26 грудня 2009 року виповнюється 120 років від дня смерті талановитого поета-романтика і байкаря Левка Борови­ковського. Бібліотеки області повинні прийняти активну участь у вшануванні пам'яті нашого земляка і популяризації літератури про життєвий і творчий шлях українською поета. З цією метою необхідно організувати книжкові виставки, перегляди літератури, провести літературні вечори, вечори-портрет, години поезії, години цікавих повідомлень та інші масові заходи.

 Для широкого кола читачів рекомендуємо провести вечір-портрет "Визначний представник українського романтизму", сценарій якого пропонуємо Вашій увазі.

На столі стоїть портрет Л. І. Боровиковського, поряд - ваза з колосками та калиною.

Звучить тиха мелодія, на фоні якої лунають слова:

"Моя байка

Ні байка, ні лайка:

Нехай ніхто на себе не приймає,

А всяк на вус собі мотає.

Хто вуси має…"

 Виходять ведучі:

Ведучий І.

Хорольщина! Чи є ще десь на землі такий чарівний край, де тихі травневі ночі пливуть на крилах солов'їних пісень, де вранці на замріяній річці вмивається джерельною водою біле латаття, де навесні під шатами крислатих дубів яскравіє килим первоцвітів, де в барвистому степу напуваєшся цілющими пахощами різнотрав'я, де, розбивши крильми дзеркало синього плеса, здіймається і летить прямо на сонце крижень, де на схилі, зігрітому сонцем, долаючи полуденну дрімоту, дивляться на тебе тендітні квіти сон-трави?

Ведучий II.

В одному з мальовничих куточків Хорольщини (селі Мелюшки) у родині дрібного поміщика 22 лютого 1806 року і народився Левко Іванович Боровиковський – поет-романтик, байкар, перекладач, фольклорист та лінгвіст.

Ведучий І.

Батько майбутнього поета – Іван Боровиковський походив із старовинного роду Миргородського полку. Коріння козацьке, міцне і розгалужене. І прозивались всі вони просто Боровиками. Згодом діда Лук'яна полкові писарі записали на російський штиб – Лука Боровиковський. Це прізвище успадкували і його сини.

Ведучий II.

Вся родина Боровиковських була дуже талановита. Дід Лука добре малював і чудово грав на бандурі. Миргородці часто запрошували його малювати образи для церкви. Святі, писані ним, вирізнялись дивовижною одухотвореністю і в той же час народною простотою. У своїх спогадах брат поета Іван Іванович запише таке: "Живописне мистецтво було немовби спадковим в сім'ї Боровиковських. Брати Лука, Іван та двоюрідний Дем'ян також були живописцями".

Ведучий І.

Іван Лукич – батько поета, був на гой час людиною досить освіченою. Він навчався в Петербурзі у своїх) брата Володимира, талановитого в російській імперії художника. Перебуваючи в столиці, нерідко зустрічався з Капністом і Державіним.

Ведучий II.

Не скінчивши навчання, Іван Лукич повернувся з Петербурга додому і назавжди оселився в Мелюшках. Жив він звичайним селянським життям.

Ведучий І.

Левко був меншим сином Івана Лукича. Крім брата Івана, була в нього і сестра Парася. Жили дружно. Батько привчав своїх дітей до селянської роботи, а у вільні години та свята вони гуртом малювали. Це дало підставу селянам по-вуличному називати їх Маляренками, а куток, де вони мешкали Маляренківщиною. Також залюбки вони слухали сивих бандуристів, які нерідко зі шляху завертали до їхнього двору.

Ведучий II.

Ази грамоти діти здобували вдома. Батько навчав їх читати і писати, а вже потім віддав до Хорольського повітового училища. Провчившись там три роки, Левко вступає до Полтавської гімназії. Полтава на той час була вже досить значним культурним центром України. Тут жив і творив Іван Петрович Котляревський. До нього тягнулись не тільки місцеві, а й петербурзькі літератори.

Ведучий І.

Викладання в гімназії велося в той час схоластично, без програм і належного контролю, педагоги здебільшого формально ставилися до своїх обов'язків. Проте серед них виділявся учитель російської словесності І.Г.Бутков, який глибоко знав літературу, зачитувався давніми класиками, уважно стежив за тогочасними літературними новинками. Він розвивав у своїх вихованців розуміння літературних явищ і фактів, художній смак, уміло заохочував їх до самоосвіти.

