у снах її краєвиди і своїх знайомих полтавців.
Лише в червні 1859 року він знову потрапляє на Полтавщину. Проїхавши Зіньків, Гадяч, Лохвицю поштовим шляхом, він зупиняється в Пирятині, де написав невеличку поезію «Ой, маю, маю я оченята» про таке близьке йому дівоче безталання.
Звучить дана мініатюра.
З Пирятина Шевченко заїжджає в Переяслав до свого давнього приятеля Андрія Козачковського. Це повітове містечко колись Полтавської губернії викликало сумні роздуми у поета. Не випадково і те, що він, завершуючи свою третю подорож на Україну, будучи під поліцейським наглядом, саме в Переяславі написав 18 серпня 1859 року вірш «Якби-то ти, Богдане п’яний», в якому ще раз підтвердив своє різко негативне ставлення до колонізаторської політики царизму на Україні.
А в цей час його чекали в Полтаві…
Тарас Григорович дуже хотів заїхати в наше місто. Його давній друг по Петербургу, викладач малювання в Полтавській гімназії, Федот Ткаченко писав у грудні 1860: «Приїжджай, тільки весною, удобніш буде тебе приймати…».
Та не діждались полтавці бажаного гостя. Лише встигли за життя послати йому вітальну телеграму. Це було 25 лютого (9 березня) 1861 року. В ній писалося: «Батьку, полтавці поздоровляють любого Кобзаря з іменинами і просять: «Утни, батьку, орле сизий».
А 26 лютого прийшла сумна звістка про передчасну смерть Великого Кобзаря. Навесні, коли перевозили на Україну тіло поета, його прихильники вирішили посадити в Полтаві дуб – поставити живий пам’ятник Тарасу, який і досі шумить славу поету.

Також рекомендуємо використати в своїй роботі краєзнавчу вікторину

                                «Шевченко і Полтавщина»
1. Які полтавці відіграли визначну роль у житті Т. Г. Шевченка?
(Є. Гребінка – письменник, В. Григорович – мистецтвознавець, А. Мокрицький – художник, М. Маркевич – історик і поет. Вони сприяли визволенню його з кріпацької неволі та домоглися у цензури дозволу на вихід у світ «Кобзаря»).
2. Коли вперше Т. Г. Шевченко побував на Полтавщині?
(Влітку 1943 року).
3. Які населені пункти відвідав поет під час першої поїздки на Полтавщину?
(Хутір Убєжище поблизу Гребінки, с. Мойсівку, с. Березову Рудку Пирятинського повіту, с. Ісківці Лубенського повіту, м. Лубни, м. Пирятин).
4. Коли відбулась друга поїздка Шевченка на Полтавщину?
(Влітку 1845 року).
5. Яка повість свідчить про перебування Шевченка у Полтаві?
(«Близнецы»).
6. Які акварелі в 1845 році написав Шевченко під час перебування на Полтавщині?
(«Будинок І. П. Котляревського», «Воздвиженський монастир», «В Решетилівці»).
7. Які твори написав Т. Г. Шевченко під час другої поїздки по Полтавщині?
(«Не завидуй багатому», «Не женися на багатій», «Великий льох» (Миргород), «Єретик», «Сліпий» (Мар’їнське).
8. Скільки населених пунктів на Полтавщині відвідав Шевченко протягом «трьох літ» (1843-45 рр.)?
(50 населених пунктів, зафіксовано документально).
9. В якому році відбулась третя короткочасна подорож поета на Полтавщину?
(В червні 1859 року).
10. Яку мініатюру написав Т. Шевченко у 1859 році під час третьої поїздки до Полтавщини?
(«Ой, маю, маю я оченята»).
11. Яку вітальну телеграму послали полтавці поету за життя?
(25 лютого (9 березня) 1861 року. «Батьку, полтавці поздоровляють любого Кобзаря з іменинами…»).
12. Де було збудовано перший пам’ятник Т. Шевченку?
(У 1918 році в Ромнах, колись Полтавська губернія).
13. Хто є скульптором пам’ятника Т. Г. Шевченку у Полтаві?
(Іван Кавалерідзе).
14. Де шумить славу поету дуб Шевченка, посаджений у травні 1861 року?
(У Полтаві, біля аграрного технікуму).

