На головну сторінку

Словник до "Енеїди" Івана Котляревського
Укладач Борис Тристанов.

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S   ? 

Джерела:

Айзеншток (А.) — Котляревский, Иван Петрович. Сочинения. Вступит. статья [с. 5-42] и примеч. И. Я. Айзенштока. [Пер. с укр.]. Л., «Сов. писатель», Ленингр. отд-ние, 1969. 363 с.; 1 л. портр.

Грінченко (Г.) — Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909

Даль (Дл.) — Толковый словарь живого великорусскаго языка Владимiра Даля: Словари и энциклопедии

Деркач (Д.) — Котляревський, Іван Петрович. Повне зібрання творів. [Підготовка текстів та коментарів канд. філол. наук Б. А. Деркача. Відп. ред. лауреат Ленінської премії чл.-кор. АН УРСР Є. С. Шабліовський. Вступ. стаття: Є. С. Шабліовський та Б. А. Деркач. «І. П. Котляревський — корифей укр. літератури», с 5—37]. К., «Наук. думка», 1969. 510 с. з іл. і факс.; 9 л. іл., портр. і факс. (1769—1969. [До 200-річчя з дня народження І. П. Котляревського]).

Єфремова (Є.) — Толковый словарь Ефремовой.

Жайворонок (Ж.) — Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.

Котляревський (К.) — Словник до видання "Енеїди" 1842 р. Виргилиева Энеида на малороссийский язык переложенная И. Котляревским. Ч. I-VI. – Харьков : В Университетской типографии, 1842. – http://escriptorium.univer.kharkov.ua. Всього 1565 слів.

Лепкий (Л.) — Котляревський І. П. Твори. Т. 1. Енеїда / Іван Котляревський ; зі вступом і поясненнями Богдана Лепкого. - Берлін : Укр. слово, 1922. - XV, 205 с., 1 арк. портр. - Бібліогр.: с. XIII. - (Бібліотека «Українського слова»; ч. 8).

Маркевич (М.) — Маркевич, Николай Андреевич. Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян : извлечено из нынешнего народного быта / сост. Николаем Маркевичем. - Киев : Тип. И. и А. Давиденко, 1860. - [6], 171, [3] с., [1] л. ил.

Міхельсон (Мх.) — Фразеологический словарь Михельсона.

Ставицький (С.) — Котляревський, Іван, Енеїда : поема / Іван Котляревський ; комент. уклав О. Ф. Ставицький ; худож. : А. Д. Базилевич. - Київ : Радянська школа, 1989. - 283, [2] с. : іл.

СУМ-11 — «Словник української мови» в 11 томах (1970—1980)

СУМ-20 — СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ у 20 томах; онлайн-бібліотека «Горох» — https://goroh.pp.ua/

УФС — Український Фразелогічний Словник

Ушаков (У.) — «Толковый словарь русского языка» Д.Н. Ушакова

Шамрай (Ш.) — Котляревський, I.П. Повне зібрання творів у двох томах. Відп. ред. О.І. Білецький. Т. І-2. К., Вид. Акад. наук Укр. РСР, І952. (Акад. наук Укр. СРС. Ін-т Укр. літ. ім. Т.Г. Шевченка). Т.І. 1952. 536 с.; 1 л. портр. Стор. 507-529.

ВТС — Великий тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво «Перун», 2005.

    

 

 

Highslide JS
Стр. 3.

Highslide JS
Стр. 4.

Highslide JS
Стр. 5.

Highslide JS
Стр. 6.

Highslide JS
Стр. 7.

Highslide JS
Стр. 8.

Highslide JS
Стр. 9.

Highslide JS
Стр. 10.

Highslide JS
Стр. 11.

Highslide JS
Стр. 12.

Highslide JS
Стр. 13.

Highslide JS
Стр. 14.

Highslide JS
Стр. 15.

Highslide JS
Стр. 16.

Highslide JS
Стр. 17.

Highslide JS
Стр. 18.

Highslide JS
Стр. 19.

Highslide JS
Стр. 20.

Highslide JS
Стр. 21.

Highslide JS
Стр. 22.

Highslide JS
Стр. 23.

Highslide JS
Стр. 24.

Highslide JS
Стр. 25.

Highslide JS
Стр. 26.

Highslide JS
Стр. 27.

Highslide JS
Стр. 28.

Highslide JS
Стр. 29.

Highslide JS
Стр. 30.

Highslide JS
Стр. 31.

Highslide JS
Стр. 32.

    

 А  Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S   ? 

 Ав   Аг   Ад   Аж-Ал    Ам   Ан    Ар   Ас   Ат-Ах 

А [А] = даже (К.).

Аби [Абы] = лишь бы (К.).
Щоб: ч. I, 10. Коли б лише, тільки б: ч. VI, 122.

Абияк [Абы-якъ] = как-нибудь (К.).
Як-небудь, сяк-так, як прийдеться (СУМ-20): ч. V, 105.
Абиякий — будь-який, звичайний, нічим не примітний (СУМ-20): ч. VI, 78.

Або [Або] = или (К.).
(СУМ-20): 1. Уживається на означення того, що з ряду перелічуваного можливе тільки одне: ч. I, 12; ч. I, 38; ч. II, 55; ч. VI, 120. 2. Уживається на означення того, що предмети чи явища періодично чергуються або змінюються іншими: ч. I, 42; ч. III, 8; ч. III, 16; ч. III, 56; ч. III, 94; ч. III, 117; ч. III, 122; ч. III, 132; ч. IV, 72; ч. IV, 91; ч. IV, 93; ч. IV, 128; ч. VI, 4; ч. VI, 33; ч. VI, 74; ч. VI, 87; ч. VI, 114; ч. VI, 122; ч. VI, 133; ч. VI, 160.

Абсест — у Вергілія — один з учасників облоги Трої, потім супутник Енея (А.): ч. II, 23; ч. II, 25.

Авант (Абант)союзник Енея в його війні з Латином і Турном, вождь етрусків (А.): ч. VI, 24.

Авель — у Біблії другий син Адама і Єви, молодший брат Каїна, від руки якого загинув через заздрість: ч. IV, 106.

Авентій (Авент) — союзник Турна, народжений від нешлюбного зв'язку Геракла (Геркулеса) і жриці Реї.  Оскільки батько Геркулеса сам громовержець Зевс, то Авентій «знакомого... пана внучок». У Вергілія Авентій (Авентін) вирушає в похід на бойовій колісниці у вояцькому обладунку Геркулеса (С.). Вбитий Енеєм: ч. IV, 124; ч. VI, 47.

Авлет — союзник Енея: ч. VI, 28.

Аврунці, аврунки — плем'я, яке заселяло південний Лацій, область у середній Італії (С.): ч. IV, 128.

Агауживається для вираження злорадства, насмішки, погрози, радості і т. ін. (СУМ-20): ч. V, 128; ч. V, 138.

Агамемноненко Галес — див. Галес Агамемноненко.

Ад фінем беллюм провести (лат.)довести війну до кінця. (Л.): ч. VI, 85.

Адам — в Біблії перша людина, батько роду людського: ч. IV, 50.

Адамашковий — див. Єдимашковий.

Адже [Адже] = ведь (К.).
Уживається на початку речення для підсилення висловлюваної думки; та ж, тож (СУМ-20): ч. V, 143; ч. VI, 132.

Аж [Ажъ] = даже (К.).

Азиллас (Азилла) — вождь одного з племен етрусків і жрець-віщун, союзник Енея (А.): ч. VI, 25.

Айвовкаайвівка — наливка або настоянка з айви (СУМ-20): ч. IV, 54.

Акціпе рее (лат) — прийняти.

Але [Але] = как бы не так (К.).
(СУМ-20): 1. Виражає здивування, незадоволення: ч. I, 44. 2. Проте, однак: ч. II, 46; ч. V, 117.

Александр — цар Олександр Македонський (С.): ч. IV, 40.

Алтин — монета в три копійки. Уже в часи І. Котляревського старовинна, востаннє чеканилась при Катерині І (роки царювання 1725-1727). Назва грошової одиниці походить від татарського алти — шість (С.): ч. IV, 19; ч. IV, 76; ч. IV, 83; ч. IV, 95; ч. V, 61; ч. V, 94. Див. також пів-алтина.

Альба-град — згідно з легендою, місто Альба Лонга засноване Іулом (друге ім'я Асканій), сином Енея. Альба Лонга — попередниця Рима, перша твердиня нащадків Енея на італійській землі. Наступником Іула став його молодший брат Сільвій. З роду Сільвія вийшли Ромул і Рем, які через триста років після виникнення Альби («Як тридесят промчаться годи») заснували місто Рим (С.): ч. V, 7.

Амаликдив. Слимак: ч. V, 93.

Амата — дружина царя Латина, тітка Турна: ч. IV, 23; ч. IV, 25; ч. IV, 38; ч. IV, 43; ч. IV, 51; ч. IV, 62-65; ч. IV, 68; ч. IV, 71; ч. IV, 75-77; ч. IV, 88; ч. IV, 111; ч. VI, 85; ч. VI, 95; ч. VI, 121; ч. VI, 123; ч. VI, 147; ч. VI, 150; ч. VI, 153.

Амбре (франц. аmbrе) — парфуми, духи. Власне «амбра» — застосовувана в парфюмерії речовина з приємним муксусним запахом, яку добувають з кишечника китів-кашалотів (С.): ч. V, 43.

Амік — у Вергілія — один з синів троянського царя Пріама; після загибелі Трої — супутник Енея (А.): ч. VI, 145.

Амуницяамуніція (франц. аmunіtіonnement – укомплектування бойовими припасами) — термін вживався в російській регулярній армії, частиною якої у XVІІІ ст. було українське козацьке військо (С.): ч. IV, 107.

Анахтемате саме, що анафема — відлучення від церкви, прокляття (СУМ-20): ч. V, 66.

Ансур — рутулець або їх союзник: ч. VI, 56.

Анхиз — батько Енея — племінний вождь дарданов, онук троянського царя Іла; коханий Афродіти (Венери), яка народила від нього Енея (А.). В «Енеїді» Вергілія розповідається, що Еней виніс на плечах старого батька з палаючої Трої, захопленої греками (Ш.). Про це згадує і Котляревський (див. ч. VI, 98): ч. II, 9; ч. II, 10; ч. II, 15; ч. II, 63; ч. III, 4; ч. III, 10; ч. III, 14; ч. III, 38; ч. III, 126-127; ч. III, 129-130; ч. III, 133; ч. III, 137; ч. III, 140.

Арапнегр, темношкіра людина (СУМ-20): ч. III, 53.

Аргавці (аргейці, аргосці) — жителі грецького міста Арголіди на півночі Пелепонесу; взагалі — греки (С.): ч. IV, 130.

Ардея — столичне рутульске місто (К.): ч. IV, 122.

Ареф — (У Вергілія — Ортигій) троянець, супутник Енея (А.) [або у Айзенштока, або у Котляревського помилка, адже Ареф і Циней у поемі б'ють один одного, а за Словником Айзенштока обидва є троянцями]: ч. V, 127.

Аркадяни — грецьке плем'я, яке під проводом свого царя Евандра переселилося з Аркадії на Апеннінський півострів і осіло в Лаціумі, недалеко від того місця, де пізніше був збудований Рим. Евандр заснував грецьку колонію Паллантей (пізніша назва Палатин) і навчив місцевих жителів грамоти (С.): ч. V, 7; ч. V, 11; ч. V, 12; ч. V, 21; ч. V, 34; ч. V, 36; ч. VI, 42; ч. VI, 43; ч. VI, 47; ч. VI, 51; ч. VI, 52; ч. VI, 77; ч. VI, 131.

Аркан — довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин (СУМ-20): ч. I, 30.

Аркуш [Аркушъ] = лист писчей бумаги (К.): ч. IV, 98.

Артикул — в даному випадку за воєнним уставом: ч. III, 45.
Мушкетний артикул — тут у значенні: прийом з рушницею (С.): ч. IV, 108.

Арунт — супутник Енея, вбив у битві дочку царя вольсків Літаба — Камиллу (А.): ч. VI, 116.

Аршин — давня східнослов'янська міра довжини, яка вживалася до запровадження метричної системи; дорівнює 0,711 м (СУМ-20): ч. IV, 45.
Аршин підборний — на аршин міряли крам при продажу. Підборний, значить фальшивий, коротший від установленого зразка. Такий зразок десь виставляли на доступному місці. Хоч у продавця аршин, як і інші міри (гирі, кухлі, відра та ін.), мусив мати офіційне клеймо, уніфікація їх була важкою справою (С.): ч. III, 78.

Асаул осавул — виборна старшинська посада за військово-територіального устрою. Були звання генерального, полкового, сотенного, артилерійського осавула (С.): ч. IV, 100; ч. IV, 125.

АсафетАссафет — Ассафетида (Asa foetida), затвердѣвшій млечный сокъ корня Ferula Scorodosma Benth. et Hook u Ferula Northex Boiss (Г.). Асафета, чи асафетида («Вонюча камедь») — згущений сік з рослини (родини зонтичних). Складові частини камеді — смола та ефірне масло з домішкою сірки, фосфору та різних солей. В старій медицині камедь, відповідним чином препарована, вживалась як ліки при різних хворобах, а також для підкріплення при нервових захворюваннях або нервових розладах, як в даному випадку (Энциклопедический лексикон, 1835, т. ІІІ, стор. 301-302) (Ш.): ч. IV, 80.

Асесорський чин — тобто згідно з «Табелем про ранги», введеного Петром І для всіх, хто перебував на державній цивільній і воєнній службі, чин колежського асесора. «Табель про ранги» поділяв усіх чиновників на чотирнадцять класів, від найнижчого (колежського регістратора) до найвищого (у цивільній службі — канцлера, у воєнній — генерал-фельдмаршала). Колежський асесор, рахуючи від найвищого, — восьмий клас, у армії йому відповідав чин капітана. Для основної маси служилого люду, який, згідно з положенням того ж «Табеля», починав службу з найнижчого щабля, чин колежського асесора був вершиною кар'єри. Вище піднімалися одиниці. Це були якраз ті винятки, що підтверджують правило. Піднявшись до восьмого класу, одержували потомствене дворянство (було ще особисте дворянство) (С.): ч. VI, 82.

Асканій — див. Іул.

Асмодей (бібл.) — злий дух, порушник шлюбу і порушник подружньої згоди. Іноді його ім'я вживалося як одне з імен сатани (А.): ч. IV, 102; ч. VI, 65; ч. VI, 118.

Астрея — у стародавніх греків Астрея (мала ще ім'я Діке) — богиня справедливості, дочка Зевса і Феміди. Жила на землі між людьми в «золотий вік», а коли настав «залізний вік» — покинула землю і стала зіркою на небі (С.). За міфологією, жила на землі в «Золотий вік», що його оспівав у своїй поемі «Роботи і дні» грецький поет Гесіод (VIII-VII ст. ст. до н. е.). Пізніше, засмучена лихом, що запанувало в людському житті, вона останньою з богів відійшла на небо. В сузір'ї Зодіака вона має назву Діви (Ш.): ч. IV, 118.

Астур — союзник Енея (А.): ч. VI, 25.

Атаман отаман — виборний або призначений ватажок у козацькому війську. Курінний отаман очолював козаків з одного села, місцевості, наказний отаман — тимчасово виконував обов'язки курінного, інших виборних командирів аж до самого гетьмана (С.): ч. IV, 100; ч. V, 36.

Атю — уживається для нацьковування собак на звірів під час полювання (СУМ-20): ч. IV, 79.

Афідн — троянець, супутник Енея по мандрах (А.): ч. V, 135.

Ахинеяахінея — нісенітниця, дурниця (СУМ-20): ч. VI, 27.

Ацест — легендарний цар Сіцілії, родом з Трої. Цим пояснюється, що «Ацест Енею, як би брату, Велику ласку показав» (С.): ч. II, 5; ч. II, 7; ч. II, 68.

    

 А  Б  В   Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S   ? 

 Бд-Бе   Би   Бі   Бл   Бо   Бр   Бу 

Бабабабка — страва з локшини, рису, сиру і т. ін. (СУМ-11): ч. IV, 53 (див. коментар до цієї строфи).

Бабак [Бабакъ] = сурок (К.).
Вжито у значенні: неповоротка, ледача людина; нероба, ледар (СУМ-20): ч. V, 48.

Бабинець [Бабынець] = паперть (К.) — слово відсутнє.

Бабуся [Бабуся] = бабушка, старушка (К.).
Баба (стара баба, бабище, бабка, бабуся) (СУМ-20): 1. Стара віком жінка: ч. II, 45; ч. II, 48; ч. III, 12; ч. III, 14; ч. III, 59; ч. III, 67; ч. III, 90; ч. III, 101; ч. III, 109; ч. III, 111; ч. IV, 5; ч. IV, 80; ч. IV, 109. 2. У значенні жінка узагалі: ч. II, 27; ч. II, 72; ч. III, 74; ч. III, 84; ч. V, 54; ч. V, 91; ч. VI, 17; ч. VI, 159. 3. Мати батька або матері: ч. VI, 16.
Тісна баба — дитяча, молодіжна гра; дві кількісно рівні групи сідають на лавці і починають тиснути одна на другу. Витіснена група вважається переможеною (С.): ч. III, 132.

Багаття [Багаття] = огонь (К.).
Купа дров, хмизу, ломаччя і т. ін., що горить; вогнище. Вогонь (СУМ-11): ч. V, 57.

Багацько [Багацько] = много (К.):
Те саме, що багато — у великій кількості; протилежне мало (СУМ-11): ч. I, 6; ч. I, 10; ч. I, 17; ч. III, 49; ч. III, 69; ч. III, 95; ч. IV, 87; ч. IV, 105; ч. IV, 132; ч. V, 19; ч. V, 121; ч. VI, 71; ч. VI, 93; ч. VI, 134.

Баглаи [Баглаи] = лень (К.). — слово відсутнє.

Багно [Багно] = лужа топкая (К.):
(СМ-11): 1. Болотисте місце; трясовина, болото: ч. IV, 14. 2. Розріджена внаслідок дощів, розтавання снігу та ін. земля: ч. VI, 134.

Баєвий [Баевый] = байковый (К.):
Пошитий з баї. Бая — м’яка бавовняна, рідше вовняна тканина з ворсом; байка (СМ-11): ч. I, 29.

Бажати [Бажать] = очень желать, прихотничать (К.)
Прихотник, прихотница, прихотливый, у кого много прихотей. Прихотничать, прихотовать, быть прихотником, поноравливать себе во всем, выдумывать, выгадывать всячину по нраву и причудам своим; затейничать, причудничать, привередничать или вздорно желать, разбирать и требовать лишнего, в угоду себе (Дл.).
(СМ-11): 1. Прагнути, мати бажання здійснити, одержати, здобути що-небудь; хотіти: ч. II, 11; ч. III, 76; ч. III, 114; ч. III, 140; ч. V, 50; ч. VI, 61; ч. VI, 110; ч. VI, 139. 2. Висловлювати побажання про здійснення чого-небудь: ч. IV, 116.

Базаринка [Базарынка] = взятка (К.).
Хабар, дарунок (Гуцульщина) (Л.). Подарунок, хабар. Походить від польського basarunek — штраф, грошове стягнення за нанесені рани чи каліцтво (С.): ч. II, 53.

Базікати [Базикать] = болтать (К.).
Говорити багато, беззмістовно, про щось неістотне, не варте уваги. // Взагалі говорити (СМ-11): ч. III, 59; ч. III, 90; ч. III, 127; ч. VI, 13.

Байдак [Байдакъ] = барка (К.)
Барка — общее название сплавных, плоскодонных судов для клади; речное грузовое судно грубой постройки, на деревянных гвоздях, идущее одну нижнюю путину, по воде, а затем в ломку. Переводчики наши ошибочно называют баркою и ботом гребное судно; это лодка, шлюпка, катер, баркас и пр. (Дл.).
Байдак — великий човен, яким плавали по річках і морю (СУМ-11). Річкове судно з однією щоглою. Запорізькі козаки споряджали байдаки також як військові судна, виходили на них у Чорне море (С.): ч. II, 49; ч. VI, 25; ч. VI, 34; ч. VI, 69; ч. VI, 70. Барка — плоскодонне річкове судно без палуби для перевезення вантажу (СУМ-20): ч. VI, 25.

Байдуже [Байдуже] = нужды нет (К.).
Все одно, однаково, не має значення (СУМ-11): ч. III, 57; ч. VI, 49; ч. VI, 109; ч. VI, 124.

Байрак — ліс у яру, в долині або яр, порослий лісом, чагарником (СУМ-11): ч. V, 40.

Байстрюк [Байстрюкъ] = незаконнорожденный (К.).
Позашлюбний син (СУМ-20): ч. IV, 124.

Бакаляр [Бакаляръ] = школяр (К.).
Учень середньої школи XVII – першої половини XIX ст
. (СУМ-20). Походить від слова «бакалавр», перший; учений ступінь в середньовічних університетах (Ш.): ч. II, 21.

Балагур — той, хто любить балагурити; балакун (СУМ-11): ч. II, 3; ч. III, 108; Година балагурна - слушна година (С.). ч. III, 35.

Балакати [Балакать] = калякать (К.).
Те саме, що розмовляти (СУМ-20): ч. I, 26.

Балдахин — накриття, переважно з дорогої тканини з оздобами, над троном, ліжком, носилками, катафалком і т. ін. (СУМ-20): ч. VI, 78; ч. VI, 80.

Балка [Балка] = долина; по балках [по балкахъ] = название песни (К.).
По балках — танцю чи пісні під такою назвою виявити не вдалося. В перших двох виданнях «Енеїди», здійснених без участі Котляревського, було: «Ой, ненька», на цимбалах грали (С.) [Тут Ставицький помиляється і плутає 8 рядок з 7. 7 рядок не змінювався (див. "варіанти і різночитання" до 28 строфи) - Т.Б.]: ч. I, 28.

Баляндраси [Баляндрасы] = тарабара (К.)
Пусті, веселі розповіді, розмови про щось незначне, несерйозне.
Баляндраси точити (правити, нести і т. ін.) — весело розмовляти, розповідати про щось незначне, несерйозне (СУМ-11): ч. I, 31.

Баляси [Балясы] = перила; точить балясы = болтать вздор (К.).
В перен. знач, балакати Бог зна що (Л.). Пусті, веселі балачки, розмови; баляндраси, теревені.
Баляси точити — весело розмовляти, розповідати про щось незначне, несерйозне (СУМ-11): ч. I, 35.

Бандура — український народний багатострунний щипковий музичний інструмент з декою овальної форми родини лютневих (СУМ-20): ч. I, 28.

Баньки [Банькы] = глаза (К.).
1. Очі (СУМ-20): ч. VI, 155. 2. Банька — а) кулястий або опуклий предмет, здебільшого порожній усередині; куля, кулька; б) Глиняна чи скляна циліндрична посудина або кругла пляшка; банка, пляшка, глек (СУМ-20).
Очі вип'яла, як баньки — те саме, що Очі (баньки) витріщити — дуже здивуватися, остовпіти, широко розкривши очі: ч. IV, 79.

Барило (барильце) [Барило]] = бочонок (К.).
Барило (французьке слово barił) — мала бочка (Л.). Невелика посудина для рідини (найчастіше з дерева) з двома днищами і опуклими стінками, стягнутими обручами (СУМ-11): ч. II, 16; ч. IV, 31; ч. V, 34.

Бариться [Барыться] = медлить (К.) — слово відсутнє. Див. Побариться.

Бариш — прибуток від торгівлі або перепродажу // Взагалі всяка вигода, прибуток (СУМ-11). Віддати (оддать) з баришком — відплатити за скоєне; помститися (Т.Б.): ч. V, 106; ч. VI, 81.

Барка — див. Байдак.

Барліг — болото; калюжа (СУМ-11): ч. III, 19.

Баскалитись [Баскалытысь] = рваться, метаться (К.).
Баскаличитися — упиратися, пручатися — протидіяти чиїй-небудь волі, чиїмсь бажанням і т. ін.; не підкорятися (СУМ-11). Заволікатися, супротивитися (Ш.): ч. III, 52.

Баский — дуже швидкий, прудкий, жвавий (перев. про коней) (СУМ-11). ч. II, 69.

Басовать [Басовать] = гордо выступать (К.) — слово відсутнє.

Батечко [Батечко] = батенька (К.).
Пестливе до батько: ч. II, 32; ч. II, 63; ч. VI, 11.

Батіг [Батиг] = кнут (К.).
Прикріплений до держака мотузок або ремінець, яким поганяють тварин; канчук, пуга (СУМ-20): ч. II, 70. Див. також Петрів батіг.

Бахмутка — сіль, яку одержували від випаровування на спеціальних сковородах добутої з соляних колодязів води. Колодязі знаходилися на березі невеликої річки Бахмутки в нинішньому Донбасі. Біля солеварень виникла укріплена слобода, потім - місто Бахмут (тепер Артемівськ, великий центр соледобувної промисловості). Свідчать, що «бахмутка» була більш дрібною і вважалася кращою на смак (С.). ч. IV, 45; Див. також Кримка.

Бахур [Бахуръ] = волокита (К.).
Волокита — охотник волочиться, искать склонности женщин (Дл.). Бахур — розпусник; залицяльник, полюбовник (СУМ-20): ч. I, 62; ч. III, 49.

Бахуровать [Бахуровать] = волочиться (К.).
Бахурувати — вести розпутне життя (СУМ-20): ч. II, 46.

Бахус — у римській міфології бог виноградарства й виноробства (в грецькій міфології — Діоніс), син Зевса і дочки фіванського царя Кадма Семели (С.). Культ Бахуса був особливо популярний серед простого народу, хоча Гомер не включав його в число головних богів. Можливо саме тому і у Котляревського Бахус тримається серед богів відособлено (А.): ч. II, 33; ч. II, 36.

Бач [Бачъ] = видишь (К.).
1. Уживається, щоб звернути чиюсь увагу на що-небудь; бачиш, дивись, ось. 2. Уживається для вираження здивування, докору і т. ін. 3. У знач. вставн. сл. Бачиш, як бачиш (СУМ-20): ч. I, 23; ч. I, 39; ч. I, 51; ч. II, 35; ч. II, 60; ч. III, 62; ч. III, 64; ч. IV, 67; ч. IV, 68; ч. IV, 84; ч. IV, 106; ч. IV, 109; ч. IV, 130; ч. V, 15; ч. V, 26; ч. VI, 9; ч. VI, 25; ч. VI, 26; ч. VI, 27; ч. VI, 28; ч. VI, 34; ч. VI, 39; ч. VI, 49; ч. VI, 76; ч. VI, 165.

