Полтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І.П.Котляревського Полтавська Обласна Універсальна Наукова
бібліотека імені І. П. Котляревського
бібліотека
  

Пошук по електронному каталогу

Сенсорний інтерфейс
Тел.: (05322) 2-17-83
Тел./факс: 56-99-30

Усі контакти
Головна

Про бібліотеку

Історична довідка

Запис до бібліотеки

Правила користування

Структура бібліотеки

Контактна інформація

Бібліотека у ЗМІ

Новини
Анонси

План заходів

Поточний місяць

Архів

Хроніка подій

Виставки

Масові заходи

Нові надходження
Ресурси бібліотеки

Каталоги і картотеки

Електронний каталог

Віртуальні виставки

Бібліотека вдячна

Видання бібліотеки

Календар знаменних і пам’ятних дат Полтавщини

Хроніка культурного життя Полтавщини

Критичні зауваження, побажання та пропозиції

Зведений каталог періодичних та інформаційних видань, які передплачені провідними бібліотеками м. Полтави

Календар знаменних і пам’ятних дат

Інші видання

Мистецька Полтавщина

Наукові та практичні доробки наших співробітників

Послуги бібліотеки

Основні послуги

Додаткові послуги

Віртуальна довідка

Програми та проекти

Отримай безоплатну правову допомогу

Пункт Доступу Громадян до офіційної інформації
(Програма Сприяння Парламенту ІІ)

Інтернет для читачів публічних бібліотек

Вікно в Америку

Ресурси бібліотек у боротьбі з корупцією

Бібліотеки - мости до е-урядування


Відділ інформації з питань культури та мистецтва

 

КРИТИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ, ПОБАЖАННЯ ТА ПРОПОЗИЦІЇ,

ВИСЛОВЛЕНІ В ПРЕСІ НА АДРЕСУ ОРГАНІВ І УСТАНОВ

КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВА ПОЛТАВЩИНИ

(за I квартал 2010 року)

 

 

Загальні питання

 

Культурний максимум / І. Ніколаєнко // Кременчуцька панорама. – Кременчук, 2010. – 6 січ. – С. 3.

«У міської галузі культури, за оцінкою віце-мера Василя Хоменка, на 2010 рік є дві програми. Перша – програма-мінімум: зберегти існуючу інфраструктуру закладів культури та штати. Друга – програма-максимум. Тут  першим пунктом значиться реконструкція Міського краєзнавчого музею; віце-мер сподівається, що у цьому році вдасться хоча б закрити розібраний фасад будівлі. У промерзлому стані музей перебуває вже другу зиму поспіль, експонати гинуть, а у влади не доходять руки до осередку міської історії та культури. Не в кращому стані знаходиться і музей А. С. Макаренка, що у Крюкові. Реконструкцію тут навіть і не починали, хоча проект лежить вже 2 роки. Мерія все сподівається передати установу на баланс області, а там відповідають: на Полтавщині, у с. Ковалівка, вже є один обласний музей А. С. Макаренка, тож свій утримуйте самотужки».

 

І знову про дозвілля молоді / Влас. інформ. // Пирятинські вісті. – Пирятин, 2010. – 3 лют. – С. 2.

«… На позачерговій сесії районної ради 15 грудня минулого року було розглянуто депутатський запит депутата районної ради, головного редактора районної газети «Пирятинські вісті» Ганни Синяк, у якому йшла мова про те, що приміщення районного Будинку культури не використовується за призначенням належним чином. Воно пустує, зокрема, й у вечірній час, тому підлітки та молодь змушені проводити своє дозвілля у барах та кафе… Результати такого «дозвілля» вже відчувають на собі батьки, вчителі та і вся пирятинська громада. Ганна Синяк запитувала, коли приміщення районного Будинку культури буде використовуватися для проведення вільного часу дітей та молоді, як у інших містах, а не тільки для заробляння коштів від заїжджих торговців товарами сумнівної якості? Коли у нашому місті буде створено Центр дозвілля молоді, який працюватиме як вдень, у вихідні, так і у вечірній час? Депутатський запит був направлений начальнику відділу культури і туризму РДА Тамарі Білобровій, яку районна рада зобов’язала до 15 січня 2010 року надати письмову відповідь про результати розгляду запиту. Нещодавно така відповідь була надана. У ній говориться: «Шановна Ганно Дмитрівно!.. Уважно розглянувши Ваш депутатський запит, повідомляємо наступне. Дійсно, за останні роки матеріально-технічна база та безпосередньо технічний стан приміщення районного Будинку культури значно покращився… Але попри всі позитивні сторони, фінансування закладу недостатнє. Саме тому доводиться надавати приміщення в оренду, що у свою чергу дало можливість значно покращити матеріальний стан РБК… Але для більшої ефективності та активізації роботи РБК у плані популяризації існуючих та утворення нових, зокрема, молодіжних клубів за інтересами та любительських об’єднань, проведення молодіжних вечорів відпочинку не вистачає обладнаних приміщень, які б відповідали сучасним вимогам, відповідному інтер’єру. Незважаючи на те, що в реконструкцію приміщення РБК уже вкладено значну кількість коштів, його реконструкція не завершена. Залишилася невирішеною проблема встановлення автоматичного пожежогасіння, пожежної сигналізації. Приміщення 2-го та 3-го поверхів фасадної частини РБК площею відповідно 202,16 кв. м. та 338 кв. м. на даний час не використовуються належним чином, тому що знаходяться в незадовільному технічному стані. Не відремонтовано виставкову залу (2-й поверх фасадної частини) та третій поверх, де й планується організувати Центр дозвілля та відпочинку для молоді. Для ремонту цих приміщень необхідні значні кошти, яких ні в районному бюджеті, ні в асигнуваннях, передбачених на галузь культури, немає. Протягом минулого року неодноразово були розміщені оголошення в газеті «Пирятинські вісті» про оренду цих приміщень. У кінці 2009 року до відділу культури й туризму РДА звернувся приватний підприємець О. Костяний з пропозицією організувати на базі районного Будинку культури боксерський клуб. Відповідні документи подано в районну раду. У листопаді було розроблено кошторисну документацію на проведення ремонтних робіт на третьому поверсі фасадної частини приміщення РБК на суму 100 тисяч гривень. Пропозиції по внесенню змін до районної комплексної Програми розвитку культури на 2008-2012 роки направлено у райдержадміністрацію та районну раду в частині виділення коштів у сумі 100 тисяч гривень для ремонту приміщення 3-го поверху РБК, що дасть можливість проводити заходи для молоді… Щоб облаштувати дане приміщення, треба продовжити розпочатий раніше ремонт РБК. Для його завершення необхідно 700 тисяч гривень. З цим питанням райдержадміністрація звернулася до облдержадміністрації, де розглянуто лист про сприяння у виділенні коштів. Нам пообіцяли, що при формуванні плану робіт на 2010 рік облдержадміністрація сприятиме у вирішенні питання щодо виділення субвенції з державного бюджету в сумі 600 тисяч гривень. Сподіваємося, що ці кошти будуть виділені, і ми зможемо завершити реконструкцію РБК й облаштувати сучасний Центр дозвілля та відпочинку для молоді, який працюватиме вдень, у вечірній час та вихідні дні. Тимчасова молодіжна дискотека проводиться щоп’ятниці та щосуботи, з 19.00 до 22.00 у фойє на першому поверсі районного Будинку культури». Сподіваємося, що відділ культури не стане чекати захмарних, фантастичних сум, які чи прийдуть до районного бюджету, а по мірі можливості поступово налагоджуватимуть роботу Центру».

