Пам’яті І. П. Котляревського:
віртуальний проєкт
бібліотека імені І. П. Котляревського
Електронний каталог
Сенсорний інтерфейс (Електронний каталог)
Електронна доставка документів
Віртуальна довідка
|
Пам’яті І. П. Котляревського: віртуальний проєкт |
Полтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського |
|
Електронний каталог Сенсорний інтерфейс (Електронний каталог) Електронна доставка документів Віртуальна довідка |
Про бібліотекуІсторична довідка          
  
|
 «Історія – скарбниця наших діянь, свідок минулого, приклад і повчання для сьогодення, застереження для майбутнього». (Сервантес) Згадка про першу бібліотеку в Полтаві переносить нас у тридцяті роки позаминулого століття. Вона містилася в одній з кімнат будинку Дворянського зібрання по вул. Жовтневій, 31 (тепер кінотеатр імені І. П. Котляревського, побуд. у 1810 р.). Попечителем цього закладу став Микола Андрійович Цертелєв (1790-1869). Він був великим шанувальником культури українського народу, одним із перших дослідників народної творчості, засновником вітчизняної наукової фольклористики. Про початок роботи нового закладу культури Микола Цертелєв писав так: «Публичного открытия библиотеки еще не было, и часов для входа в оную еще не определено по той причине, что никто из жителей города Полтавы не изъявил желания читать книги в библиотеке. Некоторым же были отпускаемы оные в дом и получены обратно в целости». Проходив час, а відвідувачів у бібліотеці не збільшувалось, що дуже засмучувало завідувача бібліотеки І. Зозуліна. Фондами користувалося вузьке коло читачів, здебільшого дворяни, бо висока плата за користування книгами позбавляла трудове населення такої можливості. Всі спроби заснувати громадську бібліотеку для масового читача закінчувались невдачею: не було ні коштів, ні приміщення, ні бажання можновладців. Але громадськість міста продовжувала просити дозвіл на заснування бібліотеки на демократичних засадах, де читачем міг бути будь-хто з мешканців міста. У 1894 році, 4 грудня (21 листопада за старим стилем ), відбулися установчі збори, на яких було обрано комітет по керівництву справами бібліотеки у складі М. Г. Кулябко-Корецького, П. М. Дубровського, П. Є. Калениченка, А. Н. Лисовського, Ю. А. Буніна та ін. (всього 12 осіб) на чолі з полтавським міським головою Віктором Павловичем Трегубовим (1842-1909). 17 січня (4 січня за старим стилем) 1895 року в будинку Дамського добродійного товариства було відкрито читальню з абонементом на читання журналів та газет, а в будинку пані Кандиби, який мав сім світлих кімнат і стояв на розі Іванівської та Мало-Петровської вулиць (тепер вулиця Гоголя і Леніна) – абонемент. Згодом сюди ж було перенесено і читальню. Офіційна робота бібліотеки розпочалася 23 квітня (10 квітня за старим стилем) 1895 року. До кінця року фондами бібліотеки вже користувалося понад тисячу читачів. Бібліотека відразу ж стала справжнім осередком культурного життя і самоосвіти у місті та губернії. Цікаво, що коли у 1895 році розпочалася робота бібліотеки, відразу виникло питання про приміщення для неї. Комітет звернувся в міську думу з проханням про надання бібліотеці приміщення в одному з будинків, які належали місту, або про надання субсидії для найму. Міська дума вирішила виділяти бібліотеці щорічну субсидію у розмірі 400 руб. для найму приватної квартири. У 1896 році за ініціативою М. Г. Кулябко-Корецького у міську думу була подана петиція з підписами 373 жителів Полтави про будівництво «зданиія для просветительных целей» імені М. В. Гоголя. Міська дума, заручившись фінансовою підтримкою губернського та повітового земства, а також громадських закладів, розробила план будівництва. Будівельна комісія змінила затверджений план у бік зменшення розмірів будівлі з метою зменшення її вартості. [11, C. 3] Для прискорення робіт з будівництва, окрім підрядчиків, було найнято поденних робітників, оскільки 1 липня 1901 року закінчувався строк найму приміщення у будинку пані Кандиби. Контроль за веденням будівництва був покладений на членів Комітету бібліотеки О. Зінов’єва та П. Дубровського. 20 серпня нове приміщення було більш-менш готове для остаточного перенесення і установки книг. Відтепер бібліотека отримала власне приміщення, в якому знаходилася з 1901 по 1929 рр. (тепер Державний архів Полтавської області, вул. Пушкіна 18/24). 