Полтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І.П.Котляревського Полтавська Обласна Універсальна Наукова
бібліотека імені І. П. Котляревського
бібліотека
  

Пошук по електронному каталогу

Сенсорний інтерфейс
Тел.: (0532) 52-17-83
Тел./факс: 56-99-30

Усі контакти
Головна

Про бібліотеку

Історична довідка

Запис до бібліотеки

Правила користування

Структура бібліотеки

Контактна інформація

Бібліотека у ЗМІ

Новини
Анонси

План заходів

Поточний місяць

Архів

Хроніка подій

Виставки

Масові заходи

Нові надходження
Ресурси бібліотеки

Каталоги і картотеки

Електронний каталог

Віртуальні виставки

Бібліотека вдячна

Видання бібліотеки

Бібліографічні

Інформаційні

Краєзнавчі

Методичні

Наукові та практичні доробки наших співробітників

Послуги бібліотеки

Основні послуги

Додаткові послуги

Віртуальна довідка

Програми та проекти

Отримай безоплатну правову допомогу

Пункт Доступу Громадян до офіційної інформації
(Програма Сприяння Парламенту ІІ)

Інтернет для читачів публічних бібліотек

Вікно в Америку

Ресурси бібліотек у боротьбі з корупцією

Бібліотеки - мости до е-урядування


Управління культури
Полтавської обласної державної адміністрації
Полтавська обласна універсальна наукова
бібліотека імені І. П. Котляревського
Науково-методичний відділ

«Її гіркий і солодкий хрест»
(Про Катерину Білокур)
(Методичні та бібліографічні матеріали)

 


07.12.1900 — 09.06.1961



«Якби ми мали художницю такого
рівня майстерності, то змусили б
заговорити про неї весь світ»


Пабло Пікассо


Багата українська земля на славних жінок. Невмирущу та божественну енергію несуть справжні Берегині. Серед них ім’я народної художниці Катерини Білокур. Чарівна природа рідного села Богданівки, що на Київщині, розмай дерев, квітів, зеленого руна трав стали для Катерини Білокур академією мистецтв. Ім’я Катерини Білокур, самобутньої художниці з народу, яка демонструвала в своїх картинах нев’янучу красу і багатство української природи, щедру родючість її землі – назавжди увійшло в історію українського народного мистецтва.
Чарівницею з Богданівки назвав Олесь Гончар художницю Катерину Білокур. Чарівниця... під дотиком її пензля найбуденніші, здавалось би, речі постають як вінець творіння працелюбної людини; кожне стебельце, кожна гілочка, кожна квітка співають хвалу щедрій родючій землі українській, хвалу Життю.
Народна художниця – малоосвічена жінка, а творчість її сягнула вершин світового мистецтва, стала одним із світочів української культури, непересічний талант якої прославив Україну.
Вона мовби розповідала світові, який талановитий її народ, як глибоко розвинуте в ньому естетичне почуття, яка сприйнятлива його душа до всього прекрасного в житті.  Її твори зачаровують глядача щедрістю веселкових барв, захоплюють радісним світосприйняттям, її  картини зачаровують дивною  казковістю, світом  краси, любові і добра.
7 грудня 1900 року, в день святої великомучениці Катерини, Бог подарував Україні і світу Катерину Василівну Білокур – художницю, яка свої полотна щедро засівала мальвами, калиною, жоржинами, барвінком, крученими паничами, соняшниками, колоссям жита, пшениці, нагідками, ромашками, чорнобривцями – садовими та польовими квітами рідної землі. Залишивши по собі картини – квіти-діти, які дивують, хвилюють, вражають усіх, хто їх бачив у музеях країни, Катерина Білокур була наділена ще й неабияким даром художнього слова і могла б, при сприятливих обставинах, подарувати українській літературі шедеври малої прози.
Її життєпис – то як роман, сповнений драматизму, де було: нерозділене кохання, матеріальна скрута, несхвалення, а то й вороже ставлення оточуючих до її малювання, невиліковна хвороба ніг, спроба самогубства, постійні нападки батьків у «нічогонеробстві». Але бажання стати живописцем зламало всі перепони, з літами прийшло визнання, життя принесло художниці пошану людську.
Твори Катерини Білокур назавжди ввійшли в золотий фонд української культури. Вони з тих багатств, що їх Україна вносить до скарбниці світового мистецтва. Квітка її таланту виросла на ґрунті України, здобреному багатьма поколіннями талановитих предків.
Бібліотекам Полтавщини радимо приділити увагу популяризації життєвого та творчого шляху Катерини Василівни Білокур.
З цією метою пропонуємо організувати в бібліотеках книжково-ілюстративні виставки або перегляди літератури, провести бібліографічні огляди, усні журнали, вечори-портрети, літературно-мистецькі вечори та години, вечори пам’яті, біографічні екскурси, усні журнали, години цікавих повідомлень, вікторини, творчі конкурси та інші заходи на теми: «Дорога любові і визнання», «І пензлем чарівним, і словом високим світ подивувала», «Чарівниця з Богданівки», «Сонячний і беззахисний талант», «Зустрічі з незвичайною художницею», «Троянда української землі», «Талант – дуже тендітна квітка», «Земною і величною була», «Мужність і самобутність таланту Катерини Білокур», «Катерина Білокур та її нев’янучі квіти», «Віконце у світ Катерини Білокур», «З нею розмовляють квіти», «Мов зорею засвітилася», «Богданівська чарівниця», «Невмируща симфонія життя», «Чарівний світ Катерини Білокур».