Бачить [Бачыть] = видеть (К.):
Бачити — сприймати очима, спостерігати (СУМ-20): ч. I, 3; ч. I, 24; ч. I, 39; ч. II, 22; ч. II, 23; ч. II, 25; ч. II, 53; ч. II, 55; ч. III, 11; ч. III, 25; ч. III, 63; ч. III, 84; ч. III, 93; ч. III, 130; ч. III, 131; ч. III, 140; ч. IV, 68; ч. IV, 102; ч. V, 2; ч. V, 5; ч. V, 48; ч. V, 69; ч. V, 99; ч. V, 120; ч. V, 137; ч. VI, 25; ч. VI, 31; ч. VI, 40; ч. VI, 53; ч. VI, 67; ч. VI, 71; ч. VI, 77; ч. VI, 141; ч. VI, 144; ч. VI, 150. Див. також Побачить.

Башта [Башта] = башня (К.).
Висока і вузька споруда багатогранної або круглої форми, що будується окремо або становить частину будівлі; вежа (СУМ-20): ч. V, 52; ч. V, 71; ч. V, 72; ч. VI, 116.

Бджола [Бджола] = пчела (К.).
Медоносна комаха родини бджолиних, яка збирає квітковий пилок та нектар і переробляє його на мед (СУМ-20): ч. II, 40.

Без зву — без запрошення (Т.Б.): ч. V, 138.

Бебехи надсадить [Бебехы надсадыть] = отвалять бока (К.).
Бебехи — те саме, що нутрощі. Бебехи відбити (надсадити) — дуже сильно побити кого-небудь (СУМ-11): ч. II, 21.

Безбожность безбожністьбезбожний — безсовісний, безсоромний, злочинний (СУМ-20): ч. IV, 114; ч. VI, 26.

Безголов'я [Безголовья] = беда, мука (К.).
Нещастя, горе, біда (СУМ-11): ч. III, 119.

Безділля — неважлива, незначна справа, річ; дрібниця, дурниця (СУМ-20): ч. V, 123.

Беззубий — який не має всіх або багатьох зубів (СУМ-20): ч. III, 12; ч. VI, 28.

Безчоловіччя нелюдськістьнелюдський — дуже жорстокий, немилосердний, деспотичний. Недостойний людини; ганебний (СУМ-20): ч. IV, 114.

Белькотать [Белькотать] = бормотать (К.).
Белькотати — нерозбірливо, без ладу щось говорити (СУМ-20): ч. V, 102.

Бендери. Дослідники «Енеїди» згадку про воєнні дії під Бендерами і «голодний год» пов'язують з конкретним епізодом однієї з російсько-турецьких воєн. У 1789 р. російські війська під командуванням князя Г. О. Потьомкіна вели тривалу облогу турецької фортеці Бендери (нині місто у Молдові), яка закінчилася капітуляцією її гарнізону. Фаворит Катерини ІІ бездарний воєначальник Потьомкін не дбав належним чином про постачання військ. Нестача провіанту, осінні холоди призвели до голоду, поширення епідемій. Подібні явища спостерігалися не тільки під Бендерами, а й під Очаковом, іншими фортецями, в інших епізодах численних російсько-турецьких війн протягом XVІІІ — початку XІX ст. Нар.: Бендерська чума. Добувсь, як під Очаковим (Номис. — С. 37). Не знав автор «Енеїди», коли писав ці рядки, що йому як учаснику походу проти Туреччини 1806 р. в чині штабс-капітана Сіверського драгунського полку доведеться воювати «під Бендер'ю» (С.): ч. III, 3.

Бендюги [Беньдюгы] = роспуски (К.).
Биндюги, бендюги — великий простий віз для вантажів (СУМ-11): ч. IV, 104; ч. IV, 124. Іронічно у значенні «бойова колісниця» (С.): ч. VI, 44.

Бенефіценція — милість (С.). Вірогідно те саме, що бенефіція — у римському цивільному праві – податкові пільги, привілеї, установлені для окремих осіб або груп (СУМ-11): ч. IV, 46.

Бенькет [Бенькетъ] = пир (К.).
Бенкет — урочистий обід, сніданок або вечеря, що влаштовується на честь кого-небудь або на відзначення якоїсь події. // Взагалі багатолюдна учта, бучне гуляння з частуванням (СУМ-20): ч. I, 38; ч. II, 8; ч. III, 7; ч. VI, 171.

Бенькетовать [Бенькетовать] = пировать (К.).
Бенкетувати — брати участь у бенкеті; гуляти ч. I, 18; ч. I, 40.

Берега пуститься [Берега пустыться] = изнемогать (К.).
Берег — край землі, що межує з поверхнею річки, озера, моря і т. ін., а також суходіл, територія, що прилягає до річки, озера, моря і т. ін. (СУМ-20): ч. I, 20; ч. III, 5; ч. III, 60; ч. IV, 17; ч. IV, 18; ч. IV, 27; ч. V, 3; ч. V, 14; ч. V, 51; ч. V, 57.
Пуститися берега — ні про що не дбати, занедбати себе; розпуститися (СУМ-20). Отдаться на произволъ судьбы (Г.). Віддатися напризволяще долі (Ж.): ч. III, 32; ч. VI, 153.

Берлин [Берлинъ] = карета (К.).
Старовинна карета для далеких подорожей (СУМ-20): ч. IV, 59.

Берлог — те саме, що берег: ч. V, 7.

Бероя — у Вергілія — троянка, дружина Дорікла; її характеристика в українській «Енеїді» цілком вигадана Котляревським (А.): ч. II, 45.

Бешиха — гостре запалення шкіри у людей і деяких тварин; рожа (СУМ-20): ч. III, 45.

Битіас — у Вергілія Бітій, троянський герой, син лісової мавки Ієри (А.); вбитий Турном: ч. V, 132; ч. V, 134-136.

Бешиха [Бешиха] = рожа (К.).
Гостре запалення шкіри у людей і деяких тварин; рожа (СУМ-11): ч. III, 45.

Бивак бівуак, бівак — зупинка військ для відпочинку або ночівлі в польових умовах (СУМ-20): ч. V, 40.

Бик (СУМ-20): 1. Велика свійська парнокопита жуйна тварина: ч. III, 35; ч. III, 37. 2. У порівнянні: ч. III, 61; ч. III, 112; ч. VI, 24. 3. Старовинне знаряддя тортур (аналогічне російській «кобыле»), дошка з вирізами для шиї і рук, яку на час покарання надівали на засудженого (С.) або знаряддя страти у вигляді порожнистої металевої фігури тварини в натуральну величину, під якою розпалювали вогнище після того, як усередину поміщали засудженого (СУМ-20). Тут вживається у першому значенні: ч. III, 82.

Бите м'ясо — 1. М'ясо настріляної дичини (С.): ч. VI, 6. 2. Трупи вбитих воїнів (Т.Б.): ч. V, 105.

Бич — довгий батіг; канчук, нагайка (СУМ-20): ч. IV, 78.

Бичня [Бычня] = загон (К.).
Загін, обора (відгороджена частина подвір’я з приміщеннями для худоби), загорода для волів (СУМ-11, 20): ч. III, 34.

Бичоватибичувати — бити бичем; узагалі бити, шмагати (СУМ-20): ч. III, 112.

Біг (бог, боги) [Бигъ] = Бог (К.).
У релігійних віруваннях — уявна надприродна істота, що нібито створила світ і керує ним та вчинками людей (СУМ-11); Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом (СУМ-20): ч. I, 61; ч. II, 9; ч. II, 11; ч. II, 29; ч. II, 30; ч. II, 31; ч. II, 37; ч. II, 42; ч. II, 46; ч. II, 48; ч. II, 50; ч. III, 55; ч. II, 64; ч. III, 1; ч. III, 20; ч. III, 23; ч. III, 34; ч. III, 36; ч. III, 48; ч. III, 82; ч. III, 126; ч. IV, 17; ч. IV, 52; ч. IV, 63; ч. IV, 74; ч. IV, 115; ч. IV, 129; ч. V, 8; ч. V, 9; ч. V, 15; ч. V, 17; ч. V, 38; ч. V, 58; ч. V, 59; ч. V, 60; ч. V, 68; ч. V, 76; ч. V, 113; ч. V, 139; ч. VI, 1; ч. VI, 2; ч. VI, 4; ч. VI, 5; ч. VI, 10; ч. VI, 13; ч. VI, 16; ч. VI, 17; ч. VI, 20; ч. VI, 22; ч. VI, 34; ч. VI, 36; ч. VI, 77; ч. VI, 98; ч. VI, 120; ч. VI, 123; ч. VI, 127; ч. VI, 128; ч. VI, 159; ч. VI, 165. Див. також крий боже.
Біг дасть — так відмовляли старцеві у милостині (С.): ч. III, 123.

Бігме! [Бигъ-ме!] = ей Богу!
Бігма, бігме — уживається для підтвердження чого-небудь або запевнення в чомусь і т. ін. (СУМ-20): ч. VI, 29.

Бігти (СУМ-20): 1. Пересуватися на ногах або лапах, відштовхуючись на кожному кроці таким чином, що до наступного кроку тіло не має контакту з поверхнею, перебуваючи у фазі польоту: ч. I, 41; ч. I, 59; ч. III, 29; ч. III, 33; ч. III, 85; ч. III, 141; ч. IV, 74; ч. IV, 132; ч. V, 69; ч. V, 97; ч. V, 101; ч. VI, 21; ч. VI, 42; ч. VI, 45; ч. VI, 56; ч. VI, 70; ч. VI, 131; ч. VI, 140; ч. VI, 154; ч. VI, 158. 2. Поспішно йти кудись, до кого-, чого-небудь; поспішати, квапитися: ч. I, 61; ч. II, 6; ч. II, 50; ч. IV, 33; ч. VI, 1; ч. IV, 61. 3. Швидко рухатися (їхати, котитися і т. ін.) в якому-небудь напрямку: ч. II, 70; ч. IV, 59. 4. Швидко минати, проходити, збігати в часі: ч. V, 4.

Бік [Бикъ] = бок, сторона (К.):
(СУМ-20): 1. Права або ліва частина тулуба від плеча до стегна: ч. II, 63; ч. III, 56; ч. III, 70; ч. III, 71; ч. IV, 72; ч. IV, 92; ч. IV, 106; ч. V, 43; ч. V, 81; ч. V, 126; ч. V, 141; ч. VI, 30; ч. VI, 38; ч. VI, 40; ч. VI, 97; ч. VI, 121; ч. VI, 166. 2. Місце, місцевість, що знаходиться не посередині, збоку чого-небудь: ч. IV, 128; ч. VI, 142. 3. Напрямок або місцевість, що лежить у цьому напрямку: ч. III, 52; ч. III, 58; ч. III, 65; ч. IV, 15; ч. VI, 55. Набік — на правий чи лівий бік чого-небудь: ч. IV, 6.

Білки — білі опуклі оболонки очей (СУМ-20): ч. V, 25.

Біломор'я — заснований у XV ст. монастир на Соловецькому острові, служило місцем ув'язнення й заслання противників самодержавства та офіційної православної церкви, інколи — також небезпечних кримінальних злочинців. У довгому списку засланих у різні часи на Соловки немало грецьких імен. Наприклад, у XVІІ ст. На Соловки був засланий видатний церковний діяч грек Арсеній, звинувачений у єресі. В даному контексті Біломор'я — місце ув'язнення (С.): ч. IV, 125.

Біля [Біля] = подле (К.).
Уживається на позначення місця; коло, близько, недалеко (СУМ-20): ч. III, 135; ч. VI, 8.

Більмо — білувата пляма на роговій оболонці ока, яка призводить до сліпоти (СУМ-20): ч. II, 52.

Біс — уявна надприродна істота, що втілює зло і звичайно зображується у вигляді людини з козячими ногами, хвостом і ріжками; злий дух, чорт, диявол, сатана (СУМ-11); Злий дух, слуга диявола (СУМ-20): ч. I, 57; ч. II, 41 (хитра, як біс); ч. III, 60 (вередував як в греблі біс); ч. V, 122 (бісом увиватись); ч. V, 129 (одправити к бісу); ч. VI, 140 (Сам біс їх не перемудрить); ч. VI, 163 (підбитий бісом).
Бісом дивитися
— сердито, гнівно, вороже дивитися; сердитися (СУМ-11): ч. I, 19; ч. IV, 124.
Бісом дихати — бути дуже розлюченим, роздратованим і т. ін. (СУМ-20): ч. VI, 45.
Одправити к бісу — вбити: ч. V, 129.
Якого біса?
— уживається для вираження незадоволення у знач. навіщо, чому (СУМ-11): ч. III, 102.

Бісики пускать [Бисыки пускать] = соблазнять (К.).
Кокетувати очима, заграваючи з ким-небудь (СУМ-11): ч. I, 18.

Біситися — бути в стані роздратування, дуже сердитися; лютувати (СУМ-20): ч. I, 16; ч. VI, 160.

Бісноватий біснуватий — лютий, роздратований, розгніваний; несамовитий (СУМ-20): ч. IV, 113; ч. VI, 48.

Благать [Благать] = угождать (К.).
Благати — слово вживається у значенні: наполегливо, невідступно, ласкаво просити (СУМ-11): ч. V, 27; ч. VI, 121; ч. VI, 168.

Благородна — про людину дворянського походження, панського роду (СУМ-20): ч. I, 24.

Блазень [Блазень] = баловник (К.).
Балун, шалун, повеса, проказник (Дл.). Про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря. У порівн. (СУМ-20): ч. VI, 60.

Блакитний [Блакытный] = голубой (К.).
Небесно-голубого кольору; голубий (СУМ-20): ч. III, 18; ч. V, 58.

Блейвас [Блейвасъ] = белины [белила] (К.).
Блейвайс (нім. сл. Bleiweiss) — білило (Л.). Свинцеве білило: (СУМ-20): ч. III, 89.

Блеклий [Блеклый] = увялый (К.). — слово відсутнє.

Блекнуть [Блекнуть] = увядать (К.).
Бліднути — втрачати яскравість, виразність. Поблеклопобліднути — втратити яскравість забарвлення; потьмяніти, поблякнути (СУМ-20): ч. III, 688.

Блинець (блин) [Блынець] = блин (К.).
Те саме, що млинець — тонкий коржик з рідкого тіста, спечений на сковороді (СУМ-20): ч. V, 16.

Блискавка [Блыскавка] = молния (К.).
Зигзагоподібна електрична іскра – наслідок розряду атмосферної електрики в повітрі, що буває під час грози (СУМ-20): ч. V, 25; ч. V, 103; ч. VI, 1; ч. VI, 159.

Блищать [Блыщать] = блестеть (К.).
Блищати (СУМ-20): 1. Світитися яскравим світлом; сяяти: ч. III, 28. 2. Давати блиск і бути блискучим: ч. III, 115; ч. V, 71; ч. VI, 158.

Блощиця [Блощиця] = клоп (К.).
Невелика сплюснута хоботна комаха ряду клопів – паразит людини і тварин (СУМ-20): ч. VI, 33; ч. VI, 45.

Блукать [Блукать] = шляться (К.).
Блукати — їздити по світу, часто змінюючи місцеперебування (СУМ-20): ч. IV, 132; ч. V, 49.

Блюдолиз — той, хто догоджає кому-небудь, підлабузнюється заради власної вигоди; підлабузник (СУМ-20): ч. IV, 124.

Бляха — пряжка, значок і т. ін., зробл. з заліза чи з іншого металу (СУМ-20): ч. I, 45. Див. також лядунка.

Бляхований бляхувати — карбувати; прикрашати металевими пластинками. Карбувати — вирізьблювати що-небудь на металі, камені тощо (СУМ-20): ч. V, 45.

Бо [Бо] = потому что (К.).
Уживається в знач., близькому до тому що або через те що: (СУМ-20): ч. I, 8; ч. I, 39; ч. I, 40; ч. I, 44; ч. II, 4; ч. II, 11; ч. II, 31; ч. II, 34; ч. II, 41; ч. II, 43; ч. II, 58; ч. II, 65; ч. II, 66; ч. II, 67; ч. II, 68; ч. III, 10; ч. III, 28; ч. III, 39; ч. III, 55; ч. III, 63; ч. III, 89; ч. III, 104; ч. III, 114; ч. III, 127; ч. IV, 7; ч. IV, 26; ч. IV, 54; ч. IV, 120; ч. IV, 121; ч. V, 82; ч. V, 89; ч. V, 104; ч. V, 109; ч. VI, 6; ч. VI, 20; ч. VI, 24; ч. VI, 31; ч. VI, 33; ч. VI, 35; ч. VI, 39; ч. VI, 62; ч. VI, 71; ч. VI, 116; ч. VI, 127; ч. VI, 135; ч. VI, 140; ч. VI, 146; ч. VI, 147; ч. VI, 151; ч. VI, 162.

Бова — сюжет про Бову-королевича походить з Франції, там відомий уже в добу розквіту рицарського роману (XI — XII ст.). У нас Бова з'явився десь у кінці XVI — на початку XVII ст. як герой повісті (С.): ч. IV, 41; ч. VI, 110.

Бовдур [Бовдуръ] = болван (К.) — слово відсутнє.

Бовкун [Бовкунъ] = бык в упряже один (К.).
Віл, якого використовують у роботі без пари (СУМ-20). Бовкун — ознака бідняцького господарства (С.): ч. IV, 10.

Бо́втаться [Бо́втаться] = в воде плескаться (К.).
Бо́втатися — хлюпатися, купатися, плавати і т. ін. у воді (СУМ-20): ч. VI, 32.

Богомаз — 1) той, хто малює ікони; іконописець; 2) розм. поганий художник (СУМ-11). Іконописець і взагалі живописець, маляр. Слово в народі само по собі не мало негативного забарвлення. В «Салдацькому патреті» Григорія Квітки—Основ'яненка читаємо: «...А у тій слободі щонайлуччі богомази...» (Квітка—Основ'яненко Г. Твори: В 2 т. — К., 1978. — Т. 1. — С. 24) (С.): ч. IV, 39.

Богоугодний — угодний богові (СУМ-11): ч. IV, 62.

Бодян — ароматична вічнозелена рослина (С.): ч. III, 117.

Божевільний [Божевильный] = полуумный (К.).
Який має психічний розлад; психічно хворий (СУМ-20): ч. II, 46.

Божитися — говорити “їй-богу” на підтвердження висловленого, присягатися Богом у тім, що сказане є правдою (СУМ-20): ч. V, 26; ч. VI, 5.

Боклага [Боклагъ] = боклага (К.).
Невелика дерев'яна, керамічна або металева плоска дорожня посудина, барило для зберігання води або іншої рідини (СУМ-20): ч. III, 78; ч. IV, 31.

Болячка [Болячка] = чирей (К.).
Невелика ранка на шкірі; виразка, опух, чиряк. Годити, як болячці — дуже догоджати кому-небудь (СУМ-11). ч. I, 38; ч. III, 114.

Бондарь [Бондарь] = обручник, бочар (К.) — слово відсутнє.

Боярин, боярство — вживаються у значенні старшина (див.): ч. IV, 53; ч. IV, 93; ч. IV, 95; ч. IV, 98.

Борей — холодний північний або північно-східний вітер (С.): ч. I, 7.

Боронить [Бороныть] = защищать (К.).
Боронити — обороняти, захищати кого-, що-небудь (СУМ-20): ч. III, 40; ч. IV, 40; ч. V, 107; ч. V, 111; ч. V, 122; ч. V, 133.

Боятися (СУМ-20): 1. Відчувати страх перед ким-, чим-небудь ч. I, 40; ч. II, 22; ч. III, 1; ч. III, 32; ч. III, 65; ч. III, 72; ч. VI, 55; ч. VI, 155. 2. Побоюватися чогось; відчувати неспокій, турбуватися ч. III, 120; ч. V, 2.

Брагастаровинний слабоалкогольний напій, непрозорий, коричневого кольору, який за смаком нагадує пиво (СУМ-20): ч. I, 13; ч. I, 28; ч. I, 48; ч. II, 14; ч. II, 18; ч. II, 34; ч. IV, 27; ч. V, 15; ч. V, 60; ч. VI, 47.

Брама [Брама] = крепостные ворота (К.).
Великі ворота, переважно при монументальних спорудах (СУМ-20): ч. V, 78; ч. V, 121; ч. V, 137.

Брататися — близько здружуватися, виявляти до кого-небудь братні почуття (СУМ-20): ч. II, 60; ч. III, 7; ч. IV, 37; ч. V, 7.

Брати (СУМ-11): 1. Стягувати з кого-небудь, одержувати: ч. II, 53; ч. III, 26. 2. Охоплювати кого-небудь (про почуття): ч. IV, 116. 3. Спонукальне слово при наказовому способі: ч. V, 38. 4. Схоплювати, охоплювати руками: ч. V, 43.
Враг бери вас — уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь (СУМ-20); пропади, згинь, хай йому абищо (УФС): ч. II, 56.
За живіт бере — сильно болить, дошкуляє (ч. I, 10), а також — кого-небудь щось сильно хвилює, глибоко вражає.
Куля не бере — не можна пошкодити, знищити, вбити: ч. V, 42.
Наша бере — ми перемагаємо: ч. V, 26; ч. VI, 76.
Сон бере — засинати: ч. V, 5.
Штурмом брати — здобувати якесь укріплення рішучою атакою: ч. V, 53.

Брехать [Брехать] = лгать (К.).
Брехати — говорити неправду (СУМ-20): ч. III, 41; ч. III, 77; ч. III, 110; ч. VI, 17; ч. VI, 120. Див. також збрехати, розбрехатися.

Брехачка [Брехачка] = лгунище (К.).
Те саме, що брехунка — жін. до брехун — той, хто завжди говорить неправду (СУМ-20): ч. VI, 22.

Брехеньки — коротка розповідь про що-небудь малоймовірне; нісенітниця (СУМ-20): ч. III, 134.

Брехня [Брехня] = ложь (К.).
Те, що не відповідає правді; неправда (СУМ-20): ч. III, 81; ч. III, 134; ч. VI, 22.

Брехун [Брехунъ] = лгун (К.).
Той, хто завжди говорить неправду (СУМ-20): ч. III, 72; ч. IV, 57; ч. VI, 12; ч. VI, 28; ч. VI, 95; ч. VI, 97.

Бридкий [Брыдкій] = отвратительный (К.).
Який викликає огиду; гидкий, огидний (СУМ-20): ч. I, 56; ч. III, 82; ч. III, 111.

Бридня, бриденька [Бридня, бриденька] = вздор, вранье, вымысел (К.).
Бридня, бредня — безглузді думки; химери (СУМ-20): ч. III, 2; ч. IV, 20; ч. V, 61; ч. VI, 98.

Брикать [Брыкать] = лягать (К.):
(СУМ-20): Брикати підкидати зад і задні ноги (про копитних тварин); хвицати ч. I, 47; ч. V, 118. Брикливий — 1) який любить брикатися; 2) перен., розм. Норовистий, капризний. ч. V, 117.

Бриль [Брыль] = шляпа (К.).
Соломенная шляпа, сшитая изъ гладкой, не зубчатой соломенной тесьмы (Г.). Головний убір з широкими полями (СУМ-20):  ч. I, 45; ч. I, 47; ч. VI, 27.

Бритва — гострий сталевий ніж або спеціальне приладдя для гоління (СУМ-20): ч. I, 40.

Бровар [Броваръ] = пивовар (К.).
Бровар (нім. сл. Brauer) — пивовар (Л.): ч. IV, 10.

Броварня [Броварня] = пивоварня (К.) — слово відсутнє.

Бровко [Бровко] = имя собаки (К.).
Собака: ч. III, 66; ч. III, 67.

Бряжчати — ударяючись, утворювати брязкіт, дзвінкі звуки. Грошиків бряжчало — хто-небудь заможний, багатий, має гроші (СУМ-20): ч. IV, 24.

Брязкальце [Брязкальце] = гремушка (К.).
Гремушка — погремушка, побрякушка, детская игрушка разного вида, которая стучит, гремит. // Бубенчик, бубенец (Дл.). Зменшене до брязкало — брязкуча прикраса (СУМ-20): ч. V, 28.

Брязкотать [Брязкотать] = звенеть, шуметь (К.).
Брязкотати, брязкотіти, брязкати, бряжчати — ударяючись, утворювати брязкіт, дзвінкі звуки (про металеві, скляні і т. ін. предмети) (СУМ-20): ч. IV, 122.

Бублейницяжін. до бублейник — те саме, що бубличник — пекар, який випікає бублики; також продавець бубликів (СУМ-20): ч. VI, 18.

Бублики [Бублыкы] = крендели, баранки (К.).
Круглий крендель із заварного тіста, що має форму кільця (СУМ-20): ч. II, 12; ч. IV, 53.

Бубон (СУМ-20): 1. Поверхневий лімфатичний вузол, збільшений внаслідок запалення: ч. III, 19. 2. Ударний музичний інструмент: ч. V, 34. Тут, скоріш за все, вживається у значенні літаври (ударний музичний інструмент, що має форму півкулі, отвір якої затягнений шкірою; різновид барабана), які входили до складу козацьких клейнодів.

Бувати (СУМ-20): 1. Існувати, бути (з відтінком багатократності): ч. II, 10; ч. II, 71; ч. III, 82; ч. III, 125; ч. IV, 7; ч. IV, 30; ч. IV, 89; ч. IV, 101; ч. V, 29; 2. Іноді, час від часу приходити, приїздити куди-небудь, відвідувати когось, щось: ч. II, 60; ч. III, 39; 3. Відбуватися, траплятися (кілька разів): ч. III, 6; ч. III, 42.

Бугай [Бугай] = бык (К.) — слово відсутнє.

Будинки [Будынки] = здание, господский дом (К.).
Будівля, споруда, признач. для житла (СУМ-20): ч. I, 51; ч. I, 64; ч. II, 41; ч. III, 115; ч. IV, 113; ч. V, 62; ч. VI, 146.