 

Ніби й не пасербиця / В. Ількова // Зоря Полтавщини. – Полтава, 2010. – 17 лют. – С. 3.

«Галузь культури Полтавщини нині нараховує 1748 установ, які за своїм спрямуванням представляють професійне та аматорське мистецтво, пам’ятко-охоронну та туристично-рекреаційну діяльність, бібліотечну та музейну справи. Як не прикро, але культура в Україні залишається єдиною галуззю, яка до цього часу з невідомих причин не має жодної цільової державної програми. У той час як такої підтримки потребують професійні та клубні заклади, бібліотеки, музеї. Не вирішено питання газифікації, капітальних ремонтів закладів культури. Зокрема, із 868 клубних закладів області, у яких розміщена більшість бібліотек, 523 потребують капітального ремонту, 45 перебувають в аварійному стані, 122 – в непристосованих приміщеннях (у газеті надруковано «пристосованих»). 70% закладів потребують зміни сценічного одягу, костюмів для учасників аматорських колективів, клубного обладнання, технічних засобів. Із 815 публічних бібліотек 79 не мають освітлення, лише 50 забезпечені комп’ютерами, наголосив у доповіді на виїзному засіданні колегії головного управління культури, яке проходило в Комсомольську, начальник управління Володимир Годзенко. Четвертий рік у непристосованому приміщенні знаходиться обласна бібліотека для дітей імені Панаса Мирного. Вільних приміщень у комунальній власності області та Полтави немає, а кошти на будівництво нового відсутні. Неодноразові звернення до уряду країни щодо виділення державної субвенції на будівництво нового приміщення позитивних результатів не дали. Не вдається ліквідувати й неповну  зайнятість працівників культури. 33,7% з них змушені працювати на 0,25, 0,5 та 0,75 ставки. Заступник голови обласної ради Петро Ворона також підкреслив, що сьогодні найбільшою проблемою галузі є недостатнє фінансування. Ситуація складна, але вона краща, ніж була років 10-15 тому. Депутати обласної ради й профільна комісія під головуванням Івана Гальченка постійно сприяють роботі закладів культури, але й дуже скрупульозно ставляться до контролю над тим, яким чином використовують виділені кошти...».

 

Про обдарованих дітей і роботу закладів культури / Влас. інформ. – Колос. – Кобеляки, 2010. – 24 лют. – С. 1.

!9 лютого відбулося спільне засідання постійних комісій Кобеляцької районної ради з питань освіти, культури, інформаційної сфери та з питань молодіжної політики, спорту та туризму. Зокрема, «з інформацією про роботу закладів культури виступили начальник відділу культури Григорій Журавель, директор дитячої музичної школи Олександр Скляренко, директор районної бібліотеки Галина Мосієнко та завідуючі сільськими бібліотеками Тамара Барташ – Світлогірської, Наталія Яблуновська – Іванівської, Алла Шульга – Бутенківської. Виступаючі висловили своє бачення проблем, що накопилися в галузі культури району. Це, насамперед, недостатність її фінансування, що не дає можливості утримувати сільські клуби, бібліотеки в належному стані. Адже всі вони вже давно потребують ремонтів. Залишається проблемним і кадрове забезпечення. Лише 18 культпрацівників мають відповідну освіту. Той факт, що із 39 сільських клубних закладів у районних оглядах художньої самодіяльності беруть участь лише 18, говорить про низький рівень роботи в більшості з них. Бібліотечні працівники нарікали, що протягом багатьох років їм, як і завідуючим клубами, доводиться працювати в неопалюваних приміщеннях, надто слабо поповнюється книжковий фонд, мало передплачується періодичних видань. Григорій Журавель зауважив, що через недосконалість законодавства відділ культури фактично позбавлений реального впливу на стан справ. Заклади культури підпорядковані сільським радам, вони ж знаходяться на їхньому балансі, там же призначаються і керівники. Відділу культури залишена лише методична допомога. Він висловив думку, що необхідно вивчати питання про підпорядкування їх єдиному керівному органу, так як підпорядковані навчальні заклади. Голова районної ради Володимир Жуков, який взяв участь у засіданні, підтримав таку думку та висловив ряд зауважень. Зокрема, те, що заклади культури повинні мати такий графік роботи, щоб їх послугами мали змогу скористатися і учні, і працюючі, і пенсіонери. Загострив увагу на тому, що районний центр культури та дозвілля, районна бібліотека знаходяться у місті і повністю обслуговують міських жителів. У той же час з міського бюджету на це не витрачається жодної копійки. Дану проблему він запропонував обговорити на засіданні «круглого столу», за участі всіх зацікавлених сторін. Заодно доцільно порушити питання створення міського муніципального духового оркестру. Адже в місті, при наявності музичної школи, фактично його немає. Внесені пропозиції знайшли підтримку депутатів та всіх присутніх. З обговорюваних питань члени комісії прийняли відповідні рекомендації».

 

Через плаский дах районному будинку культури загрожує руйнування / Н. Скорик // Промінь. – Машівка, 2010. – 26 лют. – С. 1.

«Володимир Томшинський, директор районного Будинку культури, не шукає винуватців. Але сьогодні майже у всіх кабінетах, коридорах, костюмерній, танцювальному залі, на сцені й у підвалі – справжнісінький потоп. Скільки знайшли тазків, відер, мисок – усе попідставляли під струмки, що дзюрчать із стелі. На пласкому даху споруди лежали метрові кучугури снігу. Увесь колектив закладу, а це переважно жіноцтво (костюмер, режисер, хореографи, методисти) в перервах між репетиціями кидають сніг та довбають кайлами лід на даху. Піддається слабо. Директор попросив допомоги у центрі зайнятості. Не можна. Гроші виділяються лише на селищну раду. Пішов туди. Знову не можна. Виявляється, дах із більш ніж півметровим парапетом – то небезпечні умови роботи. А для працівників культури вони, виходить, якраз підходящі? Плаский дах, як «геніальний» витвір чиєїсь інженерної думки, себе скомпрометував, як каже Володимир Томшинський. Що робити, невідомо. Чекати, доки Будинок культури впаде?».

 

Культуру «відключать» від опалення / За матеріалами ЗМІ // Вечірня Полтава. – Полтава, 2010. – 10 берез. – С. 3.

«Економити на опаленні чи на здоров’ї дітей? – таке запитання нині ставлять начальнику відділу культури Машівської райдержадміністрації Сергію Туменку працівники районного Будинку культури. Нині у закладі відключено опалення. За нього РБК заборгував понад 30 тисяч гривень. Доки творчі колективи Будинку культури готувалися до святкового концерту з нагоди 8 Березня, опалення включили, аби на репетиціях не застудилися наймолодші артисти. Як далі працюватимуть гуртки і коли приймуть бюджет, у який закладуть кошти на опалення, – невідомо».

 

Що стане рятівним колом для культури? / С. Педоряка // Гребінчин край. – Гребінка, 2010. – 18 берез. – С. 3.