Рекомендуємо Вам розробку книжково-ілюстративної виставки «Катерина Василівна  Білокур – українська художниця, майстер народного декоративного живопису, представниця «наївного мистецтва».
«Катерина Білокур увійшла в українське і
світове мистецтво як явище самобутнє, що не
має аналогій із жодним художником у царині
народного чи наївного, чи професійного
живопису. І цим вона неповторна»

                                                  Михайло Дерегус

1 розділ. «Доля, виспівана в квітах»
«В Полтаві дали мені велику надію на
майбутнє. З якою енергією я працювала!
Вже мої рідні мене не лаяли і не ображали,
бо в Полтаві сказали, що я художник.
Вчені люди назвали мене художником!»

                                          Катерина Білокур

                   
2 розділ. «Квіти Катерини Білокур як фермент українського духу»
«А квіти я буду малювати і малювати,
бо я так люблю над ними працювати,
що й слів не знайду, аби висказати ті
почуття до їх любові – моєї великої любові»

                                                         Катерина Білокур


3 розділ. «Вшанування пам’яті Катерини Білокур»
«Дочка України, народний художник Катерина Білокур
привернула загальну увагу до своїх полотен, вразивши
найвибагливіших знавців та поцінувателів яскравою
самобутністю, постійною силою своїх творів.
Вона розповіла світові який талановитий її народ»

                                            Олесь Гончар

Доцільно також провести бібліографічний огляд біля книжкової виставки, демонструючи читачам матеріали, представлені на виставці.

Пропонуємо розробку сценарію вечора пам’яті «Душа митця – це квітка».
Оформлення зали. В центрі сцени портрет Катерини Білокур, прикрашений вишитим рушником та квітами. Поряд репродукції її картин та вислови як самої Катерини Білокур, так і визначних людей сьогодення та того часу про життя, діяльність та значення творчості Катерини Білокур для розвитку української культури, такі як:

«Як узяла я того «Кобзаря» в руки, як глянула на ті чарівні малюнки, як прочитала ті вірші дорогі і прозу (там же він і про художників пише!), так як ото старі люди кажуть, наче мені хто дання дав, наче ото дроком напоїв та ще й чисто розведеним! І я мов зрочилась!... От як засіло мені в голову те велике слово художник! І як його вдіяти, і що вдіяти, щоб носити заслужено те велике слово?!» (Катерина Білокур);

«Ви великий митець своєрідного українського живопису, майстер стилю і барв! Ви дійсно народний український майстер чудових картин-натюрмортів, таких тонких і високих, як мистецтво голландців» (Матвій Донцов);
«Ой, як радісно, як є можливість кожного дня працювати: не почувається ні старість, ні самотність, бо з-під пензля кожного дня на полотні виростає щось нове, прекрасне і чудове...» (Катерина Білокур);
«...Зображуючи квітку на полотні, Катерина Білокур була ще й художником-мислителем, підкреслюю, українським художником-мислителем. І світовим водночас!» (Микола Кагарлицький);
«Куди я не йду, що не роблю, а те, що я надумала малювати, слідом за мною. Та й спати я ляжу, а воно мені вчувається, а воно мені ввижається, та нібито щось до мене промовляє, щоб я його не кидала, щоб я його не цуралась, щоб я його малювала, та чи на папір, чи на полотно виливала» (Катерина Білокур);
«...якби в ранній період творчості, коли, власне, формувалося її художнє обличчя, не була б такою одинокою і нещасливою, – навряд, чи й мали б ми сьогодні таке неповторне в світовому мистецтві явище, як Катерина Білокур» (Тетяна Яблонська);
«Квіти  часто нам говорять втричі більше, ніж слова» (Василь Симоненко);
«Талант здобувається великою любов'ю» (Катерина Білокур).
Цитати можна використати й при проведенні інших масових заходів, присвячених Катерині Василівні Білокур.
На сцені розмістити екран, де можна показувати слайди та відеоролики, присвячені життєвим дорогам художниці, її картини.