Будища — на північ від Полтави є Великі і Малі Будища. Співробітники Полтавського літературно-меморіального музею Івана Котляревського вважають, що згадані саме Малі Будища — село, давніше від Великих Будищ (С.): ч. VI, 122.

Будка [Будка] = крытая телега (К.).
(СУМ-11): 1. Простий екіпаж з верхом: ч. V, 59. 2. Невелика споруда для вартового, сторожа, взагалі для тимчасового перебування: ч. V, 52.

Будовання [Будовання] = постройка (К.).
Будування — готова будівля, споруда (СУМ-20): ч. IV, 75.

Будовать [Будовать] = сооружать, строить (К.).
Будувати — споруджувати, зводити яку-небудь будівлю (споруду) (СУМ-20): ч. IV, 31. Див. також збудовати.

Будянка — село на Полтавщині, яке славилось своєю сивухою (С.): ч. IV, 55.

Булава (СУМ-20): 1. Палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка колись використовувалася як військова зброя: ч. V, 136. 2. Така ж палиця як символ влади: ч. V, 34.

Булат — високоякісна міцна сталь особливого гарту з узорчастою поверхнею (СУМ-20): ч. V, 99; ч. VI, 49; ч. VI, 75; .

Булдимок [Булдымок] = род ружья (К.).
Булдимка
— вид старовинної рушниці (СУМ-11). Коротка запорізька рушниця. Вона була зручною для ближнього бою під час розвідки, із засідки, з козацьких чайок; там, де вирішальне значення мала особиста ініціатива й кмітливість воїна (С.): ч. IV, 103.

Булевар — те саме, що бульвар — обсаджена деревами широка алея посередині вулиці в місті; вулиця з такою алеєю (СУМ-20): ч. IV, 123.

Булькотіти — підсилене до булькати — утворювати короткі й часті звуки під час виливання або витікання крізь вузький отвір (СУМ-20): ч. IV, 16.

Бундючний [Бундючный] = надменный (К.).
Надмірно чванливий, пихатий (СУМ-11): ч. IV, 94; ч. VI, 164.

Бунт — стихійне повстання, заколот (СУМ-20): ч. V, 38.

Бунчужний [Бунчужный] = блюститель бунчука бывших Малороссийских Гетманов, знаменоносец (К.) — слово відсутнє. Вжито слово бунчуковий.

Бунчук — булава з металевою кулькою на кінці і прикрасою-китицею з кінського волосу; в давні часи широко застосовувалася в Туреччині, Польщі, Росії (як ознака влади козацьких отаманів) і на Україні (як ознака влади гетьманів) (СУМ-11): ч. IV, 126; ч. V, 34.

Бунчуковий бунчуковий товариш — почесне звання, яке українські гетьмани спочатку надавали синам генеральної старшини і полковників, а пізніше — відставним полковникам і полковій старшині (СУМ-11). Помічник генерального бунчужного, який на війні беріг і захищав бунчук — військову регалію гетьмана. Бунчукові товариші становили верхівку української старшини, були підлеглі тільки самому гетьманові (С.): ч. III, 125.

Бургомістр (нім. Вurgermeііster) — міський голова. В часи Котляревського так звали старших членів міської ради (С.). Голова міської управи в Україні та Росії до XX ст. (СУМ-11)ч. III, 73.

Бурка — повстяний (див. повстка) безрукавний плащ або накидка з козячої вовни (перев. на Кавказі) (СУМ-11, 20)ч. V, 22; ч. VI, 30; ч. VI, 52.

Бурлака [Бурлака] = бездомный (К.).
1. Людина без постійної роботи і постійного місця проживання. 2. Одинокий, неодружений чоловік; парубок (СУМ-11): ч. I, 1; ч. I, 11; ч. I, 22; ч. III, 7; ч. VI, 47.

Бурхнуть [Бурхнуть] = хлынуть (К.).
Бурхати
— діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища — вогонь, воду, вітер та ін.); бушувати(СУМ-11): ч. II, 2; ч. II, 57; ч. IV, 6.

Бурчать [Бурчать] = ворчать (К.).
Бурчати — докучливо висловлювати своє невдоволення чим-небудь, дорікати комусь (СУМ-20): ч. III, 64. Забурчати у значенні бурхати: ч. IV, 6.

Бур'ян [Буръянъ] = негодная трава (К.).
Трав'янисті рослини, що не культивуються людиною, але ростуть у посівах культурних рослин, а також на необроблюваних землях (СУМ-20): ч. III, 66.

Бусурманський [Бусурманскій] = нехристианский (К.).
Прикм. до бусурман, бусурмен — людина іншої віри (перев. про магометанина). Уживається також як лайливе слово (СУМ-20): ч. IV, 81; ч. VI, 72; ч. VI, 152.

Буханець [Буханець] = булка (К.).
Зменш. до бухан — пшенична або гречана хлібина; взагалі одна хлібина (СУМ-20).
З кав'яром буханці — спосіб приготування: «Відварюють яловичину з сіллю, а тим часом вчиняють житні з гречаною мукою млинці, і це подається разом. Буханці нічим не мастять» (М. — С. 150-151). Цей спосіб описаний у 50—х роках XІX ст. Неясно, чому страва називається «з кав'яром». У одинадцятитомному тлумачному «Словнику української мови» слово «кав'яр» зафіксовано в значенні «ікра». Можливо, щось пропущене в описі Маркевича. Ікрою, або кав'яром (зараз застаріле), називають також страву з дрібно посічених овочів, грибів. Можливо, яловичину поливали якимось соусом, приправою (С.): ч. III, 118.

Бухинка (буханчик) [Бухинка] = булочка (К.).
Зменш. до бухан (СУМ-20): ч. II, 8; ч. II, 29.

Буцім [Буцимъ] = будто бы (К.).
Наче, мов, ніби (СУМ-20): ч. I, 43; ч. I, 52; ч. III, 60; ч. IV, 67; ч. VI, 14; ч. VI, 83; ч. VI, 109.

Бучний [Бучный] = пышный (К.). - слово відсутнє.

    

 А   Б  В  Г   Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S   ? 

 Вб-Вд   Ве   Вж-Ви   Ві   Вк-Вм   Во   Вп-Вр   Вс-Ву 

Вага [Вага] = вес (К.) — слово відсутнє.

Вагани [Ваганы] = корытца, из которых едят казаки (К.).
Деревляна подовгаста посуда (нецки), коритця, з яких їли козаки (Л.). Довгаста дерев'яна миска для їжі (СУМ-20). Видовбані з дерева великі продовгуваті миски у вигляді коритець, з яких їли гуртом страву козаки на Січі, в походах, громадою на обідах, поминках і т. ін. Спільне споживання страви з однієї посудини мало у певних випадках ритуальне значення, символізувало братерство, мир і згоду між учасниками трапези (С.): ч. II, 144.

Вадить [Вадыть] = тошнить; вредить (К.).
Заважати, перешкоджати (СУМ-11): ч. III, 42.

Важить [Важыть] = весить (К.).
Важитися — насмілюватися щось робити, зважуватися на щось (СУМ-20): ч. III, 71.

Важкий [Важкый] = тяжелый (К.).
Значний за ступенем, силою вияву (СУМ-20): ч. V, 99.

Ваканцьовий [Ваканцьовый] = лишний (К.).
Відставний (СУМ-20): ч. III, 47.

Вал — значний за протяжністю і висотою земляний насип, створений з оборонною метою (СУМ-20): ч. IV, 123; ч. V, 52; ч. V, 53; ч. V, 54; ч. V, 71; ч. V, 108; ч. V, 110; ч. V, 115; ч. V, 126; ч. VI, 58; ч. VI, 114; ч. VI, 115; ч. VI, 149.

Валити — примушувати падати, силою перекидати. // Убивати (СУМ-11): ч. IV, 124.

Валяний — прикм. до валяти — розминаючи і дуже ущільнюючи, збивати вироби (з вовни, шерсті, пуху і т. ін.): ч. IV, 76; ч. IV, 106.

Ванька-каїн — (справжнє прізвище Іван Осипов, 1718 — рік смерті невідомий) був знаменитим московським злодієм середини XVIII ст. Один час — ватажок московського злочинного світу, співробітничав з карним розшуком, видаючи незначних злочинців і оберігаючи тих, з якими був у змові. Засуджений до смертної кари, яку замінили карою батогами і каторгою (С.): ч. IV, 41.

Вапна [Вапна] = известка (К.) — слово відсутнє.

Варенуха [Варенуха] = хлебное вино или наливка, вареные с сухими плодами, медом и пряными кореньями (К.).
Горілка, зварена з медом і сухими фруктами та ягодами (СУМ-20). Пили її звичайно гарячою (Ш.): ч. I, 31; ч. V, 11.

Варити — готувати з певних інгредієнтів страву або напій у воді чи в іншій рідині, доводячи їх до готовності кип'ятінням: ч. II, 13.
Варити кашу — затіяти складну й клопітну справу або справу, що загрожує неприємними наслідками (СУМ-11): ч. V, 86.
Варить на сто котлів — дуже багато, у великій кількості (Т.Б.): ч. VI, 133.

Варяниця [Варяныця] = вареная лепешка (К.).
Варениця, варяниця — круглые или четырехугольные раскатанные кусочки тѣста, сваренные въ водѣ; это часто тѣ кусочки, которые были приготовлены для вареників, но остались за неимѣніемъ начинки; варятся тогда вмѣстѣ съ варениками (Г.). Виготовлений для вареників, розкачаний як коржик шматочок тіста, який іноді варять і без начинки (СУМ-11): ч. VI, 74.

Васильки — народна назва шавлії гайової (Salvіa nemoposa) та близьких до неї видів (волошок, щириці). Васильки входять постійним мотивом до українського національного орнаменту. Настій з василькових квітів здавна використовується в народній медицині (С.): ч. III, 136.

Ватага [Ватага] = шайка (К.).
Отрядъ, толпа; шайка (Г.). 1. Велика група людей; юрба, товариство. 2. Організована збройна група (СУМ-11): ч. I, 22; ч. II, 3; ч. II, 72; ч. III, 46; ч. III, 52; ч. IV, 16; ч. IV, 27; ч. IV, 35; ч. V, 3; ч. VI, 132.

Ватажок [Ватажокъ] = начальник, старшина (К.).
Предводитель, атаманъ, начальникъ (Г.). 1. Керівник ватаги; отаман. 2. Керівник, організатор, передова людина, яка має вплив на інших (СУМ-11): ч. I, 17; ч. I, 17; ч. VI, 59; ч. VI, 71; ч. VI, 72; ч. VI, 156.

Ваш, ваша, ваше (СУМ-20): 1. Який виходить від вас: зроблений, створений, сказаний і т. ін. вами: ч. VI, 3; 2. Який схвалює, поділяє погляди, уподобання, поведінку і т. ін., близькі вам: ч. V, 129.

Вбагнуть [Вбагнуть] = понять (К.).
Збагнути — проникнути в суть чого-небудь; осягти; зрозуміти (СУМ-11): ч. II, 58.

Вбгатися — з труднощами поміститися, втиснутися куди-небудь (СУМ-20). Тут образно: ч. III, 124.

Ввалитися — падати в що-небудь (яму, річку і т. ін.), провалюватися через неміцний покрив чого-небудь (СУМ-11): ч. III, 43. Див. також увалитися.

Вгамоваться [Вгамоваться] = утихнуть, успокоиться (К.).
Угамуватися, вгамуватися — заспокоюватися, переставати тривожитися, хвилюватися і т. ін. (СУМ-11): ч. III, 1; ч. III, 41; ч. IV, 8; ч. V, 3.

Вдивовижу [Вдывовыжу] = в диковинку (К.).
Дуже дивно, незвичайно, так, як ще не траплялося бачити, робити (СУМ-11): ч. VI, 40.

Вегеря [Вегеря] = род танца (К.).
Вегері — танець, ніби угорського походження. Скакати вегері — танцювати навприсідки. У «Словнику» П. Білецького-Носенка зазначено: вегері – те саме, що й танець гайдук (див.) (Білецький-Носенко П. Словник української мови. — К., 1966. — С. 92) (С.): ч. III, 132.

Великдень [Велыкъ-день] = светлый праздник (К.).
Християнське весняне свято, присвячене воскресінню міфічного засновника християнства — Христа (СУМ-11); Найбільше християнське свято Воскресіння Ісуса Христа; відзначається навесні (СУМ-20). До фразеологізму «Великдень раз у рік» Іван Франко дає таке пояснення: «Се одно з найбільших, а у нашого народа таки найбільше свято» (Франко. Приповідки. — Т. 3. — С. 398) (С.): ч. I, 25.

Величавий (СУМ-20): 1. Який своїми розмірами, виглядом або діями, вчинками і т. ін. викликає почуття поваги, певної урочистості: ч. VI, 7. 2. Який тримається з великою гідністю, гордовитістю: ч. VI, 155.

Величати — прославляти, вихваляти, звеличувати (СУМ-20): ч. V, 128.
По-сербськи величали віру
— тобто лаялися нецензурними словами (С.): ч. V, 131.

Величатися (СУМ-20) — поводитися зверхньо, зарозуміло, хвалькувато (СУМ-20): ч. II, 22; ч. II, 39; ч. III, 55; ч. III, 120.

Вель (лат. слово) — або (Л.): ч. VI, 85.

Вельми [Вельмы] = весьма (К.).
Дуже, в значній мірі (СУМ-11): ч. VI, 93.

Вельможа — знатна й багата особа, яка обіймала високу державну або придворну посаду. Вельможний — який належав до вельмож, а також родовита, знатна, багата людина (СУМ-20): ч. IV, 43; ч. IV, 89; ч. IV, 94; ч. IV, 96; ч. V, 90; ч. V, 142; ч. VI, 78; ч. VI, 96; ч. VI, 101.

Венера (Киприда) — в римській (Афродіта — в грецькій) міфології богиня краси і кохання, дочка Зевса і Діони. Одна з легенд про Венеру — її любовне захоплення троянцем Анхізом, до якого богиня з'явилась на гору Їда у вигляді пастушки і народила від нього сина Енея. Під час війни з греками допомагала троянцям (С.). Серед ранніх творів грецької літератури зустрічаємо т. зв. «Гімни богам», а серед них «Гімн до Афродіти», в якому розповідається про кохання між Афродітою (Венерою) і Анхізом (Ш.): ч. I, 3; ч. I, 14-15; ч. I, 18; ч. I, 44; ч. II, 32-33; ч. II, 36; ч. II, 55; ч. II, 69; ч. II, 73; ч. III, 126; ч. V, 23-27; ч. V, 30; ч. V, 41; ч. V, 59; ч. V, 61; ч. VI, 6-7; ч. VI, 9; ч. VI, 17; ч. VI, 60; ч. VI, 137; ч. VI, 146. Див. також коментар до строфи ч. II, 43.

Венул — латинянин з грецького міста Аргоса, який прибув в Лациум (А.). Латинянин, родом з грецького міста Аргоса, де царював Діомид ще до того, як вирушити на війну проти Трої. Очолював послів латинян до Діомида (С.): ч. VI, 97; ч. VI, 100.

Верболіз — високий кущ або невелике дерево родини вербових із довгими блискучими гілками і вузьким листям, що росте звичайно у вологих місцях (СУМ-20): ч. VI, 78.

Вербунок — те саме, що вербування — наймання, набір людей до війська (СУМ-20): ч. V, 72; ч. VI, 23.

Вередовать [Вередовать] = прихотничать (К.)
Прихотник, прихотница, прихотливый, у кого много прихотей. Прихотничать, прихотовать, быть прихотником, поноравливать себе во всем, выдумывать, выгадывать всячину по нраву и причудам своим; затейничать, причудничать, привередничать или вздорно желать, разбирать и требовать лишнего, в угоду себе (Дл.).
Вередувати (СУМ-20) — а) виявляти незадоволення, мати примхи: ч. III, 60; б) знущатися, збиткуватися: ч. V, 143; ч. VI, 39. Завередувати — почати вередувати; виявляти незадоволення, примхи (СУМ-11): ч. II, 56; ч. V, 29.

Веремія [Веремія] = колоброд (К.)
Тот, кто колобродит. Колобродить, колображивать, ходить вокруг да около чего; шляться, слоняться, шататься без дела; бродить беспокойно из угла в угол, в помеху другим; // шалить, проказить, баловать от безделья; // говорить бестолково, не уметь объясниться (Дл.).
(СУМ-20): 1. Сильний крик, галас з метушнею, безладним рухом: ч. III, 7. 2. Вихор, круговерть, коловорот (сильний обертальний рух води в річках, морях і т. ін., а також місце, де відбувається цей рух; вир): ч. II, 56.

Верзти [Верзты] = вздор говорить (К.).
Говорити нісенітницю, дурницю; вести пусті балачки (СУМ-11): ч. III, 22; ч. III, 108; ч. IV, 67.

Верзун [Верзунъ] = обувь Малороссийская (К.).
Верзунипостоли — м’яке селянське взуття з цілого шматка шкіри без пришивної підошви, яке звичайно носили з онучами, прив’язуючи до ніг мотузками (волоками) (СУМ-11): ч. VI, 153.

Верлань — той, хто багато кричить; криклива людина (СУМ-11); крикун, горлай (Л.): ч. V, 123.

Вернигора Мусій — За свідченням сучасників І. Котляревського, житель Полтави, швець, що потонув у Ворсклі (С.). За І. Айзенштоком — узагальнений образ богатиря в українських героїко-фантастичних казках. Наділений казковою силою, він вивертає гори, переносить їх на інше місце і т. д.: ч. III, 107.

Верства (СУМ-20) — давня східнослов'янська міра великих відстаней, що становила 1,06 км і використовувалася до запровадження метричної системи: ч. V, 44; ч. V, 132.
Келебердянськая (пирятинська, чугуївська, мальована і т. ін.) верства — дуже висока людина. Локальна приказка. Матвій Номис до приказки «Випросталась, як семисотна верства» дає таку примітку: «Семисотні верстви були за цариці Катерини. По старих шляхах вони ще й тепер (середина XІX ст. — О. С.) іноді є: дубові, високі. Пирятинська верства теж семисотна, — себто верства, що вони стоять по старому шляху з Переяслава у Лубни» (Номис. — С. 288) (С.): ч. V, 139.

Вертеп [Вертепъ] = кукольная комедия (К.).
Старовинний пересувний ляльковий театр, де ставили релігійні і світські п’єси (СУМ-11). Український ляльковий театр. Власне лялькову гру знали на Україні, як і інших краях, з давніх-давен. Але вертеп виник у зв'язку з розвитком шкільної драми десь у XVІІ ст. Тексти вертепних драм дійшли до нас лише з другої половини XVІІІ ст. І. Котляревському, певне, доводилося бачити вертепні театральні дійства. Свідченням тому є згадка про вертеп в «Енеїді», п'єси «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник», де письменник розвинув реалістичні традиції вертепної драми (С.): ч. V, 47.

Вертіти (СУМ-20): 1. Рухати, повертати в різні боки: ч. IV, 122; ч. V, 69; ч. VI, 139. 2. Верховодити, розпоряджатися на свій розсуд: ч. IV, 74.

Вертітися (СУМ-20): 1. Рухатися, повертатися в різні боки: ч. II, 2. 2. Лежати, сидіти, стояти неспокійно, весь час міняючи положення: ч. II, 17; ч. II, 63. 3. Обертатися, крутитися: ч. II, 34; ч. II, 40; ч. II, 51; ч. III, 11; ч. III, 112; ч. V, 113; ч. VI, 30; ч. VI, 42; ч. VI, 129; ч. VI, 163. 4. Постійно перебувати де-небудь або біля кого-, чого-небудь: ч. I, 36.

Вертітися, як в окропі муха — бути дуже зайнятим, заклопотаним (СУМ-20): ч. IV, 44.

Верцадло [Верцадло] = зеркало (К.).
Дзеркало: ч. IV, 44.

Весілля [Весилля] = свадьба (К.).
Обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди (СУМ-20): ч. I, 7; ч. I, 38; ч. III, 8; ч. III, 75; ч. IV, 62.

Весільний [Весильный] = свадебный (К.):
Весільна пісня — обрядова пісня, що виконується на весіллі (СУМ-20): ч. III, 131.
Весільний вінець — корона, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання (СУМ-20): ч. IV, 113.

Веснянки [Веснянкы] = весенние песни (К.) - слово відсутнє.

Ветушкавитушка — прилад, на обертальну хрестовину якого накладають міток (півміток) пряжі, щоб перемотати нитки у клубок (СУМ-20): ч. IV, 104.

Ветхий — дуже старий, знесилений глибокою старістю (про людину) (СУМ-20): ч. VI, 93; ч. VI, 168.

Вечерниці [Вечерныци] = посиделки (К.).
Вечорниці — вечірні зібрання молоді восени та взимку, на яких у буденні дні поряд з розвагами виконувалася певна робота (звичайно прядіння, вишивання), а в свята влаштовувалися гуляння. Інколи збиралися тільки на вечір, а спати розходилися по домівках, а інколи тут же в обраній і підготовленій для цього хаті дівчата гуртом лягали спати, а на світанні вставали, готували з принесеного сніданок і продовжували свої заняття. Певне, звідси і слова-синоніми: вечорниці-досвітки (С.): ч. I, 39; ч. III, 8; ч. III, 84; ч. III, 131; ч. V, 112.

Вечеря [Вечеря] = ужин (К.): ч. IV, 29; ч. V, 89.

Вештаться [Вештаться] = шататься, шляться (К.).
Вештатися — ходити сюди-туди, в різних напрямках, блукати, бродити де-небудь (СУМ-11): ч. III, 35; ч. V, 124; ч. VI, 125.

Вже [Вже] = уже (К.).

Вибійка — тканина з візерунком, який наноситься вручну за допомогою різьбленої або набірної дерев'яної дошки (СУМ-20): ч. I, 33.

Виборні — те саме, що виборні козаки — привілейована група українського козацтва XVIII ст., до складу якої згідно з указом гетьманського уряду належала заможна верхівка (СУМ-20). У 1735 р. українська старшина і російський уряд законодавчим актом закріпили уже наявний поділ лівобережного козацтва на дві групи, залежно від характеру їхньої участі у відбуванні військової служби. Заможний прошарок, який міг забезпечити себе необхідним спорядженням на випадок війни, стали називати «виборними козаками» (С.): ч. IV, 93; ч. IV, 107; ч. V, 90. Див. також: підпомічники (підпощники), підсусідки.

Вигадати — див. гадка.

Виглядати — висуваючись або виходячи із-за чого-, з чого-небудь, дивитися кудись, через щось (СУМ-11): ч. I, 52; ч. IV, 7; ч. V, 52; ч. V, 54.

Виделки [Виделкы] = вилки (К.) — слово відсутнє.

Видюча смерть — те саме, що Видима смерть — неминуча, очевидна загибель, яку видно наперед (СУМ-11): ч. VI, 55.

Вижлоктить [Выжлоктыть] = с жадностью много выпить (К.).
Вижлуктати, вижлуктити — випити багато, весь уміст чого-небудь (СУМ-20): ч. VI, 64.

Визивати — те саме, що викликати — категорично, різко пропонувати вступити в боротьбу, поєдинок (СУМ-20): ч. VI, 107.

Викрутасом [Выкрутасомъ] = танцевать, или плясать кружась (К.).
Вивертаючись, роблячи круті повороти, викрутаси — примхливі, незвичайні рухи, повороти тіла або його частини (СУМ-20): ч. I, 29.

Вилазка — вихід, виліт і т. ін. якоїсь частини війська з фортеці, місця свого розташування для несподіваного нападу на ворога (СУМ-20): ч. V, 71; ч. VI, 58.

Виляти (СУМ-20) — 1. Рухатися, роблячи різкі повороти: ч. V, 47; ч. V, 144; ч. VI, 49; ч. VI, 65. 2. Ухилятися від чого-небудь: ч. IV, 16; ч. IV, 56; ч. IV, 133; ч. V, 96; ч. V, 137; ч. VI, 38; ч. VI, 67; ч. VI, 141. Виляти / завиляти хвостом — хитруючи, зволікати що-небудь, ухилятися від чогось: ч. IV, 11.

Винниця [Вынныця] = винокурня (К.).
Підприємство, де виготовляли горілку і спирт; ґуральня (СУМ-11): ч. VI, 25.

Вирва, в три вирви [Вырва, в тры вырвы] = в тришея [в три шеи] (К.).
Вирва (СУМ-20): 1. Вибита ким-, чим-небудь, вирвана силою вибуху яма; вибитий, вирваний отвір, а також глибока яма у дні річки, ставка. 2. Викуп, який бере на весіллі з нареченого брат молодої, а також хабар.
У Словнику Грінченка дається єдине пояснення: Вирва — взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ.
Гнати (вигнати) у три вирви — грубо проганяти кого-небудь (СУМ-11). Въ шею (Г.). Дати відкупного в потрійному розмірі, синонім до «втришия прогнати» (С.): ч. I, 23.

Виргилій — Публій Вергілій Марон (70—19 роки до н. е.) — видатний поет часів диктатора Августа. Протягом десяти років працював над знаменитою поемою «Енеїда», в якій оспівав Августа і могутність Римської держави (Д.): ч. III, 42; ч. VI, 89; ч. IV, 130.

Вирій [Вырій] = место, куда улетают птицы на зимовье (К.).
Теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи (СУМ-11): ч. II, 71; ч. VI, 70.

Вирлоокий [Вырлоокій] = пучеглазый (К.) — слово відсутнє.

Висівки [Высивкы] = отруби (К.) — слово відсутнє.

Висікака [Высикака] = бойкий, дерзкий (К.).
Дерзкій, нахалъ, выскочка (Г.). Нахаба, задирака (Л.): ч. IV, 58.

Висмоктать [Высмоктать] = высосать (К.). ч. V, 93.

Вистрибовать [Выстрыбовать] = выскакивать (К.).
Вистрибувати — танцювати з стрибками (СУМ-11): ч. I, 30.

Виступці [Выступци] = туфли; попросыть на выступци [по просыть на выступци] = показать кому дверь (К.) — слово відсутнє.

Витерти ворсу — нашкодити, датися в знаки (збити пику) (Л.); Побити, жорстоко покарати когось (УФЛ): ч. VI, 71.

Витися (СУМ-20): 1. Робити звивисті рухи: ч. III, 111. 2. Клубочачись, підніматися в повітря (про дим, пил і т. ін.): ч. IV, 122.

