ПОУНБ ім. І. П. Котляревського / Передмова до книги

Хто такі лемки? Здавалося, що на Зіньківщині живуть лише українці, зрідка росіяни та інші національності. А от про лемків небагатьом доводилося чути. Та прочитавши поему В. Придонського «Лемки Зіньківщини», дізнаємося про справжнє коріння цього народу, його трагедію і відродження на нашій землі.
Твір складається з двох частин: «Трагедія переселення» і «Зв'язок поколінь». У першій частині поеми із сумом і біллю автор розповідає про душевний стан батьків та односельців, які змушені були залишити рідні Карпати і виїхати у невідомий край, де їх ніхто не чекав. Уже за декілька років працьовиті лемки толокою зводили будинки, обробляли землю, кращі умільці копали погреби і колодязі. Автор з такою повагою і любов'ю пише про працю майстрів, відчувається, що він і сам уміє все це робити. Навіть лемківські страви, вироби із соломи, розписування писанок передалося авторові від батьків.
Лемки - люди віруючі. Везли з собою на чужину церковні речі, святі книги, навіть дзвін. Ходили до церкви на службу в сусідні села. Вчили дітей бути слухняними, поважати старших, чути голос ближнього. Дружба, взаємовиручка, уміння зрозуміти односельчан допомогли лемкам прижитися в наших краях.
Друга частина поеми присвячена сучасним подіям, учасником яких був сам автор. У віршованих спогадах він бачить себе то маленьким пастушком, то в колі великої родини, яка ще не втратила звичаїв свого народу. Через усю поему проходять образи батьків, до яких автор ставиться з великою любов'ю, повагою і шаною. Навіть після їхньої смерті, він відчуває необхідність не поривати зв'язків із рідними місцями, тому їде в Польщу в село Кам'янна, щоб прилучитись до малої батьківщини і привезти на батьківські могили лемківської землі. Заповідає всім поколінням: «Завжди пам'ятайте, де батьківські хати і де дідів-прадідів наших могили».
Поема читається цікаво, легко, доступно. Викликає почуття легкого суму і гордості за цей народ, який зумів вижити в складних умовах, зберіг традиції, пам'ять про рідну землю і вміє підтримувати зв'язки поколінь лемківських нащадків.