Ведучий 1. Катерина Білокур – явище рідкісне, яскраве, самобутнє, воістину оригінальне в українському та світовому образотворчому мистецтві. Це художник світового рівня зі своїм виразним рядом, мовою та унікальністю.
Її твори змушують поринати в унікальний світ мистецтва, який був народжений великим болем душі, але, попри все, випромінює надзвичайну енергію позитиву.
Настав час, коли полтавська (тепер київська) Богданівка стала мистецькою столицею Катерини Білокур. Звідси, з біленької селянської хати, рушила у великі світи творчість народної художниці. Пішла до людей її малярська поезія, сповнена якоїсь майже магічної сили, майже фантастичної краси. Спершу її картини побачила Полтава, потім Київ, Москва, Париж.
Ведучий 2. Катерина Василівна Білокур народилася 7 грудня 1900 року в селі Богданівці колишнього Пирятинського повіту Полтавської губернії (тепер Яготинський район Київської області) у селянській родині.
Вона – перша дитина в сім’ї Василя та Килини Білокурів, яка не відзначалася великими статками, тож їй треба було привчатись до прядки, гребеня та іншої роботи в полі, на городі.
Та вабило її інше – квіти, що красувалися на леваді і біля хати, маленькі метелики, жучки, чарівний світ пташок. Замість того, щоб працювати, вона годинами могла спостерігати за тим, як квітує соняшник, мальва чи троянда.
Ведучий 1. Приблизно у 6-7 років Катерина навчилася читати. Батько й дід спочатку допомагали їй у цьому і були надзвичайно здивовані завзяттям і успіхами дівчинки. Тому у сім’ї було вирішено – у школу Катрю не віддавати, оскільки читати вона і так уміє, а економія одягу й взуття – величезна.
Малювала вона тайком, бо рідні та знайомі не підтримували захоплення Катерини, бо вважали, що Білокурівська Катря «не така». Повинна б уже дбати про посаг, ходити як всі дівчата «на вулицю», а вона заховавшись у верболозі малює квіточки і радиться з козою, як краще змалювати чорнобривці, мальви чи півники.
Демонстрація відеоролику: Катерина Білокур https://youtu.be/amYMDScNCvU
Ведуча в образі Катерини Білокур. «В будні мені малювати заборонялось. А лише в неділю, після обіду, як уже все впораю, тоді, мов, хоч іди до дівчат гуляти, хоч читай, хоч головою своєю неспокійною об пень бийся... А одного разу та ще й і в будень, як підкотило мені до серця, щоб що-небуть намалювати (це ще тоді, як у мене не було олівця). Сажа, полотнина чиста була. Я намалювала не краєвид, а якихось видуманих птиць. І тоді мені ті мої перші твори такі чудові здались! Було так радісно на душі від того, що я так зуміла видумать. І дивилась я на той малюнок, і сміялась, як божевільна».
Ведучий 2. Та все ж на життєвій дорозі зустрічалися люди, чия підтримка стимулювала духовний розвиток дівчини.
Місцеві вчителі, медики, інші прогресивно настроєні люди, як могли підтримували дівчину, де порадою, а іноді й олівцем та папером, радили вчитись. З вдячністю згадує вона про подружжя вчителів, що десь у 20-х роках приїхали працювати в Богданівку.
Ведуча в образі Катерини Білокур. «Ой, які це люди були гарні, культурні такі. І за моїх гарних вишивок я з ними познайомилась. Ой, скільки в їх було художньої літератури, багато російських і українських письменників і поетів, в них був великий альбом репродукцій з картин Третьяковської галереї. До того часу я не знала, не відала, що вона є на світі. Та ніщо на мене не вдіяло такого враження, як «Кобзар»... Як узяла я того «Кобзаря» в руки, як глянула на ті чарівні малюнки, як прочитала ті вірші дорогі і прозу (там же він і про художників пише) та так, як ото старі люди кажуть, наче мені хто дання дав... от як засіло мені в голові те велике слово – художник!»
Ведучий 1. І полинула вона думками до Тараса Шевченка, вбачаючи багато спільного у долі великого художника й поета у своєму житті. Якоїсь днини, не кажучи нікому й слова, вирушає Катерина до Канева на могилу Тараса Григоровича.
Ведуча в образі Катерини Білокур. «Як живому Шевченкові розказувала, що я к я хочу стати художником, але на цих доріженьках, як не терен, то колючки, то камінці гострі! А ті люди, серед яких я живу, не розуміють мене, я між ними чужа...»
Ведучий 2. В 1924 році вона дізнається, що в Миргороді є художньо-керамічний технікум, подає туди документи, але їй відмовляють за браком освіти, таке ж трапилось і при вступі до Київського театрального технікуму. В школі ж вона не вчилась жодного дня! І так боляче було Катерині, що до неї нікому немає діла, нікому вона не потрібна... Впевнившись, що без освіти їй не вступити до жодного учбового закладу, вирішує опанувати художню майстерність самостійно.