Витребеньки [Вытребенькы] = разные закуски (К.).
Незвичайні страви, напої або приправи до них (СУМ-11): ч. II, 29.

Витяжка, в витяжкунавитяжку – прямо, витягнувши руки по швах (СУМ-11): ч. VI, 7.

Вихилясом [Выхылясом] = увиваясь (К.).
Вигинаючись, звиваючись, роблячи вихиляси — примхливі, химерні рухи всім тілом у танці, при ходінні і т. ін. (СУМ-20). Вихилясом танцюють, нахиляючись то вправо, то вліво, приваблюють, розпалюють свою пару, заглядають їй в очі, викликаючи на круг (С.): ч. I, 29.

Виходець — людина, яка переселилася з іншої країни, краю, області і т. ін. (СУМ-20): ч. I, 22. Див. коментар до цієй строфи.

Вихрест — той, хто перейшов у християнство з іншої релігії (СУМ-11): ч. VI, 28.

Вихрить [Выхрыть] = бить крепко (К.).
Вихрити, вихорити — трясти голову, схопивши за волосся (СУМ-11): ч. IV, 411.

Вишкварки [Вышкваркы] = остаток после вытопленного жира (К.) — слово відсутнє.

Вівці [Вивци] = овцы (К.): ч. III, 34; ч. III, 37; ч. IV, 39; ч. V, 98; ч. V, 132.

Від [Вид] = от (К.).

Відкіль [Видкиль] = откуда (К.).
Те саме, що звідки (СУМ-20): ч. I, 22; ч. I, 23; ч. III, 61; ч. IV, 96; ч. IV, 130; ч. VI, 8; ч. VI, 132.

Відсіль [Видсиль] = отсюда (К.).
Із цього місця, від цього місця; звідси (СУМ-20): ч. I, 49; ч. II, 4; ч. II, 5; ч. III, 62; ч. III, 66; ч. III, 83; ч. III, 139; ч. V, 65; ч. V, 92.

Відтіль [Видтиль] = оттуда (К.).
Те саме, що звідти (СУМ-20): ч. I, 23; ч. I, 46; ч. II, 23; ч. II, 27; ч. II, 68; ч. IV, 85.

Відтяти пелену — див. пелена.

Відчимвітчим — чоловік, що стає батьком дітей своєї дружини, яка має їх від попереднього шлюбу; нерідний батько (СУМ-20): ч. III, 46.

Відьма — за народним повір'ям – жінка, яка знається з нечистою силою і, як правило, завдає людям шкоди; чаклунка (СУМ-20): ч. II, 45; ч. II, 59; ч. III, 14; ч. III, 91; ч. III, 136; ч. IV, 4; ч. IV, 60.

Віз, зменш. візок — засіб пересування на чотирьох колесах з кінною або воловою тягою здебільшого для перевезення вантажів (СУМ-20): ч. I, 47; ч. II, 60; ч. IV, 8; ч. VI, 6.
Крім цього Візок — екіпаж на ресорах із дверцятами та вікнами, іноді з відкидним верхом (СУМ-11). Іронічно у значенні колісниця — відповідно обладнаний двоколісний або чотириколісний візок, яким користувалися в давнину під час боїв, спортивних змагань і т. ін. (СУМ-20): ч. VI, 140. Віз — назва сузір’я північної півкулі із семи зірок, що нагадує віз (СУМ-11); Велика Ведмедиця: ч. VI, 30.

Візок [Визокъ] = род карточной игры (К.).
Поширена гра в карти, так звані «свої козирі». Назва пішла від того, що тому, хто програв, дістається велика купа карт — «хоч возом вивозь» (див.: К. с. — 1887. — Т. 18. — Кн. 6 — 7. — С. 463 — 471) (С.): ч. I, 37; ч. III, 9.

Військо [Військо] = войско (К.).
Збройні сили держави або повстанського руху; армія (СУМ-20): ч. I, 10; ч. IV, 24; ч. IV, 28; ч. IV, 40; ч. IV, 44; ч. IV, 91; ч. IV, 97; ч. IV, 98; ч. IV, 99; ч. IV, 101; ч. IV, 102; ч. IV, 107; ч. IV, 108; ч. IV, 117; ч. IV, 122; ч. IV, 125; ч. IV, 126; ч. IV, 131; ч. V, 7; ч. V, 17; ч. V, 18; ч. V, 57; ч. V, 67; ч. V, 70; ч. V, 106; ч. VI, 28; ч. VI, 37; ч. VI, 59; ч. VI, 75; ч. VI, 111; ч. VI, 113; ч. VI, 117; ч. VI, 125; ч. VI, 126; ч. VI, 130; ч. VI, 139; ч. VI, 147; ч. VI, 148.

Військовий військовий товариш — звання, яке у XVІІІ ст. гетьман присвоював козакам за заслуги на війні (дорівнювало сотникові) (С.): ч. III, 125.

Вік (СУМ-20): 1. Період часу, який виділяється за певними ознаками; епоха: ч. III, 42; 2. Надзвичайно довгий час; вічність: ч. III, 58; ч. V, 111; 3. Тривалість життя людини: ч. V, 87; ч. VI, 16.
На віки вічні — назавжди, навічно: ч. VI, 92.

Вікно [Викно] = окно (К.).
Отвір для світла й повітря в стіні приміщення (хати, вагона і т. ін.), куди вставлена рама з шибками (СУМ-20): ч. II, 20; ч. III, 11; ч. III, 77; ч. III, 115; ч. IV, 87.

Віконце [Виконце] = окошечко (К.) — слово відсутнє.

Він [Винъ] = он (К.).

Вінець (СУМ-20): 1. Коштовний головний убір – знак монаршої влади; корона: ч. VI, 100. 2. Корона, яку тримають над головами молодих під час обряду вінчання (весільний вінець): ч. IV, 113. 3. У значенні: обряд вінчання, одруження: ч. III, 77; ч. VI, 93.

Вірша [Вирша] = стихи (К.).
Вірш — невеликий поетичний твір, написаний ритмізованою мовою, найчастіше з римуванням рядків (СУМ-20): ч. III, 81; ч. VI, 144.

Вітряк [Витрякъ] = ветряная мельница (К.) — слово відсутнє.

Віщо, смот. за віщо (К.).

Віщовать [Вищовать] = предвещать (К.).
Віщувати — наперед визначати те, що буде, що станеться; пророкувати (СУМ-11): ч. III, 36; ч. V, 96; ч. VI, 59. Віщовий дзвін — який сповіщає про щось, служить сигналом до чого-небудь (СУМ-11): ч. IV, 114.

Вкупіспільно, у поєднанні з ким-, чим-небудь: разом (СУМ-11): ч. V, 104; ч. VI, 137.

Вкупу [Вкупу] = в одно место (К.).
В купу — в одне місце, усіх разом: ч. V, 89; ч. VI, 58.

Власно [Власно] = вольно (К.) — слово відсутнє.

Вливати — лити що-небудь кудись, у середину чогось (СУМ-20): ч. II, 14; ч. III, 72.

Вмах — вмить (СУМ-20): ч. VI, 152.

Вожатийтут у значенні: провідник, що вказує дорогу (СУМ-20): ч. IV, 118.

Возити — те саме, що везти, але з позначенням повторюваності, тривалості дії, що відбувається в різний час або в різних напрямках (СУМ-20): ч. III, 70; ч. III, 78; ч. VI, 33.

Возитися (СУМ-20): 1. Займатися якоюсь клопітною справою: ч. III, 37; ч. V, 90; ч. VI, 88. 2. Вовтузитися — граючись, метушливо рухатися: ч. I, 41; ч. III, 74. 3. У значенні скубтися (СУМ-11) — бити один одного, смикаючи, тягаючи за що-небудь: ч. VI, 115.

Возний — службовець при суді в часи чинності Литовського статуту (див. Статут). В обов'язки возного входило подавати позов до суду, свідчити наявність збитків у потерпілої сторони, вводити у власність та ін. (С.): ч. IV, 86.

Волове військо — тут в один ряд з кіннотою і піхотою поставлені воли, які тоді були тягловою силою в обозах (С.): ч. IV, 44.

Волок [Волокъ] = бредень (К.).
Невелика сітка з матнею для ловлі риби на неглибоких місцях (СУМ-11): ч. IV, 26.

Волоки [Воло́кы] = обвязки Малороссийской обуви (К.).
Мотузок, яким зав’язують постоли та обв’язують онучі на нозі (СУМ-11): ч. VI, 92.

Волокти — змусивши або переконавши, вести кого-небудь із собою (СУМ-20): ч. II, 45.

Волонтирволонтер — той, хто вступив на військову службу за власним бажанням; доброволець (СУМ-20): ч. IV, 102 (див. коментар до цієї строфи).

Волос [Волосъ] = кроме обыкновенного, ногтоеда (К.).
Опух з наривом під нігтем пальця (СУМ-11): ч. III, 16.

ВолосожарСтожар — народна назва сузір’я Плеяд, а також деяких інших сузір’їв (СУМ-11). Народна назва сузір'я Плеяд; етимологію цього слова пов'язують з вогненно—білявим, ніби палаючим, волоссям людини (С.): ч. VI, 30.

Волоцюга [Волоцюга] = волокита; бродяга (К.).
(СУМ-11): 1. Бездомна людина, яка не працює, а живе з крадіжок, жебрацтва і т. ін., постійно змінюючи місце перебування; бродяга, пройдисвіт: ч. VI, 13; 2. Той, хто любить волочитися за ким-небудь: ч. III, 49; ч. III, 79; ч. III, 92;

Волочитися (СУМ-11): 1. постійно змінювати місцеперебування; мандрувати, бродяжити: ч. I, 19; ч. I, 23; ч. II, 46; ч. III, 107; ч. VI, 82. 2. Тягтися по поверхні чого-небудь: ч. III, 54; ч. VI, 46. 3. Упадати за ким-небудь, виявляючи свою закоханість, любов, прихильність: ч. III, 101. Волочити — змусивши або переконавши, вести кого-небудь із собою; тягнути: ч. VI, 39; ч. VI, 167. Волочити хвістч. III, 86;

Волсент — багач, правитель міста Амікл в Лаціумі (А.); проводир кінноти латинян (С.): ч. V, 96; ч. V, 100; ч. V, 102-105.

Воля (СУМ-20): 1. Вимога, наказ: ч. II, 64; ч. III, 36; ч. V, 68; ч. VI, 121. 2. Відсутність обмежень; привілля: ч. III, 75. 3. Право розпоряджатися чимсь на свій розсуд; влада: ч. IV, 18.
По волі — а) як хто хоче, за чиїмсь уподобанням: ч. III, 9; б) за власним бажанням, без примусу: ч. V, 12; в) За чиїмось бажанням, хотінням: ч. VI, 50.

Вомпити — вагатися; соромитися (СУМ-11); вагатися, непевним бути (польське wątpié) (Л.). Не вомпили — не вагалися, не витрачали часу (С.): ч. II, 18.

Воркотуха — та, що виявляє своє незадоволення, гнів тощо приглушеною переривчастою мовою; бурчить (СУМ-20): ч. IV, 75.

Ворог [Во́рогъ] = враг, неприятель (К.).
Див. враг (ворог).

Ворожба — спроба угадування майбутнього чи минулого на картах, воску і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 135.

Ворожбит, ворожка — ті, хто роблять спробу вгадати майбутнє чи минуле, ворожачи на картах, воску і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 79; ч. III, 91; ч. III, 133.

Ворожити (СУМ-20): 1. Вгадувати майбутнє чи минуле на картах, воску і т. ін.; пророкувати що-небудь. 2. Уживати слова, застосовувати прийоми, чародійна сила яких має вплив на людину, природу і т. ін.; чарувати: ч. II, 59; ч. III, 8; ч. III, 16; ч. III, 91; ч. III, 101; ч. III, 131; ч. III, 133; ч. III, 134; ч. III, 135; ч. V, 87.

Ворон (СУМ-20): 1. Те саме, що крук — великий хижий птах родини воронових із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (перев. у лісі); ворон: ч. VI, 68. 2. Різновид гри, у якій імітується напад ворона на курчат, що їх захищає квочка // Ворон — гра з циклу весняних вуличних ігор для дівчат. У фольклорі світло, вогонь — життя, рух; темрява, морок — смерть, тому чорний ворон символізує горе, смерть (С.). Микола Гоголь дає опис двох варіантів цієї гри: І. Одна, взявшись за другую, вереницею кроется под начальством передней, защищающей их от одной, представляющей ворона. Когда ворону удается поймать которую-нибудь из них, выключая предводительствующей, он становится в ряд, а пойманная представляет уже ворона. ІІ. Становятся несколько человек один за спиной у другого, держась за платье; впереди женщина, называемая мать, за нею старшая ее дочь, и за нею все, называемые ее детьми, хотя бы их было и двадцать Все прячутся за нее, она одна только впереди и спрашивает ворона, копающего перед нею землю палочкою: Вороне, вороне, що ти копаеш? Он отвечает: пічку. М.: Нащо? В.: Окропи гріти. М.: Нащо? В.: Твоїм дітям очі заливати. М.: Защо? В.: Щоб не крали капусти. — Потом мать говорит: Вороне, вороне, дай пить. В.: Скоч до криниці. М.: Волка боюсь. В.: Якого? М.: Сірого да білого. В.: Що він робить? М.: Гуску скубе. В.: Яку? М.: Сіру та білу. В.: Стреляйте — и все подымают палец вверх и кричат, т. е. мать и дети: Пули! (сделать точное разыскание). После мать снова спрашивает пить и он так же отвечает. Она говорит: Жабы боюсь. В. отвечает: Топчите, и все топают ногами, и опять спрашивает мать пить. Он берет палочку, ту, что землю копал, плюнет и дает матери; та плюнет и дает детям и после бросает палочку далеко, за которой ворон бежит, а она оборачивается и говорит: обернуся тричі, двічі, чи всі мої діти? А в это время хватает ворон одного из детей и взятое им у него остается. А мать, говоря с ним, все его обманывает, чтоб его рассеять, заговаривает о постороннем, напр.: Вороне, вороне! твоя хата горить! и укажет ему далеко. Он оборотится в ту сторону бежать, а она в противную оборачивается и говорит те же слова; он снова захватывает одно дитя, и так продолжается, пока не захватит всех, и не останется только старшая дочка. Тогда ворон становится перед ней с прутом за спиною, а мать спрашивает: Вороне, вороне, що за тобою? — Он отвечает: Лопата. А она говорит: А за мною дочка горбата, да не вдариш, и при том оборачивается, избегая удара. Потом опять так же спрашивает. Он отвечает, что взбредет ему на ум, как то: кочерга, помело и проч. — Когда же он скажет: Макогон, то она говорит: біжи ж за моей дочкой наздогон. Он гоняется за дочерью, которая не дается и снова становится за матерью. После сего садятся все дети, находящиеся у ворона, в два ряда, протянувши ноги, и мать с дочерью, а за нею ворон, идут, переступая ноги сидящих, и говорит мать: «Ой піду я на містечко, куплю своїй дочці намистечко». А ворон говорит: А я вкраду, да проп'ю. Дочь старшая отвечает: А я каменем голову проб'ю. Ворон на это: Не діждеш. Мать продолжает говорить таким же образом: что идет за покупкой плахты, запаски и всё, что нужно. Ворон и старшая дочка отвечают попрежнему до тех пор, пока мать не скажет: Ой піду я в лопух, щоб мій ворон опух. Тогда сидящие должны его ловить, но однако ж не поймают. Во второй раз говорит мать: Ой піду я в жито, щоб мог ворона вбити. И снова начинают ловить его, но до тех пор не поймают, пока мать не скажет: Ой піду я в завяз, щоб мій ворон завяз. Тогда, поймавши его, все, сколько их есть, кричат (турчат) изо всех сил ему на уши до того, что он уже сделается смирнее. Тогда они все прячутся в траву, куда кто попал, и он должен отыскивать; когда же отыщет всех, игра оканчивается (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 511-512) (Т.Б.): ч. III, 131.

Ворона — хижий птах родини воронових із чорним або сірим пір'ям, що живе на деревах поблизу населених пунктів (СУМ-20): ч. V, 32.

Вороття [Вороття] = возвращение (К.).
Повернення до чого-, кого-небудь (СУМ-20): ч. V, 52.

Воскобійниця — те саме, що воскобійня — приміщення або підприємство, де витоплюють віск із вощини (воскова основа стільника, а також видобутий із неї неочищений віск) (СУМ-20): ч. V, 120.

Восьма заповідь — восьма з біблійних Мойсеевих заповідей — «Не украдь» (С.): ч. III, 82.

Восьмуха — те саме, що восьмушка — восьма частина кварти (див.) (близько 125 грамів) (С.): ч. I, 15. Див. також осьмуха.

Вперед (СУМ-20): 1. У напрямі поступального руху; протилежне назад: ч. IV, 108; ч. V, 75; ч. VI, 143. 2. У напрямі перед собою (про частини тіла): ч. IV, 108. 3. Уживається як наказ, спонукання рухатися в напрямі перед собою: ч. VI, 38.

Впиваться [Впываться] = пьянствовать (К.).
Упиватися (впиватися) — п’ючи вино, горілку і т. ін., п’яніти, ставати п’яним (СУМ-11): ч. II, 65.

Впровадити — втягнути в що-небудь (СУМ-11): ч. VI, 105.

Враг (ворог) (СУМ-11): 1. Той, хто перебуває в стані ворожнечі, боротьби з ким-небудь; недруг, супротивник: ч. II, 11; ч. IV, 66; ч. V, 7; ч. V, 12; ч. V, 14; ч. V, 15; ч. V, 36; ч. VI, 99; ч. VI, 104. 2. Супротивник на війні, у воєнних діях: ч. V, 46; ч. V, 49; ч. V, 52; ч. V, 70; ч. V, 71; ч. V, 90; ч. V, 92; ч. V, 97; ч. V, 98; ч. V, 99; ч. V, 103; ч. V, 108; ч. V, 116; ч. V, 131; ч. V, 140; ч. VI, 15; ч. VI, 31; ч. VI, 34; ч. VI, 43; ч. VI, 54; ч. VI, 55; ч. VI, 58; ч. VI, 67; ч. VI, 70; ч. VI, 71; ч. VI, 83; ч. VI, 85; ч. VI, 115; ч. VI, 128; ч. VI, 138; ч. VI, 141; ч. VI, 143; ч. VI, 145; ч. VI, 155.
Не ворог, хто уже дублений
— тобто мертвий, задубілий (С.): ч. VI, 83.

Враг — нечиста сила; чорт (СУМ-11): ч. I, 22; ч. I, 42; ч. I, 57; ч. II, 58; ч. IV, 6.
Враг бери вас
, лайл. — уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь (СУМ-20); пропади, згинь, хай йому абищо (УФС): ч. II, 56.
Враг її не взяв
— уживається для вираження захоплення (ч. I, 14), здивування з якого-небудь приводу або незадоволення кимсь, чимсь (СУМ-20). Все залежить від контексту та інтонації.
Враг їх зна
— невідомо (СУМ-20): ч. IV, 130.
Щоб вас враг побрав
, лайл. — щоб ви пропали (СУМ-11): ч. I, 62; ч. VI, 18.

Вража баба, лайл. — уживається для вираження здивування або негативного ставлення до жінки (СУМ-20): ч. IV, 80.

Вража мати, лайл. (СУМ-20) — а) якісь небажані, незвичайні обставини, щось незрозуміле: ч. I, 55; б) уживається для вираження незадоволення чим-небудь, діями когось ч. I, 44; ч. II, 24.

Вражий сину, лайл. — тут уживаеться як лайка; бісів, чортів (Т.Б.): ч. I, 53.

Вродитися, уродитися — з'явитися, виникнути (СУМ-11): ч. II, 12; ч. III, 8; ч. III, 121; ч. IV, 39; ч. IV, 49; ч. IV, 59; ч. V, 120; ч. VI, 61.

Врозтич [Вростыч] = врозь (К.).
Врозтіч (урозтіч) — у різні боки, врізнобіч (СУМ-20): ч. II, 57; ч. III, 109; ч. V, 66; ч. VI, 20; ч. VI, 60.

Всадитиіз силою встромляти холодну зброю в кого-, що-небудь (СУМ-20): ч. VI, 73.

Вспалать [Вспалать] = воспламениться (К.).
Вживається у значенні Запалати — пройнятися яким-небудь сильним почуттям (СУМ-11): ч. VI, 118.

Втікать [Втикать] = бежать (К.).
Утікати (втікати) — швидко відходити, відбігати, намагаючись уникнути якоїсь небезпеки, врятуватися від переслідування і т. ін.; Поспішно відступати (СУМ-11): ч. III, 35; ч. III, 67; ч. V, 142; ч. VI, 131.
Втікач
утікач — той, хто втікає, втік звідкись: ч. IV, 70; ч. VI, 110.

Втнути, утнути (СУМ-20) — 1. Зрозуміти що-небудь: ч. IV, 32; ч. V, 48. 2. Ударити, врубати, врізати чим-небудь гострим (СУМ-20): ч. IV, 102.

Втямки (утямки) — пам’ятається, не забувається (СУМ-11): ч. VI, 3.

Втять [Втять] = суметь (К.).
Вживається у значенні Утнути (втнути) / втяти (утяти) — майстерно зробити що-небудь (СУМ-11): ч. IV, 15.

Вулкан — в римській, Гефест — в грецькій міфології — бог вогню і ковальської майстерності, син Юпітера і Юнони (Зевса і Гери). Античні міфи зображували його кривим і незграбним, закуреним у диму. В «Одіссеї» Гомера дружиною його названа богиня краси Афродіта (Венера). Вслід за Гомером і Вергілій в «Енеїді» представляє Вулкана і Венеру як подружжя (Ш.). На відміну від інших богів, які проводили час в неробстві і бенкетах, Вулкан був богом підземного вогню і працював в підземних кузнях (А.): ч. V, 23; ч. V, 25-28; ч. V, 30-31; ч. V, 42; ч. VI, 14.

Вшпигнути — див. шпигати.

В'язи — тильна частина шиї; шийні хребці (СУМ-20): ч. V, 136; ч. VI, 72.

    

 А   Б   В  Г  Д   Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S   ? 

 Гв-Ге   Ги-Гі   Гл   Гн   Го   Гр   Гу 

Гавкать [Гавкать] = лаять (К.).
Гавкати — видавати уривчасті звуки (про собак, лисиць та деяких інших тварин) (СУМ-20): ч. III, 67; ч. IV, 78.

Гадина [Гадына] = змея (К.).
Те саме, що гад у значенні — огидна, підступна людина. // Уживається як лайливе слово (СУМ-11): ч. I, 433; ч. IV, 62; ч. IV, 102; ч. IV, 124; ч. VI, 33; ч. VI, 166.

Гадка [Гадка] = дума, забота (К.).
(СУМ-11,20): Те саме, що думка — те, що з’явилося в результаті міркування, продукт мислення: ч. II, 62; ч. III, 41; ч. III, 95. Див. також:
Вигадати — думаючи, міркуючи, знаходити якесь рішення, додумуватися до чого-небудь: ч. I, 36; ч. III, 2.
Гадати — 1. Думати, розмірковувати: ч. I, 64. 2. Ворожити: ч. III, 134.
Догадатися
— ураховуючи певні особливості, ознаки або прикмети, намагатися робити правильні висновки про що-небудь: ч. I, 36; ч. III, 120; ч. IV, 4.
Догадка
— думка, припущення, що грунтується на вірогідності, можливості чого-небудь: ч. IV, 33.
Загадати
— 1) задумувати, планувати що-небудь на майбутнє: ч. IV, 49. 2. Намагатися знайти відповідь на що-небудь задумане за якимись прикметами або ворожачи на картах, воскові і т. ін.; ворожити: ч. III, 135.
Згадати — відтворювати в пам’яті, свідомості події, обставини, образи і т. ін. минулого, відновлювати уявлення про кого-, що-небудь (СУМ-11): ч. I, 54; ч. II, 23; ч. III, 108.
Ізгадати — 1) вигадати: ч. II, 48; 2) згадати ч. III, 15.
Одгадати
відгадати — розкривати щось невідоме за допомогою здогаду (СУМ-11): ч. I, 52; ч. V, 25; ч. V, 29; ч. V, 109; ч. VI, 29.
Розгадати — розмірковувати, думати над чим-небудь (СУМ-11): ч. IV, 93.

Гадюка [Гадюка] = змея (К.).
Отруйна відносно невелика змія родини справжніх гадюк із плескатою округло-трикутною головою (СУМ-20): ч. III, 111.
Нагріти в пазусі гадюку — піклуватися, виявляти добрі почуття до людини, яка потім віддячує злом (СУМ-11): ч. I, 53.
Гадюк умію замовлять
— окремі знахарі нібито вміли скликати і замовляти змій, могли своїми заклинаннями врятувати людину, яку вкусила змія. На давніх картинках знахаря інколи малювали в оточенні змій (С.): ч. III, 16.
Як між гадюки чорний уж — чорний уж — під такою назвою автор, мабуть, мав на увазі або поширений і зараз у степовій зоні України вуж водяний (Nаtrіх tessellatа), який, на відміну від звичайного вужа, часто на тім'ї має чорну пляму, або неотруйну вужеподібну змію мідянку (Соronella аustrіacа), що теж водиться на Україні і через подібний колір шкіри дуже схожа на чорну гадюку (С.): ч. III, 95.
Гадюкой в серце поповзла — підступно входячи в довір'я до кого-небудь, шкодити йому, спричиняти страждання (СУМ-20): ч. IV, 65.

Гай [Гай] = лес; и частица удивление показывающая (К.).
1) Невеликий, переважно листяний ліс — у цьому значенні не вживається; 2) Уживається для вираження жалю, співчуття, заклопотаності і т. ін. (СУМ-11): ч. I, 7; ч. II, 27; ч. III, 13; ч. III, 81; ч. VI, 77; ч. VI, 99; ч. VI, 120.

Гайворонь [Гайворонь] = ворон (К.) — слово відсутнє.

