Перша сторінка журналу – відеофільм «Його доля - сувора мачуха», створений на ОДТРК «Лтава»;
друга сторінка – виступи провідного наукового співробітника Полтавського літературно-меморіального музею імені І. П. Котляревського Євгенії Сторохи та викладача історії Стародавньої Греції та Риму ПНПУ ім. В. Г. Короленка Віктора Рибачука;
третя сторінка – розповідь Тетяни Місько, завідувача відділом соціокультурної діяльності Бібліотеки про життя Миколи Гнідича в Петербурзі та Москві: «Петербург действительно произвел на Гнедича впечатление. Одним из первых произведений, созданных в столице, стало стихотворение «Петергоф»;
четверта сторінка – афоризми й цитати Миколи Гнідича: «наша совесть нам и есть лучший судья», «не так опасны удары друга, как поцелуи врага».
Упродовж всього життя Микола Іванович Гнідич збирав книги й мав чудову бібліотеку. В основному це книги 17 й першої чверті 19 ст. Перед смертю він заповів, щоб його книгозбірня була передана в рідний край – Полтавській гімназії. Це побажання виконали. Достеменно відомо, що після жовтневого перевороту 1917р. безцінні книги Гнідича зберігалися в Полтавській бібліотеці.
На сьогодні у книгосховищі Полтавської ОУНБ імені І. П. Котляревського зберігаються такі раритети гнідичівської книгозбірні: «Еней» П. Вергілія (в перекладі В. Петрова, кін. 18 ст.), збірка творів Гомера грецькою і латинською мовами (з помітками Гнідича), «Байки» І. Крилова (1819р.), твори М. Карамзіна.
п’ята сторінка – музичний твір на слова Федора Глінки «Не слышно шуму городского».