ПОУНБ ім. І. П. Котляревського / У царині мистецтва Нарбутів

У царині мистецтва Нарбутів

біобібліографічний список літератури

Нарбути – шляхетний рід (лит. Narbutas, польск. Narbutt) литовського походження. Перша згадка про рід Нарбутів датована 1506 р. Відповідно до родової легенди Нарбути входили до магнатського роду Остиків, тому іноді писалися як Остики-Нарбути. Рід Нарбутів має декілька розгалужень, які занесені до родових книг Віленської, Вітебської, Гродненської, Ковенської та Могилевської губерній. Пізніше рід розділився на три гілки: польсько-литовську, російську і українську. Серед виявлених 19 шляхетних розписів прізвища Нарбут, у 17-х відомі й герби: «На чорному полі три срібних труби, розташовані у вигляді зірки. Зверху щита - княжий шолом та корона. Форма щита – польська. На шоломі: рука у латах, яка тримає підкову. Корона – золота, з трьома трилисниками, п’ятьма перлинами і прикрашена коштовним камінням, що є ознакою князя, володаря. Шолом – золотий, має сім зубців, закритий, що є ознакою династії не при владі».
Першим відомим за документами Нарбутом із української гілки був Мусій, згадуваний 1678 р., він побудував недалеко від гетьманської столиці Глухів хутір Нарбутівку. Представники цього старовинного шляхетського роду служили у Сагайдачного та Мазепи. Останніми з цього роду були:
Нарбут, Георгій Іванович (1886—1920) — український художник-графік.
Нарбут, Данила Георгійович (1916—1998) — український театральний художник, майстер живопису, народний художник України, лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка.

Георгій Нарбут — видатний майстер української графіки, помітна постать в історії мистецтва. Проживши лише тридцять чотири роки, він зумів зробити фундаментальний внесок у розвиток українського мистецтва.
Універсальність обдарування та глибина інтелекту дали митцеві змогу працювати у царині акварелі й силуету, пера й олівця, шрифтової композиції й геральдичних знаків, кольорового естампа й книжкової ілюстрації, символічної картинки й анімаційної сценки. Георгій Нарбут був творцем українського державного герба й печаті, грошових купюр і поштових марок. Йому належать дивовижної образності та яскравості екслібриси та архітектурні краєвиди.
Сама природа дала Георгію все необхідне, щоб стати графіком-віртуозом: міцні, рухливі руки, феноменальну пам'ять (складний орнамент, який бачив одного разу, міг безпомилково відтворити через кілька років), рідкісну працездатність, спокійну вдачу й дисциплінованість у праці. Він "народився графіком", опанувавши техніку самотужки.
З кожною роботою все більше виявлялась його творча індивідуальність — і в доборі тем, і в засобах композиції. Митець встиг проявити свій блискучий графічний дар з вичерпною повнотою, він створив власний художній всесвіт, в основу якого поклав український образотворчий фольклор – "козаки Мамаї", килими, розписна кераміка, різьба по дереву.
Георгій Нарбут став яскравою творчою індивідуальністю, а його твори впізнавали за графічними прийомами, улюбленими мотивами. Художником було здійснено ілюстрування та оформлення добірних видань бездоганної "архітектури". Формат, папір, шрифт, бережки, місця розташування прикрас та ілюстрацій, спосіб друку, стилістика рисунків, добір фарб — усе було надзвичайно доцільним, як з естетичного, так і з економічного боку.
Нарбут був серед першовідкривачів української художньої старовини як естетичного явища. Захопившись козаччиною, Георгій Іванович не тільки пише в "українському стилі", а й починає говорити українською літературною мовою. Що далі, то більше заглиблюється він в українську історію, повертається до свого захоплення геральдикою. Майстер створює значну кількість гербів.
Головною у творчості митця була робота над графічною серією "Українська абетка", що стала найвищим злетом його обдарування. В малюнках до абетки виявилося властиве натурі художника поєднання фантастики, поетичності й гумору. У п'ятнадцяти листах "Абетки" Нарбут демонструє велику, рідкісну різноманітність прийомів, що дали змогу в чорно-білих графічних аркушах втілити незліченну кількість персонажів, передати зачарування українською природою. Цю роботу було визнано справжнім шедевром.
Г. Нарбут виграв конкурс на кращий ескіз українських паперових грошей. Оформлюючи купюру, художник застосував орнаменти в дусі українського бароко XVII—XVIII ст., декоративні шрифти, зображення самостріла (герб Київського магістрату XVII – XVIII століть) і знака князя Володимира — тризуба, який згодом став державним гербом України. Він є автором перших марок Української Народної Республіки. Цю копітку працю він поєднував з ілюструванням періодичних видань, книжок, створенням станкових графічних композицій. Численні обкладинки і заставки до книг, зокрема до "Антології" М. Зерова, до журналів "Наше минуле", "Мистецтво", ілюстрації до "Енеїди" І. Котляревського.
Георгій Нарбут, маючи величезний авторитет у художніх колах, за короткий час зумів своєю творчістю кардинально змінити уявлення про місце книжкової графіки в культурному житті суспільства. Уперше в Україні він поставив і практично вирішив завдання комплексного оформлення книги. Доробок художника в галузі шрифту став вираженням епохи і на довгі роки наперед визначив розвиток цього виду мистецтва в Україні. Власними творами Георгій Нарбут дав творчий заповіт наступним поколінням українських графіків.