Ведуча в образі Катерини Білокур. «Я не була ніколи ні в якій школі і не чула гласу учителя, а що Бог поміг самій навчитися – ото тільки і маю. Мені  вчувалося, що хтось мені шепоче: «…а ти не плач, Катерино, що немає  в тебе учителів. Ти дивись, як у матері-природи, дивись, яка травинка-билинка, – так  її і малюй».
Ведучий 1. В голодний 1933 рік Катерина по суті стала годувальницею сім’ї, врятувала від смерті батьків і братів. Ще раніше вона навчилась шити красивий жіночий одяг і вишивати рушники, сорочки і скатертини. Виконувала замовлення, а також продавала рукоділля на базарах. Рідні були їй вдячні за це, але ставлення до неї в сім’ї не стало кращим.
Ведучий 2. Малювання було її мрією і вже ніщо не могло звернути Катерину з обраного шляху. За науку і вчителя їй стає сама природа. Перші роботи Катерини Білокур 20-30-х років виконані вугіллям і рослинними фарбами власного виробництва (з буряка, калини, цибулі, вишні, різних трав). На жаль, ранні твори художниці не збереглися.
Ведуча в образі Катерини Білокур. «Ну що ж діяти, що я така у вас уродилась! Може і сама не рада, так інакшою бути не можу... Та я все на світі забуду та й знову малюю квіти. Так як їх не малювати, як вони ж такі красиві? Я й сама як почну малювати яку картину квітів, то й думаю: оце я цю закінчу, тоді вже й буду малювати що-небудь із життя людського. Але ж поки закінчу, то в голові заснується цілий ряд картин та одна від другої чудовіші, та одна від другої красивіші – та все ж і квіти. А як прийде весна та зазеленіють трави, а потім і квіти зацвітуть! Ой, боже ж мій, як глянеш кругом, то та гарна, а та ще краща, а та ще чудовіша! Та начебто аж схиляються до мене, та як промовляють: «Хто ж нас тоді буде малювати, як ти покинеш?» То я все на світі забуду та й знов малюю квіти. Ой, не гнівайтесь на мене, мої близькі й далекі друзі, що я малюю квіти, бо із квітів картини красиві».
Ведучий 1. В кінці 20-х і на початку 30-х років вона вже пробує малювати олійними фарбами. До нас дійшли всього два портрети: «Оля Білокур» (1928 р.) і «Тетяна Бахмач» (1932 р.). Розквіт творчості Катерини припадає на другу половину 30-х та 40-х років. Вона поступово знаходить свій жанр, опановує свою техніку й художню майстерність. У 1934 році Катя Білокур малює картину «Берізка» – одну із трьох картин, які принесли їй світову славу. Через рік народжуються «Квіти над тином» – інший прославлений шедевр.
Ось які рядки квітам з картини Катерини Білокур «Польові квіти» (1941 р.) присвятила Катерина Квітчаста:
Ця ніжність квітів польових
Ця витонченість стебел -
Сідай у човен і пливи.
Натхнення хвилі стелить!
Краса не має берегів,
Обмеження не має –
Ляга у вишуканість слів
Канва барвистих марев...
Ведучий 2. В 1936 році Катерина Василівна закінчила одну з цікавих робіт «Квіти», яку надіслала в дарунок О.М.Горькому. Очевидно, художниця шукала серед творчих людей знайомства і розуміння. Таку підтримку вона отримала від своєї ровесниці Оксани Петрусенко. Прослухавши по радіо пісню відомої співачки «Чи я в лузі не калина була» Катерина намалювала картину «Калина» і разом з листом надіслала актрисі в дарунок. Співачка звернулася до Полтавського будинку народної творчості з просьбою, щоб в області не були байдужими до долі художниці. Варто сказати, що в Полтаві зацікавились її роботами, завітали до Богданівки, надали допомогу. Преміювали К.Білокур поїздкою до Москви на екскурсію, в музеї, в театри.
Ведучий 1. У Катерини було дві мети: перша – стати художником, друга – щоб її визнали художником. Мрії здійснились!!!  Весною 1940 року в Полтавському краєзнавчому музеї з величезним успіхом пройшла персональна виставка робіт Катерини Білокур, де було виставлено понад 30 її робіт і серед них: «Квіти і берізоньки ввечері», «Польові квіти», «Квіти в тумані», «Портрети племінниць» та інші, які були схвально зустрінуті митцями та відвідувачами.
Ведуча в образі Катерини Білокур. «В Полтаві дали мені велику надію на майбутнє. З якою енергією я працювала! Вже мої рідні мене не лаяли і не ображали, бо в Полтаві сказали, що я художник. Вчені люди назвали мене художником!»
Ведучий 2. Полотна Катерини Білокур відібрали на виставку в Париж... Як же вона раділа, як вона відбирала найкращі полотна!.. То була радість слави і визнання… Але, розпочалася Велика Вітчизняна війна і всі її твори згоріли разом з музеєм. Залишились тільки ті, що не потрапили на виставку.
Що було далі, Ірина Жиленко в поемі «Цар колос» змалювала такими словами, від яких стискається серце.
Ведуча в образі Катерини Білокур.
На війні. Затемнена Полтава.
Дім музею в смертному вінку.
Ніч вогню – і на землі не стало
Творів Катерини Білокур.
Стерто. Змито. Вирвано з корінням.
Пущено під той вогненний ніж.
Хто міг спать, коли вони горіли,
Ті картини, що взяли в Париж...