1 жовтня відбулося урочисте відкриття Полтавської громадської бібліотеки. У читальному залі бібліотеки протоієрей Микола Уралов здійснив молебень та чин освячення нового приміщення і звернувся до присутніх з такими словами: «…Малое, но доброе зерно, брошенное умелыми руками на хорошую почву, дало прекрасный расцвет… Пусть же растет и цветет оно и на будущее время! Да благословит Господь своею милостью всех радетелей этого благоплоднаго дела, городскую думу, губернское и уездное земство, местные банки, страховое общество, некоторых частных лиц и всех безвозмездных просвещенных тружеников его, а благодарное потомство, несомненно, вспомянет всех их своим добрым словом и скажет им за библиотеку и музей свое сердечное спасибо». До формування книжкового фонду книгозбірні були причетні меценати Полтави та інших міст тодішньої держави. Велику кількість книг надала Харківська громадська бібліотека, Румянцевський музей у Москві. А. П. Волков пожертвував історичний журнал «Русскій Архивъ» за 14 років, П. Е. Калениченко – видання з малоросійської історії та літератури. В. Г. Ляскоронський подарував свою роботу «Исторія Переяславской земли» і «Иностранные карты и атласы Малороссіи XVI и XVII века». В. І. Василенко пожертвував книги з етнографії та краєзнавства. Від московського видавця Кузьми Терентійовича Солдатенкова надійшло в дарунок бібліотеці 52 томи видань. Серед видань у фонді бібліотеки була література з психології, філософії, критики, словесності, історії, географії, природознавства, медицини, ветеринарії, математики, політичних, юридичних, соціальних наук, публіцистики, статистики. У 1896 р. були придбані всі випуски «Эницклопедического Словаря» Брокгауза и Ефрона. Бібліотечною діяльністю керувався голова Комітету, кандидатура якого після обрання затверджувалася губернатором. З 1901 року членом, а потім (з 1904 р до вересня 1908 р.) і головою комітету Полтавської бібліотеки був В. Г. Короленко. Читачами були відомі особи - А. В. Луначарський, А. С. Макаренко, М. О. Ярошенко, Панас Мирний, І. С. Козловський, М. В. Скліфосовський. У добу Української національно-демократичної революції, в травні 1919 року, на базі громадської бібліотеки була організована Центральна наукова бібліотека. Її відкрив Полтавський губернський комітет охорони пам’яток мистецтва і старовини. Після закінчення громадянської війни і з переходом країни до НЕПу важливим напрямком діяльності радянського уряду стало культурне будівництво. Тому ЦНБ виступила осередком культурно-освітньої роботи та ідейно-політичного виховання. Згідно з постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 31 травня 1924 року Полтавська наукова бібліотека почала одержувати обов’язковий примірник, який значно спряв поповненню її книжкових фондів. У кінці 1927 р. – на початку 1928 р. були відпущені кошти на ремонт приміщення для ЦНБ. З 1929 р. її розмістили у будинку колишнього Земельного банку (тепер аграрний коледж управління і права Полтавської державної аграрної академії, просп. Першотравневий, 10). Зараз ця будівля відноситься до 35 кращих будівель міста Полтави кінця ХІХ – початку ХХ століття і включена до Зводу пам’ятників історії і культури України як пам’ятка архітектури. У листопаді 1928 року був розроблений проект статуту ПЦНБ, який містив 31 пункт, і був надісланий для затвердження до Президії Окружного Виконавчого комітету. Але на засіданні Секретаріату Полтавського ОВК від 22.11.1928 р. постановили: «вважати несвоєчасним перехід ЦНБ на статутне положення. Залишити бібліотеку в попередньому стані». З доповіді тов. Літинського про стан роботи ЦНБ (1929 р.) дізнаємося, що за останній рік бібліотека поширила політико-освітню діяльність та розпочала суто наукову роботу у галузі краєзнавчої бібліографії, почала досліджувати методи пропаганди друкованого слова. У 1930-х роках у бібліотеці, крім відділу абонемента, працював читальний зал з соціально-економічним, природно-економічним, природно-технічним та літературно-мовознавчим кабінетами. Діяли також методичний кабінет та кабінет самоосвіти з довідниковим консультаційним бюро. На 01.01.1934 р. книжковий фонд складав 164503 прим. книг. Особливу увагу бібліотекарі приділяли роботі бібліотеки на селі, основою якої був пересувний книжковий фонд. Література пересувного фонду розповсюджувалась за допомогою 22 невеликих пересувних бібліотек. З цією метою за працівниками бібліотеки було закріплено 18 сільрад. Прикріплений за сільрадою бібліотекар систематично виїжджав на село для налагодження бібліотечної роботи і розповсюдження літератури серед колгоспників. У зв’язку з утворенням Полтавської області (22 вересня 1937 р.) ЦНБ реорганізовано в обласну бібліотеку для дорослих. Вона вважалася одним з найважливіших культурних закладів області з книжковим фондом понад 250 тис. екземплярів. Щорічно фонд книгозбірні зростав у середньому на 7-8 тис. одиниць. При бібліотеці продовжували свою роботу 35 пересувних бібліотек, які працювали на підприємствах та у колгоспах. Ними мали можливість скористатися мешканці сіл і районів області. Напередодні Великої Вітчизняної війни книжковий фонд налічував 150 тисяч примірників. Бібліотечних працівників – 35 осіб. У першому півріччі 1941 р. бібліотека плідно працювала за всіма напрямками - проводила масову, методичну та довідково-бібліографічну роботу; працював МБА. Читальню відвідувало 300-350 осіб, абонемент – 180 осіб. З 1934 р. по 1941 р. бібліотеку очолювала Надія Сергіївна Косенко (1905-1992). «Честь бібліотеки – моя честь» – її кредо. Після визволення Полтави від німецьких загарбників вона повернулася до Полтави на початку 1944 року і ще півроку – з 24 лютого до 31 серпня – працювала на посаді директора Полтавської обласної бібліотеки для дорослих. 18 вересня 1941 року німецько-фашистські загарбники захопили Полтаву. «Вже на другий день гітлерівці розпорядилися очистити другий поверх будинку обласної бібліотеки. Літературу викинули в коридори, на вулицю. Книгосховища були відкриті, шафи розбиті. Під час окупації видача книжок з бібліотеки була заборонена. Книгозбірня працювала над звезенням книжок з інших бібліотек міста», – йдеться у звіті роботи бібліотеки за жовтень 1943 року. Полтавська бібліотека втратила понад 70 тисяч томів книг. Кращі твори російської і світової класики, письменників сучасності, академічні видання з усіх галузей літератури, мистецтва, науки й техніки були знищені й пограбовані. Загинули майже всі твори М. І. Гнєдича, видання творів О. С. Пушкіна, В. А. Жуковського, унікальний краєзнавчий фонд. Непоправних втрат зазнав бібліографічний апарат: знищені каталоги, картотеки, облікові документи (сумарні книги). Після звільнення Полтави від окупантів (23 вересня 1943 р.) бібліотека являла собою жахливу картину: приміщення з розбитими та вирваними вікнами, розбиті шафи та стелажі без полиць, розтоптані та розкидані купи книжок, змішані з уламками дощок, битого скла та бруду. Починаючи з жовтня 1943 року бібліотека відновлює свою роботу і працює у приміщенні 1-ї школи по вул. Шевченка, 14 (тепер Полтавський міський багатопрофільний ліцей №1 імені І. П. Котляревського), де займає 5 кімнат. На день відкриття книгозбірні був проведений підрахунок книжкового фонду бібліотеки, який дав у підсумку 52708 прим. У бібліотеці залишилося 8 осіб: 4 бібліотекаря і 4 техробітника. Обов’язки директора взяв на себе Сергій Васильович Бєльський. З 1945 по 1950 рр. бібліотеку очолював Григорій Максимович Янбих. Григорій Янбих – учасник Великої Вітчизняної війни. Вже на кінець 1945 р. увесь книжковий фонд упорядковано за відділами та підвідділами десяткової класифікації Троповського та Книжкової палати УРСР. Фонд бібліотеки становив 69 тисяч томів. У 1947 році бібліотеці передали двоповерхове цегляне приміщення по вулиці Шевченка, 3 (тепер страхова компанія «Залізничні шляхи»), в якому вона розміщувалася 45 років. В цей час розширюється структура бібліотеки – створено методичний кабінет, почав діяти заочний абонемент. Бібліотека розгортає масову роботу. У 1949 році згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 1603 від 22 червня 1949 року Полтавській обласній бібліотеці присвоєно ім’я І. П. Котляревського і установлена нова назва: «Полтавська обласна бібліотека імені І. П. Котляревського». Варто відзначити, що культурно-мистецьке життя краю протягом відбудовної доби повністю спрямовувалося ідейно-політичними настановами уряду і підпорядковувалося інтересам соціалістичного будівництва. До засобів ідейно-політичного впливу належали і бібліотеки. Книгозбірня систематично проводить довідково-бібліографічну, методичну та масову роботу – лекції, доповіді, огляди літератури, голосні читки на виробництвах міста, а також в колгоспах. Активно діє літературно-рецензентський гурток, який випускає бюлетень «Голос читача». Методичний кабінет організовував засідання методичної ради, семінари, виготовляв методичні листи для бібліотек області, наприклад «Бібліотека на допомогу механізаторам сільського господарства», «Як організувати і провести звіт бібліотеки перед читачами» та ін. Бібліотека займається краєзнавчою роботою: створено картотеку видань (книжок і журналів), що вийшли на території Полтавської області за період 1917-1950 рр., яка була надіслана в Книжкову палату УРСР. З 1966 року бібліотека стала державною обласною універсальною науковою, тобто установа стала центральним обласним книгосховищем вітчизняних творів друку, центром координації і кооперації діяльності бібліотек всіх відомств і організацій області. У цей час її очолювала Є. М. Медяник (1963-1969), яка вивчала питання методичної допомоги бібліотекам області. 