«Напередодні Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва розмова про сьогодення культури у нашому (Гребінківському) районі дуже актуальна... Фінансування закладів культури дуже далеке від бажаного, і таке враження, що здійснюється воно по залишковому принципу. Ось тому ми і маємо замість красивих, добротних, теплих, а головне – діючих будинків культури на селі – руїни. А якщо навіть і жевріє той вогник культури на селі, то він дуже слабкий і тендітний. Де були міцніші господарства, там і заклади культури кращі, колгоспи підтримували соціальну сферу, допомагали і з обладнанням, забезпечували теплом і іншим необхідним. Але тепер ставлення з боку господарств до таких закладів, як клуби, будинки культури та інше кардинально змінилося. Сучасні господарі землі здебільшого прохолодно ставляться до таких проблем своїх сільчан. Місцеві громади, знову ж таки, через брак коштів у сільських бюджетах, теж не можуть забезпечити нормальні умови життя та розвитку культури на селі... У селах нашого (Гребінківського) району теж ситуація із закладами культури неоднозначна. Є такі, як ось у Корніївці, де будинок культури вже не врятувати. Але у більшості все ж хоч якийсь вогник, а таки жевріє. Вогник жевріє, а тепла майже не дає. Бо сам не може зігрітися. Добре, якщо на вихідні відчиняються двері холодного клубу, заграє яка не яка музика та молодь зможе поспілкуватися. Працівники у таких закладах отримують невеличку, якщо не сказати більше – дуже мінімальну зарплату у вигляді якогось там процента від ставки... Найбільше занепокоєння викликає стан сільських закладів культури, їх кадрове та матеріальне забезпечення. Майже всі приміщення потребують капітального ремонту та великих капіталовкладень для нормальної діяльності і розвитку. І ці проблеми відділу культури самотужки не вирішити. Крок назустріч повинна зробити держава».

 

Працівники культури несуть у світ гармонію і добро / І. Гунько // Вісті Хорольщини. – Хорол, 2010. – 19 берез. – С. 4-5.

Напередодні Всеукраїнського дня працівників культури та аматорів народного мистецтва інтерв’ю газеті дала начальник відділу культури і туризму райдержадміністрації Ірина Гунько. Зокрема, вона торкнулася і проблем у галузі культури: «... Проблеми, які на сьогодні існують в галузі культури району, спільні для всіх регіонів України. Й досі зберігається «залишковий» принцип фінансування галузі. Заробітна плата працівників культури помітно нижча, ніж в інших галузях економіки. В особливо важких умовах працюють сільські заклади культури, адже в них відсутнє опалення, потребує зміцнення матеріально-технічна база, зокрема, треба придбати сучасну музичну апаратуру, сценічні костюми, приміщення потребують ремонтів, не поповнюються новою літературою фонди сільських бібліотек. На мою думку, важливо, щоб відбулися позитивні зміни у державному ставленні до проблем культурно-мистецької сфери. Наша галузь вимагає постійної уваги з боку держави. Прийняття Закону України «Про культуру», проект якого розроблений Міністерством культури і туризму України, суттєво поліпшило б правові умови функціонування культурно-мистецької сфери, сприяло б розширенню і забезпеченню соціальних гарантій працівників. Поряд з цим важливим і необхідним є прийняття законодавчого акта на право отримання доплат за вислугу років та матеріальної допомоги клубним працівникам».

 

Театр

 

Ремонтують як мокре горить... / О. Брусенський // Полтавський вісник. – Полтава, 2010. – 19 лют. – С. 10.

«Коли, нарешті, відкриє двері відреставрований Полтавський обласний академічний музично-драматичний театр імені М. В. Гоголя?.. Уже тривалий час зачинено на ремонт приміщення театру. Як, до речі, і приміщення обласної філармонії, яке теж не приведуть до ладу після минулорічної пожежі... Останнього разу, посилаючись на заступника голови Полтавської облдержадміністрації Андрія Баранова, газета «Полтавський вісник» в грудні 2009 року повідомляла читачам, що новорічні ранки для полтавської малечі вже пройдуть у відремонтованому фойє театру... Не судилося. Коли ж, нарешті, на оновленій сцені відреставрованого приміщення театру полтавці побачать улюблених акторів? Відповідаючи на це запитання кореспондента газети, директор театру Олексій Андрієнко дипломатично відповів, що він так само, як і більшість полтавців, не дочекається завершення ремонту… Ремонтом театру директор не займається, тож назвати термін його завершення не може. Мовляв, замовником виступає управління капітального будівництва Полтавської ОДА, от туди журналістам і варто звертатися за коментарем. Більше того, театр, який уже понад рік перебуває у «приймах», зазнає чималих збитків. Приміром, за оренду сцени в Палаці дозвілля «Листопад», як стало відомо газеті із неофіційних джерел, театр щомісяця сплачує 10 тис. грн. Міський Будинок культури «бере» трохи менше – 6 тис. грн. на місяць. У прес-службі Полтавської ОДА, куди «Полтавський вісник» звернувся за коментарем щодо ремонту театру й термінів його завершення, 15 лютого редакції надали відповідь, яка пропонується читачам без скорочень та зі збереженням стилю: «В обласному академічному музично-драматичному театрі імені Миколи Гоголя не було капітального ремонту понад 50 років. Нинішня реставрація розпочалася у 2008 році за ініціативи законодавчої та виконавчої влади області. Виконавцем робіт є фірма ТОВ «ВКФ «СЕН» на чолі з Борисом Немировським. Замовником виступає управління капітального будівництва (УКБ) облдержадміністрації під керівництвом Анатолія Глоби. Роботи ведуться за рахунок державного та обласного бюджету. Протягом 2008-2009 років на реставрацію культурної споруди було виділено понад 30 млн. грн.. З них заборгованість Держказначейства перед УКБ на початок лютого 2010 року складає близько 2,5 млн. грн.. Причому частина цих коштів – із обласного бюджету, частина – зі Стабілізаційного фонду. На що витратили реальні кошти? Облаштовані нові комунікації – водогін, каналізація, системи опалення, охоронно-пожежна сигналізація. Внутрішні приміщення для працівників театру готові на 90%. Поміняні всі вітражі, віконні, дверні блоки та встановлені додаткові, наново відштукатурені стіни й стелі коридорів. Нові вхідні двері не лише зручні та красиві, а й обладнані тепловою завісою, щоб не потрапляло холодне повітря з вулиці. У вестибюлі – підлога із гранітною мозаїкою, з лівого боку сходів – передбачено підйомник для інвалідів-візочників, до речі, для них створені всі умови європейського рівня – зручні сходи, туалети, передбачені місця у залі. Згідно з проектом у фойє театру була відбита стара штукатурка зі стін та стелі, адже до реконструкції вона місцями вже починала відпадати. Предмет особливої гордості – результати копіткої роботи художників над оновленим розписом стелі. Готові бокові сходи з унікальним покриттям. Щодо зали театру, то вона реконструйована за новітніми технологіями: повністю прокладені всі необхідні технологічні мережі й підготовлені для встановлення системи відео проекції, звукового та світлового устаткування, зв’язку та механічного обладнання сцени. Що залишилося зробити? Усередині будівлі необхідно замінити дерев’яний настил сцени та облаштувати її «одяг». Настелити новий ковролін та встановити 564 кріслі у залі. Покласти паркет у коридорі по периметру зали  на першому поверсі та відшліфувати на інших поверхах. Закінчити опоряджувальні роботи у глядацькій чистині театру. Планувалося, що культурну споруду здадуть в експлуатацію до початку нового року – при нормальному фінансуванні. Але останнє – відсутнє через блокування рахунків Держказначейства та неприйняття Держбюджету на 2010 рік. Сьогодні підрядник виконує реставрацію театру за рахунок власних обігових коштів. А цільові «заморожені»  кошти уряд буде змушений віддати – через суд. Обласне УКБ у судовому порядку вимагає у Головного управління Держказначейства у Полтавській області «розморозити» кошти, виділені для потреб театру. Коли саме управління зможе розрахуватися з підрядниками – це тепер питання до чинного уряду України. За словами фахівців, остаточно завершити реставрацію культурної споруди можна за 3-4 місяці – аби були гроші»… Коли готувався цей матеріал, редакції повідомили, що 16 лютого артисти Полтавського театру нібито проводять страйк. Правда, як повідомив газеті директор театру О. Андрієнко, чутки про страйк перебільшені. У театрі того дня проводили профспілкові збори, де вирішувалося питання про подальшу тактику колективу, зокрема, творчої трупи акторів, спрямовану на гарантовану виплату належної до зарплати 30-відсоткової надбавки. Справа в тому, пояснив О. Андрієнко, що театру ще в 2006 році присвоїли звання «академічний», але передбачену за це почесне звання надбавку артистам, яких у театрі 37 чоловік, з того часу не виплачували. Ситуація змінилася лише 2009 року, коли артистам таки почали платити надбавку, У першому кварталі 2010 року її теж обіцяють платити, але далі знову «заморозять». Артистам пояснюють, що на виплату 30 відсотків «академічної» надбавки в бюджеті немає грошей. Як немає і самого бюджету. Колектив театру із жалем сприйняв цю звістку і проведенням профспілкових зборів хотів не тільки виробити свою позицію, але й привернути увагу влади до свого непростого матеріального становища, яке ускладнюється ще й відсутністю власного приміщення».