Ті безцінні, ті, близькі до крику,
Діти, діти, дітоньки мої!
Як же вони билися у вікна!
Як же вони кликали її!

Знала би – прибігла. Сталось диво.
Той вогонь руками б розвела.
Я ж їх на безсмертя породила
І себе у них пережила.

Кажуть тої ночі так кричали
Квіти по усій моїй землі, -
Що земля струснулась од печалі
І дзвіниці плакали в імлі.

І відкрилась рана, аж бездонна,
У мистецтві. І уже навік.
Кажуть, рафаелівській мадонні
Кров текла з-під сяючих повік...
Ведучий 1. Роки тимчасової окупації були для Катерини тяжкими як в моральному, так і в матеріальному відношенні. Частина робіт була розграбована як фашистами, так і місцевими «любителями прекрасного». Навіть, в ті тяжкі роки вона продовжувала працювати. Було виконано кілька робіт: «Квіти», «Квіти увечері» та інші.
У 1944 році, коли вся Україна, замордована фашистами, ще лежала в чорних руїнах, Катерина Білокур, разом зі всім народом вітаючи визволення, створює картину «Буйна», що звучить як хвала життю і красі, а незабаром і свій вершинний твір «Цар-колос».
Ведучий 2. Війна скінчилася, час зарубцював рани… У 1944 році в Богданівку приїжджає директор Державного музею українського народного декоративного мистецтва Василь Нагай – запропонувати виставку і закупити картини. До речі, саме завдяки його старанням цей музей має найкращу колекцію робіт Катрі Білокур.
Ведучий 1. Післявоєнні роки були найпліднішими. Художня майстерність майстрині в цей час досягає вершини. Приходили весни, розквітали квіти, народжувалися нові картини…  Одна за одною створює художниця свої прославлені картини – «Декоративні квіти» (1945), «Привіт врожаю» (1946), «Колгоспне поле» (1948-1949), «Цар Колос» (1949), «Яблука, помідори» (1950), «Сніданок» («Снідання») (1950), «Квітка і берізка ввечері» (1950), «Кавун, морква, квіти» (1951), «Квіти і виноград» (1953-1958), «У Богданівці на Загреблі» (1955), «Георгіни» (1957), «Півонії» (1958), «Богданівські яблука» (1958),  «Натюрморт із колосками і глечиком» (1958-1959), «Букет квітів» (1959), «Натюрморт з хлібом» (1960).
Ведучий 2. Милуючись її картинами, немов відчуваємо запах відрізаного окрайця щойно спеченого хліба, ніжні пахощі квітів, смак соковитого достиглого червоного кавуна. Вдало підібрані кольорові співвідношення, підкреслена насиченість основних компонентів композиції забезпечують повну гармонійність звучання робіт художниці.
Ведуча в образі Катерини Білокур.
...І коли я намалюю квітку,
То краса від неї йде така,
Так світліє, так далеко видко, -
Ніби бачиш, що людей чека.

І за десять, і за двісті літ…
Віруєш у будучність землі,
Віруєш, малюючи картину,
В рід людський і в людяність людини.
Ведучий 1. Залишила художниця й ряд картин, присвячених своєму селу: «Гай», «За селом», «Вересень в селі Богданівці на Загреблі», «Осінь». В той час написано нею «Автопортрети» (1950, 1955, 1957 рр.). Створюючи їх вона говорила:
Ведуча в образі Катерини Білокур. «Я малюю себе без парадності та прикрас. В селянській хустці, в куфайці. Так як я завжди одягаюсь».
Ведучий 2. Згодом, художниця Тетяна Яблонська скаже про Білокур: «На автопортретах уже в літах, хвора й немічна селянка у спішно пов’язаній хустинці, в гаразд поношеній ватянці чи піджаку. Погляд сумний, страдницький... Після того чарівні квіти Білокур я не сприймала як пісні про щастя... Тут (у Богданівці), я збагнула, що незрівнянні її квіти, – здавалося б  переповнені щастям украй, – були для неї втечею від самотності»
Ведучий 1. В кінці 40-х і на початку 50-х років в колишньому Радянському Союзі набули широкого розмаху виставки досягнень народного господарства. Практикувались вони і в Полтаві. На центральних площах, в Корпусному саду, в інших людних місцях. Тут представлялись нові картини Білокур відповідної тематики:  «Привіт урожаю» (1946 р.), «Колгоспне поле» (1948 р.), «Цар-колос» (1949 р.), які викликали захоплення у всіх людей. І, обов’язково були вишиті нею картини, рушники, скатертини.
Ведучий 2. Катерину Білокур вважають представницею «наївного мистецтва» – групи художників, що не здобули академічної освіти, проте стали частиною загального художнього процесу. Прийшло до Катерини Білокур всенародне визнання всіх, кому не байдуже народне надбання українських народних митців. Високо цінили і були в дружніх стосунках з нею такі поети, як Микола Бажан, Павло Тичина, художники: Василь Касіян, Матвій Донцов, Степан Кириченко та інші. На сьогоднішній день вона належить до п’ятірки найкращих українських художників двадцятого сторіччя. Катерина крокує поряд з Малевичем, Тетяною Яблонською, Василем Ярміловим та Тетяною Голембієвською. ЇЇ твори експонувались в Києві, Москві, Парижі.
У 1949 році була прийнята до Спілки художників України, у 1951 – нагороджена орденом «Знак пошани», одержала звання Заслуженого діяча мистецтв України, а 1956 року – Народного художника України.
 Демонстрація відеоролику: Катерина Білокур. Доля намальована пензлем https://youtu.be/OJRg_aNCZqg
Ведучий 1. В останні роки вона тяжко хворіла, давалися взнаки злигодні тогочасного сільського побуту, невлаштованність в особистому житті, хвороба матері. Померла художниця 9 червня 1961 року.  В 1977 році в селі Богданівці відкрито музей-садибу Катерини Білокур,  а в 1986 році там же їй встановлено пам’ятник (скульптор І. Білокур).
Ведучий 2. Творчість художниці з села Богданівки належить до найкращих надбань української культури ХХ століття, вона стала предметом вивчення й дослідження мистецтвознавців. У Яготинському історично-краєзнавчому музеї розгорнуто дві експозиції з її живописною та графічною спадщиною, а в Державному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві є великий «білокурівський» зал, в якому зібрано найкращі її творіння. Композитор Леся Дичко в 1983 році створила балет «Катерина Білокур», поставлено одноіменний телеспектакль (1980), відзнято документальні фільми – «Чарівний світ Катерини Білокур» (1986), «Катерина Білокур. Послання» (2002) та художній двосерійний фільм «Буйна» (1989).
В 1989 році була заснована премія імені Катерини Білокур за визначні твори традиційного народного мистецтва.
В 1995 році в опрацюванні Миколи Кагарлицького було видано збірку листів художниці, які засвідчують про її великий письменницький талант.
Ведучий 2. Більше як 100 картин зберігаються в музеях і картинних галереях та у власних зібраннях Полтави, Києва, Яготина, родичів і друзів художниці. В Полтавській картинній галереї експонується 4 роботи Катерини Василівни. Це: «Квіти в тумані», «Квіти», «Півонії», «Пшениця, квіти, виноград».
Ведучий 1. Сильна була жінка. Не було радості в її житті, а стільки радості вона залишила нам! Своїми картинами Катерина Білокур проспівала гімн життю, всьому живому й сущому на землі. Вона палко любила природу, благоговійно схилялася перед квітами, вміла з ними розмовляти, вміла ними надихатися. Інакше не були б вони в неї такими чарівними й одухотвореними на полотнах.
Схиляємо низько голови перед великим талантом, перед жінкою-художницею, перед Катериною Білокур, яка для нас творила красу й залишила нам безцінний спадок своїх надбань, в яких є сила, віра, надія і любов.