Т. Г. Шевченка без перебільшення також можна  назвати і геніальним художником. У його картинах відбилася вся глибина і самобутність його особистості. Пропонуємо оформити віртуальну виставку репродукцій картин Т. Шевченка “І говорило полотно”, мультимедійну презентацію “Т. Г. Шевченко та І. Рєпін – історичні та творчі паралелі”, провести Шевченкознавчі етюди “Живопис – його професія”, “Поезія у фарбах”, літературний вернісаж «Цінність живописної спадщини Тараса Шевченка», годину мистецтв “Шевченко – художник”, яку можна доповнити сценкою із повісті “Художник” .
Творчість Великого Кобзаря стала справжнім джерелом натхнення для композиторів, серед яких О. Рубець, М. Лисенко (понад 90 музичних творів), Г. Гладкий, П. Ніщинський, М. Аркас, М. Мусоргський, П. Чайковський, К. Стеценко, Я. Степовий, М. Вериківський, К. Данькевич.
З кожним роком з’являються все нові і нові твори, які втілюють у музиці ідеї та образ геніального Кобзаря. Вважаємо за потрібне провести поетично-музичну композицію “Музична Шевченкіана”, організувати гру-конкурс на кращого виконавця пісні на вірші поета “Відгадай пісню”.
Окрім того, Тарас Григорович і сам захоплювався співом, був талановитим виконавцем пісень, мав прекрасний баритон, і не міг жити, щоб не співати. Любив співати народні пісні, слухати кобзарів. Цикл заходів «Не забуде Україна Кобзареві співи», «Сріблястий кобзи передзвін» за участю сучасних кобзарів, які продовжують славетні традиції минулих століть і сьогодні живлять музичне мистецтво в Україні, будуть окрасою кожного заходу.

Діяльність бібліотек по відзначенню ювілейної річниці великого українського поета повинна відбуватись у координації з освітніми, культурними, мистецькими закладами, громадськими організаціями, місцевими відділеннями  спілки письменників і літераторів України, аматорами художнього слова, образотворчого мистецтва.
Проведення масових заходів необхідно супроводжувати активною рекламною компанією, запрошувати на них представників місцевих газет, радіо, телебачення.

Цитатна доріжка

«…Добре жить
Тому, чия душа і дума
Добро навчилася любить»

                          (Т. Шевченко)

«…живу, учусь
нікому не кланяюсь»

                    (Т. Шевченко)


«І пісня дивна полилась,
Повита вічною журбою.
В тій пісні людям він співав
Про щастя, про добро, про волю»

                                    (Г. Комарова)


«Учітесь, брати мої,
Думайте, читайте,
І, чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь…»

                   (Т. Шевченко)


«Кращого немає нічого в Бога,..
Як Дніпро та наша славна країна»

                             (Т. Шевченко)

«І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній новій
Не забудьте пом’янути,
Не злим, тихим словом»

                     (Т. Шевченко)

«Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами»

                              (М. Рильський)

«Кобзарю!
Знов до тебе я приходжу,
бо ти для мене совість і закон…»

                                 (Ліна Костенко)

«Кобзарю наш! Хвали не треб
Твоїм пісням, твоїм думкам.
Немов зоря з ясного неба
Вони піввіку сяють нам!»

                            (О. Пчілка)


«Лунай–брини, святеє слово,
На цьому місці на святому,
Над Україною злітай –
Дітей Тарасових шукай.
Шукай – знайди в терновім полі.
Прости їм їхнє безголов’я…»

                                (Л. Красицька)

                                       
«Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять лукаві, і в огні
Її окраденую збудять…
Ох, неоднаково мені»

                         (Т. Шевченко)


«… куплю
Паперу аркуш і зроблю
Маленьку книжечку – хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу
Та й списую Сковороду»

                        (Т. Шевченко)

«… Я побачу
Малого хлопчика в селі,
Мов одірвалось од гіллі,
Одно - однісенько під тином,
Сидить собі в старій ряднині,
Мені здається, що се я,
Що це ж та молодість моя»

                              (Т. Шевченко)

"Ну що б  здавалося слова,
Слова та голос - більш нічого.
А серце б’ється - ожива,
Як їх почує!... Знать от Бога
І голос той, і ті слова
Йдуть меж люди!"