 

Ювілеї палкого натхнення і вічної молодості / Т. Оскоменко-Парулава // Полтавський вісник. – Полтава, 2010. – 19 лют. – С. 20.

Голова обласного осередку Національної спілки композиторів України Тамара Оскоменко-Парулава у статті розповідає про діяльність Полтавського симфонічного оркестру обласного академічного музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя та керівника оркестру – народного артиста України Віталія Скакуна. Оркестру Театру у цьому році виповнюється десять років, а його керівникові – шістдесят. Попри безліч досягнень колективу, «...на жаль, є свої проблеми, котрі він прагне розв’язати. Досі симфонічний оркестр не має статусу самостійної творчої одиниці (!), адже існує він при обласному театрі імені М. В. Гоголя. До того ж колектив не повністю укомплектований музичними інструментами, які необхідні для великого симфонічного оркестру: немає англійського ріжка, бас-кларнета, контрафагота, арфи (її замінює синтезатор), недостатньо виконавців на ударних інструментах. Не вистачає й закладеної в кошторисі повноцінної статті витрат на амортизацію інструментів, закупівлю струн, транспортні послуги тощо. Усе це обмежує виконавські можливості колективу. Його самостійний статус міг би розширити можливості для вирішення творчих завдань, розв’язання фінансових питань».

 

Її величність музика звучить / Т. Оскоменко-Парулава // Зоря Полтавщини. – Полтава, 2010. – 23 лют. – С. 3.

У цьому році симфонічний оркестр під керуванням народного артиста України Віталія Скакуна відзначив десятиріччя своєї діяльності, а його диригент – свій 60-річний ювілей. Перераховуючи всі досягнення колективу, автор статті зазначає, що «... існують і проблеми. Досі Полтавський симфонічний оркестр не має статусу самостійної творчої одиниці – він існує при театрі. До того ж оркестр повністю не укомплектований необхідними інструментами, недостатня кількість виконавців на ударних інструментах. Усе це обмежує виконавські можливості колективу. Самостійний статус колективу надасть більше можливостей для вирішення творчих завдань, легше буде вирішувати і фінансові питання».

 

Чи потрібен духовий оркестр? / В. Сугак // Сільські новини. – Чутове, 2010. – 24 берез. – С. 4.

До редакції газети «Сільські новини» надійшов лист, який від імені членів місцевого духового оркестру написав В. Сугак. У листі, зокрема, зазначено, що «... раніше духовики брали участь в обласному марш-параді. Дні села у Артемівці, Чапаєвому, День Незалежності, районні обжинки не обходилися без зведеного духового оркестру, в якому задіяні ентузіасти своєї справи. Керівник оркестру А. Петренко разом зі своїми друзями В. Шахном, Ю. Солодовником, А. Фастовим взяли в руки інструменти ще будучи хлопчаками. Гримів тоді оркестр у Полтаві, Харкові, Києві. Зараз же у скруті опинилася не лише економіка, а й художня самодіяльність. Залишилися вірними музиці тільки сивочолі ветерани праці, для яких лише й радості зібратися разом на репетиціях. Вони щиро завдячують за підтримку Артемівському селищному голові В. Дрозду, старості оркестру В. Моргачову. Та одного дня художній керівник Артемівського будинку культури О. Боровик попередив А. Петренка про звільнення. Музиканти обурені таким ставленням і через газету звертаються з проханням про підтримку до усіх небайдужих людей. Допоможіть зберегти єдиний у районі духовий оркестр!».

 

Бібліотечна справа

 

11 тисяч книжок, 300 читачів / О. Бондаренко // Пирятинські вісті. – Пирятин, 2010. – 1 січ. – С. 4.

«Надія Михолат завідує бібліотекою-філіалом у селі Малютинці уже протягом вісімнадцяти років. На сьогодні книжковий фонд у сільській бібліотеці налічує понад 11 тисяч примірників. Поповнюється він слабо. Сільська рада передплачує на бібліотеку і періодику, але теж у незначній кількості. Відвідує цей заклад близько 300 читачів – це, в основному, школярі, студенти та пенсіонери. Працює бібліотека 5 днів на тиждень. Але є одна прикрість – приміщення не опалюється, і так уже десятки років…».

 

Музейна справа

 

Руйнується будівля Полтавського краєзнавчого музею / О. Ігнатенко // Зоря Полтавщини. – Полтава, 2010. – 26 січ. – С. 2.

«Як стверджують спеціалісти, будівля Полтавського краєзнавчого музею через кілька місяців може завалитися. Про те, як врятувати пам’ятку архітектури, йшлося на нараді у заступника голови облдержадміністрації Андрія Баранова. На нараду запросили фахівців у галузі геології та геотехніки з Полтави, Києва, Харкова, Запоріжжя. Кожен із них висловив свою точку зору щодо проблем будівлі Полтавського краєзнавчого музею та шляхів їх вирішення. На думку більшості фахівців, причиною прогресуючої руйнації музею стало будівництво неподалік пам’ятки архітектури адміністративного будинку. Фахівці з Полтавського національного технічного університету повідомили, що вони ставили на будівлі спеціальні маяки, які показали, що від початку сусідньої новобудови активізувались тріщини. Зокрема, за рік у будівлі краєзнавчого музею утворилась тріщина шириною 8 сантиметрів. На їхню думку, вона виникла через потрапляння технологічних вод у підземні ходи, прокладені ще в ХVІІ ст. Науковці з ПНТУ запропонували проект будівництва протифільтраційної завіси між краєзнавчим музеєм та адмінбудівлею, яка б закрила музей від грунтових вод. За їхніми підрахунками, такі роботи будуть коштувати близько 200 тис. грн. Цю ідею підтримали науковці з Києва та Запоріжжя. Натомість представник харківської установи, яка розробляла проект і веде спорудження новобудови, заперечував те, що руйнація музею розпочалася внаслідок будівництва адмінбудівлі, й припустив, що тріщини виникли через дію грунтових вод. Такої ж думки і начальник головного управління капітального будівництва Полтавського міськвиконкому Володимир Годня. Будівництво протифільтраційної завіси він пропонує проводити винятково на території музею, бо потрібна для будівництва великогабаритна техніка не зможе потрапити на територію адмінбудівлі. Водночас харків’яни та представники міської влади Полтави пропонують проект розвідки всього плато, що триватиме не менше року, та будівництво 12 водопонижуючих свердловин по периметру музею. Орієнтовна вартість проекту і робіт – 700 тисяч гривень. Перший заступник Голови державної служби з питань національної культурної спадщини Яків Дігтяр зауважив, що проведення такої розвідки було обов’язковою умовою, яка дозволила будівництво адмінбудівлі. Але ця умова виконавцем будівництва була проігнорована. Облдержадміністрація планує подати офіційне звернення до Кабінету Міністрів України та Генеральної Прокуратури з проханням призупинити введення в експлуатацію «спірної» новобудови».