Гайдамака [Гайдамака] = разбойник (К.).
Розбишака, шибайголова (СУМ-20). Гайдамака у первісному значенні: лайливе слово, означало «розбишака», «волоцюга». На українських землях, які входили до складу Польщі, у ХVІІІ ст. так звали учасників народно—визвольної боротьби проти шляхти, в тому числі учасників найбільшого гайдамацького повстання Коліївщини у 1768 р. під проводом Максима Залізняка та Івана Гонти. Назва так і лишилася за ними, стала загальновживаною. Одночасно йшло переосмислення цього поняття, вживання його в позитивному значенні. Вирішальну роль у цьому відіграли твори Тараса Шевченка: «За святую правду-волю Розбійник не стане» («Холодний Яр») (С.): ч. III, 79; ч. V, 101.

Гайдук [Гайдукъ] = великан; садыть гайдука [садыть гайдука] = танцевать в присядку (К.).
(СУМ-11): 1. Виїзний лакей, слуга в багатому поміщицькому домі; слуга: ч. IV, 60; 2) Український народний танець.
Садити гайдука — танцювати навприсядки (Ш.): ч. I, 30.

Гайстер [Гайстер] = астер [астра] (К.).
Гайстер — чорногуз, лелека. У поемі вживається у значенні гайстра — айстра: ч. VI, 77.

Гаківниця [Гакивныця] = мортира (К.).
Довга і важка рушниця, з гаком на прикладі, яка була на озброєнні запорізьких козаків у XV-XVI ст. (СУМ-11). Довга, важка рушниця, під час стріляння прикріплювалася до землі гаком. Була на озброєнні козацького війська ще з XV ст. У XVІІІ ст. — уже застарілий вид зброї. Гаківниці використовувались інколи тільки при обороні фортець (С.): ч. IV, 103.

Галанці [Галанци] = узкие панталоны (К.).
Вузенькі штани (Л.). Українські пани одягали своїх прислужників, зокрема т. зв. козачків, в фалендишові (fein holländisch, тобто голландські) сукна, звідки й пішла назва «галанці» (Ш.): ч. IV, 19.

Галас [Га́ласъ] = вопль (К.).
Крики, гамір (СУМ-11): ч. III, 37; ч. III, 83; ч. IV, 81; ч. IV, 114; ч. V, 115; ч. VI, 52; ч. VI, 167.
Галасати — сильно кричати (СУМ-11): ч. VI, 94; ч. VI, 146.

Галес Агамемноненко — союзник Турна. У Вергилія — сын Агамемнона, аргоського царя, ватажка греків у Троянській війні (А.). Агамемнон, один з центральних персонажів легенд про Троянську війну та «Іліади» Гомера. Трагічний кінець царя, забитого власною дружиною, знайшов своє відображення в численних драматичних творах (Ш.): ч. IV, 128; ч. V, 51; ч. V, 67; ч. VI, 45-46.

Галис — троянець або їх союзник: ч. V, 141.

Галить [Галы́ть] = торопить (К.).
Галити — підганяти когось, наглити (Л.); квапити (СУМ-11): ч. IV, 104; ч. VI, 125.

Галич [Га́лычъ] = галки (К.).
Збірн. до галка
птах родини воронових із чорним пір'ям, блискучим на спині: ч. IV, 28; ч. IV, 122.

Галушки [Галушкы] = клецки (К.).
Традиційна українська страва у вигляді різаних або рваних шматочків прісного тіста, зварених на воді або на молоці (СУМ-11). Давніші способи приготування: «Взяти гречаного борошна, підбити на воді досить густо, кидати ложкою у киплячу чи посолену воду, півгодини покип'ятити, покласти олії або масла чи засмажити салом з цибулею і подавати» (М. — С. 152) (С.): ч. I, 13; ч. II, 13; ч. III, 3; ч. IV, 53; ч. IV, 105; ч. V, 18.

Гальмовать [Гальмовать] = тормозить (К.). ч. IV, 74.

Гаман [Гама́нъ] = кожаная сумка, где держать табак, трут, огниво и кремень (К.).
Гаманець — зменш. до гаман — тут торбинка для тютюну, люльки та інших дрібних речей; кисет. Гаманом ще називають шкіряну сумочку для грошей (СУМ-11): ч. III, 55.

Гамкать [Гамкать] = готовиться съесть (К.).
У Словнику Грінченка, а також СУМ-11 і СУМ-20 даються такі пояснення слова гамкати: 1. Те саме, що гамати — їсти, ковтати (див. ч. V, 16 — згамкати). 2. Плямкати (саме це визначення ілюструється цитатою зі строфи 48 частини IV) — а) прицмокувати під час жування; б) видавати, утворювати звуки чмокання. Як на мене, то пояснення, яке міститься у Словнику до видання "Енеїди" 1842 р. найбільш адекватне — готується з'їсти (Т.Б.): ч. VI, 48.

Ганімед — син дарданського царя, викрадений Зевсом за незвичайну красу, взятий ним на Олімп, де він став виночерпієм богів (А.): ч. II, 36.

Ганки [Ганкы] = крыльцо, перила (К.) — слово відсутнє.

Ганна, Гандзя [Ганна, Гандзя] = Анна (К.).
Ганна (Гандзя; Ганнуся)
— сестра Дидони: ч. I, 29-30; ч. I, 60; ч. I, 63.

Ганус [Ганусъ] = анис (К.).
Ганус — анис, аниж. Ганусна (горілка) — настояна на анисі (Л.): ч. III, 117; ч. VI, 21.

Ганчирка [Ганчирка] = тряпка (К.) — слово відсутнє.

Ганьба [Ганьба] = надменность (К.).
1. Принизливе для кого-небудь становище. 2. Недобра слава; безчестя (СУМ-11). Котляревський вживає це слово у значенні бундючність, зверхність: ч. VI, 105.

Ганю [Га́ню] = порицаю, злословлю (К.).
Ганити — докоряти кому-небудь; лаяти, сварити (СУМ-11): ч. II, 52; ч. VI, 17.

Ганять [Ганять] = гнать; бегать (К.).
Ганяти — те саме, що гнати (швидко бігти, їхати, мчатися) з означенням руху, який відбувається в різний час або в різних напрямках (СУМ-20): ч. I, 41; ч. II, 55; ч. III, 74; ч. V, 35; ч. VI, 140.

Ганятися — те саме, що гнатися, гонитися (СУМ-20) — прагнути чого-небудь, домагатися чогось.
Ганятися за гривнями — прагнути легкого заробітку, дармових грошей: ч. III, 74.

Гапка [Гапка] = Агафия (К.) — слово відсутнє.

Гаплик [Гаплыкъ] = крючок у платья (К.) — слово відсутнє.

Гаптар [Гаптарь] = золотошвея (К.) — слово відсутнє.

Гаптовать [Гаптовать] = вышивать золотом, или шелками (К.) — слово відсутнє.

Гарбуз [Гарбузъ] = тыква (К.) — слово відсутнє.

Гардовать [Гардовать] = гулять (К.).
Гардувати — гуляти — 1) весело проводити час; розважатися; 2) проводити час за випивкою; пиячити (СУМ-11): ч. V, 13. Ставицький вважає, що «гардувати тут у значенні: скріпляти угоду. Узгоджується з характером Евандра, як розсудливого, тямущого господаря, який влаштовує гуляння не просто для пиятики чи з панського гонору, а по завершенні якоїсь справи». Але таке тлумачення не узгоджується із змістом попередньої строфи. Та й празник відбувався не з нагоди «завершення якоїсь справи», а на посвяту Іраклові — див. строфу 21 (Т.Б.).

Гариль [Гариль] = маленькая частица (К.).
Гаріль — крошка, пылинка, мелкая часть.
А ні гаріля. Рѣшительно ничего (Г.): ч. III, 115.

Гаркуша [Гаркуша] = известный Малороссийский разбойник (К.).
Гаркуша Семен (1739-1784), відомий український повстанець другої половини XVIII ст. Про його боротьбу з панством складено багато народних переказів, які були використані в творах Г. Квітки-Основ'яненка, О. Стороженка, В. Нарєжного та ін. (Д.): ч. IV, 41.

Гарлемпські каплі — назва походить від міста Гарлема в Голландії. Ліки вживалися при захворюванні сечогінних каналів (Ш., С.): ч. VI, 137.

Гармата [Гармата] = пушка (К.): ч. IV, 911; ч. IV, 102; ч. IV, 103; ч. V, 94.

Гармидер [Гармидер] = шум, тревога (К.).
1. Безладний галас; метушня. 2. відсутність або порушення ладу; безладдя (СУМ-11): ч. VI, 39; ч. VI, 53; ч. VI, 112.

Гарний [Гарный] = пригожий, хороший (К.).
(СУМ-11): 1. Який має привабливу зовнішність, привабливі риси обличчя; вродливий: ч. I, 6; ч. I, 21; ч. I, 29; ч. I, 40; ч. III, 49; ч. III, 87; ч. IV, 20; ч. IV, 23; ч. IV, 47; ч. IV, 115; ч. V, 24; ч. V, 41; ч. V, 118; ч. VI, 36. 2. У значенні смачний: ч. I, 27. 3. Приємний зовнішнім виглядом; який відзначається гармонією барв, ліній і т. ін.; красивий: ч. I, 33; ч. VI, 80. 4. Приємний для слуху; милозвучний: ч. III, 2. 5. Як слід: ч. III, 36. 6. У значенні добрий — протилежне поганий: ч. V, 105.

Гарно (СУМ-11): 1. Про почуття приємності, задоволення, яке відчуває хто-небудь: ч. I, 26. 2. У значенні сильно: ч. I, 65; 3. У значенні добре — протилежне погано: ч. II, 24; ч. II, 62; ч. II, 65; ч. III, 17; ч. IV, 5; ч. IV, 126; ч. V, 10.
Гарно погуляти
весело провести час; розважитися (Т.Б.): ч. III, 87.

Гарцюватии — пустувати, бігати, скакати (СУМ-11): ч. III, 90.

Гарчать [Гарчать] = говорится о собаках, когда они ворчат (К.).
Гарчати — сердито кричати, бурчати, висловлюючи незадоволення (СУМ-20): ч. III, 83;

Гарчать [Гарчать] = говорится о собаках, когда они ворчат (К.). ч. III, 83.

Гарячий [Гарячій] = збитень (К.).
Гаряч — гарячий напій, зроблений з води, меду і прянощів; збитень (СУМ-20): ч. III, 78 (див. коментар до строфи); ч. V, 116. Див. збитень.

Гасать [Гасать] = бегать, метаться (К.).
Гасати — жваво бігати в різних напрямах (СУМ-11): ч. V, 54; ч. VI, 48.

Гасло [Гасло] = набат (К.).
Умовний знак для дії; попередження, сигнал (СУМ-11): ч. IV, 114.

Гаспидський — прикм. до гаспид — те саме, що чорт; диявол, дідько (СУМ-11): ч. II, 54.

Гатить [Гатыть] = крепко ударять (К.).
Гатити (СУМ-20): 1. Робити гатку або греблю, відгороджуючи воду: ч. II, 59; 2. Ударяти, стукати по чому-небудь, у щось): ч. V, 121.

Гатка [Гатка] = гать (К.).
Гать — те саме що гребля.
Хоч гать гати — дуже багато, велика кількість кого-, чого-небудь (СУМ-20): ч. VI, 122.

Гвалт [Гвалтъ] = тревога; насилие (К.).
(СУМ-20): 1. Волання про допомогу; рятуйте! Бити на сполох: ч. II, 50. 2. Плюндрувати, чинити насильство: ч. IV, 83.

Гвинтівка — рушниця з гвинтовою нарізкою в каналі ствола(СУМ-20). Відома ще з XVІ ст. рушниця з нарізами в стволі для надання кулі обертового руху, що збільшувало дальність і точність стрільби. Заряджалася з дула. Кругла куля обгорталася змащеною жиром тканиною і заганялася в рушницю шомполом з допомогою молотка. Взагалі гвинтівка була мисливською зброєю. Через повільність заряджання вона на озброєння війська не бралася. В Росії гвинтівки в сучасному розумінні, що заряджалися патронами з казенної частини, з'явилися пізніше, з середини XІX ст. (С.): ч. IV, 103.

Геба — богиня юності, дочка Зевса і Гери (див. Юнона). На Олімпі підносила під час бенкетів нектар і амброзію (А.): ч. I, 4; ч. VI, 5.

Гевал [Гевалъ] = самый простой мужик (К.).
 Див. Слимак: ч. V, 93.

Гевальдигер — у російській армії офіцер, що виконував поліцейські функції. Посада запроваджена Петром І, скасована після реформи 1861 р. (С.): ч. IV, 118.

Гедзатись [Гедзатысь] = метаться в исступлении по земле (К.).
Ґедзатися. О людяхъ: метаться, бросаться изъ стороны въ сторону (Г.). Від слова «гедзь» (овод). Від укусу гедзя гедзається, тобто кидається худоба. Про людину говорять, що вона «гедзається», коли вона вередує, або під впливом гострого переживання дуже побивається (Ш.): ч. V, 110; ч. VI, 152.

Гей (СУМ-20): 1. Уживається як оклик при звертанні: ч. II, 52; ч. V, 117; 2. Уживається як заклик, заохочення до дії: ч. II, 21.

Геленор — троянський воїн, син лідійського царя і рабині Лікімнії (Вергілій. — Кн. 9. — Ряд. 544 — 549) (С.). Загинув від рук рутульців: ч. V, 123-125.

Генеральний обозний — одна з вищих посад у гетьманському уряді на Україні. У його віданні була організація і постачання війська, артилерія. Генеральний обозний також брав участь у зносинах з іншими державами, переговорах з іноземними послами, засідав у генеральному суді. Були також полкові обозні (С.): ч. V, 142.

Геркулес (Іракл; Геракл) — один з найулюбленіших античних героїв, син Зевса і Алкмени, дружини Амфітріона, царя Тирінфського. З ім'ям Геркулеса пов'язано безліч подвигів, за які йому було даровано безсмертя, він був узятий богами на Олімп, де став чоловіком Геби (А.). Звільняючи людей від різних бід і страховищ, здійснив дванадцять легендарних подвигів. Один з них — виведення силоміць з підземного царства страшного триголового пса Цербера, що стеріг вхід до пекла, нікого не випускаючи звідти. У своїй травестії Котляревський уподібнює Геракла до героя української народної легенди Марка Проклятого, одначе не називаючи останнього. Марко Проклятий (або Пекельний) теж спустився у пекло, «всіх ортяк порозганяв» і визволив звідти козаків—запорожців. Легенда про Марка Пекельного, — український народний варіант сюжету про великого грішника, а разом з тим і варіант апокрифічного оповідання «Про збурення пекла», — у другій половині XVІІ ст. зазнала віршованої обробки (див.: Українська література 18 ст./ Упоряд. О. В. Мишанич. — К., 1983. — С. 185 — 192). Охвота — старовинний верхній жіночий одяг (див. також коментар: ІІІ, 93; VІ, 20) (С.): ч. III, 24; ч. V, 21.

Геть [Геть] = прочь; далеко (К.).
1) Уживається як наказ відійти від кого-, чого-небудь, покинути, залишити кого-, що-небудь (СУМ-11): ч. III, 62; ч. VI, 62. 2) Употребляется для усиленія (Г.): ч. IV, 18; ч. IV, 23; ч. V, 88; ч. III, 35. 3) Куди-небудь у невизначеному напрямку, на віддаль (СУМ-11): ч. IV, 89; ч. V, 142. 4) У значенні дуже, значно (СУМ-20): ч. VI, 165.

Гетьман — тут у значенні воєначальник — командувач, полководець (СУМ-11): ч. V, 36.

Гетьманщина — напівофіційна назва земель Лівобережної України, які разом з Києвом були закріплені за Російською державою згідно з підписаним 30 січня 1667 р. Андрусівським договором між Росією і Польщею. Правобережжя відходило до Польщі. В Гетьманщині певною мірою зберігався уклад, який сформувався в добу визвольної війни під проводом Хмельницького: гетьманський уряд, поділ на полки, свій суд, фінанси, самоврядування ряду міст. Під тиском самодержавної політики автономія Гетьманщини дедалі більше занепадала і з введенням загально-державного адміністративного устрою в 1782 р. була ліквідована не тільки фактично, а й формально (С.): ч. IV, 101.

Гидкий [Гыдкій] = гадкий (К.).
Такий, що викликає неприємне, гидливе почуття (виглядом, смаком і т. ін.); бридкий, огидний (СУМ-11): ч. IV, 90.

Гиллипенко — один з дев'яти синів грека з Аркади Гілліпа (С.), союзник Енея: ч. VI, 131.

Гиря [Гыря] = стрига (К.).
Перен., діал., зневажл. Брита голова і голова взагалі. Гирявийзневажл. З стриженою, бритою головою (СУМ-11). Чоловік з остриженим, або осмаленим волоссям (Л.). Гиря, гирявий — коротко острижений, взагалі: негарний, непоказний. Для строфи з ІІІ частини — миршавий (який має непривабливу зовнішність, нездоровий, жалюгідний вигляд — СУМ-20), злиденні, нужденні (С.). Тут ужито в лайливому розумінні. Бо, як пояснено це слово в першому Болховітіновському списку «Енеїди», «гирявыми называют в домах малолетних мальчиков и девочек, неопрятных, запачканных и у коих всегда опалены головы от топки печей, или от паршей обриты или острижены» (Ш.): ч. I, 1; ч. III, 62.

Гишпанець — іспанець: ч. IV, 14.

Гич, ні гич [Гичь, ни гичь] = ничего (К.).
Гич — те саме, що гичка — стебло та листя перев. коренеплодів та бульбоплодів; бадилля, ботвина.
Ні (ані) гич — нічого, ніскільки (СУМ-11): ч. III, 115.

Гібсон — рутулець або їх союзник: ч. VI, 44.

Гідний [Гидный] = годный (К.) — слово відсутнє.
Вжито слово негідний або у значенні: підлий, нікчемний, мерзенний, безчесний (про людину та її поведінку), або у значенні іменника негідний, що відповідає слову негідник — той, хто здійснює ганебні, підлі вчинки; мерзотник (СУМ-11): ч. I, 56; ч. III, 24; ч. V, 125.

Гілл — троянець. Син Геракла-Геркулеса (А.): ч. VI, 145.

Гілька [Гилька] = ветка (К.).
Також гілечка, гілля, гіллячка — гілка: ч. III, 28; ч. III, 32; ч. III, 33; ч. III, 110; ч. III, 114.

Гінець [Гинець] = верховой; курьер (К.).
Гонець, гінець — особа, яку посилають із терміновим дорученням, повідомленням; посланець (СУМ-20): ч. I, 44; ч. I, 46; ч. IV, 39; ч. IV, 84; ч. IV, 86; ч. VI, 124.

Гіркий (СУМ-20) — сповнений горя, біди; тяжкий: ч. I, 25; ч. I, 55; ч. II, 1; ч. II, 14; ч. III, 21; ч. III, 140; ч. V, 15; ч. V, 59; ч. VI, 79; ч. VI, 166.
Пити гіркої — страждати, зазнавати багато горя, негод: ч. I, 19.

Гірше [Гирше] = пуще (К.).
1) Уживається у знач. більше (СУМ-11): ч. I, 3; ч. III, 32; ч. V, 6; ч. V, 55; ч. VI, 10. 2) Прислів'я до гірший — вища ступінь до поганий (СУМ-11):  ч. II, 62; ч. III, 19; ч. III, 85; ч. IV, 70.

Главкватажок лікійців, один із союзників Енея в троянській війні (А.), поранений Турном: ч. VI, 134.

Гладити (СУМ-20) — проводити рукою, вирівнюючи, розправляючи що-небудь: ч. VI, 104.
Гладити по голові — потурати кому-небудь, залишати когось без покарання: ч. III, 76.

Глевтяк [Глевтякъ] = мякиш не выпеченного хлеба (К.).
Глевкий хліб — схожий на мокру глину; недопечений (СУМ-20): ч. III, 67.

Глисти — черв'як, який паразитує в організмі людини і тварин; гельмінт. За серце ссало, мов глисти —  погане самопочуття (перев. після спиртного) (СУМ-11): ч. II, 17.

Глитати — ковтати перев. жадібно, квапливо (СУМ-20): ч. I, 13; ч. V, 132.

Глід [Глидъ] = боярышник (К.): ч. III, 118.

Глуз — те саме, що глузуванняглузувати — уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось (СУМ-20): ч. V, 55.

Глузд [Глуздъ] = разсудок, смысл (К.).
(СУМ-20): 1. Те саме, що розум: ч. V, 75; ч. VI, 151. 2. Розумний зміст чого-небудь; рація, сенс ч. VI, 102.
Глузд за розум завернув — хто-небудь не може або втрачає здатність нормально міркувати, діяти (СУМ-20): ч. IV, 90.
Обезглуздити
— зробити безглуздим, дурним (СУМ-11): ч. IV, 91.

Глуздівно, глуздливо [Глуздивно, глуздлыво] = насмешливо (К.).
Глузливоглузливий — який виражає глузуванняглузувати — уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось (СУМ-20): ч. VI, 164.

Глузовать [Глузовать] = издеваться (К.).
Глузувати — уїдливо насміхатися; висміювати когось або щось (СУМ-20): ч. II, 36; ч. II, 39; ч. II, 46.

Глум [Глумъ] = шум; насмешка (К.).
Дія за значеням глумитися (СУМ-20): ч. III, 123; ч. V, 108; ч. VI, 167 (глумно, глумливо).

Глумиться [Глумыться] = насмехаться (К.).
Глумитися — зло висміювати, ображати, знущатися (СУМ-20): ч. III, 105; ч. VI, 51; ч. VI, 69; ч. VI, 170.

Глухів — старовинне українське місто. Було резиденцією останнього гетьмана Кирила Розумовського у 1750 — 1764 роках, адміністративним центром Лівобережної України. Зараз Глухів – місто Сумської області, районний центр (С.): ч. VI, 27.

Глуш — те саме, що глушина — віддалені від культурних центрів, малолюдні, тихі місця (СУМ-20): ч. III, 106.

Глядіти (СУМ-20): 1. Те саме, що дивитися: ч. II, 20; ч. II, 43; ч. III, 8; ч. III, 68; ч. III, 87; ч. IV, 105; ч. V, 16. 2. Виражає застереження або погрозу: ч. I, 44; ч. I, 49; ч. III, 29; ч. III, 58; ч. IV, 108; ч. V, 49; ч. V, 86; ч. VI, 5.

Глядіус (лат. слово) — меч (Л.): ч. VI, 85.

Глядь — уживається як присудок для вираження раптовості або несподіваності настання чи виявлення чого-небудь (СУМ-20): ч. III, 128; ч. V, 99; ч. VI, 70.

Гнидаяйце воші (СУМ-20): ч. V, 65.

Гнів (СУМ-20) — почуття сильного обурення; стан нервового збудження, роздратування: ч. III, 34; ч. IV, 86; ч. V, 108; ч. VI, 1; ч. VI, 17; ч. VI, 35; ч. VI, 45; ч. VI, 53; ч. VI, 54; ч. VI, 67; ч. VI, 131; ч. VI, 143; ч. VI, 159; ч. VI, 169.
Гнівити
— викликати гнів, роздратування; сердити: ч. I, 3.
Гнівитися
— те саме, що гніватися — відчувати гнів, роздратування; сердитися: ч. II, 61; ч. III, 63; ч. III, 96; ч. III, 120; ч. IV, 86; ч. VI, 66; ч. VI, 97.

Гній, гной [Гній, гной] = навоз (К.).
Суміш посліду або кізяку з підстилкою, що використовується як місцеве органічне добриво (СУМ-20): ч. I, 1.

Гнот [Гнотъ] = светильня (К.).
Гніт — стрічка або шнур, що використовується для горіння у деяких освітлювальних та нагрівальних приладах (гасових лампах, керогазах, свічках та ін.), для змащування чого-небудь і т. ін. (СУМ-11): ч. IV, 76.

Гнучкий [Гнучкый] = гибкий (К.).
Який легко згинається, гнеться (СУМ-11): ч. III, 134; ч. IV, 21; ч. VI, 97.

Говорухата або той, хто любить багато, красиво говорити, поговорити; балакун (СУМ-11): ч. V, 62; ч. VI, 104.

Година [Годына] = час, время (К.).
(СУМ-20): 1) Одиниця виміру часу, що дорівнює 1/24 доби, або 60 хвилинам: ч. IV, 69. 2) Певний період часу, певна пора, певний момент (перев. з означенням): ч. II, 57; ч. V, 79; ч. V, 93 (врем'я угодивши); ч. VI, 34; ч. VI, 117; ч. VI, 166. 3) у сполученні зі словами гіркий, лихий, недобрий, чорний і т. ін. — важкі, скрутні обставини: ч. V, 15; ч. VI, 100.
Година балагурна — слушна година (С.): ч. III, 35.

Годити — задовольняти кого-небудь, роблячи приємне, потрібне, бажане; догоджати (СУМ-11): ч. I, 55; ч. III, 101; ч. V, 36.
Годити, як болячці — дуже догоджати кому-небудь (СУМ-11). ч. I, 38.
Угодити — те саме, що догодити, догоджати — робити що-небудь приємне, бажане, потрібне, щоб задовольнити кого-небудь або викликати чию-небудь прихильність (СУМ-11): ч. I, 35; ч. III, 84; ч. IV, 2; ч. VI, 60.

Годі [Годи] = полно, довольно (К.).
Досить, вистачить (СУМ-20): ч. II, 14; ч. III, 41; ч. III, 105; ч. III, 138; ч. V, 8.

Годувать [Годувать] = кормить (К.). ч. II, 9; ч. IV, 77; ч. V, 18.

Голий (СУМ-20) — 1. Який не має на собі одягу, без одягу; оголений (про людину): ч. VI, 65; 2. Який не має засобів для існування; бідний: ч. I, 20; ч. I, 38; ч. IV, 86.
Бита гола копійка
ч. IV, 117.

Голить [Голыть] = брить (К.).
Голити — обрізати під корінь волосся бритвою; брити (СУМ-20): ч. IV, 98 (обголяли).

Голіаф — за біблійним переказом, велетень з племені філістимлян, що викликав ізраїльтян на двобій і убитий в сутичці юнаком Давидом (А.): ч. V, 132.

Голінний [Голинный] = охотный (К.) — слово відсутнє.

Головня — те саме, що головешка — недогоріле обвуглене або тліюче поліно (СУМ-20): ч. III, 102; ч. IV, 81; ч. V, 57.

Головоріз — бандит, убивця (СУМ-20). Головорізи-різники — скоріш за все це натяк на жорстокість Французської революції: ч. IV, 13.

