ПОУНБ ім. І. П. Котляревського / ОЗПДП 14

1 – 95 років від дня народження Григорія Вишневого (Григорій Петрович Карпов) (1919-2007), українського поета, перекладача, освітнього діяча австралійської діаспори. Народився на хуторі Займище Блотницької вол. Прилуцького пов. Полтавської губ., тепер с. Займище Талалаївського р-ну Чернігівської обл.
7 – 85 років від дня народження Володимира Олександровича Христича (1929), українського вченого в галузі теплоенергетики, доктора технічних наук (1972), професора (1974), заслуженого діяча науки УРСР (1982). Народився в м. Кременчуці.
7 – 305 років тому завершилася Веприцька оборона – захист російськими солдатами і українськими козаками сотенного містечка Веприка Гадяцького полку (тепер село Гадяцького р-ну) від шведських загонів Карла ХІІ та союзних їм українських військ І. Мазепи. Оборона тривала протягом листопада 1708 р. – січня 1709 р.
9 – 50 років від дня народження Сергія Івановича Коротуна (1964-1982), воїна-інтернаціоналіста. Народився у м. Полтаві. Влітку 1982 р. призваний у десантні війська і направлений в Афганістан, де через кілька тижнів загинув. У Полтаві, на будинку, де жив герой, встановлено меморіальну дошку. Щороку на приз його імені проводяться змагання ЖЕДівських команд з хокею.
14 – 65 років від дня народження Анатолія Євгеновича Чорнощокова (1949), українського архітектора, експозиціонера, члена НСХУ, члена Національної Спілки архітекторів України, заслуженого художника України (1999). Брав участь у проектуванні і створенні експозицій музеїв Полтавської обл. Народився у м. Полтаві.
16 – 225 років від початку Турбаївського повстання (1789-1793). Відбулося в с. Турбаях Миргородського полку (тепер Глобинського р-ну).
17 – 85 років від дня народження Івана Івановича Білика (1929-2012), українського письменника. Народився у с. Градизьку Глобинського р-ну, тепер смт. (*).
17 – 250 років від дня народження Івана Опанасовича Кованька (1764-1830), російського поета. Народився у м. Полтаві.
24 – 85 років від дня народження Івана Васильовича Зарицького (1929), українського художника скла, заслуженого художника УРСР (1974). Народився у с. Глобиному на Полтавщині, тепер місто.
25 – 65 років від дня народження Ганни Дениско (Антипович) (1949), журналістки, поетеси, публіциста. Народилася у с. Загрунівці Зіньківського р-ну.
27 – 175 років від дня народження Павла Платоновича Чубинського (1839-1884), українського і російського етнографа, фольклориста, вченого і поета. Народився на хуторі, тепер Київська обл.
Січ. – 95 років з дня смерті Михайла Івановича Туган-Барановського (1865-1919), українського економіста. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.

вгору

ЛЮТИЙ

1 – 85 років від дня народження Федора Кузьмича Почерняєва (1929-1987), заслуженого діяча науки Української РСР, лауреата Державної премії України, члена-кореспондента ВАСГНІЛ (1972), директора Полтавського Науково-дослідного інституту свинарства (1970-1987). Народився у м. Полтаві.
1 – 145 років від дня народження Євгена Володимировича Оппокова (1869-1938), українського гідролога, гідрогеолога, академіка АН УРСР, дійсного члена Всесоюзної академії сільськогосподарських наук. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
3 – 150 років від дня народження Володимира Івановича Самійленка (1864-1925), українського письменника. Народився у с. Великих Сорочинцях Миргородського р-ну.
10 – 75 років від дня народження Григорія Петровича Гриня (1939), українського майстра вишивання і килимарства, члена НСМНМУ. Народився у с. Бухалівці Зіньківського р-ну.
12 – 175 років від дня народження Віктора Івановича Василенка (1839-1914), українського етнографа, статистика, дослідника кустарних промислів. Народився в с. Панському колишнього Золотоніського повіту на Полтавщині (затоплене водами Кременчуцького водосховища).
13 – 230 років від дня народження Миколи Івановича Гнєдича (Гнідича) (1784-1833), російського поета, перекладача, етнографа. Народився у м. Полтаві.
13 – 75 років від дня народження Ганни Михайлівни Величко (1939-1993), української поетеси. Життя і діяльність пов’язані з м. Полтавою.
16 – 135 років від дня народження Василя Короліва-Старого (В.Королів) (1879-1941), українського письменника, громадського діяча, журналіста, видавця, редактора. Народився у с. Диканьці Полтавського повіту Полтавської губернії.
17 – 100 років від дня народження Петра Платоновича Удовиченка (1914-1992), українського історика, педагога, академіка АПН СРСР (1967). Народився в с. Заможному Глобинського р-ну.
20 – 160 років від дня народження Льва Євгеновича Бразоля (1854 - р. см. невідомий), доктора медицини. Народився у с. М. Павлівці Зіньківського пов.
20 – 125 років від дня народження Льва Миколайовича Ревуцького (1889-1977), українського композитора, педагога, громадського діяча. Народився в с. Іржавець Прилуцького пов. Полтавської губ., тепер Чернігівська обл.
23 – 90 років від дня народження Максима Федоровича Веклича (1924-2001), українського геолога і палеогеографа, геоморфолога, доктора геолого-мінералогічних наук (1961), професора, заслуженого діяча науки України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (1975), почесного члена Українського географічного товариства. Народився в с. Малій Нехворощі Машівського р-ну.
23 – 75 років від дня народження Миколи Даниловича Малахути (1939), українського письменника. Народився у м. Гадячі.
24 – 90 років від дня народження Володимира Федоровича Геращенка (1924-?), народного художника України. Жив і працював в м. Полтаві.
27 – 235 років від дня народження Олександра Дмитровича Засядька (1779-1837), вітчизняного вченого у галузі ракетної справи, генерал-лейтенанта (1829). Народився у с. Лютеньці Гадяцького р-ну.

вгору

БЕРЕЗЕНЬ

2 – 155 років від дня народження Шолом-Алейхема (Ш. Н. Рабинович) (1859-1916), єврейського письменника. Народився у м. Переяславі Полтавської губ., тепер м. Переяслав-Хмельницький.
4 – 85 років від дня народження Федора Григоровича Тютюнника (1929-2003), українського письменника. Народився у с. Шилівці Зіньківського р-ну.
4 – 155 років від дня народження Кесара Олександровича Білиловського (1859-1938), українського поета, прозаїка, перекладача, видавця. Народився у с. Стополівці, нині с. Вознесенське Золотоніського р-ну Черкаської обл.
9 – 200 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861), великого українського поета. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
14 – 95 років від дня народження Тараса Михайловича Рибаса (1919-1977), російського письменника. Народився у с. Старих Санжарах, тепер с. Решетники Новосанжарського р-ну.
14 – 95 років від дня народження Олега Олександровича Кремньова (1919?), академіка АН УРСР (1976), дослідника технічної теплофізики. Народився у Крюкові, тепер у складі м. Кременчука.
14 – 110 років від дня народження Василя Євгеновича Цибульського (Цибулько) (1904-1992), українського художника. Народився в с. Гряковому, тепер Чутівського р-ну.
16 – 70 років від дня народження Миколи Васильовича Підгорного (1944), українського живописця, члена НСХУ, заслуженого художника України (1993). Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
17 – 95 років від дня народження Олексія Федотовича Коломійця (1919-1994), українського драматурга. Народився у с. Харківцях Лохвицького р-ну. (*).
18 – 165 років від дня народження Йосипа Целестіановича Хмелевського (1849-1924), українського фотомитця. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
19 – 75 років від дня народження Миколи Васильовича Костенка (1939), українського письменника, члена НСПУ і НСЖУ, Полтавської спілки літераторів. Народився у с. Ісківцях Лубенського р-ну.
30 – 75 років від дня народження Анатолія Терентійовича Щербака (1939-1994), художника і графіка, дизайнера-оформлювача музеїв, члена НСХУ, заслуженого художника України (1984). Народився у м. Миргороді.
30 – 235 років від дня народження Якова Кузьмича Кайданова (1779-1855), одного із перших організаторів вищої ветеринарної освіти в Росії. Народився у м. Лохвиці.
Берез. – 80 років тому (1934) у м. Полтаві відкрито пам’ятник М. В. Гоголю.

вгору

КВІТЕНЬ

1 – 205 років від дня народження Миколи Васильовича Гоголя (1809-1852), видатного російського та українського письменника. Народився у с. Великих Сорочинцях Миргородського р-ну.
2 – 55 років від дня народження Олександра Олексійовича Бабенка (1959), майстра по виготовленню гобеленів. Народився в с. Решетилівці на Полтавщині.
6 – 90 років від дня народження Олексія Дмитровича Кузьменка (1924-1995), українського прозаїка, педагога, учасника Великої Вітчизняної війни. Народився у с. Кукобівці Решетилівського р-ну.
7 – 105 років від дня народження Гаврила Ничипоровича Пошивайла (1909 – 1991), українського майстра художньої кераміки, заслуженого майстра народної творчості України. Народився на Полтавщині.
9 – 135 років від дня народження Андрія Миколайовича Лівицького (1879-1954), державного і громадського діяча, правника. Народився у с. Липляві Золотоніського пов. Полтавської губ., тепер Черкащина. Перебував в еміграції в Німеччині.
9 – 85 років від дня народження Надії Михайлівни Фесенко (1929 – 1990), української письменниці, педагога. Народилася у м. Гадячі. Перебувала в еміграції в Німеччині, США.
11 – 155 років від дня народження Олександра Сергійовича Немировського (1859-р. см. невідомий), українського та російського композитора, музикознавця, педагога. Народився в Полтавській губ.
11 – 135 років від дня народження Олександра Петровича Янка (1879-1938), українського громадсько-політичного діяча, журналіста. Народився у с. Старих Санжарах Полтавського пов., тепер с. Решетники Новосанжарського р-ну.
12 – 115 років від дня народження Василя Феофановича Седляра (1899-1937), живописця-монументаліста, графіка і кераміста, члена АРМУ (1925). Мистецтво студіював у М. Бойчука. Народився у с. Жоржівці, тепер Шишацького р-ну.
12 – 65 років від дня народження Катерини Сергіївни Куришко (1949), української спортсменки, заслуженого майстра спорту (1972), олімпійської чемпіонки з веслування на двійці (1972, разом з Л. Пінаєвою), чемпіонки світу з веслування на четвірці (1971), чемпіонки СРСР (1970-1972), нагороджена орденом «Знак Пошани». Народилася у с. Веприку Гадяцького р-ну.
12 – 85 років від дня народження Олександра Олександровича Пащенка (1929-1989), українського хіміка-технолога, члена-кореспондента АН УРСР (1976), лауреата Державної премії УРСР (1981). Народився у м. Лохвиці.
13 – 85 років від дня народження Євгена Миколайовича Летюка (1929 – 1976), українського поета та прозаїка. Народився у с. Романівці Великокринківського р-ну (тепер Глобинський р-н).
15 – 95 років від дня народження Миколи Терентійовича Шаповала (1919 – 1982), українського письменника, учасника Великої Вітчизняної війни. Народився у с. Багачці Першій Великобагачанського р-ну.
19 – 180 років від дня народження Григорія Григоровича М’ясоєдова (1834 – 1911), російського живописця. Життя і діяльність пов’язані з м. Полтавою.
20 – 95 років від дня народження Ігоря Васильовича Панича (1919-1990), українського живописця, заслуженого художника УРСР (1972). Народився у с. Іванівці, тепер Семенівського р-ну.
21 – 100 років від дня народження Олександри Кузьмівни Великодної (1914-2002), майстрині художньої вишивки, заслуженого майстра народної творчості УРСР (1977), члена НСМНМУ (1992). Народилася на хуторі Корещина (тепер с. Бухалівка Зіньківського р-ну).
22 – 90 років від дня народження Олександра Григоровича Чучі (1924 – 1998), українського письменника і драматурга. Життя і діяльність пов’язані з м. Полтавою.
22 – 75 років від дня народження Анатолія Григоровича Михайленка (1939 – 2007), українського письменника. Народився у с. Максимівці Карлівського р-ну.
24 – 145 років від дня народження Григорія Івановича Цисса (Цися) (1869-1934), українського живописця-портретиста. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
26 – 115 років від дня народження Василя Кириловича Шутя (1899-1982), українського композитора і диригента. Народився у м. Золотоноші Полтавської губ, тепер Черкаська обл. Перебував в еміграції у Німеччині, США.
27 – 95 років тому (1919) у м. Полтаві відкрито Картинну галерею, з 1940 р. назва – Полтавський художній музей.
Квіт. – 60 років тому (1954) засновано Полтавський завод «Електромотор».