Ведучий II.

Інтерес до літератури у Л.Боровиковського помітно зріс і розвинувся   під    час    навчання на етико-філологічному (словесному) відділі філософського факультету Харківського університету, куди він вступив у 1826 році.

Ведучий І.

Особливий вплив на молодого і надто вразливого полтавця мав український поет, викладач історії та польської мови професор П.П.Гулак-Артемовський. Під його впливом Боровиковський вивчає польську мову, захоплюється творчістю новітніх письменників-романтиків. Він починає збирати та записувати народні пісні, приказки, легенди та казки, накопичує матеріали для словника української мови. В університеті Левко пробує писати вірші російською та українською мовами, в основу їх кладучи теми з минулого рідного краю і народних звичаїв та побуту.

Ведучий II.

Студентом Боровиковський вперше надрукував у журналі "Весник Европы" патріотичну поему-баладу "Пир Владимира Великого", написану російською мовою. В ній поет звеличує великого князя київського, змальовує постать народного співця Баяна.

Звучить уривок з поеми-балади"Пир Владимира Великого"

Ведучий І.

Згодом у цьому ж журналі побачила світ українська балада "Молодиця".

Звучить уривок із балади.

Ведучий II.

Свою трудову діяльність Боровиковський починає вчителем у Курській гімназії, де протягом року викладав історію, географію і латинську мову. Крім того завідував гімназійною бібліотекою. За сумлінну багаторічну педагогічну роботу в 1836 році був нагороджений золотим годинником.

Ведучий І.

Роки, прожиті в Курську, були насичені творчою активністю. Боровиковський впорядковує зібрані фольклорні матеріали, готує до видання першу книгу оригінальних творів, в якій хоче показати, що українська мова гідна не лише жартівливого і смішного. В 1831 році в харківському "Українському альманасі" побачив світ його "Козак", доброзичливо зустрінутий Євгеном Гребінкою. В листі до свого вчителя І.Кулжинського він відзначив, що у вірші "Козак" Боровиковський "облагородив мову українську".

Звучить вірш "Козак"

Ведучий II.

Також тут, у Курську, Боровиковський впорядкував збірник українських приказок і прислів'їв, книгу байок, збірник пісень, частину словника, добірку віршів і переклад кримських сонетів А.Міцкевича.

Ведучий І.

Майже рік працював Левко Боровиковський у Новочеркаській гімназії. Але всім серцем, всіма помислами рвався до рідного краю. І ось, в 1838 році, збувається заповітне бажання: його переводять у Полтавську гімназію.

Ведучий II.

Майже сімнадцять років прожив Левко Боровиковський у Полтаві. Спочатку займав посаду вчителя латинської мови у паралельних класах чоловічої гімназії, а через деякий час його запросили ще й викладати російську словесність та географію в інституті шляхетних дівчат.

Ведучий І.

Перші роки життя в місті були для поета досить плідними. Він продовжує впорядковувати свої твори з надією видати їх за власні кошти. Та, на жаль, наміри поста не здійснились. Лише в 1852 році у Києві вийшла друком збірка Боровиковського "Байки й прибаютки".

Звучать байки Л. Боровиковського

Ведучий II.

Із шестисот творів поета до нас дійшло лише 195. Зникло чимало ліричних віршів та прозових творів. Загубилась десь і багаторічна його праця – словник української мови.

Ведучий І.

На п'ятому році свого життя в Полтаві Левко Боровиковський одружився з випускницею інституту шляхетних дівчат Марією Верещагіною. Злагода і повага панували в сім'ї. Дружина подарувала своєму коханому чоловікові п'ять синів – Олександра, Платона, Віктора, Модеста, Лева і доньку Надію. Турбота про утримання великої родини не давали можливості плідно займатися творчою діяльністю. Відчувається поступовий поетичний спад.

Ведучий II.