                     (Т. Шевченко)

«Живи, поете, в бронзі і граніті,
Живи, поете, в пам’яті людській.
Живи в піснях, живи у «Заповіті»
У слові праведнім, у славі віковій»

                                    (Л. Дмитерко)

«Хай же промінь твоїх думок
Поміж нами сяє, -
Огню іскра великого
Повік не згасає»

             (Леся Українка)

«В дні перемог і в дні поразок,
В щасливі дні і в дні сумні
Іду з дитинства до Тараса,
Несу думки свої земні»

                          (Ю. Рибчинський)             

«Поезія його – це меч і ніжний ранок,
Це сонячне тепло, нектар, що з серця ливсь…»
                                                                        
                                                        (І. Нечитайло)
«Покоління поколінню
Об тобі розкаже,
І твоя, Кобзарю, слава
Не вмре, не поляже»

                        (О. Афанасьев-Чужбинський)


«Смерть ліпшою не стане від прикрас,
якщо вона і генієва навіть.
А люди кажуть: вічний наш Тарас!
Я теж кажу, і серце не лукавить.

                                           (П. Скунць)


«Історія мого життя складає частину історії моєї Вітчизни» (Т. Г. Шевченко)

«Нема в світі поета, який стільки важив би в житті свого народу, як Шевченко… Вся історія українського народу після появи Шевченка освітилась і обарвилась шевченківськими фарбами, пішла шевченківським шляхом» (М. Рильський)

«Шевченко був, та ще й довго залишиться духовним Мойсеєм нашої нації» (Є. Маланюк)

«Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі» (А. Курелла, Німеччина)

«Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками» (Е. Камілар, Румунія)

«Поки б'ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка» (Н. Хікмет, Туреччина)

«Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі»  (М. Якубець, Польща)


                                              Література:
                  Основні видання творів Т. Г. Шевченка
Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів : у 12-ти томах / Т. Г. Шевченко. – К. : Наукова думка, 2001.
Шевченко Т. Г. Зібрання творів : у 6 т. / Т. Г. Шевченко. – К. : Наукова думка, 2003.
Шевченко Т. Г. Твори : в 5-ти т. / Т. Г. Шевченко. – К. : Дніпро, 1984.
Шевченко Т. Г. Альбом малюнків 1841-1843 рр. / Т. Г. Шевченко. – К. : Веселка, 2013. – 52 с.
Шевченко Т. Г. Альбом 1845 р. / Т. Г. Шевченко. – К. : Наукова думка, 2000. – 80 с.
Шевченко Т. Г. Балади / Т. Г. Шевченко. – К. : Рад. письменник, 1982. – 112 с.
Шевченко Т. Г. Вибрана поезія. Живопис. Графіка / Т. Г. Шевченко. – К. : Мистецтво, 2007. – 608 с.
Шевченко Т. Г. Думи мої, думи мої / Т. Г. Шевченко. – Одеса : Маяк, 2008. – 384 с.
Шевченко Т. Г. Кобзар / Т. Г. Шевченко. – Львів : Каменяр, 2011. – 916 с.
Шевченко Т. Г. Малий Кобзар / Т. Г. Шевченко. – К. : Веселка, 1981. – 384 с.
Шевченко Т. Г. Три літа : вибране / Т. Г. Шевченко. – К., 1994. – 413 с.
Шевченко Т. Г. «Я так її, я так люблю» : вибрані вірші та поеми / Т. Г. Шевченко. – К. : Либідь, 2012. – 704 с.