вгору

ТРАВЕНЬ

2 – 75 років від дня народження Івана Яковича Новобранця (1939), українського живописця, заслуженого художника України (1999), члена НСМНМУ. Народився у с. Березоточі Лубенського р-ну.
3 – 90 років з дня смерті Миколи Івановича Міхновського (1873-1924), українського політичного і громадського діяча, правника, журналіста. Народився у с. Турівці Прилуцького пов. Полтавської губ., тепер Чернігівська обл.
5 – 95 років від дня народження Бориса Наумовича Левіна (1919 – 2002), українського письменника, учасника Великої Вітчизняної війни. Жив і працював у м. Полтаві.
8 – 200 років від дня народження Степана Павловича Стебліна-Камінського (1814 – 1885), українського письменника і педагога, першого біографа І. П. Котляревського.
8 – 110 років від дня народження Марка Прокоповича Кожушного (1904 – 1942), українського поета, репресованого. Народився у с. Денисівці Оржицького р-ну.
12 – 90 років від дня народження Федіра Трохимовича Моргуна (1924-2008), державного і громадського діяча, вченого, письменника. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
13 – 165 років від дня народження Панаса Мирного (Панас Якович Рудченко) (1849 – 1920), видатного українського письменника. Народився у м. Миргороді.
16 – 65 років тому (1949) Постановою Ради Міністрів УРСР Полтавській обласній бібліотеці для дітей було присвоєне ім’я Панаса Мирного.
17 – 110 років від дня народження Михайла Полієвктовича Верхацького (1904 – 1973), українського режисера, театрального діяча. Народився на хуторі Зарудному, тепер у складі м. Лохвиці.
18 – 125 років від дня народження Миколи Івановича Гавриленка (1889-1971), орнітолога, зоолога, краєзнавця. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
19 – 245 років з дня смерті Григорія Кириловича Левицького (Левицький-Ніс) (1697-1769), українського художника, гравера, представника українського бароко. Народився у с. Маячці Новосанжарського р-ну.
20 – 105 років від дня народження Семена Михайловича Шаховського (1909-1984), українського літературознавця. Народився на хуторі Синяківщині, тепер с. Білоусівка Чорнухинського р-ну.
22 – 135 років від дня народження Симона Васильовича Петлюри (1879–1926), головного отамана і Голови Директорії УНР. Народився у м. Полтаві.
22 – 135 років від дня народження Федора Григоровича Кричевського (1879-1947), живописця, графіка, професора Української Академії мистецтв (1917) і Київського художнього інституту, член АХЧУ, доктора мистецтвознавства (1939), заслуженого діяча мистецтв України (1940). Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
26 – 85 років тому (1929) в Парижі засновано Бібліотеку ім. Симона Петлюри.
27 – 95 років від дня народження Миколи Олександровича Коржа (1919), кандидата технічних наук, почесного члена Всеукраїнської спілки краєзнавців. Народився у с. Оболоні Семенівського р-ну.
28 – 90 років від дня народження Віктора Олександровича Дельви (1924-1994), доктора медичних наук, вченого в галузі неврології, заслуженого працівника вищої школи УРСР. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною, у 1974-1987 рр. очолював Полтавський державний медичний стоматологічний інститут.

вгору

ЧЕРВЕНЬ

1 – 135 років від дня народження Бориса Миколайовича Мартоса (1879 – 1977), українського політичного і громадського діяча, економіста, педагога. Народився у с. Градизьку Глобинського р-ну, тепер смт. Перебував в еміграції в Німеччині, США.
2 – 95 років від дня народження Юрія (Георгія) Трохимовича Тимошенка (Тарапунька) (1919 – 1986), українського артиста естради і кіно, народного артиста України. Народився у м. Полтаві.
2 – 85 років від дня народження Івана Трохимовича Бабича (1929-1993), перекладача, педагога. Життя і діяльність пов’язані з м. Полтавою.
3 – 80 років від дня народження Антоніни Федорівни Бебко (1934), заслуженого майстра народної творчості України. Народилася у с. Решетилівці, тепер смт.
6 – 100 років від дня народження Михайла Максимовича Савченка (1914 – 1882), українського драматурга. Народився у с. Глобиному, тепер місто.
7 – 115 років із дня смерті Миколи Івановича Гулака (1822-1899), українського громадського діяча, вченого-енциклопедиста, літературознавця, поліглота. Народився у Золотоніському пов. Полтавської губ.
15 – 85 років від дня народження Іллі Івановича Залюбовського (1929), українського фізика, доктора фізико-математичних наук (1966), професора (1967), заслуженого діяча науки УРСР (1979). Народився у с. Бутенках Кобеляцького р-ну.
16 – 115 років від дня народження Терентія Йосиповича Наливайка (1899-1979), українського художника, скульптора-аматора і гончара-малювальника. Учень відомого кераміста П. Кононенка. Народився у с. Котельві, тепер смт.
18 – 75 років від дня народження Євгена Івановича Наумова (1939 – 1992), українського письменника. Жив і працював у с. Засуллі Лубенського р-ну.
19 – 55 років від дня народження Наталки Близнюченко (Жовнір) (1959), журналістки, поетеси. Народилася у с. Дружбі Решетилівського р-ну.
22 – 65 років тому (1949), в зв’язку зі 150-річчям з дня виходу в світ “Енеїди» І. П. Котляревського, Полтавській обласній бібліотеці Постановою Ради Міністрів УРСР було присвоєно ім’я І. П. Котляревського.
24 – 125 років від дня народження Михайла Юрійовича Обідного (1889-1938), українського музейника, етнографа, поета. Народився у м. Миргороді.
27 – (08.07.709 за новим стилем) – 305 років тому відбулася Полтавська битва.
27 – 165 років тому (1849) відкрито пам’ятник на місці відпочинку Петра І у м. Полтаві.
27 – 105 років тому (1909) у с. Нових Санжарах (тепер смт) відкрито Пам’ятний знак на честь 200-річчя Полтавської битви. Під час Полтавської баталії Новосанжарська сотня Полтавського полку підтримала гетьмана І. Мазепу в його намаганнях звільнити Україну з-під влади Росії. Пам’ятник споруджений на кошти новосанжарської громади.
29 – 165 років від дня народження Олени Пчілки (Косач Ольга Петрівна) (1849 – 1930), української письменниці, матері Лесі Українки. Народилася у м. Гадячі.
30 – 100 років від дня народження Володимира Миколайовича Челомея (1914 – 1984), вченого в галузі механіки і процесів керування, двічі Героя Соціалістичної Праці. Народився у м. Седльце, ПНР. Життя пов’язане з м. Полтавою.

вгору

ЛИПЕНЬ

1 – 115 років від дня народження Люціани Карлівни Піонтек (1899-1937), української поетеси, прозаїка, репресованої. Народилася у м. Лубнах.
2 – 95 років від дня народження Оксани Дмитрівни Соловей (1919-2004), української письменниці, перекладачки, етнографа. Дочка Д. Ф. Солов’я. Народилася у м. Полтаві.
3 – 95 років від дня народження Володимира Ісидоровича Старицького (1919-1994), українського поета і перекладача. Народився у м. Полтаві.
3 – 110 років від дня народження Валентина Олександровича Германа (1904-1957), вченого в галузі ветеринарії, заслуженого діяча науки УРСР (1951). Народився у м. Полтаві.
5 – 110 років від дня народження Івана Яковича Дейнеки (1904-1970), українського хірурга, заслуженого діяча науки УРСР (1957). Народився у с. Опішня Зіньківського пов. Полтавсько. губ., тепер смт.
7 – 150 років від дня народження Григорія Ротмістрова (1864 – 1940), українського статистика і науковця. Народився у с. Ганзеровщині Пирятинського р-ну.
9 – 130 років від дня народження Петра Володимировича Тенянка (1884- прибл. 1957), українського поета-лірика і педагога. Народився у с. Великих Сорочинцях Миргородського пов. Перебував в еміграції у Німеччині, Канаді.
12 – 40 років тому (1974) було відкрито Пам’ятний знак на честь 800-річчя Полтави. На пам’ятнику вибиті слова з Іпатіївського літопису: ”Игорь Святославичъ поъеха противу половцемъ и переъха Въросколь оу Лтавы…».
13 – 85 років від дня народження Бориса Мироновича Прокоповича (1929-1980), українського режисера, народного артиста України. Життя і творча діяльність були пов’язані з полтавським музично-драматичним театром ім. М. В. Гоголя.
14 – 200 років від дня народження Амоса Андрійовича Дяченка (1814-1852), українського математика. Народився у с. Яхниках Лохвицького р-ну.
14 – 80 років від дня народження Анатолія Олексійовича Гонтаря (1934), українського художника-плакатиста і графіка, члена НСХУ, заслуженого художника України (1999). Народився в м. Полтаві.
22 – 165 років від дня народження Леоніда Володимировича Позена (1849 – 1921), українського скульптора, дійсного члена Петербурзької АМ (1895), сенатора і таємного радника. Народився у містечку Оболоні, тепер село Семенівського р-ну.
26 – 95 років від дня народження Івана Ілліча Бабака (1919 - 2001), учасника Великої Вітчизняної війни, льотчика-винищувача, Героя Радянського Союзу, українського літератора, педагога. Жив і працював у м. Полтаві.
27 – 110 років від дня народження Людмили Володимирівни Руденко (1904-1986), видатної шахістки, чемпіонки світу 1950-1953 рр. Народилася у м. Лубнах .
29 – 110 років від дня народження Дмитра Дмитровича Іваненка (1904-1994), фізика-теоретика, доктора фізико-математичних наук (1940). Народився у м. Полтаві.
30 – 125 років від дня народження Олесандра Яковича Шульгіна (1889 – 1960), громадського і політичного діяча, історика, публіциста. Народився у с. Софиному Хорольського р-ну. Перебував в еміграції у Франції, Чехословаччині.