Данило Георгійович Нарбут народився в 1916 році. Коли Георгій Нарбут помер, Данилові було лише 4 роки. Серед вихователів-опікунів були художник-графік Антон Середа, який захоплювався етнографією, і великий митець-колорист, творець українського авангарду, Федір Кричевський. Від вчителів Данило взяв багато, і все ж обрав свій самобутній шлях театрального художника-декоратора.
Вже від 14 років Данило Нарбут працював у декоративній майстерні Київського оперного театру, де навчався у О. Хвостенко-Хвостова, С. Евенбаха, В. Ленерта.
У 1933 році театр направив Данила Нарбута у Ленінград на 3-річні курси театральних художників при Всеросійській Академії мистецтв.
Від 1935 року він працює у Київському театрі опери та балету.
1936 року репресований. Після 2 років ув’язнення на Біломорканалі та звільнення працював у театрах російських міст Єйська та Златоуста.
У 1939 році пішов добровольцем на Фінський фронт. Учасник Другої світової війни. Потрапив в оточення, перебував в окупації.
Працював в Українському окружному театрі в Коломиї (1942—44). Оформив вистави: «Огні Іванової ночі» Г. Зудермана, «Казка старого млина» С. Черкасенка, «Серед бурі» Б. Грінченка, «Циганський барон» Й. Штрауса, «Лимерівна» П. Мирного, «Батурин» Л. Лісевича та інші. Всі вистави стали знаковими для Коломийського театру. Зокрема, в статті колишнього диригента Українського окружного театру в Коломиї Юрія Плевако-Оранського «Обрамлення століття» згадується успіх Данила Нарбута, як художника-сценографа вистави «Казка старого млина» С. Черкасенка. Так, зазначається, що «насамперед буря оплесків зірвалась на залі зараз же по першому відслоненні куртини. Цю бурю викликала декорація-віньєта… Вистава не могла початись, поки не вийшов на авансцену Нарбут та не задовольнив глядачів своїм поклоном». Напевно, унікальна ситуація, коли глядачі побачивши декорації фактично зупиняють хід прем’єрної вистави – вимагаючи побачити та подякувати їх автору – художнику-сценографу! Данило Нарбут продовжив співпрацю з Коломийським театром і після війни. Зокрема, він виступив сценографом вистави «Лісова пісня» Л. Українки.
Крім того, за німецької окупації разом із дружиною ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова Марією Нарбут, брав участь у постановці трьох п`єс у Ковелі. Після того, як окупаційна влада звинуватила ковельський театр в антинімецьких настроях, він очолив сотню Української Повстанської Армії, воював проти фашистів та польської Армії Крайової.
У повоєнні роки Нарбут оформляв спектаклі у театрах України, від 1961 року він - головний художник Івано-Франківського, від 1965-го — Черкаського українських музично-драматичних театрів. Данило Нарбут був сценографом близько 250 вистав, з яких п’ята частина – на сцені Черкаського театру. У творчому доробку майстра – оформлення сценічних творів вітчизняної («Тарас Шевченко», «Генерал Ватутін» відзначені грамотами Міністерства культури УРСР, «На світанку», «У неділю рано зілля копала», «Сорочинський ярмарок», «Лють», «Люди, яких я бачив») та зарубіжної класики, сучасних драматургів.
Живописний доробок Данила Нарбута своєрідний і самобутній, його творам притаманні спільні риси – це неповторний національний колорит, яскрава декоративність. Роботи можна виділити в тематичні цикли: це картини, присвячені стародавній історії, життю волелюбного козацтва, природі України, українським святам і обрядам, народному побуту та окремим героям.
У 1996—97 роках у багатьох областях України пройшли виставки його робіт. На суд глядачів були виставлені картини із серій: «На Черкаському базарі» та «Мої друзі, мої вчителі».
Шевченківську премію художник отримав за портретні серії «Сподвижники Богдана Хмельницького», «Гетьмани України», а також за філософсько-історичне полотно «Страшний суд».
Лагідний бунтар, як його називали, завжди відстоював свою точку зору і доводив правильність своїх поглядів, був щирим українцем до глибини душі, що підтверджують його твори.

