Полтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І.П.Котляревського

Пам’яті І. П. Котляревського:
віртуальний проєкт
Полтавська Обласна Універсальна Наукова
бібліотека імені І. П. Котляревського
бібліотека
  

Електронний каталог

Електронна доставка документів

Віртуальна довідка
Тел.: (0532) 52-17-83
Тел./факс: 56-99-30

Контакти
Ми на мапі
Головна

НОВИНИ
АНОНСИ

Про бібліотекуІсторична довідка

Запис до бібліотеки

Правила користування

Структура бібліотеки

Контактна інформація

Бібліотека у ЗМІ

План заходівПоточний місяць

Архів

Хроніка подій

Виставки

Масові заходи

Ресурси бібліотекиКаталоги і картотеки

Електронний каталог

Зведений каталог

Бібліотека вдячна

Видання бібліотеки

Бібліографічні видання

Видання відділу інформації з питань культури і мистецтва

Видання відділу краєзнавства

Методичні матеріали

Наукові та практичні доробки наших співробітників

Послуги бібліотекиКористування бібліотекою

Ксерокопіювання та сканування документів

Електронна доставка документів

Визначення індексів УДК та авторського знаку

Віртуальна довідка

Програми та проекти

Отримай безоплатну правову допомогу

Інтернет для читачів публічних бібліотек

Вікно в Америку

Регіональний тренінговий центр

Бібліотеки - мости до е-урядування

Ресурси бібліотек у боротьбі з корупцією

Бiблiотечному фахiвцюНормативні документи

Методична діяльність

Бібліотеки світу

Бібліотеки України

Бібліотеки області

Полтавщина

Регіональні краєзнавчі ресурси

Полтавщина туристична

Видатні родини Полтавщини

Видатні люди Полтавщини

Літературно-мистецькі премії

Бібліотеки Полтавщини на сторінках обласних газет

Державні закупівлі   
Інформація для внутрішньо переміщених осіб   
 





















Полтавіка

Полтава Історична


Безоплатна правова допомога

ІСТОРІЯ ПОЛТАВИ Сайт Бориса Тристанова


Відділ інформації з питань культури та мистецтва

КРИТИЧНІ ЗАУВАЖЕННЯ, ПОБАЖАННЯ ТА ПРОПОЗИЦІЇ,
ВИСЛОВЛЕНІ В ПРЕСІ НА АДРЕСУ ОРГАНІВ І УСТАНОВ
КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВА ПОЛТАВЩИНИ
(за I квартал 2012 року)


Загальні питання
Музейна справа. Охорона пам’яток
Просвітництво та художня самодіяльність

Загальні питання

Міський палац культури можуть закрити будь-якого дня / Л.Артеменко //  Кременчуцький телеграфЪ. – Кременчук, 2012. – 7 берез. – С. 09.
«Шостого березня у міському Палаці культури (МПК) відбудеться святковий концерт з нагоди 8 Березня. Зі сцени пролунають пафосні промови посадовців, потім артисти станцюють та заспівають, а потім чиновники і гості розійдуться. А колектив МПК знову залишиться сам на сам із проблемою – як врятувати заклад від закриття? Головний міський палац культури будь-якого дня можуть зачинити пожежники – вони давно і терпляче попереджають про небезпеку експлуатації будівлі. Обласна прокуратура наполягає на закритті МПК. Кременчуцьке відділення Держтехногенбезпеки з 13 по 16 грудня 2011 року перевіряло міський Палац культури. В акті перевірки вказано, що «ступень ризику об’єкту високий», і наведено 20 (двадцять) пунктів порушень. Вони різні – і про те, що не застраховані члени добровільної пожежної дружини, і про те, що пожежні рукави фізично зношені, а пожежні кран-комплекти не придатні до використання. Найбільше «ТелеграфЪ» вразив пункт 11. Він звучить так: «пожежні кран-комплекти не перевіряються на працездатність шляхом пуску води... тиск води у протипожежному водогоні відсутній (відсутній від міської мережі)». Тобто води немає, гасити раптову пожежу нічим. Причому води в протипожежному водогоні немає вже щонайменше 10 років – відтоді, як у фонтані біля МПК загинув хлопчик, і протипожежне водопостачання, об’єднане з фонтаном, тоді просто відключили. За роки, що труби простояли без води, вони поіржавіли – користуватися системою неможливо.
Про те, що в трубах немає води, давно знають і пожежники, і чинна міська влада. Попередній скандал, пов’язаний із приписами пожежників, вибухнув ще у 2010-му. Та як вибухнув, так і «розсмоктався».  «А шо робить?!»  На реконструкцію протипожежної системи величезного МПК потрібні величезні гроші. Фахівці кажуть, що лише на проектну документацію знадобиться не менше 97 тисяч гривень. А реконструкція потягне на мільйони. Бо разом із протипожежною, треба оновлювати застарілу вентиляційну систему – а це теж кілометри старих неекономічних труб. І фасад треба реконструювати – бо через величезні фасадні вікна видуває все тепло. І фундамент посилювати  – бо «пливун» стоїть близько до поверхні. Чинний міський голова неодноразово публічно обіцяв зайнятися вирішенням проблем МПК. Та далі розмов справа не пішла. Розмовами все закінчилося і в понеділок, 5 березня. На черговій нараді у міськвиконкомі чиновники дійшли висновку, що грошей у міському бюджеті на реконструкцію протипожежної системи МПК немає. Вирішили просити їх в області. Коли і скільки, і як «сильно» проситимуть – невідомо».