вгору

СЕРПЕНЬ

1 – 85 років від дня народження Бориса Тимофійовича Карапиша (1929), українського письменника. Народився у с. Руденківці Новосанжарського р-ну.
1 – 100 років від дня народження Юрія Кодака (Панасенко) (1914-1991), українського архітектора, скульптора, іконописця. Народився у м. Миргороді, з 1948 р. жив у Канаді.
4 – 160 років від дня народження Марії Заньковецької (1854-1933), української актриси й театральної діячки. Життя та діяльність пов’язані з Полтавщиною.
5 – 115 років від дня народження Бориса Дмитровича Антоненка-Давидовича (Давидов) (1899 – 1984), українського письменника, репресованого. Народився у м. Ромнах Полтавської губ., тепер Сумська обл. (*).
8 – 65 років з дня смерті Івана Піддубного (1871-1949), спортсмена, борця. Народився у с. Красіонівці Золотоніського пов. Полтавської губ., тепер Черкаська обл.
12 – 615 років тому відбулася центральна й вирішальна подія у політичних відносинах між Великим князівством Литовським і Золотою Ордою – битва війська Вітовта з татарами (1399), Ворсклинська битва.
13 – 55 років від дня народження Тараса Павловича Пустовіта (1959), історика-архівіста, краєзнавця, голови Полтавської міської організації Всеукраїнського товариства «Просвіта». Народився у м. Кременчуці.
14 – 95 років від дня народження Інни Митрофанівни Христенко (1918), української поетеси, прозаїка. Народилася у м. Полтаві.
16 – 105 років від дня народження Івана Дмитровича Назаренка (1909-), українського філософа. Народився у с. Бірках, тепер Великобагачанського р-ну.
20 – 120 років від дня народження Олександра Марковича Радченка (1894 – 1975), українського композитора, диригента, педагога, заслуженого артиста України. Народився у м. Лохвиці.
20 – 125 років з дня смерті Андрія Йосиповича Козачківського (1823-1899), українського лікаря, друга Т. Г. Шевченка. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
25 – 90 років від дня народження Павла Архиповича Загребельного (1924-2009), українського письменника. Народився у с. Солошиному Кобеляцького р-ну. (*).
25 – 110 років від дня народження Леоніда Сергійовича Задніпровського (Кононенка) (1904-1971), українського актора, заслуженого артиста УРСР (1943). Народився у м. Гадячі.
28 – 115 років від дня народження Івана Васильовича Майстренка (1899-1984), українського письменника-публіциста і політичного діяча. Народився в с. Опішні Зіньківськог пов.
28 – 80 років від дня народження Андрія Феофановича Улітка (1934), укр. вченого в галузі механіки, члена-кореспондента АН УРСР (1982). Народився у с. Богодарівці Лубенського р-ну.
29 – 110 років від дня народження Якова Самійловича Ратби (1904-1986), українського скульптора. Народився у м. Кременчуці.
30 – 95 років від дня народження Олекси Ізарського (Мальченко) (1919–2007), українського письменника. Народився у м. Полтаві. Перебував в еміграції в Німеччині, США.
31 – 105 років від дня народження Івана Мусійовича Ямниченка (1909-2001), відомого українського геолога, доктора геолого-мінералогічних наук, лауреата Державної премії в галузі науки і техніки, завідувача відділу мезозою ІГН НАНУ. Народився в с. Решетилівці, тепер смт.

вгору

ВЕРЕСЕНЬ

1 – 90 років від дня народження Миколи Яковича Видиша (1924-1998), українського письменника, перекладача. Живе у м. Полтаві.
3 – 135 років від дня народження Олександра Матвійовича Астряба (1879-1962), математика, професора, заслуженого діяча науки УРСР (1944). Народився у м. Лубнах.
5 – 45 років тому (1969) у м. Полтаві було відкрито меморіальний комплекс «Садиба І. П. Котляревського».
9 – 245 років від дня народження Івана Петровича Котляревського (1769–1838), українського письменника, класика нової української літератури. Народився у м. Полтаві.
10 – 120 років від дня народження Олександра Петровича Довженка (1894–1956), українського кінорежисера, кінодраматурга, письменника. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
11 – 75 років від дня народження Олександра Івановича Білана (1939-2003), українського письменника, члена Полтавської спілки літераторів.
13 – 180 років від дня народження Анатолія Свидницького (1834-1871), українського письменника. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
15 – 210 років від дня народження Михайла Олександровича Максимовича (1804-1873), українського вченого-природознавця, історика, фольклориста й письменника. Народився на хуторі Тимківщині Золотоніського пов. Полтавської губ., тепер Черкаська обл.
15 - 100 – років від дня народження Ольги Галактіонівни Шиян (1914-2001), українського майстра народної керамічної іграшки та скульптури. Народилася в с. Опішні Зіньківського р-ну.
15 – 120 років з дня смерті Алоїза В’ячеславовича Єдлічки (1821-1894), українського і чеського музиканта, педагога, композитора, фольклориста. Життя і діяльність пов’язані з м. Полтавою.
17 – 200 років від дня народження Дмитра Васильовича Андрузького (1814-1880), українського гравера. Народився на Полтавщині. Працював у архітектора А. Монферана.
20 – 150 років від дня народження Дмитра Володимировича Ахшарумова (1864–1938). українського диригента, педагога, засновника Полтавського музичного училища, репресованого. Народився у м. Одесі.
24 – 100 років від дня народження Дмитра Григоровича Дереча (1914-2007), українського письменника, драматурга, перекладача. Народився у с. Решетилівці, тепер смт.
24 – 65 років від дня народження Георгія Шибанова (1949), мистецтвознавця і журналіста, заслуженого діяча мистецтв України (2005). Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
25 – 155 років від дня народження Миколи Олексійовича Зарудного (1859-1919), зоолога-орнітолога та мандрівника. Народився у с. Гряковому Чутівського р-ну.
26 – 205 років від дня народження Микити Андрійовича Дяченка (1809-1877), українського математика. Народився у с. Яхниках Лохвицького р-ну.
26 – 100 років від дня народження Петра Миколайовича Цися (1914-1971), українського географа, геоморфолога, доктора географічних наук (1954), професора Львівського національного університету (1951). Народився в с. Великих Сорочинцях Миргородського пов. Полтавської губ.
29 – 110 років від дня народження Якова Самійловича Ражби (1904-1986), українського скульптора. Народився у м. Кременчуці.
29 – 90 років від дня народження Михайла Васильовича Коргуна (1924), українського різьбяра. Народився у с. Яцини Пирятинського р-ну.
29 – 85 років від дня народження Віктора Михайловича Іконника (1929-2000), народного артиста України (1989), хорового диригента, Лауреата Шевченківської премії (1982). Народився у с. Іванівці Семенівського р-ну.

вгору

ЖОВТЕНЬ

2 – 305 років від дня смерті Івана Степановича Мазепи (1644–1709), гетьмана України. Життя і діяльність пов’язана з Полтавщиною.
4 – 90 років від дня народження Зінаїди Павлівни Кундіренко (1924-1999), української письменниці. Народилася у с. Великих Сорочинцях Миргородського р-ну.
4 – 140 років з дня смерті Памфила Юркевича (1826-1874), українського філософа. Народився у с. Липляві Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер Черкаська обл).
5 – 60 років від дня народження Сергія Миколайовича Гнойового (1954), українського живописця і графіка, члена НСХУ. Народився в с. Рибцях, що біля Полтави.
5 – 115 років від дня народження Сергія Литвиненка (1899-1964), українського скульптора. Народився у м. Полтаві. Автор відомого пам’ятника на могилі І. Франка у Львові, скульптурних портретів митроп. А. Шептицького, гетьмана І. Мазепи та ін. Перебував в еміграції.
9 – 100 років від дня народження Федора Захаровича Гаріна (1914–1998), українського поета. Життя і діяльність пов’язані з м. Полтавою.
10 – 125 років від дня народження і 75 років від дня смерті Михайла Драй-Хмари (1889–1939), українського поета, перекладача, репресованого. Народився у с. Малих Канівцях, історична Полтавщина.
15 – 145 років від дня народження Олексія Григоровича Пащенка (1869-1909), російського військового діяча, генерал-майора артилерії. Під час російсько-японської війни 1904-1905 рр. першим застосував артилерійський обстріл противника із закритих вогневих позицій, що згодом стало основним способом стрільби в артилерії. Народився на х. Пащенках поблизу с. Сагайдак Шишацького р-ну.
16 – 75 років від дня народження Володимира Олександровича Судакова (1939), поета, члена Полтавської спілки літераторів. Народився у м. Бабаєво Вологодської обл., з 1966 р. живе і працює у м. Полтаві.
18 – 150 років від дня народження Сергія Павловича Шелухіна (1864-1938), українського письменника і фольклориста, політичного діяча. Народився у с. Деньги Золотоніського пов. Полтавської губ.
19 – 160 років від дня народження Сергія Івановича Васильківського (1854–1917), українського живописця. Виконав розписи для будинку Полтавського губернського земства, тепер Полтавський краєзнавчий музей.
19 – 135 років від дня народження Миколи Володимировича Порша (1879-1944), українського громадсько-політичного діяча, економіста, публіциста. Народився у с. Лубнах, тепер місто.
20 – 75 років від дня народження Леоніда Миколайовича Вернигори (1939), українського письменника. Народився у смт Решетилівці.
20 – 200 років від дня народження Якова Головацького (1814-1888), українського письменника і громадського діяча. Був ініціатором перекладу творів М. В. Гоголя українською мовою.
26 – 110 років від дня народження Миколи Леонідовича Духова (1904–1964), вченого у галузі механіки, конструктора важких танків, члена-кореспондента АН СРСР (1953), генерал-лейтенанта інженерно-технічної служби (1954), тричі Героя Соціалістичної Праці (1945, 1949, 1954). Народився у с. Веприку Гадяцького р-ну.
27 – 55 років від дня народження Олега Володимировича Мінгальова (1959), художника, поета, режисера. Народився у смт. Нові Санжари.
31 – 110 років від дня народження Дмитра Михайловича Косарика-Коваленка (1904–1992), українського письменника та літературознавця. Народився у с. Федорівці Глобинського р-ну.
31 – 235 років від дня народження Артема Івановича Петрова (1779-1849), вченого в галузі ветеринарії, доктора медицини (1818). Один із основоположників ветеринарної освіти в Росії. Народився у с. Хомутці Миргородського р-ну.
Жовт. - 45 років тому у м. Полтаві було відкрито меморіальний комплекс Солдатської Слави (скульптори – Е. Кунцевич, І. Мезенцев, архітектори – Г. Кислий, Л. Вайнгорт).