Пропонуємо Вашій увазі примірні сторінки усного журналу на тему «Сонячний і беззахисний талант Катерини Білокур».
1 сторінка. «Не описати шлях життєвий: і квіти в ньому, і краса» (Виступ мистецтвознавця, бібліотекаря, вчителя філолога).
2 сторінка. «І пензлем чарівним, і словом високим світ подивувала» (Бібліографічний огляд).
3 сторінка. Демонстрація відеоролику: Картини Катерини Білокур https://youtu.be/GSRwdhlnFrs
Підготовку до вечора пам’яті, усного журналу та інших соціокультурних заходів радимо проводити у координації з освітніми, культурними, мистецькими закладами, громадськими організаціями, аматорами образотворчого мистецтва.
Проведення масових заходів необхідно супроводжувати активною рекламною кампанією; запрошувати на них представників місцевих газет, радіо, телебачення.

         Список використаних та рекомендованих джерел:
   
«А наша (не при хаті згадувати!) чортів малює!» : Катерина Білокур (1900-1961) // Шкільний світ. – 2011. – Листоп. (№ 44) . – С. 15-18(Вкл.).
Бабак В.  Мистецька палітра Катерини Білокур : екскурсія до музею / В. Бабак // Шкільний світ. – 2013. – Лют. (№ 4) . – С. 7-13(Вкл.).
Бай Н. Катерина Білокур – своєрідна українська ікона / Н. Бай // Молодь України. – 2011. – 12 квіт.  – С. 3.
Білокур Катерина Василівна : альбом репродукцій / упоряд. В. Нагай – К. : Мистецтво, 1975. – 24 с.
Білокур Катерина Василівна – К. : Держмузвидав УРСР, 1959. – 15 с.
Білокур Катерина : малярство і проза. – К. : Родовід, 2009. – 108 с.(Мала серія українського наївного малярства).
Білокур. К. В. Я буду художником!: докум. оповідь у листах художниці, розвідках М. Кагарлицького / упорядкував М. Кагарницький. – К. : Спалах ЛДТ, 1995. – 368 с.
Бондаренко Є. Її талант – то найщиріший Україні дарунок бога / Є. Бондаренко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2011. – № 3. – С. 24-43.
Большакова І. Дивовижний світ Катерини Білокур / І. Большакова // Початкова освіта. – 2011. – Січ. (№ 1/2). – С. 24-27.
Боровик В. Психологічний портрет Білокур / В. Боровик // Слово просвіти. – 2015. – 6-12 серп. (№ 31). – С. 16.
Віценя Л. Квіткова посвята Катерині Білокур : [про виставку у полтавській Галереї мистецтв, а також вручення премії ім. М. Ярошенка] / Л. Віценя // Зоря Полтавщини. – 2010. – 15 груд. – С. 3.
Волга Л. Художниця з іншої планети : до 100-річчя від дня народження Катерини Білокур / Л. Волга // Урядовий кур’єр. – 2000. – 7 груд. – С. 8.
Волоцька І. Живопис Катерини Білокур : інтегрований урок з образотворчого мистецтва та української мови / І. Волоцька  // Все для вчителя. – 2010. – Верес. (№ 25). – С. 32-33.
Горішна Н. «Катерина Білокур «Квіти за тином» : вірш / Н. Горішна // Українська мова і література в школі . – 2010. – № 4. – С. 63.
Дем’яненко Г. Життя і творчість Катерини Білокур / Г. Дем’яненко // Українська мова й література в сучасній школі. – 2012. – № 4. – С. 72-74.
Денисенко С. Царство квітів Катерини Білокур : інтегрований урок з образотворчого мистецтва, української мови та літератури / С. Денисенко // Все для вчителя. – 2010. – Верес. (№ 25). – С. 28-32.
Дідик О. Душа-квітка : літературно-музична композиція, присвячена життю і творчості Катерини Білокур для учнів 9-11-х класів / О. Дідик // Шкільний світ. – 2016. – Квіт. (№ 8). – С. 11-22.
 Дмитренко І. Чарівник слова про чарівницю пензля : [про К. Білокур] / І. Дмитренко // Все для вчителя. – 2012.  – Верес. (№ 17/18). – С. 46-50.
Дробаха О. Одержима живописом / О. Дробаха  // Україна молода. – 2010. – 9 груд. – С. 13.   
Дробаха О. Царство Катерини / О. Дробаха. – К. : Смолоскип, 2011. – 30 с.
Дученко А. «Хочу бути художником!» / А. Дученко // Гетьман. – 2015. –№ 3. – С. 62-65.
Її квіти і мрії : до 110-річчя самобутньої художниці Катерини Білокур // Полтавський вісник. – 2010. – 3 груд. – С. 10.