Безгрошів’я – біда / І.Житня // Кременчуцька панорама. – Кременчук, 2012. – 7 берез. – С. 3.
«Кременчуцькому міському палацу культури майже 45 років, він – єдиний з подібних об’єктів в Україні, в якому не робився капітальний ремонт. Між тим, пожежники вказують на існуючу небезпеку. Ледь не щороку у владних коридорах згадують про проблему МПК. Цього разу про неї нагадали пожежні. На невідповідність МПК вимогам протипожежної безпеки вказав заступник начальника міськвідділу інспекції Держтехногенбезпеки Євген Івченко: «Це вже тягнеться з 2003 р. До старих недоліків додаються нові. Не виконаний капремонт системи пожежогасіння на сцені, пожежні насоси взагалі відключені від електромережі. Водогін не працює. Димові люки непрацездатні. Вони просто задуті монтажною піною. Недостатня кількість первинних засобів пожежогасіння. Через ярмарки захаращені вестибюлі та коридори. Обласна прокуратура запитує, чому такий об’єкт досі функціонує і не закритий?». Начальник міського управління культури Володимир Кондрашов каже: все, на що вистачило грошей, у МПК було зроблено: «Торік ми приймали програму, де є заходи і по МПК. Були зауваження щодо просочення сцени, лаштунків, завіси спеціальним розчином, який не допускає загорання. Й у 2012 р. на це виділено 83 тис. грн. Пожежники піднімають припис 2003 р. і кажуть, що нічого не виконано. Але не все так погано. Придбані вогнегасники, у МПК діє постійний пост, який чергує під час проведення кожного заходу, тобто фактично цілодобово. Заборонені в МПК наразі піротехнічні ефекти. Але якщо система оповіщення у палаці культури не була із самого початку передбачена проектом, то як її зараз зробити? Претензій по ярмарках взагалі не може бути. Всі ці заходи затверджені міськвиконкомом, згідно з графіком. Директор МПК щоразу вимагає від організаторів виставки погодження від пожежних. Якщо такого погодження немає, то і виставки не буде». За словами Володимира Кондрашова, якщо виконувати реконструкцію пожежної системи МПК, це неодмінно потягне за собою всі інші роботи. Вентиляційна шахта в МПК заввишки 15 метрів, дверцята в ній мають відчинятись і зачинятись автоматично. Володимир Кондрашов говорить: «Механіка вийшла з ладу, тож нам довелося просто зачинити ці дверцята, інакше взимку ми не зможемо нагріти будівлю. А тут же діти тренуються. По вентиляції теж треба розробляти проект». Завіса в Міському палаці культури має вагу в 16 тонн. Пожежні вимагають для перевірки опускати і піднімати її кожні 10 днів. Начальник управління культури констатує: «Це дуже збитково у плані витрат електрики. Двигуни, які встановлені в МПК, виготовлялись у 50-х рр. минулого століття. Вони дуже енергоємні, бо хто тоді рахував. Та й троси старі, вже давно потребують заміни. Сцену теж треба міняти». Взагалі, на думку чиновника, капітальний ремонт у Міському палаці культури – це питання, яке вкрай необхідно вирішувати, але вся справа у грошах і не лише. Капремонт у МПК не робили вже фактично 45 років. З моменту відкриття палацу культури майже все прийшло в непридатність. Володимир Кондрашов сподівається, що наступного року київським ліцензійним інститутом буде проведено експертизу і тоді вже справа дійде до розробки проекту капітального ремонту. Ймовірніше за все, його робитимуть поступово, оскільки повністю закрити МПК неможливо. Скільки коштуватиме капремонт Міського палацу культури, наразі порахувати важко. У Полтаві, наприклад, капремонт театру обійшовся у 250 млн. грн., а він менший за площею, ніж Кременчуцький МПК. Володимир Кондрашов роз’яснює: «МПК не організовує концертів зірок. Це інше підприємство, а палац отримує гроші лише за оренду своїх приміщень. Ці кошти потрапляють у спецфонд Міського палацу культури, з якого 40% йде на оплату енергоносіїв, 40% – на зарплату, решта – на потреби палацу. Торік МПК заробив 600 тис. грн. Отже, на розвиток залишилося всього 120 тис. Для такого об’єкта, як МПК, це – крапля в морі». Володимир Кондрашов розповідає: «Кожен директор МПК, починаючи від Миколи Матвієнка і закінчуючи нинішнім керівником, Сергієм Ситником, розробляє заходи з удосконалення палацу. Але що вони можуть без грошей?». За його словами, з початку 90-х рр. у МПК ніхто не вкладав гроші. Володимир Кондрашов продовжив: «У радянські часи щороку з Москви меблі для нашого палацу привозили, були килими, 2 великі автобуси, вантажівка, трактор. Ціле велике господарство! З фінансами тоді проблем не було…».