вгору

ЛИСТОПАД

7 – 270 років від дня народження Нестора Максимовича Амбодика-Максимовича (1744-1812), вченого-енциклопедиста, одного з основоположників вітчизняного акушерства. Народився у с. Веприку Гадяцького р-ну.
7 – 115 років від дня народження Дмитра Андрійовича Чеверди (1899-1984), українського народного художника, іконописця. Народився у с. Хитцях Лубенського р-ну.
7 - 105 років від дня народження Івана Кириловича Маловічка (1909-1937), українського поета-футуриста, прозаїка. Народився у с. Верещаках на історичній Полтавщині.
9 – 60 років від дня народження Лідії Віцені (1954), журналістки, поетки, популяризаторки мистецтва. Народилася у с. Дібрівці Миргородського р-ну.
9 – 130 років від дня народження Миколи Панасовича Лазорського (Коркішко) (1884-1970), українського письменника. Народився у м. Полтаві. Перебував в еміграції у Німеччині, Австралії.
9 – 90 років від дня народження Дмитра Тихоновича Мегелика (1924 – 1985), українського поета. Народився у с. Шилівці Решетилівського р-ну.
9 – 85 років від дня народження Євгена Петровича Пуздровського (1929), гірничого інженера-геофізика, кандидата геолого-мінералогічних наук (1975), головного геофізика Східно-Української геофізичної розвідувальної експедиції, письменника. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
9 – 220 років з дня смерті Григорія Савовича Сковороди (1722-1794), українського філософа і просвітителя, поета. Народився у с. Чорнухах.
12 – 120 років з дня смерті Марії Костянтинівни Башкирцевої (1858-1884), художниці, письменниці. Народилася в с. Гавронцях Диканського пов. Полтавської губ.
13 – 125 років від дня народження Остапа Вишні (Павло Михайлович Губенко) (1889 – 1956), українського письменника, сатирика, гумориста, репресованого. Народився на хуторі Чечві, тепер с. Грунь, історична Полтавщина. Життя і діяльність пов’язані з м. Полтавою.
13 – 115 років від дня народження Дем’яна Володимировича Попова (1899-1990), українського лікаря-гомеопата. Народився у с. Гапонівці, тепер с. Яблунівка Лохвицького р-ну.
15 – 140 років від дня народження Льва Родіоновича Сабініна (Льва Олексійовича Теплинського) (1874-1955), українського актора і режисера, заслуженого артиста УРСР (1941). Народився у м. Полтаві.
15 – 220 років з дня смерті Паїсія Величковського (1722-1794), українського письменника, філософа, церковного діяча. Народився у м. Полтаві.
15 – 95 років тому Симон Петлюра перейняв верховне командування справами Української Народної Республіки (1919).
19 – 140 років з дня смерті Олекси Стороженка (1805-1874), українського письменника. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
21 – 110 років від дня народження Михайла Микитовича Зозулі (1904-1983), російського і українського літературознавця. Народився у с. Кривушах Кременчуцького пов. Полтавської губ., тепер село Кременчуцького р-ну.
23 – 90 років від дня народження Віктора Михайловича Брикульця (1924), українського живописця, графіка, члена НСХУ. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
24 – 130 років від дня народження Бен-Цві Іцхака Шимшелевича (1884-1963), державного і політичного діяча, ученого, другого Президента Ізраїля. Народився у м. Полтаві.
24 – 95 років від дня народження Ярослава Трохимовича Вечеренка (1919-1996), українського поета, гумориста. Народився у с. Коломаці Полтавського р-ну.
26 – 170 років від дня народження Олександра Львовича Боровиковського (1844 – 1905), судового діяча, спеціаліста з цивільного права і процесу, українського фольклориста. Син Левка Боровиковського. Народився у м. Полтаві.
26 – 110 років від дня народження Катерини Олександрівни Осмяловської (1904-1997), української актриси. Народилася у м. Полтаві.
27 – 120 років від дня народження Івана Івановича Падалки (1894 – 1938), українського живописця, графіка, кераміста, члена АРМУ з 1925 р. Народився у с. Жорнокльовах Золотоніського пов., тепер – Черкаська обл.
27 – 85 років від дня народження Андрія Івановича Кікотя (1929-1975), соліста Київського театру опери і балету, народного артиста України. Народився у с. Кам’янці поблизу Стасів Диканського р-ну.
28 – 110 років від дня народження Миколи Прокоповича Стороженка (1904-1972), українського письменника, педагога, журналіста. Народився у с. Середняках Гадяцького р-ну.
30 – 140 років від дня народження Григорія Петровича Ксьонза (1874-1946), українського народного художника-портретиста. Народився в м. Миргороді.

вгору

ГРУДЕНЬ

4 – 120 років тому засновано Полтавську громадську бібліотеку, тепер Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського.
6 – 80 років від дня народження Алли Василівни Гавриленко (Орєхової) (1934), української артистки балету, народної артистки УРСР (1974). Народилася у м. Кременчуці.
8 – 130 років від дня народження Павла Олександровича Гнєдича (1884-1919), українського фольклориста. Народився у м. Полтаві.
8 – 125 років від дня народження Євгена Антоновича Золотаренка (1889-1955), українського актора, народного артиста УРСР (1954). Народився у с. Кобеляках, тепер місто.
8 – 230 років із дня смерті Григорія Андрійовича Полетики (1725-1784), українського громадського діяча. Народився у м. Ромнах, тепер місто Сумської обл.
11 – 100 років від дня народження Андрія Юхимовича Кузьменка (1914-1991), літературознавця, критика. Народився у с. Балаклії Хорольського пов., тепер Великобагачанського р-ну.
13 – 110 років із дня смерті Миколи Васильовича Скліфосовського (1836-1904), українського фізіолога, хірурга. Життя і діяльність пов’язані з Полтавщиною.
14 – 360 років від дня народження Данила Павловича Апостола (1654-1734), гетьмана Лівобережної України. Народився у с. Великих Сорочинцях Миргородського р-ну.
15 – 65 років від дня народження Івана Андрійовича Мироненка (1949), українського поета. Народився у с. Любці Котелевського р-ну.
17 – 90 років від дня народження Ганни Дмитрівни Нестеренко (1924), українського педагога, члена-кореспондента АПН СРСР (1968), Героя Соціалістичної Праці (1960). Народилася у с. Яблуневому Оржицького р-ну.
20 – 115 років від дня народження Івана Івановича Пільгука (1899-1984), українського письменника. Народився у с. Решетилівці, тепер смт.
21 – 140 років від дня народження Никанора Харитоновича Онацького (1874-1937), українського художника, етнографа, мистецтвознавця, музейника. Народився на хуторі Хоменки Гадяцького пов. (тепер територія Сумської обл.).
23 – 100 років від дня народження Данила Івановича Безуглого (1914-1977), українського живописця, члена Спілки художників України, заслуженого діяча мистецтв УРСР (1972). Народився на хуторі Іванівці, тепер с. Чевельча Оржицького р-ну.
26 – 125 років із дня смерті Левка Івановича Боровиковського (1806-1889), українського поета-романтика. Народився у с. Мелюшках Хорольського р-ну.
29 – 105 років від дня народження Павла Стеценка (1909-?), українського культурно-мистецького діяча і математика. Народився на Полтавщині.
31 – 80 років тому (1934) у м. Полтаві було відкрито Палац піонерів.

вгору

ЦЬОГО РОКУ ВИПОВНЮЄТЬСЯ:

- 840-ліття першої літописної згадки Лтави (Полтави) в Іпатіївському літописі та 1115 річчя існування поселення;
- 380 років тому (1634) засновано м. Гадяч;
- 425 років від дня народження і 395 років від дня смерті Раїни Вишневецької (Могилянки) (1589-1619), української меценатки, засновниці Лубенського Мгарського Спасо-Преображенського монастиря;
- 395 років тому (за іншими даними 390) (1619 (1624)) засновано Мгарський монастир;
- 335 років від дня народження Івана Максимовича (1679-1745), українського живописця. Малював у Мгарському монастирі, у Києві, зокрема монументальний стінопис Успенського собору в Лаврі (1718), був начальником «великої малярні» Києво-Печерської Лаври. Народився у м. Пирятині;
- 305 років тому (1689-1709) споруджено Хрестовоздвиженський собор у м. Полтаві, головний храм Полтавського Хрестовоздвиженського монастиря;
- 265 років тому (1749) розпочато спорудження Успенського собору у м. Полтаві;
- 265 років від дня народження Миколи Леонтійовича Гамалії (1749-1830), українського і російського лікаря. Дід мікробіолога М. Ф. Гамалії. Народився у с. Круподеринцях Оржицького р-ну;
- 255 років від дня народження та 200 років із дня смерті Дмитра Романовича Пащенка (1759-1809), українського дворянського історика. Склав «Опис Чернігівського намісництва» (1779-1781) – цінне джерело для вивчення соціально-економічного становища селян і козаків Лівобережної України в другій половині XVIII ст. Народився в сім’ї військового товариша Гадяцького полку;
- 215 років тому (1799) було відкрито Полтавське народне училище (з 1808 – повітове, з 1877 – міське);
- 215 років від дня народження Миколи Федоровича Лісовського (1799-1844), декабриста. Народився на Полтавщині;
- 200 років від дня народження Амвросія Лук’яновича Метлинського (літературний псевдонім – Амвросій Могила) (1814-1870), українського поета, фольклориста, перекладача, видавця. Народився у с. Сарах Гадяцького р-ну;
- 195 років тому (1819) вийшли у світ п’єси І. П. Котляревського «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник»;
- 190 років від дня народження Олександра Даниловича Тулуба (1824-1872), громадського діяча, історика і педагога. Народився на Полтавщині. Був знайомий з Т. Г. Шевченком. В 1846 році вступив до Кирило-Мефодіївського товариства, належав до його ліберальної, поміркованої частини;
- 165 років від дня народження Гордія Павловича Гладкого (1849-1894), українського композитора, хорового диригента. Народився у м. Полтаві;
- 165 років від дня народження і 95 років із дня смерті Івана Степановича Глодеревського (1849-1919), українського народного майстра художньої кераміки. Народився у с. Опішні Зіньківського р-ну;
- 155 років від дня народження Лева Васильовича Падалки (1859-1922), українського історика, статистика. Народився у с. Чорнухах, тепер смт;
- 140 років тому (1874-1875) у м. Полтаві діяв підпільний гурток «Унія» народницького спрямування. Серед його членів були: Д. Пильчиков, П. Мирний, Р. А. Стеблін-Каменський та ін.;
- 135 років від дня народження Петра Олексійовича Репетіна (1879-1952), літературознавця, секретаря Полтавського педінституту. Народився у с. Комишні Миргородського р-ну;
- 130 років тому (1884) створено Полтавське дослідне поле, тепер Полтавська сільськогосподарська станція ім. М. І. Вавилова;
- 125 років тому (1889) засновано Полтавський турбомеханічний завод (як чавунолітейний завод купчихи М. Поляковой);
- 125 років від дня народження Марії Олексіївни Дейко (1889-1969), української письменниці, науковця, освітньої діячки австралійської діаспори. Народилася в м. Полтаві;
- 125 років від дня народження Євгена Івановича Касяненка (1889-1937), громадсько-політичного діяча, журналіста і видавця. Народився у с. Іванькові Переяславського пов. Полтавської губ., тепер Київська обл.;
- 120 років від дня народження Всеволода Миколайовича Максимовича (1894-1914), українського художника і графіка. Учень Г. Мясоєдова. Народився у м. Полтаві;
- 120 років від дня народження Івана Назаровича Капустянського (1894-1939), українського письменника. Народився у с. Рокитах, тепер с. Жовтневе Семенівського р-ну;
- 120 років від дня народження і 75 років із дня смерті Максима Максимовича Лебедя (1889-1939), українського поета. Народився у с. Келеберді, тепер Кременчуцького р-ну;
- 115 років тому (1899) було відкрито Полтавське відділення Російського музичного товариства;
- 115 років від дня народження Юрія Горліс-Горського (Городянин-Лісовський) (1899-1946 або 1948), українського письменника. Народився на Полтавщині. Перебував в еміграції у Німеччині;
- 105 років тому (1909) було відкрито Музей історії Полтавської битви, який проіснував до 1918 р.;
- 105 років тому (1909) було привезено і встановлено в урочищі Побиванка Пам’ятник шведам від шведів на місці, де за переказами, поховано бл. 9 тис. загиблих шведських воїнів 1709 р.;
- 105 років тому (1909) на полі Полтавської битви, на місці, де колись був лівий фланг російської армії та проходила лінія розташування шведських військ, було споруджено Пам’ятник шведам від росіян;
- 105 років тому (1909) на правому березі р. Ворскли між с. Петрівка і с. Семенівка (тепер с. Кротенки), на місці, де 20.06.1709 р. було здійснено переправу російських військ через р. Ворсклу встановлено Обеліск;
- 105 років тому (1909) до 200-річчя Полтавської битви на місці, де в часи Північної війни була старовинна Сампсоніївська башта Полтавської фортеці, була побудована Біла Альтанка. Альтанка була зруйнована в роки Великої Вітчизняної війни, а 55 років тому (1954) на цьому місці було споруджено Ротонду дружби народів;
- 105 років тому (1909) відкрито пам’ятник захисникам фортеці Полтава та її коменданту Олексію Степановичу Келіну;
- 105 років тому (1909) у м. Полтаві відбувся перший футбольний матч;
- 100 років тому (1914) у м. Полтаві відкрито учительський інститут, тепер Полтавський державний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка;
- 95 років тому (1919) створено артіль по виготовленню карамелі та печива, яку 80 років тому (1929) перетворено на Полтавську кондитерську фабрику ім. С. М. Кірова;
- 95 років тому (1919) на базі музичної частини Першої української народної радянської трупи Першого радянського театру ім. М. В. Гоголя та акторів Полтавського українського драматичного товариства було створено Полтавський оперний театр;
- 95 років від дня народження Олександра Івановича Якименка (1919-1985), українського різьбяра і мебляра. Народився у с. Бершацькому Полтавського р-ну;
- 85 років тому (1929) був створений Полтавський сільськогосподарський інститут; з 2001 року - Полтавська державна аграрна академія, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 лип. 2001 р. №291-р;
- 85 років тому (1929) відкрито літературно-меморіальний музей М. В. Гоголя у с. Великих Сорочинцях Миргородського р-ну;
- 85 років тому (1929) споруджено Диканський будинок культури;
- 85 років від дня народження Валентина Кузьмича Нагнибіди (1929-1985), українського різьбяра, заслуженого майстра народної творчості України. Народився у смт Великій Кохнівці, тепер в межах м. Кременчука;
- 80 років тому (1934) у м. Полтаві встановлено пам’ятник М. В. Гоголю;
- 80 років тому (1934) засновано Полтавську бавовнопрядильну фабрику;
- 70 років тому (1944) розпочалася військова операція, що одержала кодову назву «Френтік» («Шалений»);
- 65 років тому (1949) відкрито пам’ятник на могилі Панаса Мирного у м. Полтаві;
- 55 років тому (1959) було створене Кременчуцьке водосховище (після спорудження Кременчуцької ГЕС);
- 40 років тому (1974) у м. Полтаві був створений клуб любителів книги «Ворскла», який був першим клубом книголюбів на теренах СРСР, і який продовжує свою діяльність в наш час;
- 35 років тому (1979) при Полтавському педагогічному інституті ім. В. Г. Короленка було створено український народний хор, який у 1981 р. отримав назву – «Калина»;
- 30 років тому (1984) відкрито заповідник-музей М. В. Гоголя у с. Гоголевому Шишацького р-ну.

вгору

Білик Іван Іванович
(за паспортом – 1929, за метрикою – 1930)-2012)
Український письменник, перекладач. Народився за паспортом 17 січня 1929 р., за метрикою – 1 березня 1930 р. у с. Градизьку, тепер смт Глобинського району в селянській родині. Батько загинув ще до його народження, а під час голодомору померли дідусь і бабуся, старша сестра. Утікаючи від голоду, сім’я переїжджає до Кам’янського (нині м. Дніпродзержинськ), де на роботу приймали без документів, бо потрібна була робоча сила. У маленькій кімнатці мешкало вісім чоловік. Тітка почала брати малого Івана в образотворчу студію, щось у нього вже й виходило, можливо, це було спадкове – прадід був відомим у тих краях богомазом. Але юнак вибрав інший шлях – після закінчення середньої школи І. Білик працював учителем у сільських школах, а у 1956 р. вступив на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. За роки навчання блискуче вивчив найважчу серед слов’янських мов – болгарську, почав перекладати художні твори.
Закінчивши в 1961 р. університет, І. Білик працював у республіканських газетах, у «Літературній Україні», журналі «Всесвіт». Друкуватися почав з 1956 року. У 1968 р. вийшов його роман «Танго» про українську еміграцію в Америці. Це типовий пригодницький твір, де автор, показавши життя трьох поколінь української еміграції, весь час акцентує на почутті, котре було головним для всіх, хто виїхав через будь-яку причину.
Як приходять до письменників теми творів? Кожен з них міг би розповісти свою історію. Наприклад, тема роману «Меч Арея» (1972) буквально впала І. Білику на голову в бібліотеці Спілки письменників. Це була тоненька книжечка О. Вельтмана «Аттила і Русь IV-V століть», видана у 1858 році. Вона стала поштовхом до написання роману, який витримав у нас і за кордоном п’ятнадцять перевидань. Роман розповідає про Київ і киян V ст. (піддавався гострій критиці за відступ від усталених в історіографії поглядів і «націоналізм», знехтував тезу спільного кореня трьох слов’янських народів). Твір було заборонено і вилучено з книгарень і бібліотек. І. Білика знято з роботи в газеті «Літературна Україна».
У романі «День народження Золотої рибки» (1977) порушено проблеми відповідальності особи перед суспільством і природою; роман «Земля Королеви Мод» (1982) – апофеоз людини, яка зберігає гідність і честь у найскрутніші моменти життя. Але найулюбленішими у автора є романи на історичну тематику: «Похорон богів» (1986), трилогія про скіфів «Дикі білі коні» (1989), «Не дратуйте грифонів» (1993) та ін. Всім творам І. Білика притаманні динамізм фабули, тонкий психологічний аналіз, емоційно напружена розповідь.
«Історія» Геродота – один із найбільших і найвидатніших творів Еллади. Історичний роман у новелах «Золотий Ра. Геродотові історії у вільному переказі» (1989) – перший вільний переклад «Історії» Геродота українською мовою, спроба познайомити читача з найцікавішими її подіями та героями. З цією метою І. Білик перетворює епізоди й новели книги Геродота, написані лаконічною мовою історіографа, на цікаві картини, ніби вихоплені з далекого життя. Письменницький домисел, не порушуючи історичної правди, перетворює лаконічну розповідь Геродота на цікаві оповідання про життя еллінів, єгиптян, персів, скіфів та інших народів, про подвиги народних героїв, про марнолюбство, пихатість і злочини монархів, їхніх челядників.
За цей роман письменнику присуджено Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1991).
Член Національної спілки письменників України (1967), лауреат премії ім. М. Старицького (1994).
Відомий як перекладач творів сучасних болгарських письменників (Е. Коралова, Е. Станева, П. Вежинова, Б. Райнова та ін.).
Помер у Києві 27 листопада 2012 року.