В 1852 році Боровиковський залишає роботу в інституті і стає інспектором Полтавської губернської гімназії. В ці роки його спіткало лихо – тяжко захворів. Тож невдовзі він виходить у відставку і живе то у Хоролі, то в рідних Мелюшках. Часто їздив у Полтаву, де навчались його діти. Мізерної пенсії не завжди вистачало, тому ледь-ледь зводив кінці з кінцями. Певних відомостей про останні роки життя Боровиковського не збереглося. Відомо лише, що в 1876 році поет подає прохання про збільшення пенсії для "приличного безбедного меня й жены моей содержания й необходимейшого воспитания моих детей". Певно, прохання поета було вирішено позитивно, бо діти його отримали гарну освіту.

Ведучий.

Поет-романтик, автор чудової хрестоматійної балади "Маруся", Левко Іванович Боровиковський помер в рідному селі, недалеко під садиби.

Звучить уривок із балади "Маруся"

Літературу для підготовки і проведення вечора-портрета Ви можете використати з книжкової виставки "Класик українського романтизму", яку радимо організувати в ЦРБ, ЦМБ та бібліотеках-філіях.

Класик українського романтизму

 "Він був одним із сучасників І. П. Котляревського, що започаткували нову  українську літературу, а також попередником Т. Г. Шевченка".

П.Ротач

І розділ.

Перший український поет-романтик і дотепний байкар

"Уже в ранніх віршованих спробах поет майже повністю звільняється від бурлеску, настійно прагне ввести в українську поезію новий романтичний стиль".

І.Айзеншток

Література до першого розділу:

Боровиковський Л. Повне зібрання творів / Л.Боровиковський. – К. : Наукова думка, 1967. – 280 с.

Боровиковський Л. Байки і прибаютки / Л.Боровиковський // Культура і життя. – 2006. – 8 берез. – С. 8.

Левко Іванович Боровиковський // Українська муза : Поетична антологія од початку до наших днів. – Вип. 1. – К., 1993. –С. 61-63.

Материна стрічка: Вірш /Л.Боровиковський // Книга про матір : Українські поети ХІХ-ХХІ століття : Антологія. – К.: Криниця, 2003. – С. 26.

Поезії /Л.Боровиковський // Поезії українського романтизму. – К. :"Елібре", 2008. – С. 12-58.

II розділ

І слово, і доля Левка Боровиковського

"Життєва канва Л.І. Боровиковського має прогалини, тому кожен новий штрих, навіть незначний, доповнює образ письменника".

П.Ротач

Література до другого розділу:

Боровиковський Левко // Українська література у портретах і довідках : Давня література – література XIX ст. – К. : Либідь, 2000. – С. 30.

Бурмака В. Харківський романтик Л.Боровиковський / В. Бурмака // Слобідський край. – 2006. – 16 берез. – С. 16.

"Коли б мені крила соловеєчка..." : Курські роки Л.Боровиковського // Ротач П. Слово, і доля, і пам'ять...: Статті. Дослідження. Спогади. – Полтава : Верстка, 2000. – С. 31-37.

Коли народився Левко Боровиковський // Ротач П. Біля гнізда соловейка : Літературно-критичні студії. – Полтава, 1993. – С. 135-140.

Левко Боровиковський // Ротач П. Колоски з літературної ниви : Короткий літературний календар Полтавщини. – Полтава : Полтавський літератор, 1999. – С. 95-97.

Наливайко І. Поет-романтик з Мелюшок // І.Наливайко // Вісті ЦССТУ. – 2007. – 17 трав. – С. 10-11.

"Недавно читав я Котляревського..." // Ротач П. Слово, і доля, і пам'ять... : Статті. Дослідження. Спогади. – Полтава : Верстка, 2000. – С. 13-21.

Перший український поет-романтик // Говорить і показує Україна. – 2006. – 16 лют. – С. 11.

Степанишина Ю. Розвиток українського байкопису / Ю. Степанишина // Українська література в загальноосвітній школі. – 2000. – № 3. – С. 57.

Шалун Л. Літературне краєзнавство / Л. Шалун // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. – № 4. (лют.) – С. 21-28.

 Радимо не обмежуватися поданою літературою, а й  використовувати публікації, присвячені Л. І. Боровиковському, опубліковані в місцевій пресі.

Матеріал підготувала

гол. бібліотекар

науково-методичного відділу                                                         Співак В. І.