Самійло (Самоїл) Васильович Величко - автор наймонументальнішого твору вітчизняної істо­рично-мемуарної прози XVII-XVIII ст. - першого систематичного викладу історії української козацької держави. Відомостей про його життя та діяльність збереглось небагато. Він народився, очевидно, на Полтавщині в козацькій родині. Навчався, швидше за все, у Києво-Могилянській академії, де оволодів німецькою, польською, латинською мовами. У 1690 р. став канцеляристом у генерального військового писаря В.Л. Кочубея, близько 1704 р. перейшов на службу до Генеральної військової канцелярії, де мав доступ до багатьох секретних документів уряду гетьмана І. Мазепи. За власним свідченням, брав участь у воєнних походах.

Як прибічник В. Кочубея, у 1708 p. C. Величко був усунутий з посади й ув'язнений. У тюрмі він про­був довго, припускають, що його звільнили аж у 1715 р. Відтоді оселився в маєтку Кочубеїв у с. Диканьці, а потім у с. Жуках під Полтавою, де вчителював і писав літопис, а пізніше перекладав з німецької збір­ник «Космографія» (1728). Людина освічена, він мав власну бібліотеку, зібрав колекцію документів, які використовував у літописній праці.

Результатом багаторічних зусиль стала 4-томна робота, далеко ширша, ніж літопис у його тради­ційному розумінні. Це й хроніка, і художній, і публіцистичний твір, збірник автентичних документів та сти­лізацій під них і, окрім того, антологія художніх творів різних авторів. Написана книжною українською мо­вою праця С. Величка має бароковий, героїчний, іноді ораторський стиль викладу. Вона розкриває па­нораму української дійсності за період 1647-1700 pp., міжнародне становище та дипломатичні зв'язки України, детально відтворює як ключові, так і другорядні історичні події. Сам літописець наголошував на тому, що його твір - це цілісне «сказаніє», велика життєва легенда про героїчне минуле багатостраж­дального українського народу. У центрі уваги автора - Визвольна війна під проводом Б. Хмельницького.

Літопис сповнений козацьким волелюбством, державницькими поглядами. Щирий патріот, майстерний оповідач С. Величко вперше у вітчизняній літературі та історії визначив поняття «українсь­кий народ» і «Україна», подавши їх як самостійні суспільно-політичні структури, що повинні розвиватися власним шляхом. Подвиг С. Величка, який утратив за роботою над літописом зір і так і не дочекався виходу цієї величної пам'ятки у світ, неоціненний. Хоча працю славетного літописця було видано аж у сер. XIX ст., «...його думки, його віра й натхнення лишилися навіки, - пише В. Шевчук. - Вони пройшли через спопеляючі хвилі часу як дорогий нетлінний скарб».