Згадуючи славних синів нашої землі (2016 року Данилу Нарбуту виповнюється 100 років, Георгію Нарбуту – 130), ми ніби поглядаємо крізь час. Можливість озирнутися в минуле, це можливість збагатити нашу пам’ять, це можливість усвідомити себе часткою великого народу, шлях якого став запорукою незалежності.

Перелік джерел,
наявних у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. П. Котляревського, з яких можна детальніше ознайомитися з творчими біографіями Георгія та Данила Нарбутів:

1. Білецький П. О. Георгій Іванович Нарбут : нарис про життя і творчість / П. О. Білецький. - К. : Держвидав образотворчого мистецтва і муз. літ. УРСР, 1959. - 48 с.

2. Данило Нарбут : альбом / ред. М. Маричевський ; авт. передмови Г. Міщенко. - К. : Образотворче мистецтво, 1999. - 48 с. - (Світ образотворчості. Століття ХХ).

3. Шевченківські лауреати, 1962-2007 : енциклопедичний довідник / уклад. М. Г. Лабінський. - 2-ге вид., змін. і доп. - К. : Криниця, 2007. - 766 с. : портр.
Нарбут Данило Георгійович. – С. 418-420, портр.

4. Шевченківські лауреати, 1962-2012 : енциклопедичний довідник / уклад. М. Г. Лабінський. - 3-тє вид., змін. і доп. - К. : Криниця, 2012. - 862 с.
Нарбут Данило Георгійович. – С. 482-484, портр.

5. Базильчук Г. Неперевершені зразки "чистої графіки" : [творчий доробок Георгія Нарбута] // Культура і життя. - 2006. - 22 берез. (№ 11/12). - С. 4.
6. Білокінь С. Чернігівсько-петербурзький історичний гурток (1908-1917) : [з творчої біографії Георгія Нарбута] // Артанія. - 2011. - № 2. - С. 110-119. : іл.

7. Бузина О. Тайна смерти автора гривни // Сегодня. - 2009. - 17 янв. - С. 10-11.

8. Віртуозний майстер штриха : [Георгій Нарбут] // Шкільна бібліотека. - 2011. - № 2. - С. 12-13.

9. Гавришко М. "Хтіли здобути сірих волів, щоб везли, за старим українським звичаєм, його труну, - але не знайшли" : Георгія Нарбута хоронили в козацькому жупані зі срібними ґудзиками [за козацьким звичаєм] // Країна. - 2015. - № 20. - С. 46-50.