Голодрабець [Голодрабець] = оборвавшийся до нага (К.).
Те саме що голодранець — убого одягнена людина; обідранець (СУМ-11): ч. I, 19; ч. V, 129.

Голота — бідні, убогі люди; біднота, злидарі (СУМ-20): ч. IV, 30. Те саме що голяк (СУМ-11).

Голу́бить [Голу́быть] = нежить (К.).
Голубити — виявляти ніжність, ласку; пестити (СУМ-20): ч. V, 29 (приголубиться); ч. VI, 62 (голубиш).

Голубка — пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні) (СУМ-20): ч. I, 17; ч. I, 60; ч. III, 126; ч. IV, 61; ч. IV, 71.

Голубочок — пестливе до голубок, голуб — пестливе називання юнака, чоловіка (перев. при звертанні) (СУМ-20): ч. II, 67.

Голь-голь-гольҐоль-ґоль-ґоль — як з пляшки пити, то «ґольґав» (Л.): ч. V, 20.

Гольтіпа [Гольтипа] = сволочь, голяк (К.).
Збірне до гольтіпака — 1) Убога людина; голодранець; 2) Нероба, ледар; гультяй (СУМ-11): ч. I, 22; ч. VI, 29.

Голяк — убога людина; злидар (СУМ-11): ч. IV, 70; ч. VI, 87.

Гомін [Гоминъ] = шум (К.).
Безладний шум; гамір (СУМ-20): ч. VI, 53.

Гомоніти [Гомониты] = шуметь, разговаривать (К.).
Видавати безладні звуки; шуміти (СУМ-20): ч. I, 11.

Гони [Гоны] = расстояние на 120 саженей (К.).
Старовинна українська народна міра довжини від 60 до 120 сажнів (СУМ-20). Сажень — давня східнослов’янська лінійна міра, яка вживалася до запровадження метричної системи мір; з XVIII ст. дорівнювала 3 аршинам, або 2,134 м (СУМ-11). Добрі гони — 120 саж., середні — 80 саж., невеликі — 60 саж. За сучасною мірою приблизно — 242 м, 163 м і 121 м. (Ш.): ч. III, 66; ч. III, 110.

Гончар [Гончаръ] = горшечник (К.) — слово відсутнє.

Гончий — порода мисливських собак (СУМ-20): ч. IV, 78; ч. VI, 1.

Горбанівка — село на північ від Полтави. Зараз злилося з містом (С.): ч. VI, 122.

Горе грішникові сущу... — початок поширеного духовного вірша. Тут маємо вказівку на те, що він був у репертуарі мандрованих дяків, студентів Києво-Могилянської академії. Крім «Енеїди», І. Котляревський використав ще раз цей духовний вірш у водевілі «Москаль-чарівник» (написаний 1818-1819). У заключній сцені водевіля викритий і присоромлений невдаха-залицяльник, «городський писар» Финтик, каючись, співає:

О, горе мне, грешнику сущу!
Ко оправданню ответа не имущу,
Како й чем могу вас ублажити?
Ей, от сего часа буду честно жити! (С.): ч. IV, 74.

Горілка — міцний алкогольний напій, що є сумішшю винного спирту і води у певній пропорції (СУМ-11). Не зрозуміло, чому Словник згадує лише винний спирт і не згадує зерновий: ч. I, 13; ч. I, 28; ч. I, 38; ч. II, 7; ч. II, 9; ч. II, 12; ч. II, 17; ч. II, 18; ч. II, 25; ч. II, 35; ч. II, 74; ч. III, 6; ч. III, 117; ч. IV, 16; ч. IV, 27; ч. IV, 29; ч. IV, 30; ч. IV, 49; ч. IV, 53; ч. IV, 66; ч. VI, 6; Див. також: варенуха, ганусна, запіканка, імбирна, калганка, мокруха, оковита, пальонка, підпінок, пінна, сивуха, третьопробна, тютюнкова, чикилдиха.

Горіти — 1. Бути в жару, відчувати жар (перев. унаслідок хвороби): ч. I, 57; 2. Піддаватися дії вогню; знищуватися вогнем, гинути у вогні: ч. II, 49; ч. III, 35; ч. III, 69; 3. Давати або випромінювати світло; світитися: ч. V, 79.

Горлань — той, хто горлає (голосно говорить, кричать або співає на все горло); крикун (СУМ-11): ч. V, 12; ч. V, 123; ч. VI, 17.

Горлоріз — бандит, вбивця (СУМ-11): ч. I, 6; ч. VI, 118.

Горлиця [Горлыця] = Малоросс. песня и танец (К.).
Давній український танець. Танцюють парою: дівчина («горлиця») і парубок. Пісня до танцю часто варіюється, імпровізується залежно від обставин. У піснях такого типу тільки перший куплет рідко зазнає якихось змін. Подаємо ближчий до Котляревського в часі запис пісні, опублікований у 80-х роках минулого століття з приміткою: «Останні два куплети виконував Семен Степанович Гулак-Артемовський», відомий український композитор і співак, автор опери «Запорожець за Дунаєм» (Пісні, думки і шумки руського народу на Подолії, Україні і в Малоросії. — К., 1885. — С. 128) (С.): ч. I, 28.

Ой дівчина-горлиця
До козака горнеться;
А козак, як орел,
Як побачив, так і вмер.
Умер батько — байдуже,
Вмерла мати — байдуже,
Умер милий, чорнобривий,
Жаль мені його дуже.
І за батька «отче наш»,
І за матір «отче наш»,
За милого ж душу
Танцювати мушу.

Горох, цар — казковий персонаж, згадка про якого характеризує стародавні часи (А.). Українська примовка: «За царя Гороха, як людей було трохи»; російська: «Давно, когда царь Горох с грибами воевал» - Даль (С.): ч. IV, 40.

Горюдуб [Горю-дуб] = хороводная игра (К.).
Гра, учасники якої стають парами, а той, хто «горить», стоїть спереду і за сигналом ловить одного із задньої пари, що роз'єднується, перебігаючи наперед (С.): ч. I, 37.

Госпо́да [Госпо́да] = дом (К.).
Домашнє житло; домівка (СУМ-11): ч. I, 9; ч. I, 26; ч. III, 129; ч. V, 143; ч. VI, 81; ч. VI, 106.

Господарь [Господарь] = хозяин (К.) — слово відсутнє.
Вжито слово госпожа у значенні повелителька — та, яка повеліває, наказує по праву своєї влади (про монархів, правителів і т. ін.) (СУМ-11): ч. III, 114; ч. VI, 61.

Готів — готов, готовий (Г.): ч. IV, 76.

Готовий, готов (СУМ-20): 1. Який зробив необхідне приготування, підготувався до чого-небудь: ч. I, 45; ч. IV, 92; ч. IV, 114; ч. V, 18; ч. V, 55; ч. V, 107; ч. VI, 79; ч. VI, 124; 2. Доведений до повної готовності, придатний для використання або споживання; приготовлений: ч. V, 19; 3. Який висловлює згоду, схильний до чого-небудь або виявляє бажання зробити що-небудь: ч. IV, 76; ч. V, 38; ч. V, 39; ч. VI, 119.

Гоцак [Гоцакъ] = род пляски (К.).
Те саме, що тропак — народний танець (С.) ч. I, 30.

Грати на зубахтрястися віл холоду, страху, слабості, хвилювання тощо; дрижати; труситися (А., СУМ-20): ч. IV, 6.

Грати під ніжку — догожати (Л.). ч. IV, 88.

Гратіс — задарма (С.): ч. IV, 46.

Гребець (СУМ-20): 1. Той, хто гребе веслами; весляр: ч. III, 2; 2. Той, хто згрібає що-небудь граблями, лопатою і т. ін.: ч. IV, 82.

Гребля [Гребля] = плотина (К.).
Штучна перегорода на річці або іншому водотокові; гать; символ перешкоди; з одного боку греблі вода глибока й тиха, а з дру­гого, — спадаючи з гори, вона кле­котить і вирує, тому в народній сві­домості гребля асоціюється з нечис­тою силою («Мутить, як у греблі біс»); кажуть: «Тиха вода греблі рве», тобто вперта праця переборює всілякі перешкоди (Ж.): ч. II, 59; ч. III, 60 (як в греблі біс); ч. IV, 75.

Гребти (СУМ-20): 1. Упираючись об воду веслом або чим-небудь іншим, приводити в рух човен: ч. II, 6; ч. III, 66; ч. IV, 5; ч. IV, 17; ч. IV, 18. 2. Жадібно забирати, захоплювати що-небудь: ч. IV, 51.

Грезетовый [Грезетовый] = парчовый (К.).
Грезет — шовкова або шерстяна тканина з дрібним візерунком того ж кольору (перев. сірого); також одяг із такої тканини; ознака багатства, розкоші (Ж.): ч. I, 14.

Гречеські ковбаси — йдеться про ковбаси, що їх виготовляли греки, які жили колоніями на Україні. Особливо відома була колонія в Ніжині, в добу Котляревського вона ще зберігала етнічну відокремленість. Грецькі ковбаси не круглі, а плескуваті, виготовлялися особливим способом. Від греків українці перейняли вміння коптити ковбаси (С.): ч. IV, 22.

Гречеськії проскіноси — тут: гра слів. Проскіноси: 1) ті, що несуть, прапороносці, передові частини; 2) ті, що несуть, злодії (С.): ч. IV, 125.

Гречка (СУМ-11) — однорічна трав'яниста медоносна рослина, із зерен якої виготовляють високопоживну крупу та борошно: ч. II, 8.
Скакати в гречку
— мати нешлюбні зв'язки (СУМ-11): ч. III, 75.

Гречний [Гречный] = учтивый; не гречи [не гречи] = неучтиво (К.).
Ґречний — шанобливо ввічливий у поводженні з людьми; чемний (СУМ-20): ч. III, 60.
Не ґречі — нечемно, не гречно (Ш.): ч. VI, 67.

Гривняка гривня — в різні часи мала різну цінність. Ще в Київській Русі — срібний зливок вагою близько фунта (фунт — 409,6 грама). Від слова «гривня» походить назва «гривеник» — срібна монета вартістю в десять копійок. Гривнею називали ще мідну монету в дві з половиною-три копійки. Слово «гривняка» вжито тут в останньому значенні (С.): ч. II, 39; ч. III, 74.

Гринджола, гринджолята [Грынджола, грынджолята] = маленькие простые детские саночки (К.).
Гринджолята — зменшене від гринджоли — низькі й широкі сани з боками, що розширяються від передка. Також маленькі дитячі санчата. Розкована гра неоднозначністю слова, часте вживання слів, серйозний зміст яких містить в собі гумористичний заряд — суттєва прикмета стилю «Енеїди». Богиня на дитячих саночках!.
Чому Юнона виїздить саме на санях, а не на якомусь колісному екіпажі, як у перших двох виданнях поеми? Справа у тому, що в XVІІ — XVІІІ ст. і навіть пізніше сани широко застосовувалися не тільки зимою, а й у літню пору, надто в болотистих і лісистих місцевостях. До того ж, що в даному разі головне, їзда на санях вважалася більш почесною, ніж на колесах, тому знатні особи, насамперед духовного сану, при парадних виїздах, безвідносно до пори року, віддавали перевагу саням (адже богиня Юнона їде до бога Еола) (С.): ч. I, 4.

Грицько [Грыцько] = Григорий (К.) — слово відсутнє.

Грище [Грыще] = игра (К.).
Різного виду розваги, організовані на дозвіллі або з певною метою (СУМ-11): ч. I, 36; ч. II, 19.

Грінка — змащена жиром і підсмажена скибка хліба (СУМ-11) У переносному значенні — взагалі шмат, кусок чогось пожиточного (С.): ч. V, 19.

Грінку убить [Гринку убыть] = выиграть (К.).
Мати вигоду, користь, виграти що-небудь (СУМ-11). Нар.: Убив добру грінку. Грінка йому упала (Номис. — С. 207) (С.): ч. I, 40.

Грішник, грішний (СУМ-20): 1. Той, хто має гріхи, грішить ч. III, 34; ч. III, 68; ч. III, 69; ч. III, 93; ч. III, 112; ч. III, 126; ч. IV, 73; ч. IV, 74; ч. V, 17. 2. Сповнений гріхів: ч. III, 119.
Див. також Горе грішникові сущу...

Грозьбагрізьба — погроза вчинити кому-небудь неприємність, лихо (СУМ-20): ч. IV, 95.

Громада [Громада] = общество (К.).
1) Група людей, об’єднаних спільністю становища, інтересів і т. ін. 2) Об’єднання людей, що ставить перед собою певні спільні завдання; організація (СУМ-11). Об'єднана місцем проживання чи родом занять, або тим і другим спільнота людей. Громадські зібрання, сходи відігравали винятково важливу роль у суспільному житті. Показовий приклад – козацькі ради на Запорізькій Січі. Нар.: Громада — великий чоловік. Як громада скаже, так і буде (С.): ч. II, 10; ч. II, 58; ч. II, 59; ч. III, 20; ч. III, 106; ч. IV, 52; ч. V, 53; ч. V, 78; ч. VI, 96; ч. VI, 143; ч. VI, 147.

Грошинята, грошинятка [Грошинята, грошинятка] = денежки (К.). ч. V, 17.

Гроші [Гроши] = деньги (К.). ч. I, 10; ч. I, 54; ч. III, 9; ч. III, 73; ч. III, 122; ч. IV, 3; ч. IV, 4; ч. IV, 19; ч. IV, 24; ч. IV, 91; ч. IV, 95; ч. IV, 110.

Груба [Груба] = печь , которую топят из сеней (К.).
Піч, що служить для опалювання приміщення (СУМ-11). Грубу топили з сіней. Звичайно груби були тільки в панських будинках. Заліг, мов в грубі пес — нар.: Аби груба, то пес буде (Номис. — С. 169) (С.): ч. I, 46.

Грудниця, груднина [Грудныця, груднына] = грудь (К.).
Те саме що груди (СУМ-11): ч. I, 45; ч. III, 89; ч. V, 24; ч. V, 94; ч. V, 110; ч. V, 122; ч. VI, 41; ч. VI, 94.

Грушевий квас — див. квас.

Губка [Губка] = трут (К.).
Висушене плодове тіло гриба-трутовика або гніт (див. гнот) чи ганчірка, якими користуються при викрешуванні вогню (СУМ-11): ч. III, 55; ч. V, 57.

Гуджга — крикъ для натравливанія собаки (Г.): ч. IV, 79.

Гудзь [Гудзь] = пуговица (К.).
Ґудз, ґудзь — пуговица (Г.): ч. IV, 42.

Гудзыкы [Гудзыкы] = пуговички (К.).
Ґудзик — предмет, переважно круглої форми, що служить застібкою в одязі або використовується як прикраса (СУМ-11): ч. III, 98 (див. коментар до цієї строфи).

Гуж — міцна мотузяна або ремінна петля на хомуті, до якої кріпляться дуга та оглоблі (СУМ-20).
Зо всіх гужей — із всих сил, якнайшвидче (Т.Б.): ч. VI, 141.

Гук — сукупність багатьох звуків різної частоти й сили (СУМ-20): ч. IV, 60.

Гукать [Гукать] = аукать (К.) — у цьому значенні слово не вживається.

Гукнуть [Гукнуть] = крикнуть (К.).
Гукати (СУМ-11): 1. Голосно вимовляти, виголошувати які-небудь слова, звуки: ч. VI, 130; ч. VI, 143; ч. VI, 170. 2. Голосним викрикуванням пропонувати комусь що-небудь, запрошувати когось куди-небудь і т. ін.: ч. II, 35. 3. Голосно лаяти кого-небудь, кричати на кого-небудь (СУМ-11): ч. III, 63;

Гульвіса [Гульвиса] = повеса (К.).
Гуляка, повѣса, шалопай (Г.). Той, хто любить гуляти — 1. Весело проводити час; розважатися. 2. Проводити час за випивкою; пиячити. 3. Бути в близьких любовних стосунках з ким-небудь), проводити час, влаштовуючи легковажні витівки, вигадки і т. ін. (СУМ-11): ч. I, 56; ч. I, 57; ч. V, 129; ч. VI, 117.

Гульк [Гулькъ] = глядь (К.).
Уживається при вираженні несподіваності, раптовості якоїсь дії або виявлення чого-небудь (СУМ-20): ч. V, 96.
Аж гульк — коли раптом (СУМ-20): ч. I, 20.

Гуменний  — прикажчик, який організовував у поміщицькому господарстві роботу на току (див.) (СУМ-20): ч. IV, 82

Гуракупа — велика кількість чого-небудь складеного, зсипаного горою в одному місці; гора — велика кількість чого-небудь складеного в купу; багато чогось (СУМ-11).
Три ґури — взято польську форму слова «гора» (góra) задля рифми (Л.). Дуже багато (С.): ч. V, 19.

Гусар — в армії царської Росії та деяких іноземних арміях – військовий із частин легкої кінноти, який носив форму на угорський зразок (СУМ-20): ч. IV, 12.

    

 А   Б   В   Г  Д  Е   Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S   ? 

 Дб-Де   Дж   Дз   Ди   Ді   Дм-До   Др   Ду-Дя 

Давити — навалившись, ударом калічити, вбивати (СУМ-20): ч. IV, 120.

Даг — рутулець: ч. VI, 43.

Далебі, далебіг [Дале-би, дале-бигъ] = право (К.).
Далебі, рідко далебіг. Уживається у знач. вставних слів: правду кажучи, справді [ж, бо], дійсно і т. ін. (СУМ-11): ч. I, 6; ч. III, 41; ч. III, 103; ч. IV, 130; ч. VI, 161; ч. VI, 164.

Дамки [Дамкы] = шашки (К.):
Шашки. У шашковій грі дамкою називається шашка, яка досягла першого ряду клітинок противника і набула права пересуватися на необмежену кількість клітинок вперед або назад (СУМ-11): ч. I, 37.

Даре (лат. слово) — дати: ч. VI, 84.

Дарес — у Вергілія Дарес — з троянців, що пустилися мандрувати з Енеєм (С.): ч. II, 20; ч. II, 22-23; ч. II, 25-28; ч. II, 31-34; ч. II, 37-39.

Дарет (Дерет) — у Вергілія - супутник Енея, учасник Троянської війни (А.), поранений Турном: ч. VI, 134.

Дарма [Дарма] = безденежно (К.).
Вживається у значенні слова задарма — безплатно, безкоштовно; даром (СУМ-11): ч. IV, 19; ч. VI, 38; ч. VI, 94.

Дбать [Дбать] = радеть, приобретать (К.) — слово відсутнє.

Де [Де] = где (К.).

Дебет (лат. слово) — повинен (Л.): ч. VI, 85.

Де-где [Де-где] = кое где (К.).
У виданнях «Енеїди» 1842 р. і 1952 р. (К., Вид. Акад. наук Укр. РСР) вживається словосполучення де-где, а у виданнях 1798 р. і 1969 р. (К., «Наукова думка») — де-де. У всіх виданнях словосполучення вживається у значенні подекуди — у деяких місцях, місцями; де-не-де (СУМ-11): ч. III, 39.

Деколи [Деколы] = иногда (К.).
Те саме, що іноді (час від часу; часом, деколи, інколи); коли-не-коли (СУМ-11): ч. I, 41; ч. III, 75.

Дельта — півострів поблизу Босфора (С.): ч. IV, 125.

Демоток — один із соратників Енея (А.): ч. VI, 45.

Денис — один із соратників Енея: ч. III, 107.

Денце [Денце] = донышко (К.).
Зменш.-пестл. до дно — нижня частина або нижня стінка якого-небудь предмета (СУМ-11): ч. VI, 41.

Депо пушкарськеє (франц. depot) — склад, місце стоянки та спорядження гармат (С.): ч. IV, 104.

Дерга — верхній жіночий одяг у вигляді плахти темного кольору (СУМ-11). Плахта з товстої і грубої вовняної тканини чорного кольору, яку носили старі жінки (С.). Відповідно до російського «дерюга», товста, груба тканина. В даному разі — жіночий вовняний одяг, що його носили старі жінки замість плахти, від якої дерга відрізнялася чорним кольором (Ш.): ч. III, 51.

Деренівка [Деренивка] = настойка на дерен, или кизил (К.).
Настояна на ягодах дерена (кизила) горілка (СУМ-20): ч. IV, 54.

Деркач [Деркач] = дергачь; голик (К.) Голик - веник с обитыми листьями, голые прутья, связанные в пук (Дл.) — слово відсутнє.

Держати (СУМ-11): 1. Взявши в руки, рот, зуби і т. ін., не випускати; тримати: ч. III, 47; ч. III, 75; ч. V, 41; ч. V, 133. 2. Зберігати для чого-небудь: ч. I, 65; ч. III, 92. 3. Змушувати перебувати в якому-небудь стані, положенні: ч. VI, 14.
Думу держати
— розмірковувати, радитися: ч. IV, 95.

Держатися (СУМ-11): 1. Утримуватися на якій-небудь опорі, з допомогою чого-небудь; бути укріпленим на чомусь: ч. III, 54. 2. Дотримуватися чого-небудь, діяти згідно з чим-небудь: ч. IV, 105; ч. V, 107; ч. VI, 119.
Ледве держатися на ногах — від великої втоми або сп’яніння втрачати рівновагу і здатність нормально рухатися: ч. V, 22.

Десь [Десь] = где-то; может быть (К.).
1. У якому-небудь невизначеному місці. 2. У якому-небудь невідомому напрямку; кудись. 3. розм. З якого-небудь невизначеного місця; звідкись. 4. розм., у знач. часток: уже, майже і т. ін. 5. розм., у знач. вставних, модальних слів: мабу́ть, здає́ться і т. ін. (СУМ-11): ч. I, 55; ч. II, 55; ч. II, 55; ч. III, 25; ч. III, 102; ч. IV, 67; ч. V, 113;

Десяцький — найнижчий щабель в поліцейсько-судовій ієрархії. Звичайний селянин, вибраний громадою і схвалений начальством для виконання поліцейських обов'язків на своєму кутку. Часом несе сторожову службу, бере участь у збиранні податків, взагалі є помічником сільського старости. Посада десяцького на Україні з'явилася із введенням губернського адміністративно-територіального поділу у 1782 р. і проіснувала аж до Жовтневої революції. Нар.: Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Номис. — С. 21) (С.): ч. III, 47.

Деус (лат. слово) — бог: ч. VI, 85.

Дехто [Де-хто] = кое-кто (К.).
Деякі люди, невелика група людей з числа інших (СУМ-11): ч. IV, 54 (декого); ч. VI, 30.

Дещо [Де-що] = кое что (К.).
Що-небудь таке, чого не хочуть називати (СУМ-11): ч. III, 85.

Деякий [Де-якій] = кой-какой, нной (К.).
Якась частина; поодинокі, не всі (СУМ-11): ч. I, 1; ч. I, 32; ч. II, 14; ч. II, 20; ч. IV, 5; ч. IV, 23; ч. IV, 30; ч. V, 19; ч. V, 55; ч. VI, 58.

Джгут [Джгутъ] = линьок (К.).
Джгут, а також жгут — різновид гри в карти. Того, хто програв, б'ють джгутом (скрученим рушником) по долоні. Скажімо, скільки лишилося після закінчення гри на руках карт у дурня, стільки раз його били джгутом по руці. В «джгута» грали і без карт (С.): ч. I, 37; ч. III, 9.

Джерегелі [Джерегели] = коса на голове венком сложенная (К.).
Джереґеля — національна українська жіноча зачіска у вигляді коси, складеної вінком (СУМ-20). Коси, дрібно заплетені й викладені вінком на голові (С.): ч. III, 1322.

Джерело [Джерело] = ручей, источник (К.). ч. VI, 50.

Дзвін [Дзвинъ] = колокол (К.).
Ударний сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі або бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішений ударник (серце) (СУМ-11): ч. II, 12; ч. II, 50; ч. V, 28 (дзвінок).
Дзвін віщовий — дзвін, що скликав на віче, на народні збори (Ш.): ч. IV, 114; ч. IV, 116.

Дзвіниця [Дзвиныця] = колокольня (К.) — слово відсутнє.

Дзига [Дзыга] = кубарь (К.).
Волчок; пустой шар на ножке, с дырою в боку, который дети спускают для потехи (Дл.).
Дзига — вертка, непосидюча дівчина (жінка), фуркальце (Л.); Дзига — 1) Дитяча іграшка у вигляді круга або кулі на осі, яка при швидкому обертанні утримується у вертикальному положенні. 2) перен. Швидка в рухах, вертлява людина (СУМ-11): ч. VI, 3.
Див. також Придзиґльованка.

Дзиглик [Дзыглыкъ] = стул (К.).
Стільчик (СУМ-11). Кріселко, фотель (Ш.): ч. IV, 43; ч. IV, 44.

Дзіндзивер [Дзиндзиверъ] = растение; удальство (К.)
Дзиндзивер — різновид рожі, мальви (Ж.) — у цьму значенні слово не використовується.

Дзіндзивер-зух [Дзиндзиверъ-зухъ] = хват, лихач (К.).
Дзиндзивер — різновид рожі, мальви; символ хвацького молодця, а також гарної дівчини (Ж.). Зух — Завзята людина; молодець, хват (СУМ-11). Дзіндзівер-зух. Удалецъ, хватъ (Г.): ч. IV, 120. Дивись також Зух.

Дзюбаний [Дзюбаный] = рябой (К.) — слово відсутнє.

Дивиться [Дывыться] = смотреть (К.).
Дивитися — спрямовувати погляд, прагнучи побачити кого-, що-небудь ч. I, 19; ч. II, 30; ч. II, 31; ч. III, 14; ч. III, 19; ч. III, 26; ч. III, 48; ч. III, 51; ч. III, 61; ч. III, 63; ч. III, 94; ч. IV, 19; ч. IV, 26; ч. IV, 124; ч. V, 8; ч. V, 65; ч. V, 70; ч. V, 75; ч. VI, 60; ч. VI, 98; ч. VI, 101; ч. VI, 117; ч. VI, 125; ч. VI, 152. Дивитись у значенні дивуватися — бути в стані здивування; виявляти подив, здивування (СУМ-11): ч. III, 116; ч. IV, 41.
Сентябрьом дивитись
— дивитися на когось вороже, неприязно (Д.): ч. VI, 21.
Зашморгом дивитись — див. зашморг.