Література

Видання творів
Білик, І. Меч Арея : роман / І. Білик. – Лондон : Українська Видавнича Спілка, б. р. – 438 с.
Білик, І. І. Дикі білі коні: історичний роман / І. І. Білик. – К. : А. С. К., 2006. – 320 с.
Білик, І. І. Земля Королеви Мод : роман / І. І. Білик. – К. : Рад. письменник, 1982. – 415 с. : іл.
Білик, І. І. Меч Арея : роман / І. І. Білик. – К. : Дніпро, 1990. – 446 с.: іл.
Білик, І. І. Мєч Арея : роман / І. І. Білик. – К.: А. С. К., 2005. – 384 с.
Білик, І. І. Меч Арея : роман, написаний літа Божого 1970 і видрукований у Києві літа Божого 2003 / І. І. Білик. – К. : Веселка, 2003. - 432 с.
Білик, І. І. Не дратуйте грифонів : роман / І. І. Білик. – К. : Заповіт, 1993. – 304 с.
Білик, І. І. Похорон богів : роман / І. І. Білик. – К. : Рад. письменник, 1986. – 574 с. : іл.
Білик, І. І. Похорон богів : історичний роман / І. І. Білик. – К. : А. С. К., 2006. – 480 с.
Білик, І. І. Яр : роман / І. І. Білик. – К. : Грамота, 2008. – 784 с.
Про І. І. Білика
Бабенко, В. Так, скіфи ми!... : відомому українському письменнику Івану Білику – 70 / В. Бабенко // Урядовий кур’єр. – 2000. – 3 берез. – С. 7.
Білик, І. Іван Білик: гіпотези теж мають право на життя : напередодні 80-річчя автор історичної прози розповів «УМ», чому став перекладачем із болгарської, як його рукописи здали в макулатуру та за яку книжку йому соромно / І. Білик ; підготувала Л. Кушнір // Україна молода. – 2010. – 27 лют. – С. 8-9. – Є коротка біографічна довідка.
Білик Іван Іванович // Шевченківські лауреати, 1962-2012 : енциклопедичний довідник / уклад М. Г. Лабінський. – К. :Криниця, 2012. – С. 68-69.
Білик Іван Іванович // Григор’єв, В. М. Роде наш прекрасний : історія Глобинського району в особах / В. М. Григор’єв. – Полтава : АСМІ, 2007. – С. 336-337.
Дмитренко, О. В аурі праукраїни Івана Білика : есе / О. Дмитренко // Літературна Україна. – 2000. – 2 берез. – С. 7.
Домалега, І. Художня правда роману І. Білика «Дикі білі коні» / І. Домалега // Українська мова і література в школі. – 2011. - № 3. – С. 51-54.
Анотація: У статті досліджується інтерпретація історичних подій, художній домисел і вимисел у романі І. Білика про визвольну війну слов'ян із Персією у VI ст. до Р.Х., з'ясовуються авторські особливості створення образів та бачення реальних героїв, розкривається ідея назви твору.
Панченко, В. Меч Щербицького проти «Меча Арея» / В. Панченко // Дивослово. – 2004. - № 9. – С. 53-60.
Сорока, М. Язичництво і християнство в історичних романах І. Білика («Меч Арея» і «Похорон богів») / М. Сорока // Київ. – 2000. - № 1/2. – С. 131-136.
Шпиталь, А. Історичні романи Івана Білика / А. Шпиталь // Слово і час. – 2010. - № 8. – С. 47-53.
Анотація: У статті розглядаються романи про минуле Івана Білика, письменника, для якого історична гіпотеза часто стає поштовхом для написання художнього твору, де піднімаються пласти давнини, обійдені історичною наукою або ж тенденційно нею трактовані. Перед статтею розповідається про українського письменника, історичного романіста, перекладача болгарської літератури, лауреата Шевченківської премії, Анатолія Григоровича Шпиталя.

вгору

Коломієць Олексій Федотович (1919- 1994)
Олексій Коломієць – один із найвизначніших українських драматургів останніх десятиріч ХХ ст. Вправною рукою митця написано понад двадцяти п’єс – комедійних і глибокодраматичних, романтичних і беспощадно-реалістичних. Народився 17 березня 1919 року у с. Харківцях Лохвицького району Полтавської області. Рано залишився без батька, наймолодший із шести дітей селянської родини Олекса вивчав життя не лише за підручниками. Після закінчення місцевої школи навчався на робітничому факультеті при Харківському інституті торгівлі, згодом – у Харківському університеті (1938-1941 рр.).
Пройшов важкими фронтовими дорогами Другої світової війни, був тяжкопоранений.
У повоєнні роки О. Коломієць працював на журналістській роботі, головним редактором газети «Молодь України» (1950-1953), у журналі «Зміна» («Ранок») (1953-1960). Літературну діяльність розпочав у 1953 році з оповідань і нарисів, які публікувалися у періодичній пресі. А в 1960 році вийшла друком його перша збірка оповідань «Біла криниця».
У драматургію письменник прийшов у зрілому віці, коли йому було вже за сорок. Він – автор понад 20 п’єс, серед яких: “Фараони» (1961), «Чебрець пахне сонцем» (1963), «Прошу слова сьогодні» (1964). П’єси “Планета сподівань» (1966), «Спасибі тобі, моє кохання» (1967) і «Горлиця» (1970) відзначені Республіканською комсомольською премією імені М. Островського (1970), а дилогія «Голубі олені» (1973) і «Кравцов» (1975) – Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1977). Постановка п’єси”Дикий ангел» (1979) у Київському театрі ім. Івана Франка відзначена Державною премією СРСР (1980), психологічні драми «Убий лева» (1982) і «Злива» (1985) – премією ім. О. Є. Корнійчука (1986).
Морально-етичні проблеми, громадянський пафос, пошуки героями життєвих орієнтирів і сенсу життя становлять зміст п’єс О. Ф. Коломійця. Ідейно-тематичні й художньо-образні проблеми драматург відтворив у таких жанрах, як соціально-побутова комедія, психологічна драма, проблемна, лірична п’єса, політичний памфлет (“Дванадцята година. Репортаж з того світу», 1961), фарс («Келих вина для адвоката» (1969), твори з історико-легендарними сюжетами («За дев’ятим порогом” (інша назва – «Запорозька Січ», 1972), «Камінь русина» (інша назва – «Град князя Кия», 1982).
Не залишилися поза увагою його п’єси “Срібна павутина» (1977), «Санітарний день» (1983), «Двоє дивляться кіно» (1986), «Святі грішники» (1989), незакінчена трагедія «Завтра – Помпея», яскраво символічний, гостропроблемний твір про руйнацію духовних цінностей в епоху Чорнобиля, утрату найдорожчого – людяності, та ін.
Уже будучи тяжкохворим, О. Коломієць найбільше пишався тим, що ювілейний, 75-й день його народження був названий святковим днем у його рідному селі. Помер драматург 23 листопада 1994 року. Рідна полтавська земля дала йому останній прихисток: письменника поховано в центрі Харківців поряд із могилою Архипа Тесленка – класика української літератури.
Лірико-романтична драма «Голубі олені» (1973). … Під час війни зустрілися сімнадцятирічна поліська дівчина Оленка й молодий сержант Микола Кравцов. Зустрілися, щоб покохати одне одного на все життя й пронести вірність своєму почуттю крізь воєнне лихоліття. Натура романтична, з поетичною душею, Оленка розмальовує піч своєї хати голубими оленями, що символізують вірність кохання. На голубих оленях, які вимріяла собі головна героїня, до неї після війни має повернутися Микола. У «Голубих оленях» постійно відчувається гострий авторський біль за долю людини у воєнному лихолітті.
Учасник боїв з гітлерівськими загарбниками, О. Коломієць не може не наголосити на антилюдській суті війни. «Здрастуй, Кравцов! Я вже снайпер. Убила першого німця, людину вбила, а мене поздоровляють… Ось яка вона, війна…» - пише Оленка в листі до Кравцова. Її листам до Кравцова в п’єсі належить своєрідна роль: вони допомагають авторові перекинути місток із минулого в сучасне й навпаки, глибше розкрити задум твору, показати ті зміни, що відбуваються з героїнею.
Через два роки після «Голубих оленів» була написана п’єса “Кравцов» («Повість про вірність») (1975), як продовження теми попереднього твору.

Література

Основні видання творів
Коломієць, О. Ф. Драматичні твори : в 2-х т. / О. Ф. Коломієць – К. : Дніпро, 1979.
Коломієць, О. Ф. Вибрані твори / О. Ф. Коломієць. – К. : Грамота, 2009. – 351 с.
Коломієць, О. Ф. Біла криниця : оповідання / О. Ф. Коломієць. – К. : Молодь, 1960. – 145 с.
Коломієць, О. Ф. Голубі олені. Повість про кохання : на 2 ч. / О. Ф. Коломієць.– К. : Мистецтво, 1974. – 70 с. : портр.
Коломієць, О. Ф. Голубі олені. Кравцов. Ліричні драми / О. Ф. Коломієць. – К. : Рад. письменник, 1978. – 143 с.
Коломієць, О. Ф. Горлиця. Дилогія / О. Ф. Коломієць. – К. : Мистецтво, 1970. – 110 с. : іл.
Коломієць, О. Ф. Горлиця : п’єси / О. Ф. Коломієць. – К. : Рад. письменник, 1986. – 376 с.
Коломієць, О. Ф. Де ж твоє сонце? : (Чебрець пахне сонцем) : п’єса на три дії / О. Ф. Коломієць. – К. : Мистецтво, 1965. – 115 с.
Коломієць, О. Ф. Дикий ангел. Камінь русина : п’єси / О. Ф. Коломієць. – К. : Рад. письменник, 1982. – 142 с.
Коломієць, О. Ф. За дев’ятим порогом (Запорізька січ) : драма на 3 дії / О. Ф. Коломієць. – К. : Мистецтво, 1972. – 95 с. : портр.
Коломієць, О. Ф. Келих вина для адвоката! : жарт на дві дії / О. Ф. Коломієць. – К. : Мистецтво, 1969. – 58 с.
Коломієць, О. Ф. Одіссея в сім днів : драматична повість на 2 ч. / О. Ф. Коломієць. – К. : Мистецтво, 1974. – 78 с.
Коломієць, О. Ф. Перший гріх (Нічого не сталось) : драма на 2 д. / О. Ф. Коломієць. – К. : Мистецтво, 1971. – 72 с. : портр.
Коломієць, О. Ф. Планета сподівань : дилогія / О. Ф. Коломієць. – К. : Мистецтво, 1966. – 91 с. : ноти.
Коломієць, О. Ф. Планета сподівань : драматичні твори / О. Ф. Коломієць. – К. : Дніпро, 1969. – 372 с. : портр.
Коломієць, О. Ф. Спасибі тобі, моє кохання! : лірична драма / О. Ф. Коломієць. – К. : Мистецтво, 1967. – 85 с.
Коломієць, О. Ф. Срібна павутина : притча про кохання і підступність / О. Ф. Коломієць. – К. : Мистецтво, 1978. – 62 с.
Коломієць, О. Ф. Фараони : комедія на 2 дії, 7 картин / О. Ф. Коломієць. – К. : Держлітвидав УРСР, 1962. – 79 с.
Коломієць, О. Ф. Фараони : комедія / О. Ф. Коломієць. – К. : Дніпро, 1966. – 79 с. : іл, портр.
Про О. Ф. Коломійця
Веселка, С. М. Олекса Коломієць: український радянський драматург : враження і роздуми / С. М. Веселка. – К. : Мистецтво, 1979. – 119 с.
Кир’ян, Н. “Пам’ять про тебе відповість за діла твої” / Н. Кир’ян // Слово Просвіти. – 2009. – 2-8 квіт. – С. 14.
Коломієць Олексій Федотович // Шевченківські лауреати, 1962-2012 : енциклопедичний довідник / уклад М. Г. Лабінський. – К. : Криниця, 2012. – С. 324-326.
Коломієць, О. Час невладний над величчю / О. Коломієць; розмовляла Л. Яковенко // Зоря. – 2009. – 17 берез. – С. 3.
Мирошниченко, О. Колиска моєї долі / О. Мирошниченко // Лохвицький край. – 2009. – 19 берез. (№ 12). – С. 9.
Олекса Коломієць // Бернадська, Н. І. Українська література ХХ століття : довідник / Н. І. Бернадська. – К. : Знання-Прес, 2007. – С. 189-193.
Олексій (Олекса) Коломієць // Ротач, П П. Колоски з літературної ниви : короткий літературний календар Полтавщини / П. П. Ротач. – Полтава : Полтавський літератор, 1999. – С. 146-148.
Олійник, Б. Незабутній і неперебутній / Б. Олійник // Пам’ять століть. – 2009. - № 1/2. – С. 255-257.
Павличко, Д. Спогади про О. Коломійця / Д. Павличко // Літературна Україна. – 2009. – 14 трав. (№ 18). – С. 1, 8.
Сом, М. Веселий чарівник / М. Сом // Культура і життя. – 2009. – 15 квіт. (№ 15). – С. 6.