Який театр потрібен Кременчуку? / Л.Артеменко // Кременчуцький телеграфЪ. – Кременчук, 2012. – 22 берез. – С. 10.
«Дуже давно, до історичного матеріалізму, в Кременчуці був капітальний драматичний театр. Більше його немає. Кілька разів різноманітні мери намагалися реанімувати міський театр. Так, у 2008 році, кременчуцькі депутати затвердили «Програму розвитку театрального мистецтва в Кременчуці». Ініціював її відомий театрал і депутат пан Урін. Він же наполегливо пропонував побудувати в місті справжній драматичний театр. Мер міста пан Глухов ідею підтримав і навіть підказав місце для будівництва – сквер «Піонерський», на руїнах кінотеатру «Дніпро». Ініціативу кременчуцьких театралів підтримали губернатор Асадчев і нардеп Герасим’юк. Планувалося виділити з обласного та державного бюджетів 15-20 мільйонів гривень на будівництво. В результаті, з міського бюджету сплатили 300 тисяч гривень на проект театру – він вийшов помпезний, з колонами по фасаду і величезним – як у київському цирку – куполом. На тому все й скінчилося. Втім, залишився портрет театру мрії. У 2012 році мер Кременчука пан Бабаєв розповів журналістам про свої плани перевести закладений у банківську заставу ПК «КрАЗ» у комунальну власність і відкрити там театр. Точно таку заяву зробив у 1998 році міський голова пан Пономаренко – він тоді бився за «мерське» місце з паном Надошею – і зробив ставку на культуру. У ПК «КрАЗ» тоді навіть відбулися солідні збори, присвячені театру. Потім був фуршет. А театр так і не з’явився. Наразі один досвідчений і дуже відомий чиновник сказав «Телеграфу»: «Коли б Іван Кіндратович тоді, у 98-му, зробив театр в «КрАЗі» – це було б чудово. Та зараз Палац культури настільки занедбаний, що ніякий театр не «відіб’є» вартості капітального ремонту такого великого приміщення. До того ж, наші актори зал не наповнять (400 місць), а гастролери туди не поїдуть – їм міський Палац культури цікавіший». Громадяни, які розуміються на театральному мистецтві та його специфіці, розповіли «Телеграфу» про альтернативний варіант – переобладнати малий зал МПК (міського Палацу культури). На їхню думку, це потребує набагато менше коштів, ніж реконструкція ПК «КрАЗ». Малий зал має 230 глядацьких місць – саме  стільки, за підрахунками обізнаних громадян, існує театралів в Кременчуці. Збільшити кількість місць у залі можна, переробивши кінобудку на балкон. Крім того, треба трохи підняти глядацькі місця та розширити сцену. Зробити світло (звук тут чудовий) і пару гримерок. І тоді в Кременчуці може з’явитися справжній театральний зал, в якому завжди будуть аншлаги – бо кількість місць реалістична».
вгору
Музейна справа. Охорона пам’яток