 

А. Матковський:  «Недарма проблема щодо краєзнавчого музею виникла в розпал президентських та незадовго до місцевих виборів» / О. Гнатенко // Вечірня Полтава. – Полтава, 2010. – 3 лют. – С. 2.

«Останнім часом у місті гостро обговорюється проблема стану будівлі Полтавського обласного краєзнавчого музею: в стінах будинку внаслідок деформації помітні значні тріщини. Подальша доля музею хвилює не лише полтавців, а й міську владу. Зокрема, про це на прес-конференції, яка відбулася минулого тижня, розповів міський голова Андрій Матковський. Він прокоментував: «Уже не одне десятиріччя краєзнавчий музей залишається візитною карткою Полтави. Не дивлячись на те, що він знаходиться в обласній комунальній власності, міська влада переймається станом цієї будівлі». Андрій Матковський також зазначив: проблеми щодо краєзнавчого музею стали предметом розгляду ще наприкінці 1997 року. А відповідно до акта обстеження стану будівлі музею від 9 січня 2001 року, в його стінах помітно тріщини шириною до 2-3 сантиметрів. Унаслідок деформації стін розходяться крокви покрівлі… З того часу минуло 9 років. Сьогодні комісія також фіксує тріщини та рекомендує провести обстеження й виконати відповідний комплекс робіт. «У мене виникає питання до керівників наших обласних служб: чому протягом останніх трьох років було профінансовано капітальний ремонт та реконструкцію музею майже на 15 мільйонів гривень, а 700-800 тисяч не знайшлося для будівництва водовідведення від нього? Чому не було проведено геологічного дослідження території біля музею? Адже тріщини з’являлися не тільки на будівлі музею, а й на сусідніх будівлях. Тобто спочатку треба було провести відповідну підготовку та з’ясувати причини появи тріщин, а вже потім робити капітальний ремонт будівлі», – переконаний Андрій Всеволодович. Міський голова впевнений, що деякі політичні діячі намагаються влаштувати піар-кампанію на проблемі щодо краєзнавчого музею. Недарма це питання виникло в розпал президентських та незадовго до місцевих виборів. Андрій Матковський говорить: «Що стосується міської влади, то ми готові сідати за стіл переговорів і вже декілька разів це пропонували. Але ще раз повторю: проблему повинні вирішувати фахівці, які мають відповідні ліцензії та досвід проведення водовідведення. Вони повинні обстежити не тільки музей, а й увесь квартал. Якщо треба буде залучати інвестиції, ми готові це зробити. Проте наразі маємо лише безпідставні політичні заяви, які аж ніяк не стосуються порятунку музею. Якщо не зможемо домовитися з представниками цієї обласної влади, то я впевнений, що вже незабаром у нас з’явиться нова влада, з якою ми знайдемо спільну мову. Тому я хочу всіх заспокоїти: напевне, навесні ми зможемо виконати комплекс робіт з усунення цих проблем».

 

Міська та обласна влада знов сваряться. Цього разу через краєзнавчий музей / О. Орлова // Нова газета по-полтавськи. – Полтава, 2010. – 3-9 лют. – С. 4.