Дивоваться [Дывоваться] = удивляться (К.).

Дидона — легендарна володарка Карфагена; була дружиною володаря Тіра Сіхея і, після насильницької смерті останнього, втекла в Північну Африку, де заснувала багате місто Карфаген (див.). Котляревський, слідом за Вергілієм, називає її вдовою (А.): ч. I, 18; ч. I, 21-22; ч. I, 25-26; ч. I, 29; ч. I, 31; ч. I, 33-36; ч. I, 38-41; ч. I, 44; ч. I, 46; ч. I, 48; ч. I, 51-52; ч. I, 59; ч. I, 62-63; ч. I, 66; ч. II, 1; ч. III, 102; ч. III, 104; ч. V, 81; ч. VI, 14; ч. VI, 80.

Дитина [Дытына] = дитя, ребёнок (К.).
1) Маленька дівчинка або маленький хлопчик. 2) Син або дочка незалежно від їх віку (СУМ-11): ч. III, 3; ч. III, 90; ч. III, 127; ч. III, 130; ч. IV, 27; ч. IV, 129; ч. V, 76; ч. VI, 34; ч. VI, 40; ч. VI, 99. Дитя, дитятко ч. I, 3; ч. II, 64; ч. II, 67; ч. III, 109; ч. III, 129; ч. IV, 67.

Диявол — те саме, що біс (див.) (СУМ-11). Глава бісів (СУМ-20): ч. II, 27; ч. II, 30.
Диявол (біс) знає що
— невідомо, незрозуміло, що (СУМ-11): ч. III, 22.
З диявола (біса)
— дуже, вельми, занадто (СУМ-11): ч. III, 77; ч. III, 134; ч. IV, 5.

Диявольський — підступний, злий (СУМ-11,20): ч. I, 56.

Дідько [Дидко] = дедушка, домовой (К.).
Те саме, що біс (див.) ч. III, 62.

Діжа [Дижа] = квашня (К.) — слово відсутнє.

Діжка [Дижка] = кадушка (К.).
1) Велика дерев’яна або металева циліндрична посудина з плоским дном. 2) рідко. Те саме, що діжа — низька широка дерев’яна діжка, в якій готують тісто на хліб (СУМ-11): ч. II, 14; ч. IV, 105.

Діло (СУМ-11): 1. Робота, заняття людини; практична діяльність; справа: ч. III, 96; ч. III, 134; ч. IV, 56; ч. IV, 73; ч. IV, 74; ч. IV, 88; ч. V, 26; ч. V, 60; ч. VI, 10; ч. VI, 13; ч. VI, 22; ч. VI, 137. 2. Наслідки цієї діяльності: ч. VI, 11; ч. VI, 107; ч. VI, 136; ч. VI, 148. 3. Ділова потреба: ч. II, 65; 3. Справа, що підлягає адміністративному або судовому розглядові: ч. III, 98; ч. VI, 95. 4. Те, що відбулося; те чи інше явище: ч. V, 45; ч. VI, 94.
Базікати о ділах — марнославити; поширювати чутки, звістки; пересуджувати: ч. III, 90.
Говорити діло — висловлювати думки, погляди; розповідати про що-небудь: ч. VI, 7.
До діла — до речі, до ладу що-небудь; по суті: ч. I, 49; ч. V, 6.
Сидіти без діла — нічого не робити, гайнувати час: ч. III, 9; ч. V, 48.

Дім [Димъ] = дом (К.).
Приміщення, в якому живуть люди; житло (СУМ-11): ч. III, 110.

Діомид — у Вергілія Діомед, уславлений грецький герой. Силою і хоробрістю поступався тільки перед Ахіллом. Брав участь у Троянській війні на боці греків. У битві під Троєю поранив богиню Венеру і самого бога війни Марса. Після падіння Трої оселився в Італії і заснував там кілька міст (С.): VI,96-97; ч. VI, 101.

Діптянка — проститутка (Г.). Повія, проститутка (Л.): ч. III, 86.

Діра, дірка — розірване або протерте місце на одязі, взутті і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 54.

Діти гуртові — тобто позашлюбні діти, незаконнонароджені. Тут у значенні: діти, яких матері-грішниці погубили зразу після народження (С.): ч. III, 50.

Дітися [Дитыся] = деваться (К.).
Безслідно, несподівано і т. ін. зникати, переміщатися. // Ховатися, рятуючись від кого-, чого-небудь.
Ніде (нікуди, нема куди) діватися (дітися) — не мати ніякого виходу з прикрого становища, кращої перспективи на що-небудь (СУМ-11): ч. I, 35.

Дмухнуть [Дмухнуть] = дунуть (К.).
Дмухнути (СУМ-11) — 1) Нести, гнати, рухати струмені повітря; віяти: ч. IV, 15; 2) Випускати з рота сильний струмінь повітря; дути: ч. V, 116; 3) розм. Швидко направитися куди-небудь, піти, поїхати і т. ін.: ч. II, 5;5; ч. II, 26.

Днище — знаряддя для прядіння, спеціально вистругана дошка; на одному кінці її сидить пряха, на другому міститься видовбаний отвір для гребеня з мичкою (див.) (С.): ч. IV, 104.

Дністер — річка на південному заході України та в Молдові (частково на кордоні обох країн): ч. IV, 132.

До чмиги [До-чмыгы] = кстати (К.).
Чмига — те саме що шмига — Родъ силка для ловли болотныхъ птицъ (Г.).
Не до чмиги — а) не так, як слід; не до ладу; б) не відповідно до обставин, умов, місця, часу; невчасно; в) не до вподоби щось кому-небудь (СУМ-11): ч. III, 25.

Доба [Доба] = время, пора (К.).
Те саме, що пора — час, період (СУМ-11): ч. I, 64; ч. V, 79.

Добра повна — повна чаша.
Випити добру повну — зазнати повною мірою горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися (СУМ-20): ч. III, 21.

Добродій (СУМ-20) — 1. Дорослий чоловік з привілейованих верств суспільства (СУМ-20): ч. II, 53; ч. IV, 86; ч. VI, 27. 2. Добродійник: ч. IV, 124.

Добувать [Добувать] = доставать (К.).
Добувати, добути — 1) Діставати, роздобувати кого-, що-небудь: ч. II, 12; ч. II, 51; ч. IV, 49; 2) Те саме, що народжувати (СУМ-11): ч. IV, 20.

Добуваться [Добуваться] = стучаться (К.).
Добуватися — настирливо добиватися, намагатися увійти, проникнути куди-небудь (СУМ-11): ч. III, 122.

Довалитися — докладаючи великих зусиль, добиратися куди-небудь (СУМ-20): ч. III, 26.

Довбать [Довбать] = ковырять (К.) — слово відсутнє.

Довбня [Довбня] = колотушка (К.) — слово відсутнє.

Довольство — те саме, що достаток — відсутність нужди, матеріальна забезпеченість (СУМ-20): ч. V, 84.

Догадка, Догадатися — див. гадка.

Дозвілля [Дозвилля] = досуг (К.).
Вільний від праці час; час відпочинку (СУМ-11): ч. III, 141.

Доїдати — досаждати, докучати (СУМ-20): ч. V, 16.

Дойда [Дойда] = охотничья собака (К.).
Мисливський собака-шукач (СУМ-20): ч. IV, 11.

Дока — людина, добре обізнана з чим-небудь, досвідчена в чому-небудь; знавець своєї справи; дойда (СУМ-11): ч. V, 141.

Доки [Докы] = покуда (К.).
До яких пір (СУМ-11): ч. II, 47; ч. V, 35.

Докоситься [Докосыться] = добраться (К.).
Докоситися — косячи, досягати якого-небудь місця, певної межі. Образно (СУМ-11): ч. IV, 28; ч. V, 90; ч. V, 103; ч. VI, 34.

Докупи [До-купы] = в одно место (К.).
В одно місце; разом (СУМ-11): ч. V, 4; ч. V, 51.

Должносний — службова особа, чиновник, який виконує певні обов'язки (Т.Б.): ч. IV, 117.

Долі [Доли] = на земле (К.).
Внизу. // На землі; на долівці (СУМ-11): ч. V, 12; ч. VI, 166.

Долоня [Долоня] = ладонь (К.).
Внутрішній бік кисті руки. Образно (СУМ-11): ч. VI, 65.

Доміні — панове (С.): ч. VI, 100.

Донька, доня [Донька, доня] = дочечка (К.).
Пестл. Те саме, що дочка (СУМ-11): ч. IV, 61.

Допікать [Допикать] = досаждать (К.).
Допікати — словами, діями виводити когось з терпіння, рівноваги; діймати, дошкуляти (СУМ-11): ч. V, 39.

Дормез — (франц. dormіг — спати) — м'яка карета, пристосована для спання в дорозі (С.): ч. IV, 59.

Дорошенкоо — Дорошенко Михайло (?-1628) — гетьман реєстрових запорізьких козаків (А.): ч. IV, 126.

Досвітки [Досвиткы] = посиделки (К.).
Старовинні вечірні (що часто тривали до світання, «до світу», — звідки назва) зібрання сільської молоді для спільної праці й розваг в осінній та зимовий час; збиралися, як правило, в складчину, перев. натурою («куряча складка»), рідше грішми; досвітки починалися від свята Кузьми-Дем’яна (Ж.).
Кузьми-Дем’яна день — за церковним календарем, день безсрібників і чудотворців Косми та Даміана 1/14 листопада (СУМ-11): ч. III, 8. Див. також вечерниці.

Досвіток [Досвиток] = рассвет (К.) — слово відсутнє.

Досі [Доси] = доселе (К.).
До цього часу, до цих пір (СУМ-11): ч. I, 16; ч. I, 49; ч. III, 126; ч. VI, 10.

Доспіхи — те саме, що обладунок — бойове спорядження воїна в давнину (СУМ-20): ч. VI, 75; ч. VI, 170.

Дотепа [Дотепа] = способность (К.).
Надто тямуща в якій-небудь галузі людина; знавець своєї справи. Вживається у значенні здатний — який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином (СУМ-11): ч. III, 9.

Дотепный [Дотепный] = расторопный (К.).
Здібний, здатний. Вживається у значенні кмітливий — здатний добре й швидко міркувати, розмірковувати; тямущий (СУМ-11): ч. III, 49; ч. III, 50.

Дотла викоренити — винищити, усунути кого-, що-небудь повністю, цілком; до останку (СУМ-20): ч. V, 46.

Доця — пестливе до дочка (СУМ-20): ч. I, 17.

Дочвалатии — ледве, з труднощами дійти, добратися куди-небудь, до якогось місця (СУМ-20): ч. V, 31.

Дочуться [Дочуться] = дослушаться (К.).
Напружувати слух, щоб чути; прислухатися (СУМ-11): ч. II, 35.

Драбина [Драбына] = лестница (К.).
Пристрій з двох поздовжніх жердин, частин мотузки і т. ін., скріплених рядом поперечок, що використовується для піднімання або спускання куди-небудь (СУМ-11): ч. III, 77; ч. VI, 148.

Драгоман — перекладач, тлумач при посольстві, при дипломатичній місії або в переговорах (Ш.). У первісному значенні: перекладач при посольстві, дипломатичній місії, також гінець у дипломатичних справах; потім – просто гінець, посильний (С.): ч. IV, 72; ч. VI, 82.

Дражниться [Дражныться] = прозываться (К.).
Дражнитися — у значенні прозивати — звати, іменувати когось (СУМ-11): ч. II, 61; ч. V, 132.
Дражнити собак — а) ходити від хати до хати жебраючи; б) старцювати, жебракувати (СУМ-11,20): ч. III, 123.

Драла дать [Драла дать] = шибко уйти (К.).
Драла — швидко тікати куди-небудь (СУМ-11): ч. I, 12; ч. II, 57.
Давати (дати, задавати, задати) драла — швидко тікати, бігти куди-небудь (СУМ-11): ч. I, 52; ч. III, 33; ч. V, 67.
У значенні драти, дерти — рвати, розривати на шматки кого-, що-небудь; роздирати (СУМ-11): ч. III, 112; ч. IV, 64.

Дрансес — у Вергілія Драк, рутулець, вороже настроєний проти Турна (С.): ч. VI, 86; ч. VI, 95; ч. VI, 104.

Дригать [Дрыгать] = ногами двигать (К.).
Дригати — робити різкі уривчасті рухи, перев. ногами (про людей), лапами (про тварин) (СУМ-11): ч. V, 73.

Дрижати (СУМ-20): 1. Труситися від холоду, страху, хворобливого стану і т. ін.; тремтіти: ч. II, 2; ч. II, 67; ч. III, 19; ч. IV, 6; ч. V, 66; ч. VI, 108; ч. VI, 169. 2. Коливатися, хитатися, двигтіти під впливом чого-небудь: ч. I, 30; ч. III, 33; ч. IV, 103. 3. Боятися витрачати що-небудь; скупитися: ч. IV, 19. 4. Виявляти надмірне бажання робити що-небудь: ч. V, 119; ч. VI, 53; ч. VI, 111.

Дрібний [Дрибный]] = мелкий (К.).
Малий, незначний щодо вартості (про гроші) (СУМ-11): ч. II, 15.

Дрібно, дрібненько, дрібнесенько [Дрибно, дрибненько, дрибнесенько] = подробно (К.).
Те саме, що докладно — дуже повно, грунтовно, з усіма деталями; вичерпно (СУМ-11): ч. III, 64; ч. IV, 130; ч. VI, 59; ч. VI, 86.

Дріб'язок [Дрибьязокъ] = мелочь (К.).
Щось незначне, неважливе, нікчемне (СУМ-11): ч. VI, 29.

Дрімота — Сон — це брат смерті. Тому біля самого входу в підземне царство Плутона (царство мертвих) перебувають Дрімота і Зівота. Подібні уявлення живуть в українській народній демонології (С.): ч. III, 44.

Дробушечки [Дробушечкы] = мелко заплетенные волосы (К.).
Дрібушечки — зменш. до дрібушки — тоненькі дрібно заплетені косички (СУМ-11): ч. III, 132.

Дробушка — жіноча картата плахта, вважалася особливо нарядною. Плахта — верхній одяг типу спідниці, зроблений із двох, зшитих до половини кусків картатої шерстяної тканини. Святкове вбрання. З народної пісні: Вийди, вийди, молодице, з відром по водицю, Нехай же я подивлюся на плахту-дрібницю. (Собрание русских народних песен с их голосами. — СПб, 1805. — С. 182) (С.): ч. I, 28.

Дроги — довгий без кузова віз для перевезення великих вантажів; биндюги (СУМ-11): ч. VI, 44.

Дропака дать [Дропака дать] = направить лыжи (К.).
Давати/дати (врізати) драла (драпака, дьору і т.ін.) — швидко тікати, бігти (УФС): ч. II, 23.

Дрочиться [Дрочыться] = вертеться, кружиться (К.).
Дрочитися (СУМ-11): 1. Перебувати в стані роздратування, гострого збудження; зазнавати почуття незадоволення, гніву, злості (про людину); роздратовуватися, злитися: ч. V, 110; ч. VI, 108. 2. Кидатися з одного боку в інший, непокоїтися (про тварину): ч. III, 37.
Задрочитись — почати дрочити один одного (про людей) (СУМ-11): ч. II, 35.
Роздрочити — те саме, що роздратувати — довести кого-небудь до збудженого стану, викликати гостре невдоволення, злість (СУМ-11): ч. V, 46; ч. VI, 5.

Дрюк, дрючина, дрючок [Дрюкъ, дрючына, дрючокъ] = дубина (К.).
Велика товста дерев’яна палиця (СУМ-11): ч. III, 40; ч. V, 105; ч. V, 133; ч. V, 134.

Дряпічка [Дряпичка] = взяточник (К.).
1) Драпіжка, дряпіжка — віднімання, захоплення обманом або силою чого-небудь у когось; здирство, грабіжництво. 2) Те саме, що драпіжник, дряпіжник, драпіка — той, хто оббирає, обдирає кого-небудь, займається здирством; здирник, драпіка, дряпіка (СУМ-20). Походить, певне, від слова драпач — шаповал, який очищає виготовлену шкіру від шерсті дротяною щіткою (С.): ч. I, 11.

Дуб (дубочок) [Дубъ] = род лотки (К.) [помилка, потрібно читати «лодки»].
Великий човен, видовбаний з суцільного дерева (перев. дуба) або зробл. з дощок (СУМ-11): ч. VI, 24; ч. VI, 26.

Дубина (СУМ-20): 1. Будівельні матеріали з деревини дуба: ч. VI, 33. 2. Окреме дерево дуба, у порівнянні. Саме це визначення ілюструється рядками з цієї строфи. Але за змістом строфи слово «дубина» вжито у значенні тупа людина; дурень (Т.Б.): ч. III, 129. 3. У значенні дрючина, дрюк — велика товста дерев'яна палиця: ч. IV, 92.

Дубівка [Дубивка] = род дыни (К.).
Сорт дині, що дає плоди з твердою шкірою та соковитим цукристим м’якушем (СУМ-11): ч. V, 105.

Дублений [Дубленный] = хладный (К.).
Тобто мертвий, задубілий (С.): ч. VI, 83; ч. VI, 168.

Дудка, інакше «дуда», «коза», «волинка» — музичний інструмент, що складається з шкіряного міха і вставлених у нього двох, інколи трьох трубок. На одній, як на сопілці, грають мелодію, інші дають фон, незмінний тон (С.): ч. I, 14; ч. I, 28; ч. I, 29.

Дудочка [Дудочка] = название танца (К.).
Український сюжетний танець, що виконується в швидкому темпі (СУМ-20). Народний дівочий танець, сольний, зараз відомий під назвою «козачок». У давнину його танцювали під акомпанемент дудки (волинки), звідки й назва. Зараз виконується на різних музикальних інструментах (скрипці, цимбалах, бандурі та ін.), одначе при цьому зберігається характер музичного викладу, притаманний дудці. Текст пісні до танцю (Вестник Европн. — 1829. — N 22. — С. 154):

Ти ж мій дударику,
Ти ж мій сподарику,
Ти ж було селом ідеш,
Ти ж було в дуду граєш,
Ти ж мене забавляєш!
Тепер тебе немає,
Й дуда твоя гуляє,
І пищики запалися,
Бозна кому досталися

Дудники інколи ходили від села до села, заробляючи грою на прожиття, як кобзарі або лірники. На таку думку наводять і слова «Ти ж було селом ідеш». Можливо, наведена пісня виникла в той час, коли мандрівні дудники почали відходити в минуле. Дудка лишила помітний слід у фольклорі, топоніміці, антропоніміці, що теж свідчить про її неабияку роль у культурному житті народу (С.): ч. I, 37.

ДуеллюмДуель — двобій (Л.): ч. VI, 85.

Дуже [Дуже] = очень, крепко (К.).
У великій мірі, надто, надзвичайно (СУМ-11): ч. I, 21; ч. II, 4; ч. II, 22; ч. II, 32; ч. II, 37; ч. II, 38; ч. II, 39; ч. II, 53; ч. II, 68; ч. II, 70; ч. III, 4; ч. III, 11; ч. III, 11; ч. III, 32; ч. III, 42; ч. III, 43; ч. III, 49; ч. III, 55; ч. III, 57; ч. III, 60; ч. III, 61; ч. III, 62; ч. III, 63; ч. III, 63; ч. III, 82; ч. III, 86; ч. III, 86; ч. III, 118; ч. IV, 9; ч. IV, 11; ч. IV, 17; ч. IV, 20; ч. IV, 24; ч. IV, 25; ч. IV, 77; ч. IV, 80; ч. IV, 91; ч. V, 3; ч. V, 6; ч. V, 18; ч. V, 26; ч. V, 33; ч. VI, 3; ч. VI, 21; ч. VI, 72; ч. VI, 75; ч. VI, 168.

Дукат [Дукатъ] = большая медаль которую Малороссиянки носять на шее (К.) — слово відсутнє.

Дулівка [Дуливка] = настойка на груше (К.).
Наливка з груш дуль — літнього сорту груш з великими солодкими плодами (СУМ-11): ч. IV, 54.

Дульєти [Дульеты] = род платья женского (К.).
Жіноче плаття з м'якої шовкової тканини; святкове парадне вбрання вищих станів, дворянок, аристократок (С.): ч. III, 93.

Дуля [Дуля] = род продолговатой груши; шиш (К.) — слово відсутнє.
Вживається слово дулівка.

Дундук [Дундукъ] = говорится об упрямых и суровых (К.).
1) Індійський півень (індик). 2) перен., лайл. Про тупу, неповоротку людину (перев. стару) (СУМ-11). Дундук — глузливе слово, — стара собака (Л.). Вживається в глумливому значенні — старий шкарбун (Ш.): ч. III, 57.

Дур — затьмарення свідомості, запаморочення (СУМ-11): ч. I, 31; ч. IV, 63; ч. V, 58; ч. VI, 40; ч. VI, 119.
Дур пускати (пустити) — затьмарювати чию-небудь свідомість, запаморочувати когось (СУМ-11): ч. IV, 63.

Дурень, дурний [Дурень, дурный] = глупец, дурак (К.).
Розумово обмежена, тупа людина (СУМ-11): ч. III, 26; ч. III, 123; ч. III, 133; ч. IV, 26; ч. IV, 69; ч. V, 37 (у порівнянні); ч. V, 45; ч. V, 128; ч. VI, 84; ч. VI, 161.
Дурний
у значенні — позбавлений розумного змісту; беззмістовний (СУМ-11): ч. IV, 93.
Дурити, подурити — обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками (СУМ-11): ч. III, 88; ч. III, 97; ч. III, 99; ч. III, 100; ч. III, 101; ч. V, 129.
Мов дурний — вираження незадоволення, досади, негативного ставлення до чого-небудь (СУМ-11): ч. II, 2.
Одур — затьмарення свідомості; стан запаморочення, млості.
Одуріти — втратити здатність мислити, розуміти що-небудь (СУМ-11): ч. VI, 37;
Одур бере (хапає, взяв і т. ін.) — затьмарилася свідомість у когось (СУМ-11): ч. VI, 150.
Подуріти — втратити ясність свідомості, рівновагу від почуття любові до кого-небудь (про всіх або багатьох) (СУМ-11): ч. II, 6.
Піддурювати — те саме, що обманювати (СУМ-11): ч. III, 77.
Пошитися (убратися, записатися і т. ін.) у дурні — поставити себе в незручне, смішне становище (СУМ-11): ч. IV, 61.
 

Дурман [Дурманъ] = белена (К.).
Однорічна отруйна трав’яниста рослина родини пасльонових з білими квітками, які мають неприємний, запаморочливий запах; використовується в медицині. Блекота (СУМ-11): ч. I, 55.
Дурне зілля — у значенні дурманний — який запаморочує, оп’яняє (СУМ-11): ч. IV, 90.

Дурниця [Дурныця] = пустяк (К.).
Щось несуттєве, маловажне, незначне; дрібниця (СУМ-11): ч. VI, 164.

Дурно [Дурно] = напрасно, даром (К.).
Даремно, марно (СУМ-11): ч. I, 49; ч. III, 9.

Дутеля із'їсти [Дутеля изйисты] = умереть (К.).
Дутель — порожній оріх (Л.).
Дутеля з'їсти (із'їсти) — загинути (Ш.): ч. VI, 44.

Дух (СУМ-11) — 1. За релігійними уявленнями — безсмертна, нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя і відрізняє від тварини; душа: ч. V, 5. 2. Те саме, що запах; аромат: ч. I, 28; ч. V, 41.
Битися зо всього духу
— з максимальним напруженням: ч. VI, 147.
Випустити (витиснути) дух
— убити кого-небудь: ч. V, 127; ч. V, 129.
Вспалати духом Асмодея
— впустити в себе дух сатани, озвіріти: ч. VI, 118.
Дух вискочив
— умер, загинув хтось: ч. VI, 73.
Задати духу
— побити, покарати кого-небудь, заподіяти неприємності комусь: ч. V, 86.
Затаїти (заперти) дух
— певний час затримувати дихання або дихати дуже тихо, звичайно від хвилювання, напруження тощо: ч. IV, 79; ч. IV, 133.
Злий дух
; Дух сатани — за релігійними уявленнями — надприродна істота, що втілює в собі зло; сатана, чорт: ч. III, 18.
Знемагати (хлясти) духом
— втрачати бадьорість, надію на щось, зневірятися в можливості чого-небудь: ч. V, 2; ч. V, 119.
Переводити дух
— робити глибокий вдих: ч. V, 63.
Пуститися духу
; Остатись без духу — умерти: ч. V, 103.
С
тати моторнійшим духом; Оживитись духом — надихнутися, запалитися, підбадьоритися: ч. V, 9; ч. V, 130.
Трохи не виперсь з його дух
— трохи не помер: ч. II, 8.
Утратити дух
— втратити бадьорість, надію на щось, зневіритися в можливості чого-небудь: ч. VI, 116.
Щоб і дух не пах
— настійна вимога до кого-небудь зникнути, перестати бувати десь: ч. I, 2.

Душа (СУМ-11,20) — 1. Внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями. // За релігійними уявленнями — безсмертна нематеріальна основа в людині, що становить суть її життя, є джерелом психічних явищ і відрізняє її від тварини: ч. II, 9; ч. II, 75; ч. III, 52; ч. III, 56; ч. III, 95; ч. III, 96; ч. III, 106; ч. III, 116; ч. IV, 8; ч. IV, 23; ч. IV, 71; ч. IV, 89; ч. IV, 90; ч. IV, 122; ч. V, 47; ч. V, 109; ч. VI, 110; ч. VI, 135; ч. VI, 144; 2. Про людину з прекрасними рисами характеру: ч. I, 60.
Без душі — а) дуже переляканий: ч. IV, 88; б) мертвий: ч. VI, 83.
Вибити душу
— забити до смерті кого-небудь: ч. V, 138.
Від душі
— щиросердно, глибоко, сердечно: ч. VI, 112.
Душа вилітає
, Іспускає душу, Пішла душа к Платону, Полетіла душа, Порхне душа — хто-небудь помирає, гине: ч. V, 100; ч. V, 136; ч. VI, 171.
З мирною душею
— спокійно, тихо: ч. VI, 112.
За душу щипає
— хто-небудь дуже страждає з якогось приводу, переживає за щось: ч. V, 59.
Зригнути душу
, Оддати душу, Пуститися душі — умерти, загинути: ч. V, 91; ч. VI, 34.
Зробити упокій душам
— поховати, молитися за покійного, поминати його і т. ін.: ч. VI, 76.
Кривити душею — бути нещирим, лицемірити: ч. III, 82.
Погубити душу
— учинити який-небудь злочин або щось таке, що є порушенням релігійно-етичних норм: ч. III, 28.
Послала душу к чорту в ад
— див. коментар до строфи ч. I, 66.
Пуститися душі
— умерти, загинути: ч. VI, 45.
Щоб душка полетіла — щоб помер, згинув: ч. I, 2.