Чи буде відроджено народний музей?/ А.Славуцький // Вісті. – Полтава, 2012. – 13 січ. – С. 3.
«У 1964 році в селі Мачухах (Полтавського району) відкрився сільський музей. Ініціатором його створення була вся сільська громада… Музей на той час вважався одним з найкращих не тільки в районі, а й в області. Невдовзі він «здобув» статус Народного, це почесне звання було присвоєно музею в 1968 році… А як же зараз «почувається» Народний музей? На це питання відповідає мачухівський сільський голова Валерій Васильович Білокінь: «Народним» музеєм назвати те, що від нього залишилося, вже не можна, всі про нього вже давно забули. Та все ж ми з сільською громадою, депутатами сільської ради вирішили докорінно змінити це становище. Торік було вирішено проблему з опаленням місцевого Будинку культури, де і розміщений був вищезазначений музей… 35 тисяч гривень було виділено з сільського бюджету на облаштування опалення семи кімнат, але цього замало. Необхідна ще заміна вікон на сучасні металопластикові, а також дверей, частковий ремонт підлоги, проведення штукатурних робіт. На все потрібна значна сума коштів, яких у сільській раді, на жаль, на цей час немає. У ці дні продовжуємо роботи з відродження музею своїми силами… Але треба підходити до цієї справи на державному рівні. Зараз це конче потрібно, бо відродження забутих традицій – справа кожного свідомого українця. Тоді й кошти на відбудову Народного музею, котрий міг би мати статус і Полтавського районного музею, можна було віднайти, щоб він служив візитною карткою району».

На пам’ятник Раїсі Кириченко / В.Захарченко // Полтавська думка-2000. – Полтава, 2012. – 19 січ. – С. 3.
До редакції газети надійшов лист від читача В.Захарченка, у якому він, зокрема, звертається до земляків: «Як соромно нам, щирим українцям, слухати по радіо і телебаченню звістку про збір коштів на пам’ятник Герою України, народній артистці, яка має ще багато інших титулів, нашій Берегині – Раїсі Кириченко. Бабуся з її мінімальної пенсії, якої не вистачає на прожиття, якій нинішній президент Янукович перед виборами обіцяв хорошу пенсію, а дав копійки, відіслала на пам’ятник 40 грн. Дорогі земляки, серед вас багато небідних людей, мільйонерів, може б ви скинулися по «копійці» та й збудували б нашій берегині пам’ятник. Адже все життя вона для нас усіх співала. Цим самим ви припините отой жалібний збір копійок на її пам’ятник».

Вперше за 27 років у краєзнавчому музеї тепло взимку! /Л.Артеменко // Кременчуцький телеграфЪ. – Кременчук, 2012. – 2 лют. – С. 06.
«Розгромлений краєзнавчий музей вже став сумнівним символом «некультурного Кременчука». Чинна владна команда багато разів заявляла, що завершить ремонт музею у 2011-му році, до Дня незалежності – та не завершила. Міський голова пан Бабаєв спересердя розірвав стосунки з будівельною фірмою «ВЛАН», яка не виконала роботи у задекларовані владою терміни. В результаті багатостраждальний краєзнавчий музей зустрів зиму без нового даху (хоча і зі старим). Хто і коли тепер завершить ремонт, влада не повідомляє. Мають відбутися нові тендери, а це справа довга… Нині науковці працюють у теплі, при нормальних для людської життєдіяльності температурах… Тепло у музеї стало завдяки роботам, які встигли здійснити будівельники – вони утеплили стіни, поміняли старі вікна на теплозберігаючі пластикові, прибрали скляну фасадну стіну і встановили нову систему опалення… Незавершений ремонт – це завжди незручності. Нині наукові співробітники купчаться у двох недобудованих залах, бо кабінети відремонтувати не встигли. Вони розробляють детальні плани нових експозицій. В музеї зберігається 65 тисяч експонатів. Між тим в експозиції виставляється не більше трьох тисяч. Тож розробити нову експозицію науковці намагаються так, щоб показати глядачам усе найцікавіше. Ось тільки коли це буде? Директор музею, пані Гайшинська, повідомила, що на 2012 рік у міському бюджеті передбачено 290 тисяч гривень на оплату проектувальних робіт із внутрішнього оздоблення музею. Проект нової експозиції розроблятимуть дизайнери з Сум, вони вже приїжджали до музею, робили виміри. А от хто і коли доведе до кінця ремонт даху – невідомо. Виникає запитання:  наскільки доречно було з боку влади розривати стосунки з попереднім виконавцем робіт і призупиняти ремонт? Це стратегічне рішення чи «начальницький гнів?».