«У Полтаві руйнується будівля краєзнавчого музею – пам’ятка архітектури. Фахівці пов’язують це з будівництвом, яке ведеться поряд, і попереджають, що унікальна споруда може загинути через рік. Така позиція обласного керівництва. Натомість міська влада говорить, що колись на цьому місці вже був будинок. Нову адмінбудівлю зводять на старому фундаменті, а увесь ажіотаж навколо питання – лише піар-кампанія перед майбутніми виборами до рад обласного та міського значення... Невтішний висновок щодо тріщин на Краєзнавчому озвучили на нараді в Полтавській облдержадміністрації... На думку більшості фахівців, причиною різкої руйнації музею стало будівництво неподалік пам’ятки архітектури адміністративного будинку. Як відомо, будівництво було ініційоване міською владою. Розвідку грунтів, розробку проекту і безпосереднє будівництво здійснило державне підприємство «Український державний головний науково-дослідний та виробничий інститут інженерно-технічних та екологічних досліджень» (м. Харків). Представник інституту Анатолій Головков відкинув можливість того, що руйнація музею розпочалася внаслідок будівництва адмінбудівлі і припустив, що тріщини виникли під дією грунтових вод. Фахівці з Полтавського національного технічного університету імені Ю. Кондратюка запропонували проект завіси, яка б по периметру музею закрила його від грунтових вод. Харків’яни та міська влада Полтави проти цього і пропонують проект розвідки всього плато та будівництво 12 водозабірних свердловин. Орієнтовна вартість проекту і робіт – 700 тисяч гривень. Перший заступник голови Державної служби з питань національної культурної спадщини Яків Дігтяр зауважив, що проведення такої розвідки було обов’язковою умовою служби, яка дозволила будівництво адмінбудови. Але ця умова виконавцем будівництва була проігнорована. Заступник голови облдержадміністрації Андрій Баранов, який вів нараду, констатував, що позитивного результату учасники цього форуму не дійшли. Можливо, нарада продовжиться вже в Києві. Полтавська ОДА планує подати офіційне звернення до Уряду та Генпрокуратури, а також до відповідної будівельної держструктури, яка б призупинила введення в експлуатацію «спірної» новобудови. Заступник голови облдержадміністрації Андрій Баранов сказав: «... До руйнування будівлі призвели й інші фактори неприродного походження, бо підземні ходи самі по собі не відкриваються, а грунтові води без впливу зовнішніх факторів не змінюють свій рух та глибину протікання». Він також констатував, що обласна влада, на жаль, вичерпала всі можливі засоби, щоб хоч якось вплинути на дії чи бездіяльність міської влади: «Є три речі, які б могли зупинити це будівництво. Це відповідні повноваження обласної влади, яких вона не має. По-друге, своєчасні і кваліфіковані дії обласної прокуратури та обласного УМВС. Їх не було. І, нарешті, ми повинні були б мати законослухняного виконавця. Він також був відсутній. В суд ми подати не можемо, бо інтереси держави у судах представляє прокуратура»... Будівлю для засідань земства звів у Полтаві у 1908 році архітектор Василь Кричевський. Під музеєм, на глибині 7-8 метрів – підземні ходи XVII сторіччя. Увесь квартал навколо нього має подібні пустоти, а сам грунт насичений руйнівними техногенними водами. Незважаючи на це, будівля пережила не тільки негативні природні фактори, але й людські – громадянську війну та Велику Вітчизняну. «Зморшки» ж часу успішно ліквідовувалися за допомогою капітальних ремонтів та оновлення комунікацій. Але навесні 2008 року в охоронній зоні музею розпочалося будівництво «адміністративної споруди Полтавського міськвиконкому». Замовником робіт виступило міське управління капітального будівництва. Під час риття котловану був відкритий підземний хід, через який до грунтів, на яких стоїть будівля музею, почала поступати вода. Окрім підмивання, на розвиток негативних процесів вплинуло забивання в котлован під майбутню споруду призматичних залізобетонних паль. Ці фактори, на думку фахівців із Полтави та Запоріжжя, і стали причиною руйнації культурної споруди. З травня 2008 року старі тріщини почали розкриватися і з’являтися нові. Найбільші із них – шириною 8 сантиметрів. У зв’язку з різким погіршенням стану Полтавського обласного краєзнавчого музею та необхідністю проведення термінових заходів з його захисту заступник голови ОДА Андрій Баранов вимагає від Полтавського міськвиконкому прозорості у питанні зведення новобудови за адресою: вул. Конституції,4, що знаходиться в охоронній зоні пам’ятки архітектури загальнонаціонального значення і, можливо, є однією з причин її руйнування. Нещодавно Андрій Баранов заявив: «Полтавці мають право знати, хто і що саме будує поруч із Краєзнавчим музеєм. Тому, відповідно до Законів України «Про інформацію», «Про місцеве самоврядування» та вимог «Положення про архітектурно-технічний паспорт об’єкту», затверджені Держбудом України, наполягаю на оприлюдненні міським головою Полтави Андрієм Матковським відомостей про приватного інвестора об’єкту та призначення адмінбудівлі Полтавського міськвиконкому згідно з проектно-кошторисною документацією». На закиди обласників зреагувала міська влада. Андрій Матковський провів з цього приводу прес-конференцію. Мер Полтави продемонстрував фотографію, зроблену на початку минулого століття. На ній видно, що поруч із будинком земської управи розташований ще один двоповерховий будинок – на тому самому місці, де зараз ведеться будівництво. Міський голова зазначив: «Якщо ми зараз підійдемо до музею, то побачимо, що сьогодні на цьому місці відновлюється будівля майже в такому вигляді, який вона мала сто років тому». За його словами, фундамент будинку, що стояв на цьому місці, залишився в землі, й нове будівництво ведеться в межах цього фундаменту. Андрій Матковський наголосив на тому, що проблема музею невипадково виникла під час чергової виборчої кампанії і напередодні наступних виборів – до органів місцевого самоврядування. Він сказав: «Деякі політичні діячі намагаються зробити собі піар, використовуючи ситуацію навколо музею». Насправді, за словами мера, проблема поганого стану будівлі музею існує вже 30 років. Андрій Всеволодович процитував акт обстеження будівлі музею від 9 січня 2001 року, відповідно до якого вже тоді в стінах були помітні тріщини завширшки до 2-3 см, внаслідок деформації стін розходилися крокви покрівлі. Згідно з цим документом, перші свідчення про деформацію стін відносяться до 1970-х років. Протягом 30 років періодично виникали й провалля на території музею. Інтенсивно тріщини в стінах почали рости під час забивання паль на будівництві музичного училища. З часу того обстеження минуло 9 років. Останні кілька років обласна влада намагалася привести споруду музею до ладу. На це були виділені чималі кошти. Але результату немає. Андрій Матковський сказав: «У мене виникає запитання до керівників обласних служб – чому протягом останніх трьох років було використано на реконструкцію і ремонт музею більше 15 мільйонів гривень, а не було знайдено 700-800 тисяч гривень, за які можна було зробити водовідведення від музею. Чому не були зроблені геологічні дослідження території навколо музею? Адже були питання щодо тріщин і в сусідньому житловому будинку, і на пам’ятнику Тарасу Шевченку». На думку міського голови, спочатку необхідно розібратися з причинами руйнації, провести відповідні підготовчі роботи, а вже потім робити капітальний ремонт. Міський голова припустив: «Я думаю, що вся істерія навколо цієї проблеми виникла тому, що треба ще 15 мільйонів гривень виділити на реконструкцію цього музею». Андрій Матковський додав, що міська влада готова сісти за стіл переговорів про рятування унікальної будівлі. Готове місто й надати допомогу у вирішенні цього питання. Мер переконаний: «Якщо ми не зможемо домовитись з представниками цієї влади, цієї облдержадміністрації, то дуже швидко в нас з’явиться нова обласна влада, з якою ми сядемо за стіл і знайдемо спільну мову. Тому хочу всіх заспокоїти: музей має проблеми протягом останніх 30 років, тож іще місяць ми можемо зачекати, а навесні, думаю, буде вирішена ця проблема». До речі, міський голова проінформував, що споруда, яка стала приводом для звинувачень міської влади, нині їй не належить. Нова адміністративна будівля дійсно була задумана як будинок прийомів міського голови. Планувалося, що її збудують до 300-ліття Полтавської битви й зустрічатимуть там Президента України і шведського короля. Утім, коли стало зрозуміло, що перші особи до Полтави не приїдуть, недобудову передали управлінню капітального будівництва міськвиконкому. Воно знайшло інвесторів, котрі й вирішуватимуть, яким буде подальше призначення споруди. Доки ж керівники сваряться, Краєзнавчий музей, справді, з тріщинами. Коли ж, нарешті, справа дійде до ліквідації ушкоджень, ніхто з керівників так і не сказав».

 

Звинувачення на адресу міської влади в пошкодженні краєзнавчого музею – це безпідставні політичні заяви / З. Матяшова // Полтавський вісник. – Полтава, 2009. – 5 лют. – С. 3.

Мер Полтави Андрій Матковський на прес-конференції 29 січня заявив: «Звинувачення на адресу міської влади в пошкодженні краєзнавчого музею – це безпідставні політичні заяви… Будинок губернського земства, в якому нині розміщується краєзнавчий музей, є візитною карткою Полтави. Усі екскурсії, як правило, починаються саме звідси. І хоча будівля є обласною комунальною власністю, міська влада постійно турбується про неї». Андрій Матковський показав журналістам стару фотографію. 100 років тому поряд із музеєм стояла ошатна двоповерхова споруда… Нині на цьому місці зводять адміністративну будівлю… Однак, за словами мера, будівництво жодним чином не впливає на стан приміщення краєзнавчого музею. Представники обласної влади заговорили про тріщини в стінах музею саме сьогодні, напередодні виборів Президента України. Це безпідставні політичні заяви, адже фахівці фіксували подібне ще в 70-х роках минулого століття. Особливо інтенсивно тріщини почали з’являтися під час будівництва музичного училища, причому страждав не лише музей, а й сусідні житлові будинки. До того ж у цій частині Полтави пролягають давні підземні ходи. Як спогад про минулі часи, на подвір’ї музею періодично виникають провалля. В акті обстеження елементів благоустрою території Полтавського краєзнавчого музею, який виконали фахівці інституту «Міськбудпроект» 1997 року, вказано на часткове порушення відмостки й осадку фундаментів основи цоколя, незадовільний стан майданчика бокового входу та необхідність влаштування зливової каналізації. В акті від 9 січня 2001 року зафіксовано тріщини завширшки до 2-3 сантиметрів. Унаслідок деформації стін, сказано в документі, розходяться крокви покрівлі. Андрій Матковський наголосив: «Проблеми зі станом будівлі музею існують уже 30 років. І щоразу фахівці, обстежуючи музей, рекомендують провести геологічне дослідження навколишньої території. Тож я не розумію, чому обласна влада до цього часу не виконала цих рекомендацій? Чому три роки тому було профінансовано капітальний ремонт музею в обсязі 15 мільйонів гривень, однак не виділено 700 тисяч гривень на обстеження? Адже спочатку слід обстежити територію, виявити причину, що призводить до тріщин, а вже потім приступати до капітального ремонту». Мер занепокоєний, що історична споруда, котрій нещодавно виповнилося 100 років, може не дожити до свого наступного ювілею. Мер заявив: «Міська влада готова сісти за стіл переговорів з представниками обласної влади. Та при цьому вагоме слово мають сказати не Матковський чи Козуб, а фахівці-будівельники, саме до їхньої думки й слід дослухатись. Обласна влада незабаром обов’язково зміниться, тож я певен, що з новими керівниками області нам удасться домовитися й урятувати музей».