                                    Краєзнавчі матеріали
Білоусько О. Полтавське земство - Шевченкові : [про вшанування пам'яті Т. Шевченка полт. земством] / О. Білоусько // Вечірня Полтава. – 2013. – 22 трав. (№ 21). – С. 5.
Біля гнізда соловейка : Т. Г. Шевченко в Полтаві // Ротач П. Біля гнізда соловейка : літературно-краєзнавчі студії / П. Ротач. – Полтава : Полт. літератор, 1993. – С. 65-84.
Бондар А. Шевченко любив Полтаву, а Полтава любила його… / А. Бондар // Полтавський вісник. – 2009. – 6 берез. (№ 10). – С. 8.
Васевич А. Пирятинське кохання Тараса / А. Васевич // Зоря Полтавщини. – 2007. – 6 берез. – С. 3.
Галям Т. Серед жінок, які полонили серце Тараса Шевченка, були й неповторні полтавки / Т. Галям // Вечірня Полтава. – 2006. – 9 берез. (№ 10). – С. 4.
Данилець О. "Полтавська шевченкіана" гідна премії імені великого поета : [про презентацію енциклопедії, яка відбулася в ПОУНБ ім. І. П. Котляревського] / О. Данилець // Урядовий кур'єр. – 2012. – 8 лют. – С. 18.
Діденко Н. Найперший у світі живий пам’ятник Т. Шевченку росте в Полтаві / Н. Діденко // Вечірня Полтава. – 2005. – 14 лип. (№ 28). – С. 12.
Загайло П. Полтавські дороги Кобзаря / П. Загайло. – Полтава, 1990. – 26 с.
Зайцев П. Життя Тараса Шевченка / П. Зайцев. – К. : Обереги, 1994. – 456 с.
Зоре моя вечірняя… : Т. Г. Шевченко і одвічна жіноча таїна / уклад. В. А. Оваденко. – К. : Слов’янський град, 2002. – 136 с.
Кизименко Л. «Твоя дума, твоя пісня не вмре, не загине…» : [Про шевченківський дуб у Полтаві] / Л. Кизименко // Полтавський вісник. – 2007. – 13 квіт. (№ 15). – С. 28.
Ковалев В. В. Воспоминания о Т. Г. Шевченко : [в т. ч. о полтавском периоде; в т. ч. о художнике И. Гудовском] / В. В. Ковалев // Спогади про Тараса Шевченка / уклад. В. Бородін. – К. : Днiпро, 2010. – С. 90-93.
Козачковский А. О. Из воспоминаний о Т. Г. Шевченко / А. О. Козачковский // Спогади про Тараса Шевченка / уклад. В. Бородін. – К. : Днiпро, 2010. – С. 80-85.
Корнєва В. Дорогами Кобзаря : [про підготовку туристичних маршрутів до відзначення 200-річчя з дня народження Т. Шевченка] / В. Корнєва // Зоря Полтавщини. – 2012. – 1 серп. – С. 2.
Куріпта В. Земля, яку сходив Тарас… / В. Куріпта // Початкова освіта. – 2005. – Лют. (№ 5). – С. 15-18.
Лепкий Б. Про життя і твори Тараса Шевченка / Б. Лепкий. – К. : Україна, 1994. – 173 с.
Лобінцева Л. Шевченко на батьківщині Котляревського / Л. Лобінцева // Край. – 2012. – Квіт. (№ 96). – С. 6-7.
Маньківський В. Поет і княжна : [про Т. Шевченка та В. Рєпніну] / В. Маньківський // Зоря Полтавщини. – 2013. – 15 січ. – С. 6.
Матвієнко Л. Чарівні полтавки в долях геніїв / Л. Матвієнко // Імідж сучасного педагога. – 2002. – № 6/7. – С. 58-61.
Михайленко А. «Моя ти доле чорнобрива…» / А. Михайленко // Науковий світ. – 2003. – № 3. – С. 24-28.
Мироненко О. У Веселому Подолі Тарас Шевченко весело проводив час : [Шевченко і Полтавщина] / О. Мироненко // Коло. – 2010. – 18-24 берез. (№ 11). – С. 15.
Нечитайло І. Мар’янська осінь Тараса : поема. – Полтава : Дивосвіт, 2013. – 88 с.
Передерій Л. Березова Рудка - столиця Шевченкового серця / Л. Передерій // Події та коментарі. – 2013. – 15 берез. (№ 10). – С. 6.
Полтавці вклонилися шевченківському дубу : [по вул. Дослідній] // Полтавська думка. – 2010. – 20 трав. (№ 21). – С. 1.
