У загальному читальному залі відділу обслуговування та у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського з нагоди 120 років від дня народження Остапа Вишні відкрилися книжкові виставки.

З виставкою «Віртуоз гумору» читачі нашої бібліотеки можуть ознайомитися у читальному залі (3 поверх, кімн. 310), а виставка «Ніколи не сміявся без любові» представлена у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії (5 поверх, кімн. 509).

12 листопада 2009 року виповнилося 120 років від дня народження Остапа Вишні.

Справжнє ім'я — Павло Михайлович Губенко. Народився на хуторі Чечва на Полтавщині (нині с. Грунь Сумської області) в багатодітній селянській родині. Павло закінчив початкову, потім двохкласну школу в Зінькові і продовжив навчання у військово-фельдшерскій школі у Києві, закінчив її в 1907 році. Спочатку він працював фельдшером в армії, а з часом – у хірургічному відділенні лікарні Південно-Західних залізниць.      У 1917 р. екстерном склав іспити в приватній гімназії і вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, але не закінчив його. Під час визвольних змагань перебував у війську Центральної Ради, а потім Директорії, був заарештований ЧК. Перший друкований твір молодого письменника  – «Демократичні реформи Денікіна » – вийшов 2 листопада 1919 року в газеті «Народна Воля». Стаття вийшла під псевдонімом П.Грунський.

Після громадянської війни працює в газеті, починає публікувати власні твори. