Відділ краєзнавчої літератури та бібліографії 

 В ОГНІ НЕСПАЛИМА…

 (22.03.1915, Петроград – 25.10.1993, Київ)

 Біобібліографічний покажчик

Не смейтесь над старостью человека, чьей молодости вы не видели.

                                                                                        Мария Капнист

 Марія Ростиславівна Капніст – українська актриса, заслужена артистка України з 1988 р. Вона, без перебільшення, - явище в українській культурі, і явище надзвичайно яскраве, унікальне, самобутнє. Особистість. З характерним обличчям орлиці, з проникливими очима, які, здавалося, бачили все, з аристократичним розрізом губ, який свідчив про нестримну волю, з високо піднесеною головою – такою вона була. Марія Ростиславівна прожила трагічне життя, провівши 15 років у тюрмах, концтаборах, на засланні.    

22 березня 1915 року (за іншими даними 1914 ), в день Сорока Святих, коли печуть «жайворонків», народилася Марія Капніст (справжнє ім’я – Марієтта), спадкоємиця по чоловічій лінії графів Капністів грецького походження, а по жіночій – козацько-старшинського роду Дуніних-Борковських, гетьмана Павла Полуботка й отамана Івана Сірка, талановитого вояка. 1934 року закінчила студію Ленінградського драматичного театру ім. О.С.Пушкіна, а потім стала студенткою театрального інституту. Педагоги пророкували їй велике майбутнє.

В 1934 році сталася подія, яка перевернула життя багатьох, в тому числі і Марії Капніст. Після вбивства С.М.Кірова розпочалася страшна «чистка» від «неблагонадійних елементів» на всій території колишнього СРСР. Таким «небезпечним елементом» була й 20-літня Марія Капніст, яка була заарештована 27 серпня 1941 року і засуджена на вісім років. Її звинуватили в тому, що ніби-то закликала населення до повалення радянської влади. В таборі, в степу, її від смерті у вогні врятував польський інженер (також в’язень). Як подяку він попросив народити йому дитину. Марія народила Раду. Звільнена 27 серпня 1949 року зі Степлагу Карагандинської області і направлена на поселення в с. Казачинський Красноярського краю зі щойно народженою дочкою Радою.

 Вдруге була засуджена 25 – 26 грудня 1951 року на десять років. Дитина була відправлена до дитбудинку. Там її знайшла й виховувала подруга Марії Капніст. Звільнена 10 лютого 1956 року з Ангарлагу Іркутської області А попереду – ще одне випробування. Їдучи в поїзді, Марія зайшла в туалетну кімнату вмитися і, на свій подив, виявила у дзеркалі незнайому бабусю. Згодом зрозуміла – це вона сама, змучена і виснажена, постаріла від тяжкої роботи і приниження. Але душа її залишилася живою і молодою.

Після першої появи на екрані 1958 року в епізоді фільму режисера Марка Донського «Дорогою ціною» і першої ролі у фільмі Юрія Лисенка «Таврія» 1959 року Марія Капніст стала 1960 року штатною актрисою театру кіноактора кіностудії ім. О.Довженка. Їй діставалися невеликі ролі та епізоди.

«Я помітила, що її акторську діяльність можна поділити на два періоди: короткого і довгого вбрання. Бо успіх до неї прийшов якось саме з модою на довгі сукні. От тоді і з’явилися її перші великі ролі» (зі спогадів племінниці).

З поміж майже ста перевтілень були її улюблені ролі мудрої Мануйлихи («Олеся», 1970), підступної чаклунки Наїни («Руслан і Людмила», 1971), із знаменитим епізодом з тигром. Марія Ростиславівна своєю виразною, неповторною індивідуальністю запам’яталася багатьом у таких фільмах, як “Ми, двоє чоловіків» (1961), «Бронзова птиця» (1972), «Дике полювання короля Стаха» (1977) та інших. Вона була майстром епізоду. Маючи незвичайно багатий тембр голосу, могла водночас озвучувати кілька персонажів мультфільму. 1988 року Марію Капніст удостоїли звання Заслуженої артистки УРСР. Та насправді вона давно була народною, улюбленою артисткою, яку шанувальники її таланту пам’ятають і через роки.

Померла видатна продовжувачка роду Капністів 25 жовтня 1993 року. Поховано її у родовому селі Великій Обухівці, поряд з великим предком – В.В.Капністом, який став духовним навчителем своєї через століття племінниці, яка успадкувала мужній дух предка, природну нетерпимість до несправедливості і насильства. Бо, пройшовши ув’язнення, табори, заслання, підтвердила девіз, накреслений на гербі Капністів «В огні неспаленні».

ЛІТЕРАТУРА ПРО ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНІСТЬ

Кочевська Л.А. Марія Капніст: сторінки незвичайної долі: спогади. – К.: Фотовідеосервіс, 1994. – 112 с.

Капніст Марія Ростиславівна // Мистецтво України: біогр. довід. / за ред. А.В.Кудрицького. – К.: Укр. енцикл., 1997. – С. 286.

Марія із роду Капністів // Убийвовк Л. Жінки незвичайної долі. – Полтава: Форміка, 2007. – С. 72 – 85.

Марія Ростиславівна Капніст // Славетний рід Капністів / Ред. Т. Бойко. – Миргород: Б.в., 2008. – С. 23 – 29.

***

Яремчук А. Марія //Українська культура. – 1992. - № 10. – С. 16.

Капніст М. Останні інтерв’ю й остання роль матері Марії / інтерв’ю вів Кучерявий О. // Українська культура. – 1994. - № 9/10. – С. 19 – 20.

Рясний А. Графиня, актриса, каторжанка … // Село полтавське. – 1995. – 30 берез. – С. 4.

Рясний А. Сторінки незвичайної долі // Зоря Полтавщини. – 1995. – 6 черв. – С. 4. – Рец. на кн.: Кочевська Л.А. Марія Капніст: сторінки незвичайної долі: спогади. – К.: Фотовідеосервіс, 1994. – 112 с.

Нікітін Ю. Манія долі // Миргород – гоголівський край. – 2002. – 13 лют. – С. 10.

Цымбал Г. «Не смейтесь над старостью человека, чьей молодости вы не видели» // Сегодня (К.). – 2002. – 15 февр. – С. 11.

Голембиевская Т. Посетив Францию после 20 лет сталинских лагерей, графиня Капнист жаловалась: «За границей жить не могу! Так и не привыкла выключать за собой свет!» : завтра заслуженной артистке УССР Марии Капнист, известной многим по ролям Наины в «Руслане и Людмиле» // Факты и комментарии. – 2003. – 21 марта. – С. 28.

Леонтович О. Та, що несла людям жайворонків // Слово просвіти. – 2003. – 9-15 квіт. – С. 9.

Лисниченко И. Когда на вечере в доме кино объявили, что Мария Капнист умерла, у ее знакомой прямо в зале… треснуло серебряное колечко, однажды приглянувшееся знаменитой актрисе: ровно 10 лет назад, 25 октября 1993 года, ушла из жизни Мария Капнист, игравшая графиню в «Бронзовой птице» и колдунью Наину в Руслане и Людмиле» // Факты и комментарии. – 2003. – 25 окт. – С. 6.

Чабак Р. Графиня, яка заходила до клітки з тигром // Вечірній Київ. – 2003. – 31 жовт. – С. 3.

Панкратьєв С. Марія з роду Капністів // Літературна Україна. – 2005. – 21 квіт. – С. 8.

Рудченко Н. Марія з роду Капністів // Прапор перемоги. – Миргород, 2005. – 27 квіт.

Цымбал Г. В огне непоколебимая // Натали. – 2005. - № 7. – С. 108 – 115.

Панкратьєв С. Голгофа Марии Капнист // Правда Украины. – 2005. – 8-14 дек. – С. 24.

Костенко Т. «С любовью, твоя баба Яна» : так подписывала свои письма дочери актриса Мария Капнист, которой 22 марта исполнилось бы 94 года // Комсомольская правда. – 2007. – 24 марта. – С. 5.

Скалій Р. Мозаїка спогадів про Марію Капніст // Кінотеатр. – 2007. - № 5. – С. 25 – 28.

Леонтович О. Моя тітонька Міра // Кінотеатр. – 2009. - № 3. – С. 15 – 17.

Укладач                                                                    Т. А. Приходько

 Редактор                                                                  Л. М. Карпенко