10. Гайдабура В. Сценографічні маски Данила Нарбута : [сценографія відомого художника у театрах Ковеля, Києва і Коломиї у 1942-1944 рр.] // Український театр. - 2000. - № 5/6. - С. 26-28. : іл.

11. Горбачов Д. "Гербів та емлемат живописець" : [Георгій Нарбут] // Fine art. - 2009. - № 2/3. - С. 6-35. : іл.

12. Клименко Н. "Козацтво в образотворчому мистецтві" - презентація в Черкасах : [виставка з фондової колекції Черкаського обласного художнього музею та творів членів Черкаської обласної організації НСХУ, присвячених темі українського козацтва, серед авторів - Данило Нарбут] // Образотворче мистецтво. - 2010. - № 2/3. - С. 126-127. : іл.

13. Ковальчук О. Георгий Нарбут (1886-1920) // Великие художники. - 2005. - Ч. 104. - С. 3-31. : цв. ил. - Тема номера.

14. Ковальчук О. До 120-річчя від дня народження Георгія Нарбута - корифея української графічної школи // Образотворче мистецтво. - 2006. - № 2. - С. 16-21. : іл.

15. Лященко О. Шрифт - основа графічного дизайну : ("Образотворче мистецтво", 6-й клас) // Мистецтво в школі (Музика. Образотворче мистецтво. Художня культура). - 2015. - № 2. - С. 4-8. - На прикладі шрифтів відомого графіка Георгія Нарбута.

16. Міщенко Г. Нарбути. I. : Стильовий часопростір Георгія Нарбута / Г. Міщенко // Образотворче мистецтво. - 1998. - № 2. - С. 37-40. : іл.

17. Міщенко Г. Нарбути. II. : Квіти України Данила Нарбута / Г. Міщенко // Образотворче мистецтво. - 1998. - № 2. - С. 40-41. : іл.

18. Музиченко Я. Художник республіки : Георгій Нарбут, який створив візуальний імідж України - Герб і Печатку, малював також етикетки, орнаменти для ситцю, створював моделі одягу, проектував меблі // Вісник Чорнобиля. - 2007. - 13 січ. (№ 1). - С. 8.

19. Панченко В. "Картинна галерея в долоні" : [ескізи гральних карт Георгія Нарбута] // Музеї України. - 2007. - № 2/3. - С. 42-44.

20. Панченко В. "Ложа" Нарбута : у 1918-1920 роках у Києві постав український осередок "свободи, розуму, мистецтва й науки". Виклик Руїні кинули молоді, небайдужі й талановиті люди [серед інших - Георгій Нарбут] // Український тиждень. - 2014. - № 25. - С. 44-47.

21. Панченко В. Творець українського мистецького необароко : [Георгій Нарбут] // Українознавство. - 2015. - № 1. - С. 162-176.

22. Погуляйло С. Майстер карбованого штриха : [Георгій Нарбут] // Жінка. - 2011. - № 3. - С. 32-33.

23. Федорук О. Данило Нарбут : [козацька тема в сценічній спадщині художника] // Образотворче мистецтво. - 2011. - № 3/4. - С. 66-67. : кол. іл.

24. Федорук О. Мазепинець полку мистецького Данило Нарбут // Образотворче мистецтво. - 2008. - № 4. - С. 116-119. : іл.

25. Хоменко О. Косар з-понадсвітний і Янгол числа : [образ Косаря в творчості Т. Г. Шевченка та українських художників, зокрема Георгія Нарбута] // Артанія. - 2014. - № 1/2. - С. 1-7. : іл.

26. Чигринець Є. Родина Нарбутів: україно-російський культурно-історичний вимір // Історія в школі. - 2015. - № 7/8. - С. 14-17.

27. Шостя В. Геній доби великих сподівань : [Георгій Нарбут] // Упаковка. - 2013. - № 5. - С. 66-70.