вгору

Антоненко-Давидович Борис Дмитрович (справжнє прізвище – Давидов) (1899-1984)
Прозаїк, поет, публіцист, літературознавець, мовознавець, перекладач. Антоненко-Давидович є водночас і псевдонім, і прізвище прадідів письменника – реєстрових козаків Антоненків. Славний син України Б. Антоненко-Давидович належав до тих людей, для яких національна ідея, за власним зізнанням, «була понад усе, навіть понад власне життя» і який усього себе, до останнього подиху, віддав безкомпромісній боротьбі з тоталітарною системою, за щастя свого народу в незалежній, демократичній Україні.
Народився Борис Дмитрович 5 серпня 1899 р. в м. Ромни, а точніше – в його передмісті Засуллі (тепер Сумська обл.) в родині машиніста-залізничника і тільки перший рік свого життя прожив на Україні. Дитинство майбутнього письменника минуло в м. Брянську. Отже, й найперші дитячі враження і мова раннього дитинства були російські, хоч батьки його – українці, а обидві бабусі, крім української, майже не знали ніякої іншої мови. Згадуючи своє дитинство, письменник акцентував вплив рідних бабусь на формування його характеру, національної свідомості Тільки шестилітнім хлопчиком повернувся Борис на Україну в м. Охтирку, де вступив до місцевої гімназії. Десь чи не з другого класу він став писати вірші російською мовою, і кілька їх було надруковано в єдиному на всю Російську імперію юнацькому петербурзькому журналі «Ученик». В останніх класах гімназії юнак починає писати фейлетони на учнів та вчителів, а в листопаді 1916 р. в гімназичному друкованому журналі «Школьний луч» вмістив нарис «Моя поездка на Кавказ» - за власним зізнанням першу більш-менш серйозний прозовий твір, що став своєрідним прообразом його майбутніх літературних репортажів, хоча перші свої оповідання почав писати тоді, коли вже не тільки володів, а й мислив українською мовою.
Весною 1917 р. Б. Антоненко-Давидович закінчив гімназію і восени цього ж року вступив на природничий відділ Харківського університету, але, збагнувши свою помилку, переводиться на історико-філологічний факультет Київського університету, а ще трохи згодом стає студентом Київського ІНО, який закінчив у 1923 р. 1910-1921 рр., ставши членом КП(б)У, завідував Охтирською народною освітою Харківщини, ходив у частинах особливого призначення проти Н. Махна та місцевих повстанських ватаг, збирав продрозкладку і організовував вибори до Рад.
Сила гострих вражень від тих бурхливих років, коли молодому Б. Антоненку-Давидовичу здавалося, ніби сам час зірвався з віковічної колії і помчав через вибоїни, вирви та яри, знову спонукали його взятися за перо. У червневому номері київського журналу «Нова громада» за 1923 р. було надруковане перше оповідання «Останні два», котре поклало початок його літературної творчості. З тих пір Борис Дмитрович ще довго писав за рахунок своїх юнацьких вражень.
Б. Антоненко-Давидович – автор понад двох десятків збірок повістей, оповідань, та нарисів («Запорошені силуети» (1925), «Синя волошка» (1927), «Слово матері» (1964) та ін., в яких відтворив події 1917 року, громадянської війни і відбудовчого періоду. Його творче обличчя визначають повість «Смерть» (1928), зб. репортажів «Землею українською» (1930), роман «За ширмою» (1963), цикл «Сибірських новел» (1989), мовознавчі праці «Про що і як» (1962), «В літературі й коло літератури» (1964), «Як ми говоримо» (1970, 1991, 1994, 1997).
Найпомітніший твір 20-х рр. – повість «Смерть», яка спричинила багаторічні поневіряння письменника «на розпуттях велелюдних». Б. Антоненко-Давидович глибоко дослідив процес витравлення національної свідомості й гідності, деградацію українського інтелігента та його відлучення від свого етносу. Повість «Смерть», як і книга «Землею українською» та мисливська поема «Семен Іванович Пальоха», були піддані нищівній критиці. Автора публічно звинувачували в «неприкритому зоологічному націоналізмі» та інших гріхах. В 1935 р. Б. Антоненка-Давидовича заарештовують та засуджують на 10 років таборів.
До 1947 р. перебував у концтаборах. У 1948 р. повернувся на Україну і до 6 вересня 1951 р. жив у с. Білому Рукаві Хмельницького р-ну на Вінничині, працюючи фельдшером. Тут знову був заарештований. У 1951-1957 рр. перебува на засланні у Красноярському краї, а 25 вересня 1957 р. судовий вирок Б. Антоненку-Давидовичу було скасовано.
Повернувшись 1957 р. до Києва, окрилений суспільно-політичною відлигою, Борис Дмитрович активно включився в літературний процес. Деякий час він працював у журналах «Вітчизна», «Барвінок». У 1958 році письменник вирушає в мандри по рідній Україні, щоб на власні очі пересвідчитись у тих перетвореннях, які сталися на його батьківщині за останні десятиріччя. Ці подорожні враження втілились у збірки репортажів «Збруч» (1959) та «В сім’ї вольній, новій» (1960). Водночас доопрацьовує привезений із таборів у чернетці рукопис роману «За ширмою», який став помітним літературним явищем у тогочасній українській прозі.
З кінця 1960-х рр. письменника знову цькують за «націоналізм», і наступна книга «Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки: повісті, новели, оповідання» вийшла тільки 1989 року, вже після смерті автора.
Борис Антоненко-Давидович помер 8 травня 1984 року у Києві.
Шевченківську премію автору присудили у 1992 році (посмертно) за збірку художньої прози «Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки».

Література

Основні видання творів
Антоненко-Давидович, Б. Д. Вибрані твори / Б. Д. Антоненко-Давидович. – К. : Грамота, 2006. – 336 с.
Антоненко-Давидович, Б. Д. На шляхах і роздоріжжях : спогади, невідомі твори / Б. Д. Антоненко-Давидович. – К. : Смолоскип, 1999. – 286 с.
Антоненко-Давидович, Б. Д. Нащадки прадідів / Б. Д. Антоненко-Давидович. – К. : КМ Academia, 1998. – 695 с.
Антоненко-Давидович, Б. Д. Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки / Б. Д. Антоненко-Давидович. – К. : Вид-во гуманітарної літератури, 2005. – 557 с.
Антоненко-Давидович, Б. Д. Смерть ; Сибірські новели / Б. Д. Антоненко-Давидович. – Х. : Фоліо, 2012. – 382 с.
Антоненко-Давидович, Б. Д. Твори : в 2-х т. / Б. Д. Антоненко-Давидович. – К. : Наукова думка, 1999.
Антоненко-Давидович, Б. Д. Як ми говоримо / Б. Д. Антоненко-Давидович. – К. : КМ.: Academia, 1994. – 254 с.
Лицар неабсурдних ідей. Борис Антоненко-Давидович : збірка споминів, листів і малодоступних творів / ред. Л. Залеська-Онишкевич. – К. : Час, 1994. – 220 с.
***
Те, що ти написав, уже не належить тобі : 5 серпня виповнюється 110 років від дня народження Бориса Антоненка-Давидовича : автобіографія // Шкільна бібліотека. – 2009. - № 7. – С. 7-10.
Про Б. Д. Антоненка-Давидовича
Антоненко-Давидович Борис Дмитрович // Енциклопедія Сучасної України.. – К. : НАН України, 2001. – Т.1. – С. 569.
Антоненко-Давидович Борис Дмитрович (справжнє прізвище – Давидов) // Провідники духовності в Україні / ред І. Ф. Курас. – К. : Вища школа, 2003. – С. 165-166.
Антоненко-Давидович Борис Дмитрович // Шевченківські лауреати, 1962-2012: енциклопедичний довідник / уклад М. Г. Лабінський. – К. : Криниця, 2012. – С. 28-29.
Багаття : Борис Антоненко-Давидович очима сучасників / упоряд. Б. Тимошенко. – К. : Вид-во ім. Олени Теліги, 1999. – 492 с.
Бойко, Леонід. З когорти одержимих : життя і творчість Бориса Антоненка-Давидовича в літературному процесі ХХ століття / Л. Бойко. – К. : КМ Академія, 2003. – 581 с.
Бойко, Л. С. Подвижник духу : документи і факти з життя Бориса Антоненка-Давидовича / Л. С. Бойко. – К. : Пульсари, 2003. – 392 с.
Голуб, Я. Б. Мій батько – Борис Антоненко-Давидович : спогади / Я. Б. Голуб. – Полтава : Криниця, 1995. – 294 с.
Уроки Б. Антоненка-Давидовича // Погрібний, А. Г. Літературні явища і з’яви : статті, портрети, силуети, наближення / А. Г. Погрібний. – К. : Майстерня книги, 2009. – С. 605-608.