5 червня 1993 року культурна установа розпочала свою роботу у новому приміщенні – п’ятиповерховій будівлі сучасної архітектури по вулиці Леніна, 17. Проектування і будівництво нової будівлі пов’язане з ім’ям Валерія Дмитровича Загорулька (1979-2003) – бібліотекознавця, заслуженого працівника культури України (1998 р.), голову обласної організації Конгресу української інтелігенції. Все своє життя Валерій Дмитрович пов’язав з єдиною бібліотекою, трудовий шлях у якій почав з січня 1965 року на посаді бібліотекаря. У листопаді 1986 року розпочалося будівництво нового приміщення і Валерій Дмитрович особисто брав участь у проектуванні та будівництві книгозбірні на 800 тис. томів. Для оформлення інтер’єру закладу заслужені художники України М. Підгорний та В. Колесников подарували портрети видатних земляків: письменників І. П. Котляревського, М. В. Гоголя, П. Я. Рудченка (Панаса Мирного), М. І. Гнєдича; літописця С. В. Величка, математика М. В. Остроградського. Майстри пензля створили неповторні картини – справжні витвори мистецтва – «Полтавщина», «Танок», «Майська ніч», «Чураївна». Справжньою прикрасою бібліотеки є подарунок від працівників Решетилівської майстерні художніх виробів – гобелен "Світ Котляревського" розміром 4х4 м. Автор полотна – наш земляк Олександр Бабенко, заслужений майстер народної творчості України, кавалер ордена "За заслуги перед Батьківщиною", член НСХУ. З 15 серпня 2003 року посаду директора займає Тетяна Іванівна Зеленська. Саме за ініціативи Т. І. Зеленської в Полтавській області було впроваджено програму «Бібліоміст»: вона провела значну роботу серед ЦБС області по втіленню проекту «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету». 26 вересня 2007 року Указом Президента України Тетяні Іванівні присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України», а у 2014 році отримала почесну відзнаку УБА «За відданість бібліотечній справі». Сьогодні Полтавська ОУНБ ім. І. П. Котляревського – потужний центр роботи з книгою та інформацією, центр спілкування і дозвілля, центр розвитку інтелектуального та творчого потенціалу, який поєднав виконання традиційних функцій із сучасними технічними можливостями. Наша бібліотека активно співпрацює з Полтавською ОДА, видавництвами, авторами, громадськими та молодіжними організаціями. Відбуваються заходи різного формату, присвячені визначним культурно-мистецьким, історичним подіям тощо. Бібліотека, окрім традиційних послуг, надає безкоштовний доступ до Інтернету, WI-FI, скайп-зв’язку, електронних баз даних, користування айпедами, електронними читанками,. Створений у 2009 році веб-сайт б-ки (www.library.pl.ua) презентує громаді свої здобутки та створює її позитивний імідж. Користувачі можуть знайти всю необхідну інформацію стосовно діяльності бібліотеки: від режиму роботи до пошуку в електронному каталозі. На сайті представлені краєзнавчі ресурси, видання бібліотеки, віртуальні виставки, нові надходження літератури, плани заходів, архів новин та ін. інформація. Бібліотека продовжує роботу із створення власних електронних баз даних. Електронний каталог налічує більше 1 млн. записів і включає в себе бази даних «Книги», «Статті», «Книги іноземними мовами», «Статті іноземними мовами», «Ноти», «Краєзнавство», «Періодичні видання». Бібліотека займається проектною діяльністю, завдяки якій відкрито Інтернет-центр, інформаційно-ресурсний центр «Вікно в Америку» (за сприяння Посольства США в Україні), Регіональний тренінговий центр (за програмою «Бібліоміст»). Історія Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського розміщена в Українській бібліотечній енциклопедії на сайті НПБУ та на блозі відділу краєзнавства Полтавської ОУНБ ім. І. П. Котляревського "Калинове намисто". Матеріал підготувала: Федорова М. А., провідний бібліограф відділу інформації з питань культури та мистецтва. Див. фото |
Режим роботи:
понеділок-неділя: 9.00 – 17.30Наша адреса:
36000 м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 17
Електронна пошта:
poltava_ounb@ukr.net
                  |
| 2009 © ПОУНБ ім. І.П.Котляревського |