Рік музеїв: насправді чи лише на папері? / Г.Бафталовська // Сільські новини. – Чутово, 2012. – 18 лют. – С. 7.
«Нещодавно на телеканалі «Лтава» відбулася зйомка ток-шоу «Відверто про…» на актуальну на сьогодні тему – розвиток та досягнення музеїв, проблеми та шляхи їх вирішення… Звертаючи увагу на проблеми музейної справи, науковий співробітник Полтавського обласного краєзнавчого музею М.Сидоренко зазначив, що раніше було 400 сільських музеїв, на сьогодні ж – лише 84. Більшість з них утримували за рахунок колгоспів, радгоспів, підприємств. Зараз, аби зберегти експонати, які роками збирали, їх передали у школи – таких музеїв по області налічується чимало. У Чутівському районі було 16 сільських музеїв та один районний. Тепер працюють районний та десять шкільних музеїв. Чому багато музеїв не вдалося зберегти? На мою думку (автор статті, завідуюча районним народним краєзнавчим музеєм Г.Бафталовська), не знайшлося ентузіастів, які б на громадських засадах зайнялися збереженням та примноженням культурно-історичної спадщини свого народу... Проблема Чутівського районного музею в тому, що після відновлення роботи у 2001 році він не має власного приміщення. Директор Варварівського народного історичного музею Карлівського району В.Бегмат висловила стурбованість нестачею коштів на утримання музейних працівників. У сільській місцевості майже повсюди директор виконує посадові обов’язки зберігача фондів, наукового співробітника, екскурсовода, музейного доглядача, прибиральника… Велику увагу в розмові приділили видавничій діяльності. Завідуючий Очеретуватським народним краєзнавчим музеєм Семенівського району Є.Бутенко наголосив: «Музей без друкованої продукції – це не музей. Музейні працівники повинні досліджувати, вивчати і, як результат своєї роботи, видавати книги, брошури, буклети»… Серед сільських музеїв лише одиниці можуть похвалитися друкованою продукцією».
вгору
Просвітництво та художня самодіяльність

Жителі Кротів теж хочуть свята / Я.Сокіл, П.Ілляшенко // Пирятинські вісті. – Пирятин, 2012. – 2 берез. – С. 3.
Жителі Кротів Пирятинського району Я.Сокіл та П.Ілляшенко надіслали до редакції газети «Пирятинські вісті» листа, у якому йдеться про відсутність свят у селі, зокрема, зазначено, що «коли у Кротах був День села, то з концертом приїздив ансамбль «Горлиця» з Давидівки, виступ якого всім сподобався. Того дня жителям села обіцяли, що свята й концерти проводитимуться у Кротах і надалі. Але… Після того був Новий рік, та свята для кротівчан так ніхто і не організував. Незабаром – 8 Березня. Нехай у селі й мало людей проживає, але ж і ті хочуть хоч іноді свята! От коли настають вибори, тоді всі знають дорогу у Кроти, а зараз – забули».

Фестиваль самодіяльних музикантів / О.Поломій // Зоря Полтавщини. – Полтава, 2012. – 27 берез. – С. 2.
Житель смт Диканька Олексій Поломій надіслав до редакції газети «Зоря Полтавщини» лист, у якому, зокрема, зазначив: «Коли мені було 16 років, я навчився грати на гармоні, а трохи згодом – на баяні, вивчив нотну грамоту. Почав створювати і виконувати власні музичні композиції, сприяючи тим самим розвитку пісенної народної творчості. І я такий у нашому районі не один – ентузіасти є, але до нас нікому немає діла. На жаль, нині активно популяризуються іноземні пісні, заморські шоу, а наша, народна, культура тим часом знаходиться у занепаді, не маючи змоги розкрити свій величезний потенціал. Зрозуміло: насамперед «просувається» те, що здатне давати чималий прибуток. Але ж не всі люблять чужоземну культуру, є серед нас – і таких немало! – поціновувачі української пісні. То чому ж не організувати пісенно-музичний фестиваль районного чи обласного рівня, в якому мали б змогу брати участь піснярі й музиканти «з народу»? Це було б цікаво і для виконавців, і для поціновувачів української культури. Думаю, що подібні заходи користуватимуться неабиякою популярністю не лише серед людей старшого покоління, а й молоді, котра любить своє, українське».
вгору



Матеріал підготувала:                                                   І.О.Коваленко, провідний
                                                                                         бібліограф відділу інфор-
                                                                                         мації  з  питань  культури
                                                                                         та мистецтва




Режим роботи:
Понеділок-п'ятниця: 9:00 – 17:30,
Неділя: 9:00 – 17:30.

Вихідний: субота

Наша адреса:
36000 м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 17
Електронна пошта:
poltava_ounb@ukr.net


































2009 © ПОУНБ ім. І.П.Котляревського