Жовнір Н. Квіткова посвята Катерині Білокур : [про виставку у полтавській  Галереї мистецтв, присвячену К. Білокур, та врученню премії полтавської Галереї мистецтв ім. М. Ярошенка] / Н. Жовнір // Вечірня Полтава. – 2010. – 15 груд. – С. 6.
Игнатова  А. Катерина Билокур : цветы на полотне судьбы / А. Игнатова // Личности. – 2014. – № 10. – С. 106-123.
Кагарлицький М. Вічна Катерина Білокур : до 50-річчя від дня смерті художниці / М. Кагарлицький  // Літературна Україна. – 2011.  –  9 черв. (№ 23). – С. 15, 16.
Кагарлицький М. Катерина : листи і квіти Білокур / М. Кагарлицький // Дзеркало тижня. – 2010. – 4-10 груд. (№ 45). – С. 14.
Катерина Білокур: каталог виставки творів: до 100-ліття від дня народження / ред. М. Маричевський – К. : Образотворче мистецтво, 2000. – 16 с.
Катерина Білокур : книга-альбом до 115-ї річниці від дня народження / упоряд. Н. І. Розсошинська. – К. : Мистецтво, 2015. – 151 с. : іл.
Катерина Білокур: майстер народного декоративного живопису // Шкільна бібліотека. – 2009. – № 2. – С. 122.
Катерина Білокур: малярство і проза – К. : Родовід, 2009. – 108 с.
Катерина Білокур очима сучасників : спогади. Есеї. Розвідки з архіву художниці – К. : Томіріс, 2000. – 432 с.
Катерина Білокур: фотокнига – К. : Спалах, 2001. – 128 с.
Квіти Катерини Білокур // Нова газета по-полтавськи. – 2011. – 23 листоп. – С. 8.
Квітковий рай Катерини Білокур : сценарій позакласного заходу для учнів 5-11 класів // Мистецтво в школі (Музика. Образотворче мистецтво. Художня культура). – 2011. – № 10. – С. 27-30.
Кир’ян Н. Катерина Білокур : «Зірвана квітка – це втрачена доля» / Н. Кир’ян  // Слово просвіти. – 2009. – 23-29 лип. (№29). – С. 10.
Клейменова О. Бранка «того святого малювання» / О. Клейменова // Віче. – 2015. – № 13. – С. 70-71.
Клименко В. Нова Катерина : у видавництві «Родовід» прагнуть зішкрябати бронзу з народної художниці Катерини Білокур, щоб її творчість промовляла всіма барвами палітри / В. Клименко // Україна молода. – 2011. – 6 квіт. – С. 11.
Коваленко Л. Підготовка до написання твору за картиною художниці Катерини Білокур «Рідне поле» : урок розвитку зв’язного мовлення / Л. Коваленко, Л. Щербина // Українська література в загальноосвітній школі. – 2013. – № 4. – С. 37-38.
Корнєва В. Дивна квітка за тином : [про К. Білокур] / В. Корнєва // Зоря Полтавщини. – 2010. – 7 груд. – С. 2.
Куценко В. Катеринина пісня : у Богданівці відбувся літературно-мистецький захід, присвячений пам'яті великої художниці Катерини Білокур / В. Куценко // Голос України. – 2012. – 27 черв. – С. 18.
Кущ С. Як я вперше почув про Катерину Білокур : коротка, але прикметна оповідь художника Миколи Мудрого / С. Кущ // День. – 2011. – 22-23 лип. – С. 24.
Лещенко С. «А квіти я буду малювати й малювати…» : [про виставку «Квіткова посвята Катерині Білокур» та вручення премії ім. М. Ярошенка у полтавській Галереї мистецтв] / С. Лещенко // Полтавський вісник. – 2010. – 17 груд. – С. 10.
Максимова Н. Квіти любові : до 115-ї річниці від дня народження Катерини Білокур / Н. Максимова // Демократична Україна. – 4 груд. (№49). – С. 10.
Марушкевич Л. Збагнути суть авторського задуму : конспект уроку-дослідження за твором «Що може пензлик» Ірен Роздобудько : [про К. Білокур] / Л. Марушкевич  // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2011. – № 7/8. – С. 91-94.
Марченко В. «Квіти за тином» : (інтегрований урок за картиною Катерини Білокур) / В. Марченко // Імідж сучасного педагога. – 2010. – № 8. – С. 60-63.
Огороднійчук  З. Чарівниця пензля – Катерина Білокур / З. Огороднійчук // Шкільна бібліотека. – 2012. – № 21/22. – С. 104-108.
Опарієнко І. Майстриня народного живопису : виставка-вернісаж [про К. Білокур] / І. Опарієнко // Шкільна бібліотека. – 2010. – № 10. – С. 85-87.
Осьмак Є. Катеринина пісня : [про К. Білокур] / Є. Осьмак // Слово просвіти. – 2012. – 21-27 черв. (№25). – С. 16.
Пензлем чарівним і словом високим світ подивувала... : [про садибу-музей Катерини Білокур в Богданівці] // Краєзнавство. Географія. Туризм. – 2010. – Лют. (№ 8). – С. 3-4.
