ПОУНБ ім. І. П. Котляревського / Книжкова виставка Віртуоз гумору

Книжкова виставка «Віртуоз гумору»,

присвячена 120-річчю з дня народження Остапа Вишні, представлена у загальному читальному залі відділу обслуговування (3 поверх, кімн. 310) Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського.

12 листопада 2009 року виповнилося 120 років від дня народження Остапа Вишні.

Справжнє ім'я — Павло Михайлович Губенко. Народився на хуторі Чечва на Полтавщині (нині с. Грунь Сумської області) в багатодітній селянській родині. Павло закінчив початкову, потім двохкласну школу в Зінькові і продовжив навчання у військово-фельдшерскій школі у Києві, закінчив її в 1907 році. Спочатку він працював фельдшером в армії, а з часом – у хірургічному відділенні лікарні Південно-Західних залізниць. У 1917 р. екстерном склав іспити в приватній гімназії і вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, але не закінчив його. Під час визвольних змагань перебував у війську Центральної Ради, а потім Директорії, був заарештований ЧК. Перший друкований твір молодого письменника – «Демократичні реформи Денікіна» – вийшов 2 листопада 1919 року в газеті «Народна Воля». Стаття вийшла під псевдонімом П.Грунський.

Після громадянської війни працює в газеті, починає публікувати власні твори. Входив до літературних угруповань «Плуг» і «Гарт». З 1927 р. став головним редактором журналу «Перець». У 1933 р. був репресований (за звинуваченням у замаху на Постишева), ув'язнений на 10 років у радянських таборах. У 1943 р. письменника звільнено. Після повернення з десятирічного заслання Остап Вишня розпочав писати щоденник «Думи мої, думи мої…». Важко сказати, чи був письменник відвертий у своїх мемуарах, адже він чітко усвідомлював, що все, написане ним, власне йому і його родині не належатиме. У повоєнні роки гуморист працював у оргкомітеті Спілки радянських письменників, у редколегії гумористичного журналу «Перець». Але Вишня мусив доводити владі свою лояльність. Сьогодні важко сказати: чи справді Вишня наївно вірив у те, що писав, чи робив це з примусу. Проте після двох-трьох фейлетонів на замовлення гуморист відходить від політичних і соціальних тем. Він пише про полювання, риболовлю, любов до природи.
Остап Вишня — письменник-гуморист. Упродовж життя написав близько двох з половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. Започаткував у літературі новий жанр — усмішку (різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю). Провідна тема всієї творчості письменника: розвінчання недоліків людини і суспільства. Любов Остапа Вишнідо всього живого, до світу природи є незаперечною ознакою його натури.

Полтавці завжди вважали гумориста своїм земляком. Одна з вулиць обласного центру названа на честь Остапа Вишні (колишня Старокладовищенська). Письменник неодноразово згадував полтавський край у своїх усмішках, а спогади про повоєнну Полтаву залишив у щоденнику.

«…27 грудня 1948 рік. Був у Полтаві. Святкували 150-ліття «Енеїди». Як полтавчани люблять Котляревського, як пишаються з того, що він їхній, полтавський! Дивна річ – безсмертя! Не знаю, чим пояснити молодість творчості Котляревського! Було багато «Енеїд» - і в руській, і в німецькій, і у французькій літературі. І всі вони померли! А «Енеїда» Котляревського живе, квітне і 150 літ дає свіжий аромат!

Слава народові, що так уміє оберігати славу, традиції! Яке благородство! Дай Боже, щоб ніколи не вгасла в мені любов до них, до народу! Буде любов – буду я! Не буде любові – на смітник!..

Полтаву зруйновано страшенно!

Одбудують, розуміється, та, на жаль, уже такої Полтави не буде.

Новий народ – нова Полтава. А народ – новий! І слава новому народові!

Коли входиш у літературу, чисть черевики!

Не забувай, що там був Пушкін, був Гоголь, був Шевченко!

Обітри черевики!»