 

Тріщини руйнують обласний краєзнавчий музей і пам’ятник Шевченку / Влас. інформ. // Село полтавське. – Полтава, 2009. – 5 лют. – С. 10.

«Наступної весни, за свідченням спеціалістів, музей може просто не пережити і завалитися. Про те, як врятувати історичну та культурну пам’ятку національного значення, говорили на нараді в заступника голови ОДА Андрія Баранова. Зокрема, заслухали першого заступника голови Державної служби з питань національної культурної спадщини Якова Дігтяра щодо влаштування протифільтраційної завіси біля будівлі Полтавського краєзнавчого музею. На нараду також запросили фахівців у галузі геології та геотехніки з Полтави, Харкова та Запоріжжя. Кожен із них висловив свою точку зору на проблеми Краєзнавчого музею та їх рішення. Андрій Баранов запропонував обговорити це питання виключно в колі спеціалістів із даної галузі. Він сказав: «Ця будівля, на мій погляд, – окраса міста. І я категорично не погоджуюся з позицією «моя хата з краю»… Я прошу міське керівництво повернутися обличчям до проблеми музею».

 

Чиновники домовляються та сперечаються, а музей продовжує руйнуватися / А. Іванов, В. Зайченко // Коло. – Полтава, 2010. – 11-17 лют. – С. 5.

«Історична пам’ятка національного значення – приміщення полтавського краєзнавчого – руйнується... Чиновники з облдержадміністрації стверджують, що руйнація посилилась, коли біля музею почали зводити адміністративну будівлю. У свою чергу міська влада дорікає обласній, що гроші на ремонт музею були виділені, але витрачені обласною владою неправильно. Крім цього, Андрій Матковський, міський голова Полтави, запевняє, що двоповерхова будівля там уже була на початку минулого сторіччя.. Тільки її зруйнували під час війни. А переймання за музей з боку обласної влади – політичний піар... Єдиний у Полтаві зразок архітектурного стилю, «українське бароко», і справді буквально тріщить по швах. Розломи на стінах і стелі сягають декількох сантиметрів. Анатолій Свистун, головний інженер музею, говорить, що руйнація розпочалася років десять тому. Він каже: «Тому не думаю, що музей руйнується через будівництво. Зараз обласне управління капітального будівництва проводить реставрацію будинку».

 

 Для порятунку краєзнавчого музею потрібен рецепт фахівців, а не заяви політиків / О. Гнатенко // Вечірня Полтава. – Полтава, 2010. – 17 лют. – С. 2.

«Обговорення проблеми  руйнації Полтавського обласного краєзнавчого музею з кожним днем набирає все більших обертів. Здається, що в пошуках крайнього всі забули про основне: впоратися з проблемами, що виникли, можуть тільки фахівці, які повинні з’ясувати прочини появи тріщин у стінах будівлі музею та запропонувати ефективний шлях їх усунення». Коментарі з цього питання були надані кількома компетентними особами. Зокрема, міський голова Андрій Матковський сказав: «... Мені важко пояснити ситуацію, чому керівництво обласної державної адміністрації, знаючи про тріщини в будівлі музею, зафіксовані ще актом за 2001 рік (де зазначена необхідність дослідити фундамент та вжити заходи з його укріплення), використавши протягом останніх трьох років бюджетні кошти в сумі 14,8 мільйона гривень на реконструкцію музею, не спромоглися дослідити фундамент та укріпити його. Виникає питання до таких керівників: хіба ви не знаєте, що спочатку потрібно знайти причину проблеми, а потім ремонтувати будівлю? По-друге, я дуже здивований тим, що наші опоненти багато говорять про непрозорість прийнятих рішень з приводу будівництва на вулиці Конституції, 4... Наприклад, у рішенні міської влади про виділення земельної ділянки для будівництва будинку біля краєзнавчого музею чітко вказано, що замовником призначається управління капітального будівництва з правом залучення інвесторів. У рішенні сесії за 2008 рік читаємо: залучити на умовах пайового внеску кошти приватного підприємства «Полтавасервісінвест» у будівництво адміністративного будинку по вулиці Конституції, 4... На зведення цієї споруди не витрачено жодної копійки з міського бюджету, усе робилося за кошти інвестора. Тому говорити, що будівля зведена задешево – просто некоректно! Це справа винятково інвестора. Проблемі музею вже 30 років, її, безперечно, треба вирішувати. Для його порятунку я зроблю все, що в моїх силах. Та, на жаль, сьогодні дуже важко вести конструктивні переговори з представниками нинішньої обласної влади, краще було б, якби наші опоненти напередодні місцевих виборів відзвітували за те, що вони зробили для полтавської громади за роки, проведені при владі». На думку начальника управління капітального будівництва (УКБ) міськвиконкому Володимира Годні, для запобігання процесам деформації будівлі музею доцільним є шлях усунення загрози подальшого розвитку процесів підтоплення: «Міська влада вбачає необхідність у комплексному підході до вирішення інженерного захисту кварталу, в якому розташований краєзнавчий музей. На замовлення УКБ Харківським проектно-вишукувальним відділенням інженерного захисту території Державного головного науково-вишукувального інституту розроблена програма виконання проектно-вишукувальних робіт і розробки техніко-економічного обгрунтування заходів із захисту від підтоплення території, на якій розташований музей. Орієнтовна вартість всього комплексу робіт, що включають в себе вишукувальні, проектні роботи та заходи із захисту від підтоплення території схилу, обмеженого вулицями Леніна, Жовтневою, Конституції, становить 700 тисяч гривень». У свою чергу в науковців Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка та спеціалістів Державного головного науково-дослідного виробничого інституту інженерно-технічних екологічних вишукувань різні підходи до вирішення проблеми. Завідувач кафедри видобування нафти і газу та геотехніки ПНТУ, професор Микола Зоценко вважає, що для остаточного прийняття рішення щодо способу порятунку музею варто запросити третю сторону. На його думку, такою могли б стати співробітники відділу інженерної геології та гідрогеології інституту геології при Національній академії наук України...»

 

 

Міський голова вимагає перевірки / Заява прес-служби Полтавської міської ради // Полтавський вісник. – Полтава, 2010. – 19 лют. – С. 3.

«У зв’язку з політичною істерією, створеною чиновниками обласної державної адміністрації навколо будівлі краєзнавчого музею, міський голова Андрій Матковський звернувся до Міністерства регіонального розвитку та будівництва України з проханням терміново створити спеціальну комісію за участю фахівців, на місці розібратися у ситуації, перевірити ефективність витрачених ОДА за останні три роки коштів на капітальний ремонт будівлі музею та проінформувати громадськість. Також міський голова офіційно звернувся до Генеральної прокуратури України та Головного контрольно-ревізійного управління з проханням перевірити й дати оцінку правомірності та ефективності використання Полтавською обласною державною адміністрацією бюджетних коштів, у сумі близько 15 млн. грн., на капітальний ремонт будівлі краєзнавчого музею та, у сумі близько 10 млн. грн., на будівництво спортивного комплексу в авіамістечку».

 

Що відбувається навколо краєзнавчого музею? / ? // Полтавський вісник. – Полтава, 2010. – 19 лют. – С. 3.