вгору

Загребельний Павло Архипович (1924-2009)
Письменник, громадсько-політичний діяч, Герой України (2004) Павло Архипович Загребельний народився 25 серпня 1924 року у селі Солошиному, тепер Кобеляцького району. В 1941 р., закінчивши середню школу, пішов добровольцем до армії. Курсантом 2-го Київського артилерійського училища брав участь в обороні столиці України, був поранений. Після госпіталю повернувся на фронт, у серпні 1942 р. тяжкопораненим потрапив у полон, став в’язнем німецьких концтаборів. Після визволення у 1945 р. працював у радянській воєнній місії в Західній Німеччині.
У 1946 р. вступив на філологічний факультет Дніпропетровського державного університету. Після його закінчення (1951), майже півтора десятиліття перебував на журналістській роботі, яку поєднував із письменницькою працею. У 1961-1963 рр. – головний редактор газети «Літературна Україна».
Почав друкуватися у 1949 році. Перша книжка – збірка «Каховські оповідання» (1953, у співавт. З Ю. Пономаренком). Після новелістичних книжок «Степові квіти» (1955), «Учитель» (1957), повістей «Марево», «Там, де співають жайворонки» (обидві – 1956), «Долина довгих снів» (1957), публікує повість «Дума про невмирущого» (1957) та збірку «Новели морського узбережжя» (1958), що привернули увагу критики і вирізнили П. Загребельного як своєрідного прозаїка. У його новелах – прагнення до життєвої конкретності, виявлення в звичайному значного й поетичного, критична спрямованість щодо негативних явищ, вільна розповідна манера. У центрі повісті з автобіографічною основою «Дума про невмирущого» - воїнський і людський подвиг 17-літнього червоноармійця, який загинув у гітлерівському концтаборі, але не зкорився.
Протягом 1960-1970 рр. письменник створив більшу частину своїх романів. Одним із значних здобутків української прози став роман «Диво» (1968), у якому органічно поєднується далеке минуле та сучасність. Пізніше було створено цілий цикл романів про історичне минуле нашої Батьківщини: «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975), «Роксолана» (1980), «Я – Богдан» (1983) та ін.
Але не тільки минуле нашої Батьківщини привертало увагу письменника, писав він і на теми сучасності: «День для прийдешнього» (1964), «З погляду вічності» (1970), «Розгін» (1976), «Південний комфорт» (1984) та багато інших.
Звертався письменник і до драматургії. Його п’єси “Хто за? Хто проти?» (1967), «І земля скакала мені навстріч» (1976), «Межі спокою» (1982) йшли у багатьох театрах України.
За сценаріями П. Загребельного на київській кіностудії ім. О. П. Довженка знято художні фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено – мін немає» (1966), «Лавра» (1974), «Ярослав Мудрий» (1982) та ін.
Павло Архипович часто виступає з літературно-критичними та критико-публіцистичними статтями («Три краплі смутку», 1961; «Спроба автокоментаря», 1975; «Прочитайте тую славу», 1984), пише передмови. Є автором збірки статей, есе, літературних портретів «Неложними устами» (1981).
Своєю творчістю Павло Загребельний стверджує самоцінність людської особистості; пристосуванству, ницості, посередності протиставляє талант, обдарованість, уміння добре робити свою справу. Його прозі притаманні природні переходи від історії до сучасності, широке охоплення типів українського народного характеру, фантазія, що живиться культурними традиціями, його твори високо оцінюються критикою, мають широке читацьке визнання, перекладаються багатьма мовами.
Секретар (1964-1979), перший секретар (1979-1986) правління Спілки письменників України. Голова Комітету з Державних премій ім. Т. Г. Шевченка (1979-1987), член Комітету Національних премій України ім. Т. Г. Шевченка (1996-2005).
Лауреат Державної премії УРСР ім Т. Г. Шевченка (1974) за романи «Первоміст», «Смерть у Києві»; Державної премії СРСР (1980) за роман «Розгін».
Нагороджений орденом Держави (2004), орденами Вітчизняної війни 2 ступеня, Богдана Хмельницького 3 ступеня, Жовтневої Революції, Дружби народів, 2 орденами Трудового Червоного Прапора, 2 орденами «Знак Пошани», орденом кн. Ярослава Мудрого 5 ступеня (1999), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2004).
Помер П. А. Загребельний у м. Києві 3 лютого 2009 р., похований на Байковому кладовищі.

Література

Основні видання творів
Загребельний, П. Первоміст : роман / П. Загребельний. – К. : Рад. письменник, 1972. – 296 с.
Загребельний, П. А. Диво : роман / П. А. Загребельний. – Х. : Фоліо, 2006. – 640 с.
Загребельний, П. А. Дума про невмирущого ; День шостий ; В-ван! : повісті / П. А. Загребельний. – Х. : Фоліо, 2003. – 398 с.
Загребельний, П. А. Європа 45 : роман / П. А. Загребельний. – Х. : Фоліо, 2003. – 606 с.
Загребельний, П. А. Розгін : роман : у 2-х т. / П. А. Загребельний. – Х. : Фоліо, 2003.
Загребельний, П. А. Роксолана : роман / П. А. Загребельний. – Х. : Фоліо, 2007. – 688 с.
Загребельний, П. А. Смерть у Києві : роман : в 2-х ч. / П. А. Загребельний. – К. : Дніпро, 1972.
Загребельний, П. А. Юлія, або Запрошення до самовбивства : роман / П. А. Загребельний. – Х. : Фоліо, 2002. – 352 с.
Загребельний, П. А. Я, Богдан : роман : у 2-х кн. / П. А. Загребельний. – К. : Укр. центр духовної культури, 1994.
Про П. А. Загребельного
Загребельний Павло Архипович // Проект «Україна». Галерея національних героїв /упоряд. А. Ю Хорошевський. – Х. : ТОВ «Бібколектор», 2012. – С. 221-229.
Загребельний Павло Архипович // Шевченківські лауреати, 1962-2012 : енциклопедичний довідник/ уклад М. Г. Лабінський. – К. : Криниця, 2012. – С. 228-231.
Мить і вічність : [роздуми про творчий та життєвий шлях П. Загребельного] // Сизоненко, О. О. Не вбиваймо своїх Пророків! : книга Талантів / О. О. Сизоненко. – К. : Дніпро, 2003. – С. 421-457.
Павло Загребельний // Бернадська, Н. І. Українська література ХХ століття : довідник / Н. І. Бернадська. – К. : Знання-Прес, 2007. – С. 183-188.
Патріарх української літератури : Павло Загребельний / уклад. О. Осадча // Шкільна бібліотека. – 2011. - № 7. – С. 21-24.
Спогади про Павла Загребельного / уклад. М. Ф. Слабошпицький. – Х. : Фоліо, 2010. – 252 с. : 8 л. фотоіл.
Анотація: У книзі зібрано спогади про Павла Загребельного відомих українських письменників, критиків, мистецтвознавців – Володимира Яворівського, Михайла Слабошпицького, Анатолія Дімарова, Валентини Запорожець, Олега Чорногуза, сина письменника – Михайла Загребельного - тих, хто добре знав і працював багато років поспіль поряд з цією видатною людиною.
Фащенко, В. В. Павло Загребельний : нарис творчості / В. В. Фащенко. – К. : Дніпро,1984. – 207 с.
Шаховський, С. М. Романи Павла Загребельного : літературно-критичний нарис / С. М. Шаховський. – К. : Рад. письменник, 1974. – 175 с.

вгору

Іконник Віктор Михайлович (1929-2000)
Хоровий диригент, педагог, народний артист України (1989), лауреат Шевченківської премії (1982), художній керівник і головний диригент ансамблю класичної музики ім. Бориса Лятошинського Віктор Михайлович Іконник народився 29 вересня 1929 року у с. Іванівці Семенівського району. Сім’я жила в глухому селі, батьки вчителювали. Батько, крім читання шкільних предметів, вів оркестр народних інструментів у сільському клубі. Очолював також місцевий осередок “Просвіти». Мати викладала в школі мову й літературу, керувала шкільним хором. В 1937 році батька заарештовують. Більше Віктор батька не бачив.
В 1947 році мати відправляє хлопця до Полтави – вступати до музичного училища, де йому пропонують навчатися грі на домрі. Але вчився Віктор недовго. Довідавшись, що мати голодує, він повертається в село й починає працювати в когоспі трактористом. Але цей період трудової біографії був не тривалим.
У 1948 році сім’я – мати і чотири сини – переїжджає в село Святилівку Глобинського району. В тому ж році Віктор Михайлович стає студентом музичного училища в Одесі, а згодом і студентом Одеської консерваторії. Він керує хором у портовому клубі та студентським хором технологічного інституту. Пощастило В. Іконнику з викладачами – визначними майстрами музичного мистецтва. Значну роль у його вихованні як диригента відіграли такі знані фахівці, як К. Пігров, Д. Станков, Н. Сидоренко-Маликова, Д. Загрецький. Після закінчення консерваторії в 1957 році викладає у Ніжинському, 1961-1973 рр. – в Київському педагогічних інститутах, водночас 1961-1968 рр. – в Київській консерваторії. Зі студентами цих двох київських вузів він створює аматорський хоровий колектив (1964), який у 1973 р. реорганізований у Київський камерний хор (від 1981 р. – ім. Б. Лятошинського). У 1973-1989 рр. – В. Іконник є його художнім керівником і головним диригентом. У 1992 р. він створює на базі хору Ансамбль класичної музики ім. Б. Лятошинського (хор і оркестр). «Сплав» хорового і оркестрового звучання – це те, про що мріяв талановитий диригент В. Іконник. Створені В. Іконником колективи повернули традицію камерного хорового виконавства. Завдяки цьому він зміг підняти пласти хорової літератури від ренесансу, бароко, класицизму до модерну й авангарду, що до цього не було достатньо представлено у хоровому виконавстві.
Віктор Іконник – автор хорових творів та обробок народних пісень. Він сприяв відродженню інтересу в Україні до великих надбань світової хорової музики, вершиною якої стало виконання «Високої меси» Й.-С. Баха, ораторій Й. Гайдна, Ф. Мендельсона, Г. Генделя, вітчизняної музики XVII-XVIII ст.: твори Д. Бортнянського, М. Березовського, А. Веделя. Йому належить виконання складних вокально і стилістично творів Б. Лятошинського, М. Колесси, Л. Грабовського та ін. Вплив Віктора Михайловича на хорове виконавство проявилося у створенні великої кількості камерних хорів в областях і районах, навчальних закладах, в самодіяльності, що активізувало хорове виконавство та композиторську творчість в Україні. Він є автором хорів та обробок народних пісень, збірки «Хорові мініатюри» (1981).
Державна премія імені Т. Г. Шевченка 1982 року за популяризацію хорової спадщини українського композитора Б. М. Лятошинського і концертно-виконавську діяльність.
Помер В. М. Іконник 18 січня 2000 року. Похований у м. Києві.

Література про В. М. Іконника

[Віктор Михайлович Іконник] : [музикант, 1929-2000 : некролог] // Урядовий кур’єр.- 2000. – 22 січ. – С. 16. – Підпис: колектив Національного будинку органної та камерної музики України.
Григор’єв, В. З когорти відомих // Зоря Придніпров’я. – 2005. – 28 трав.
Іконник Віктор Михайлович // Мистецтво України : біографічний довідник / ред. А. В. Кудрицький. – К. : Укр. енциклопедія, 1997. – С. 274.
Іконник Віктор Михайлович (1929-2000) // Муха, А. Композитори України та української діаспори : довідник / А. Муха. – К. : Музична Україна, 2004. – С. 119.
Іконник Віктор Михайлович // Бутенко, Є. П. Зерна пшеничної віри : довідник-антологія «Літератори й митці Семенівщини» / П. Є. Бутенко, М. А. Шудря. – Глобине : Поліграфсервіс, 2007. – С. 161.
Іконник Віктор Михайлович // Григор’єв, В. М. Роде наш прекрасний : історія Глобинського району в особах / В. М. Григор’єв. – Полтава : АСМІ, 2007. – С. 282-283.