Потьомкіна Т.  Катерина Білокур. Життя і творчість / Т. Потьомкіна // Початкове навчання та виховання. – 2012. – № 11. – С. 6-8.
Радзієвська В. «Хай сидить, де сидить, доки вона в Богданівці – доти вона і Білокур» : у 34 роки художниця Катерина Білокур застудила ноги й стала інвалідом другої групи / В. Радзієвська // Країна. – 2015. – № 48. – С. 46-50.
Салига Т. «Те велике слово художник…» : Тарас Шевченко, Катерина Білокур, Василь Голобородько / Т. Салига  // Літературна Україна. – 2013. – 28 берез. (№ 13). – С. 6-7.
Самолевська О. Про фільм «Катерина Білокур. Послання» / О. Самолевська // Кінотеатр. – 2012. – № 5. – С. 33-35.
Самольотова М. Квіти душі на полотні : 10 червня виповнюється 50 років, як із нами нема народної художниці Катерини Білокур / М. Самольотова // Пенсійний кур’єр. – 2011. – 10 черв. – С. 15.
Самченко В. Жити-горювати і творити : картинами Катерини Білокур захоплювався Пабло Пікассо в Парижі, а художницю на Київщині обсідали злидні / В. Самченко // Україна молода. – 2015. – 8 груд. – С. 12.
Сергієнко Г. «І зіткались кольори в безкінечне квітування…»: творчість Катерини Білокур : виховний захід-сповідь у 10 класі  / Г. Сергієнко // Шкільний світ. – 2013. – Черв. (№ 12). – С. 4-8(Вкл.)
Скалацький К. Катерина Білокур. Портрет з натури : етюд-монографія / К. Г. Скалацький – Полтава : АСМI, 2012. – 52 с.
Стечишин Н. Чарівний світ Катерини Білокур / Н. Стечишин // Українська мова та література. – 2010. – Трав. (№ 19). – С. 29-32.
Стус Д. Катерина Білокур. 1900-1961 / Д. Стус // Пенсія. – 2010. – № 12. – С. 40-41.
Тютюнник Є. «Малюватимеш – заміж не візьмуть!» : сьогодні виповнилося б 110 років художниці Катерині Білокур / Є. Тютюнник // Урядовий кур’єр. – 2010. – 7 груд. – С. 11.
Усенко Л. Писала листи незгірш, ніж малювала : епістолярна спадщина Катерини Білокур розкриває нам ще одну грань її таланту – письменницький хист / Л. Усенко // Урядовий кур’єр. – 2011. – 7 груд. – С. 8.
Усенко Л. Півстоліття без художниці : залишивши світові свої невмирущі квіти, Катерина Білокур доживала віку у простій сільській хаті, без розкошів і зручностей / Л. Усенко // Урядовий кур’єр. – 2011. – 18 черв. – С. 8.
Фурсова Л. «Я буду художником» : вечір пам'яті Катерини Білокур / Л. Фурсова // Дивослово. – 2010. – № 12. – С. 27-30.
Федущак М. Квітчання під небозводом України : / М. Федущак. – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2011. – 286 с.
Хало О. І. Катерина Білокур : поема / О. І. Хало. – Полтава : Полтавський літератор, 2001. – 54 с.
Цишевська Л. «О квітоньки, моя рідня…»: заняття в мистецькій вітальні за творчістю Катерини Білокур / Л. Цишевська, С. Водерко, Л. Коновалюк // Дивослово. – 2014. – № 7/8. – С. 39-43.
Чарівний світ Катерини Білокур / укл. О. Дорошина – Полтава : Полтавський літератор, 2009. – 48 c. – (Художниці України).
Чеверда О. Співуча квітка Катерини Білокур / О. Чеверда // Все для вчителя. – 2012. – № 19/20. – С. 44-47.
Червоних сонць протуберанці : збірник мистецтвознавчих і культурологічних праць до 100-річчя Катерини Білокур / укл. О. Найден – К. : АртЕк, 2001. – 128 с.
Черпакова Л. Феномен Катерини Білокур : [про вшанування у краєзнавчому відділі ПОУНБ художниці К. Білокур] / Л. Черпакова // Полтавський вісник. – 2010. – 17 груд. – С. 10.
Яворський І. «…Фарбами розмаю і тортур…» : [про К. Білокур] / І. Яворський // Молодь України. – 2011. – 29 лип. – С. 13.


Матеріал підготувала
головний бібліотекар
з питань зберігання книжкових                                              І. І. Безпалько
фондів бібліотек Полтавської
області


Режим роботи:
Понеділок-четвер: 9.00 – 19.00
П’ятниця, неділя: 10.00 – 18.00
Вихідний: субота

Санітарний день: останній понеділок кожного місяця
Наша адреса:
36020 м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 17












2009 © ПОУНБ ім. І.П.Котляревського