«Отримавши офіційну заяву прес-служби міської ради щодо звернення міського голови до Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, постало логічне запитання: чому міська влада була змушена вдатися до подібних заходів? Ситуацію прокоментував міський голова Андрій Матковський: «Коли останнім часом довкола музею почала нагнітатися справжня політична істерія, я офіційно звернувся до Міністерства регіонального розвитку, аби вони створили спеціальну комісію, яка фахово розібралася б у цій ситуації. Я переконаний, що не політики, а спеціалісти повинні розв’язувати цю проблему. Ми готові всіляко в цьому допомагати. Але найбільше мене хвилює сьогодні інше: чомусь здається, що ті люди, які протягом останнього часу найбільше кричать по всіх усюдах про проблеми музею, якраз... найменше за нього й переживають... Як доказ цього хочу звернутися до документа – акта, який я уже неодноразово показував і журналістам... Він датований 9 січня 2001 року. Ще тоді було зафіксовано, що «у стінах простежуються тріщини, шириною до 2-3 сантиметрів, унаслідок деформації розходяться крокви» і так далі... А перші свідчення про відповідні руйнації відносяться ще до 70х- років. Інтенсивно, за свідченням спеціалістів, ці негативні процеси почали відбуватися з початком будівництва приміщення музичного училища. І головне – ще тоді (2001 року)

Комісія пропонувала провести обстеження водонесучих мереж на території музею, виконати детальне обстеження стану основ фундаментів на цій будівлі і низку інших заходів. Це було 9 років тому, але й досі ці рекомендації так і не виконані. Більше того, у мене до керівництва облдержадміністрації (а музей – це обласна комунальна власність) виникає логічне запитання: якщо протягом трьох останніх років із Державного й обласного бюджетів на ремонт музею було профінансовано 14,8 мільйона гривень, то чому ж не зробили головного, перш ніж говорити, що приміщення «тріщить»?.. кожній нефаховій людині зрозуміло, що будь-який капітальний ремонт має починатися з фундаменту... Зробіть фундамент, зміцніть стіни. Потім – усе інше... З майже 15 мільйонів гривень можна ж було знайти! Це свідчить про те, що люди, які «вбухали» туди мільйони, нині піднімають істерію, бо постане питання, що знову потрібні будуть гроші, знову депутати обласної ради стануть заручниками ситуації, бо їх поставлять перед фактом: музей же, мовляв, руйнується, дайте ще нам грошей! Я думаю, цей процес з такою ОДА ніколи не закінчиться... Нас звинувачують, що ми, мовляв, діяли «непрозоро». Але варто зайти на сайт міськради – і там усе побачите: і про виділення земельної ділянки, і про інвесторів, і всі дозволи... Є й погодження охоронної зони. Всі документи оформлені. Але сьогодні наші опоненти все «заднім числом» намагаються відкликати... А взагалі цій проблемі, наголошую, уже 30 років. Я спілкувався з багатьма відомими у місті архітекторами, так вони згадували, що свого часу, коли самі ще навчалися, то вже тоді про це чули... Тому, зрозуміло, що поспіхом розв’язати цю проблему не вдасться. І ми хочемо вирішувати все офіційним шляхом. Хоча це й обласна комунальна власність, але я особисто докладу всіх зусиль, аби зберегти цю унікальну будівлю навіки. Звісно, безпосередньо вкладати туди кошти ми не маємо права, а от усерйоз розібратися (і не лише з самим музеєм – із цілим кварталом, адже там і інші будинки є «проблемними») – це будь ласка. До речі, свого часу щось подібне виникло з пам’ятником Тарасу Шевченку, і ми без зайвого галасу доволі швидко та якісно провели там відповідні ремонтні роботи. Але біда в тому, що говорити конструктивно з представниками ОДА на цю тему немає сенсу... Чому так відбувається? Ми ж розуміємо, що незабаром – вибори до місцевих рад, отже, дехто й прагне нажити собі певний «політичний капітал». Краще було б, якби наші опоненти напередодні виборів відзвітували за те, що вони зробили для полтавської громади за роки, проведені при владі... І ще одне питання... Якби Баранов був нормальним чоловіком і прямо запитав: «Це ваш об’єкт?», я б відповів. І навіть радий з того, що свого часу відмовився від спорудження будинку для офіційних прийомів. Тому я чітко можу сказати: ні я, ні моя сім’я до цього об’єкта жодного відношення не маємо. Це звичайний інвестиційний проект підприємців міста. А щодо брехні заступника голови обласної державної адміністрації, то я уже звернувся до суду. Тож за рахунок відшкодувань моральних збитків у місті може з’явитися ще один дитячий майданчик...».

 

Загибель цивілізації: Руїни музею – як свідчення злочинної безвідповідальності влади / Л. Артеменко // Кременчуцький телеграфЪ. – Кременчук, 2010. – 11 берез. – С. 6.

Директор Кременчуцького міського краєзнавчого музею пані Гайшинська стурбована долею закладу, яким керує, зокрема, кореспонденту газети «Телеграф» вона сказала: «Як важко думати, що я можу стати тим директором, при якому музей припинить своє існування. Але що ще я можу зробити?». Дійсно, що може зробити службовець – директор музею, коли долю закладу вирішили без нього на рівні міськвиконкому? У 2008-му році міська влада надумала провести масштабну реконструкцію та капітальний ремонт краєзнавчого музею. За такий же масштабний проект реконструкції полтавським проектувальникам заплатили майже 360 тис. гривень міських коштів. І почали рушити музейні стіни. Найпершим розвалили фасад. Тоді, у жовтні 2008-го, «ТелеграфЪ» настирливо цікавився, де влада візьме п’ять мільйонів гривень, необхідних на реконструкцію? Начальник Управління капітального будівництва пан Зибін не зміг чітко відповісти на це запитання. Пройшло два роки. Сьогодні вже заступник міського голови пан Хоменко не може чітко відповісти на це запитання. Немає грошей. Будівельники пішли з музею більше року тому. Просто розвалили фасад і пішли – бо місто перестало їм платити. Два роки музей працює в руїнах. Експонати, які мають зберігатися при стабільній температурі +18C, руйнуються при температурі: +7С;  +11С. Через сильні морози у лютому 2010 року десь у стінах музею полопались труби – в них замерзла вода. Через розірвані труби вода лилася з усіх поверхів музею. Навіть зі стін. Отут якраз стався у пригоді віце-мер пан Хоменко – він оперативно мобілізував бригаду ремонтників. Фонтан, який бив прямо із стіни, «заткнули». І все. Музей руйнується далі. Представники чинної влади щебечуть про кризу. А представники впливової у Кременчуці політичної сили активно шукають найманців, готових написати розгромний матеріал про знищення музею та роль у цьому знищенні міського голови пана Глухова. На жаль, згадані політики далі пошуків найманців не йдуть. Вони теж не готові викласти 500 тис. гривень – щоб хоча би вивести наново зруйнований «реконструкторами» музейний фасад. Тож руйнація триває. У чинної влади є всі шанси стати могильщиками єдиного міського краєзнавчого музею».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Матеріал підготувала:                                                  І.О.Коваленко, провідний

                                                                                        бібліограф відділу інфор-

                                                                                        мації  з питань  культури

                                                                                        та мистецтва

Режим роботи:
Понеділок-четвер: 9.00 – 19.00
П’ятниця, неділя: 10.00 – 18.00
Вихідний: субота

Санітарний день: останній понеділок кожного місяця
Наша адреса:
36020 м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 17














2009 © ПОУНБ ім. І.П.Котляревського