Посухов В. «Моє свято чорнобриве» / В. Посухов // Полтавський вісник. – 2003. – 16 трав. (№ 20). – С. 5.
Ротач П. Від Удаю до Орелі : сторінки полтавської Шевченкіани / П. Ротач. – Полтава, 2000. – 230 с.
Ротач П. Зв’язки Т. Г. Шевченка з Полтавщиною як об’єкт краєзнавчих досліджень / П. Ротач // Літературне краєзнавство : збірник наукових праць. – Полтава : ПДПУ ім. В. Г. Короленка, 2002. – С. 13-24.
Ротач П. На околиці Полтави : [Т. Шевченко і Полтавщина] / П. Ротач // Наше слово. – 2013. – Трав. (№ 1). - С. 1-2.
Ротач П. Надії, згадки, радощі й болі... / П. Ротач // Полтавський вiсник. – 2010. – 10 верес. (№ 37). – С. 10.
Ротач П. Полтавська Шевченкіана: спроба обласної (крайової) Шевченківської енциклопедії : у 2-х кн. / П. Ротач. – Полтава : Дивосвіт, 2005 – 2009.
Ротач П. «Щоб лани широкополі було видно…» / П. Ротач // Наше слово. – 2008. – Трав. (№ 5) – С. 1, 7.
Руденко Н. Полтавськими дорогами Шевченка : [про культурно-просвітницький автопробіг "Шануймо Кобзаря. Полтавські дороги Тараса Шевченка"] / Н. Руденко // Полтавський вiсник. – 2012. – 3 серп. (№ 31). – С. 2.
Смирнова Р. Про що мовчать біографи Шевченка / Р. Смирнова // Зоря Полтавщини. – 2008. – 7 берез. – С. 13.
Смирнова Р. Упізнані "невідомі" з малюнків Кобзаря : [Шевченко і Гоголь] / Р. Смирнова // Зоря Полтавщини. – 2012. – 7 берез. – С. 15.
Сушинський Б. Тарас Шевченко: геній в самотності / Б. Сушинський. – Одеса : ЯВФ, 2006. – 464 с.
Тарас Шевченко // Бобрищев К. В. Отчий край / К. В. Бобрищев. – Полтава : Дивосвіт, 2002. – С. 714–723.
Тарас Шевченко // Ротач П. Колоски з літературної ниви : короткий літературний календар Полтавщини / П. Ротач. – Полтава : Полт. літератор, 1999. – С. 128-131.
Тарас Шевченко (1814 – 1861) // Топська Н. Любов – наснага, любов – журба… : історії кохання класиків української літератури / Н. Топська. – Донецьк : Проспект-Прес, 2007. – С. 80-113.
Т. Шевченко : невідомі сторінки життя / упоряд. Л. Цуріка. – К. : АВІАЗ, 2013. – 72 с.
Т. Г. Шевченко та близька йому Полтавщина // Халимон В. Ф. Полтавщина очима краєзнавця / В. Ф. Халимон. – Полтава : Дивосвіт, 2009. – С. 99-101.
Чалий М. Життя і твори Шевченка / М. Чалий. – К. : Веселка, 2011. – 264 с.
Чернов А. Пам'ятник Кобзареві в Полтаві / А. Чернов // Слово просвіти. – 2010. – 4-10 берез. (№ 9). – С. 11.
Чернов А. Поки сонце в небі сяє, тебе не забудуть... : пам'ятник Тарасові Шевченку в Полтаві / А. Чернов // Українське слово. – 2010. – 3-9 берез.(№ 9). – С. 8-9.
Черпакова Л. Полтавські дороги Тараса Шевченка / Л. Черпакова // Край. – 2012. – Верес. (№ 101). – С. 6.
Шевченко Тарас Григорович // Бутенко Є. Зерна пшеничної віри : довідник-антологія «Літератори й митці Семенівщини» / Є. Бутенко, М. Шудря. – Глобине : «Поліграфсервіс», 2007. – С. 12-13.
Шупик І. Вони надихали Шевченка / І. Шупик // Село полтавське. – 2004. – 21 трав. (№ 21). – С. 9.


Завідувач сектору «РТЦ»
науково-методичного відділу                                Співак В. І.
вгору
Режим роботи:
Понеділок-четвер: 9.00 – 19.00
П’ятниця, неділя: 10.00 – 18.00
Вихідний: субота

Санітарний день: останній понеділок кожного місяця
Наша адреса:
36020 м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 17














2009 © ПОУНБ ім. І.П.Котляревського