Дьоготь — темна густа в'язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється при сухій перегонці деревини, торфу, бурого та кам'яного вугілля, сланцю (СУМ-20). Колись жодне господарство не обходилося без дьогтю: ним мастили шкіряне взуття, гужову збрую, аби була довговічною та м'якою, не розмокала на дощі й не тріскалася на сонці. Дьоготь вживали і для інших господарських потреб. Дьоготь широко використовували в народній медицині. Особливо помічним він був при виведенні глистів. У цьому жодні народні ліки не були такими дієвими, як дьоготь. Ним теж заліковували різні шкірні хвороби у тварин і людей, радили вживати при злоякісних пухлинах, виводили парші, коросту. Дьоготь був також незамінним за часу війни. Ним змазували збрую, повози (він був однією з складових коломазі), лікували коней, почасти вояків (С.): ч. II, 49; ч. III, 71; ч. V, 53; ч. VI, 90.

Дяк (СУМ-20) — служитель православної церкви, що допомагає священику під час богослужіння; псаломник: ч. II, 12; ч. III, 35; ч. III, 37; ч. IV, 33; ч. IV, 54.
Тут маються на увазі мандровані (мандрівні) дяки — бідне студентство Київської академії на ранніх етапах її історії, яке заробляло на життя, мандруючи та розважаючи населення співами та виставами: ч. V, 93.

Дяковати [Дяковаты] = благодарить (К.).
Дякувати — висловлювати, виражати подяку, бути вдячним за щось (СУМ-11): ч. II, 68; ч. IV, 4; ч. IV, 46; ч. V, 80.

    

 А   Б   В   Г   Д  Е  Є   Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S   ? 

Еак — герой старогрецьких міфів, син Зевса і Егіни, дочки бога річок Азона. Еак правив островом Егіна. Прославився праведним життям та справедливістю, за що після смерті був призначений богами суддею у підземному царстві (С., Ш.): ч. III, 113.

Евандр — син аркадської німфи і Гермеса (Меркурія). За переказами, заснував на місці нинішнього Риму за 60 років до Троянської війни колонію аркадян - Паллантей (А.). За поемою Вергілія, Евандр — союзник Енея у війні з латинцями та рутулами (Ш.): ч. V, 10-13; ч. V, 17; ч. V, 21-22; ч. V, 35; ч. V, 38; ч. VI, 51; ч. VI, 78; ч. VI, 89.

Евр — східний або південно-східний вітер, який приносив засуху (С.): ч. I, 7.

Евріал — воїн Енея. Про його дружбу з Низом і трагічну загибель обох в рутульському стані розповідається в IX пісні «Енеїди» Вергілія (С.): ч. V, 72-74; ч. V, 78-84; ч. V, 90-92; ч. V, 95; ч. V, 98-99; ч. V, 101; ч. V, 103; ч. V, 108; ч. V, 110; ч. V, 114.

Емфіон (Амфион) (грец. міф.) — син Зевса, учасник Троянської війни, вождь грецького племені епеєв (А.), союзник Енея: ч. V, 127.

Еней (Анхизенко, Анхизове дитя, Анхизів син, Анхизова дитина, Анхизович) — троянський герой, син Анхиза і Афродіти-Венери. З ростом могутності Римської держави виникла легенда про те, що після загибелі Трої Еней, який врятував троянські святині, оселився в Лаціумі, де виникла могутня держава, а його нащадки заснували Рим. Легенда ця лягла в основу «Енеїди» Вергілія (А.): ч. I, 1; ч. I, 3-5; ч. I, 8; ч. I, 10-12; ч. I, 17; ч. I, 19-20; ч. I, 23-25; ч. I, 29-32; ч. I, 34-36; ч. I, 38-44; ч. I, 46; ч. I, 48; ч. I, 50; ч. I, 52; ч. I, 55; ч. I, 58; ч. I, 60; ч. I, 62; ч. I, 66; ч. II, 1; ч. II, 7; ч. II, 9; ч. II, 11; ч. II, 14-16; ч. II, 18-19; ч. II, 39-41; ч. II, 50-51; ч. II, 57-58; ч. II, 61; ч. II, 63; ч. II, 67-68; ч. II, 72-74; ч. III, 1; ч. III, 4; ч. III, 10; ч. III, 12-13; ч. III, 18-20; ч. III, 22; ч. III, 30; ч. III, 36-38; ч. III, 40; ч. III, 43-44; ч. III, 51-52; ч. III, 59; ч. III, 63; ч. III, 65-68; ч. III, 83; ч. III, 93; ч. III, 95; ч. III, 102; ч. III, 105-106; ч. III, 108-110; ч. III, 113-114; ч. III, 116; ч. III, 121; ч. III, 126; ч. III, 128-130;ч. III, 133; ч. III, 137-138; ч. III, 140-141; ч. IV, 3-6; ч. IV, 15-18; ч. IV, 27; ч. IV, 30; ч. IV, 32-37; ч. IV, 45-47; ч. IV, 50-52; ч. IV, 55-57; ч. IV, 61-63; ч. IV, 66-67; ч. IV, 69-72; ч. IV, 81; ч. IV, 85; ч. IV, 95-96; ч. IV, 111; ч. IV, 113; ч. IV, 120-122; ч. IV, 133; ч. V, 1-2; ч. V, 5-6; ч. V, 8-9; ч. V, 11-14; ч. V, 17; ч. V, 20; ч. V, 22-23; ч. V, 27; ч. V, 35-37; ч. V, 40-43; ч. V, 46; ч. V, 48-49; ч. V, 52; ч. V, 54; ч. V, 68; ч. V, 72-73; ч. V, 76-77; ч. V, 79-81; ч. V, 95; ч. VI, 5; ч. VI, 8-9; ч. VI, 10-11; ч. VI, 15-16; ч. VI, 22-24; ч. VI, 27; ч. VI, 31-33; ч. VI, 35-37; ч. VI, 40-42; ч. VI, 51; ч. VI, 53-55; ч. VI, 57-59; ч. VI, 65-67; ч. VI, 69; ч. VI, 71-74; ч. VI, 77; ч. VI, 80-85; ч. VI, 90; ч. VI, 98-101; ч. VI, 103; ч. VI, 105; ч. VI, 106-107; ч. VI, 109-114; ч. VI, 117-121; ч. VI, 124; ч. VI, 132; ч. VI, 133; ч. VI, 135; ч. VI, 137-139; ч. VI, 141-143; ч. VI, 145-146; ч. VI, 155-157; ч. VI, 159; ч. VI, 161; ч. VI, 163-167; ч. VI, 169.

Ентелл — у Вергілія Ентелл сіцілієць, прибув у Сіцілію разом з царем Ацестом (С.). Існує думка, ніби його іменем названо місто в Сіцілії — Ентелла (Ш.): ч. II, 23-28; ч. II, 31-33; ч. II, 37; ч. II, 39.

Еол — за грецькою міфологією, бог, розпорядник вітрів, що мешкав ніби на далекому західному, Еоловому острові. Він допомагав Одіссеєві («Одіссея») в його мандрах, подарувавши йому міх з вітрами. З намови Юнони, розповідається в «Енеїді» Вергілія, Еол хоче наслати на Енея супротивні вітри (Ш.): ч. I, 4-5; ч. I, 7; ч. I, 99; ч. I, 14-16; ч. VI, 10.

Ерго (лат. слово) — отже, так (Л.): ч. VI, 85.

    

 А   Б   В   Г   Д   Е  Є  Ж   З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S   ? 

Є [Е] = есть (К.).

Єдимашковий Адамашка = адамашок = єдамашка = єдамашок — ґатунок старовинної шовкової тканини, а також вироби з неї; спочатку її виробляли в сірійському місті Дамаск (звідси походить і назва); в Україні відома з XV ст.; тканина була переважно багряного (рідше зеленого і блакитного) кольору з візерунками рослинної символіки; у народнопісенній творчості фігурує як символ багатства, пишноти, розкошів, незвичайності (Ж.). Адамашка — гатунок шовкової тканини; // Вироби з цієї тканини (СУМ-11). Єдимашка, адамашка - дорога східна тканина, з візерунками того ж кольору, що й тканина (С.). Адамашка — низькосортна камка (старовинна іранська шовкова тканина з кольоровими візерунками), яку привозили в Європу із Дамаска (СУМ-20). Тобто за останнім словником виходить, що Цариця сіла на ослоні в шушоні з низькосортної камки: ч. IV, 43.

Єднаково — те саме, що однаково — все одно, все-таки (СУМ-11): ч. V, 7.

Єзуїт — член католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса», що є найреакційнішою і найвойовничішою організацією католицької церкви (СУМ-11). Член католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса» – організації, що займалася активним упровадженням католицизму (СУМ-20). У поемі слово вжито у перносному значенні — підступна, підла, лицемірна людина (СУМ-11,20): ч. VI, 62.

Єлє [Еле] = едва (К.).
Ледве — майже непомітно або нечутно; слабо (СУМ-11,20): ч. VI, 73; ч. VI, 135.

Єретик — людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін. (СУМ-20): ч. I, 56; ч. VI, 9; ч. VI, 166.

Єроха [Ероха] = Ерофей (К.) — слово відсутнє.

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є  Ж  З   І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S   ? 

 Жв-Же   Жи   Жі-Жм   Жо-Жу 

Жало — про щось дошкульне, уїдливе, різке (СУМ-20): ч. V, 103.

Жаль (СУМ-20) — про жалість, співчуття до кого-, чого-небудь; жалко, шкода: ч. II, 21; ч. III, 87; ч. IV, 133; ч. V, 59; ч. V, 76; ч. V, 83; ч. V, 109; ч. VI, 89; ч. VI, 136; ч. VI, 137.
Жалібно — прислівник до жалібний у значенні журливий — який викликає, навіває тугу, смуток: ч. II, 38; ч. III, 68; ч. VI, 94; ч. VI, 135 (жалчіше); ч. VI, 152.
Жалувати — у значенні шкодувати — відчувати жалість, співчуття до кого-не-будь; жаліти: ч. VI, 38.
Пожаліти жаліти — неохоче витрачати що-небудь; шкодувати, жалкувати: ч. V, 81.
Не жалі
я поту — старанно, самовіддано: ч. V, 120.

Жарти [Жарты] = шутки (К.).
Сказане або зроблене для розваги, сміху; дотеп, витівка (СУМ-20): ч. III, 84; ч. IV, 56.

Жартовать [Жартовать] = шутить (К.).
Жартувати — говорити або робити що-небудь дотепно, веселитися, смішити когось (СУМ-20): ч. III, 25; ч. V, 118; ч. VI, 39.

Жах [Жахъ] = ужас (К.).
Почуття, стан дуже великого страху, що охоплює кого-небудь (СУМ-20): ч. I, 4; ч. VI, 116.
Жахатися — відчувати жах перед ким-, чим-небудь, дуже лякатися когось, чогось (СУМ-20): ч. II, 64; ч. V, 6; ч. V, 122; ч. VI, 147; ч. VI, 167.

Жахливий [Жахлывый] = боязливый (К.).
Який всього боїться, якого легко можна налякати, сполохати; боязливий, боязкий (СУМ-20): ч. VI, 97.

Жвавий [Жвавый] = бравый (К.).
Повний життєвої сили, енергії, зі швидкими, легкими рухами; рухливий. Бравий — який відзначається сміливістю, енергійністю, жвавістю (СУМ-20): ч. III, 130; ч. IV, 24; ч. V, 34; ч. VI, 155; ч. VI, 165.

Жвяхтать [Жвяхтать] = чваркать (К.).
Жвяхтіти, жвяхкотіти — хляпати внаслідок намокання (перев. про взуття) (СУМ-20): ч. V, 96.

Жгут — те саме, що джгут (див.)

Желізняк — Максим Залізняк — вождь «Коліївщини», селянського повстання проти польської шляхти на Правобережній Україні в 1768 р. (А.): ч. IV, 41; ч. IV, 127.

Женихаться [Женыхаться] = амуриться (К.).
Женихатися — Виявляти інтерес, велику увагу до кого-небудь, приваблювати до себе приємними розмовами; залицятися (маючи почуття симпатії або кохання, упадати біля кого-небудь, виявляти увагу, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.) (СУМ-20): ч. I, 7; ч. I, 48; ч. III, 9; ч. III, 104; ч. III, 104; ч. III, 105; ч. III, 120; ч. IV, 23; ч. IV, 67; ч. IV, 68; ч. V, 21; ч. V, 118; ч. VI, 3.

Жеребцювати — тут у значенні: ставати жеребцем: ч. IV, 14.

Жеретія [Жеретія] = змея (К.).
Гадюка, що лазить по деревах (СУМ-20): ч. V, 44.

Жертка [Жертка] = вешалка (К.).
Жертка (1842) = жердка (1969) — горизонтально підвішена чи прикріплена перекладина, на яку вішають одяг (СУМ-20): ч. VI, 151.

Живитисьзабезпечуватися тим, діставати те, що необхідне для нормального функціонування, дії, стану (СУМ-20): ч. III, 72; ч. VI, 159.

Живиця [Жывыця] = белая смола (К.).
Густа прозора рідина, що виділяється зі стовбура хвойного дерева і складається зі скипидару та смоляних кислот (СУМ-20): ч. III, 69; ч. V, 53.

Живіт [Жывитъ] = брюхо (К.).
1) Частина тіла людини і тварини, в якій містяться шлунок, кишечник, печінка і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 83; ч. V, 108; ч. VI, 35; ч. VI, 91. 2) Протилежна щодо спини частина людського тіла (СУМ-20): ч. III, 48; ч. III, 71; ч. III, 122. 3) Життя (СУМ-20): ч. II, 10; ч. IV, 69; ч. V, 39; ч. V, 84; ч. V, 104.
За живіт бере — сильно болить, дошкуляє (ч. I, 10), а також — кого-небудь щось сильно хвилює, глибоко вражає.
Як (мов, ніби і т. ін.) на живіт (на пуп), зі сл. кричати, репетувати і т. ін. — дуже голосно, сильно, надривно (СУМ-20): ч. IV, 80.

Живо — виразно, яскраво (СУМ-20): ч. V, 45.

Животи [Жывоты] = имение (К.) — слово відсутнє.

Животіти — бути живим; жити (СУМ-20): ч. IV, 69.

Живцем — у живому стані, живим (СУМ-20): ч. IV, 102; ч. V, 37; ч. V, 68; ч. VI, 55.

Жидівська школа — те саме, що шум, кагал (див.): ч. III, 108.

Жижа [Жыжа] = огонь (К.).
Вогонь; щось гаряче; те, що обпікає (СУМ-20): ч. VI, 40.

Жижки [Жыжкы] = икры (К.).
Задній бік колін, підколінні сухожилки.
[Аж] жижки (рідко віджилки) трясуться (трусяться, тремтять, дрижать і т. ін.) / затрясли́ся (затрусилися, затремтіли, задрижали і т. ін.) — хто-небудь має нестримне бажання до чогось (перев. до танцю) (СУМ-20): ч. I, 30.

Жито [Жыто] = рожь (К.) — слово відсутнє.

Жінка [Жинка] = жена, женщина (К.).
1) Особа жіночої статі; протилежне чоловік (СУМ-11,20): ч. I, 39; ч. II, 46; ч. III, 8; ч. III, 84; ч. III, 93; ч. III, 97; ч. III, 105; ч. IV, 111; ч. IV, 112; ч. IV, 131; ч. V, 29; ч. VI, 4; ч. VI, 78; ч. VI, 94. 2) Заміжня особа стосовно до свого чоловіка (СУМ-11,20): ч. I, 40; ч. III, 8; ч. III, 46; ч. III, 75; ч. III, 92; ч. IV, 75; ч. V, 23; ч. V, 39; ч. VI, 38; ч. VI, 60.

Жіночий [Жиночій] = женский (К.).
Прикметник до жінка (СУМ-11,20): ч. III, 83; ч. V, 24; ч. V, 54.

Жлукто [Жлукто] = кадушка в чем парят белье (К.).
Посудина (виріб), видовбаний зі стовбура дерева, в якому золять білизну, полотно (СУМ-11,20). Видовбаний з цілого стовбура дерева бочонок у формі циліндра. Жлукто призначалося для зоління білизни перед пранням. Форму жлукта мали вулики для бджіл, тільки відповідно обладнані всередині, з льотком, дном знизу і кришкою зверху (С.): ч. IV, 104.

Жменя [Жменя] = горсть (К.).
Долоня й пальці в зігнутому стані, що дає можливість тримати в них покладене, насипане і т. ін. (СУМ-11,20): ч. V, 16; ч. V, 62; ч. VI, 36.

Жмуритись по куткам — гра в піжмурки: всі ховаються, один шукає (С.). Жмуритися — зав'язавши очі, ловити або відшукувати інших учасників гри в жмурки (СУМ-20):: ч. III, 132.

Жмуток [Жмутокъ] = охваток (К.).
Зменшене від жмут — невелика в’язка чого-небудь; пучок (СУМ-20): ч. IV, 45.

Жовни [Жовны] = желваки (К.).
Вживається у значенні жовни (одн. жовно) — затверділі пухлини у вигляді ґуль на тілі людей, тварин та на рослинах (СУМ-20): ч. III, 12.

Жовтый [Жовтый] = желтый (К.).
Який має забарвлення одного з основних кольорів спектра – середній між оранжевим і зеленим; який має колір золота, яєчного жовтка, соняшникового цвіту (СУМ-20): ч. V, 100.

Жолнірство [Жолнирство] = солдатство (К.).
Жовнірство — збірне до жовнір — содат: ч. IV, 109.

Жупан [Жупанъ] = кафтан (К.).
(СУМ-20): 1. Старовинний верхній чоловічий одяг, оздоблений хутром та позументом, що був поширений серед заможного козацтва та польської шляхти, а також верхній жіночий одяг перев. з дорогих тканин (ч. III, 122; ч. IV, 11). 2. Теплий верхній чоловічий суконний одяг: ч. IV, 99.
У поляків відомий з дуже давніх часів верхній чоловічий одяг, щось близьке до сучасного піджака. Знали жупан і на Україні, як верхній чоловічий одяг заможніших верств, аналогічний сучасному пальтові (С.).

Журавель [Журавель] = журавль; свадебный танец (К.).
1) Народний сюжетний танець, у якому танцюристи зображають журавлів (СУМ-11,20). Можна додати, що це взагалі народний масовий танець-пісня. У танці відтворюється поведінка, пози журавля (як ходить, скубе траву, злітає у повітря тощо). Здебільшого це робить ведучий, соліст-танцюрист. Інші учасники стоять у колі або біжать слідом за ведучим. Вони співають пісню, супроводжуючи текст її відповідними рухами та жестами. На весіллі звичайно водять «журавля» в понеділок, коли несуть снідання молодій. Якщо в селі була церква, то в цей час мелодію «журавля» міг виконувати на дзвонах паламар. У сцені-жарті Марка Кропивницького «Лихо не кожному лихо — іншому й талан» пономар, вихваляючись своїм хистом, говорить: «...Спитаю: хто краще мене ударив би в дзвін — чи на «достойно», чи на «многа літа»?.. Та хочби і «журавля».
Текст «Журавля», опублікований за життя Івана Котляревського (Вестник Европы. — 1829. — N 22. — С. 153) (С.):

Да внадився журавель, журавель
До бабиних конопель, конопель!
Такий, такий журавель,
Такий, такий дибне
Конопельки щипле!
А я сьому журавлю, журавлю,
Києм циби переб'ю, переб'ю!
Такий, такий журавель,
Такий, такий дибле,
Конопельки щипле!

Микола Гоголь дає наступний опис гри у журавля — бегают по лавкам вокруг стола, припевая: «таки, таки журавель»  (Гоголь Н. В. Полн. собр. соч. - Л., 1952. - т. 9. - с. 511). Цей опис, як на мене, найбільше відповідає змісту коментованого рядка — «Тут инчі журавля скакали» (Т.Б.): ч. I, 37.
2) Великий перелітний птах з довгими ногами, шиєю і прямим гострим дзьобом, живе на лісових та степових болотах (СУМ-11): ч. IV, 12.

Журба́ [Журба́] = печаль (К.) — слово відсутнє.

Журитись [Журытысь] = печалиться (К.).
Журитися (СУМ-20): 1. Засмучуватися з яких-небудь причин, зазнавати журби; печалитися, сумувати (СУМ-20): ч. I, 18; ч. I, 59; ч. II, 62; ч. II, 64; ч. II, 65; ч. III, 94; ч. III, 101; ч. III, 138; ч. VI, 89.  2. Сумувати, тужити через відсутність або втрату кого-небудь: ч. I, 51.

    

 А   Б   В   Г   Д   Е   Є   Ж  З  І   Ї   Й   К   Л   М   Н   О   П   Р   С   Т   У   Ф   Х   Ц   Ч   Ш   Щ   Ю   Я   S   ? 

 Зб   Зв   Зг   Зд-Зз   Зи-Зі   Зл   Зм-Зн   Зо-Зп   Зр-Зс   Зу-Зя 

З [Зъ] = с, из (К.).

З наскоку [Знаскока] = вспрыгнув с размаху (К.).
Наскок — раптовий напад на кого-, що-небудь. З наскоку — те саме, що наскоком — на повному ходу, не зупиняючи руху, з розгону (СУМ-20): ч. V, 116; ч. V, 136; ч. VI, 44; ч. VI, 142; ч. VI, 157.

З плигу збиться [Зъ плыгу збыться] = с толку сбиться (К.).
Збивати (збити) з плигу — те саме, що Збивати (збити) з пантелику — викликати замішання в кого-небудь; спантеличувати, дезорієнтувати, заплутувати (СУМ-11). Розгубитися, втратити розум з ляку (Ш.): ч. II, 51.

З пупку — див. пуп.

З радіщ [Зрадищъ] = от радости (К.).
Від радості — від почуття задоволення, втіхи, приємності (СУМ-11): ч. VI, 162.

З серця [Зсерця] = с досады (К.).
Серцеперен. гнів, роздратування (СУМ-11). З серця — від гніву чи роздратування (СУМ-11): ч. I, 55; ч. II, 28; ч. III, 101; ч. IV, 86; ч. V, 56; ч. VI, 70; ч. VI, 119.

Забавлятися (СУМ-20): 1. Проводити час у розвагах, забавах; розважатися, веселитися: ч. II, 29; ч. II, 41; ч. III, 9. 2. У значенні знущатися — заподіювати муки, страждання кому-небудь: ч. VI, 116.
Забавляти
— розважати, веселити кого-небудь розмовами, витівками і т. ін. (СУМ-20): ч. III, 88; ч. IV, 77.

Забажать [Забажать] = пожелать (К.).
Забажати — виявити бажання що-небудь одержати, мати в своєму розпорядженні, здійснити і т. ін.; захотіти (СУМ-20): ч. V, 50.

Забачив — див. Бачить.

Забрязчать [Забрязчать] = зазвенеть (К.).
Почати бряжчати — ударяючись, утворювати брязкіт, дзвінкі звуки (про металеві, скляні і т. ін. предмети) (СУМ-20): ч. I, 30; ч. VI, 158.

Забуватися (СУМ-20): 1. Те саме, що забувати: ч. I, 8; 2. Починати дрімати, впадати в сон: ч. V, 91.

Заввишки [Заввышкы] = в вишину (К.).
У висоту, знизу догори (про міру висоти) (СУМ-20): ч. V, 132.

Завдаток — вжито у значенні забезпечення — створення надійних умов для здійснення чого-небудь; гарантування (СУМ-20): ч. V, 15.

Завдовжки [Завдовжкы] = в длину (К.).
У довжину, уздовж (про міру довжини) (СУМ-20): ч. IV, 45.

Завередувати — див. вередувати.

Завештатися — див. вештатися.

Завжде [Завжде] = завсегда (К.).
Завжде — всегда (Г.). Завжди — у будь-який час, повсякчас, постійно (СУМ-20): ч. IV, 69; ч. IV, 77; ч. IV, 88.

Завзятий [Завзятый] = неуступчивый (К.).
1) Дуже діяльний, енергійний, який наполегливо переборює труднощі, невідступно домагається здійснення поставленої мети. 2) Який з захопленням, пристрастю віддається якому-небудь заняттю, якійсь справі; запеклий. 3) Який характеризується великою енергією, наполегливістю, непохитністю (про вдачу людини, її окремі риси і т. ін.). 4) перен. Який ведеться з запалом, пристрастю; упертий, напружений (про працю, боротьбу і т. ін.) (СУМ-20): ч. I, 1; ч. III, 138; ч. IV, 19; ч. IV, 57; ч. IV, 83; ч. V, 82; ч. VI, 156.
Завзятість (завзятость) — властивість за знач. завзятий 1–3 (СУМ-20): ч. IV, 116; ч. V, 127.

Завійниця [Завійныця] = боль в животе (К.).
Те саме, що завійна, завіна — різкий пекучий біль у грудях або животі (СУМ-20): ч. IV, 22; ч. VI, 77.

Завіскритися — распустить сопли, запачкаться соплями (Г.): ч. I, 15.

Завіт — тут у значенні: звичай, успадкований з давніх часів (С.): ч. III, 125.

Завітать [Завытать] = зайти (К.).
Завітати — зайти, заїхати до кого-небудь, куди-небудь, відвідати когось (СУМ-20): ч. IV, 61; ч. V, 93.

За-віщо [За вищо] = за что (К.).
За-Віщо? — За что? (Г.). Віщо — знахідний відмінок займенника що; уживається після прийменників за, про, через та ін. (СУМ-20): ч. I, 37; ч. III, 69; ч. VI, 163.

Заворушиться [Заворушыться] = зашевелиться (К.).
Заворушитися — почати ворушитися: а) злегка рухатися, залишаючись на тому самом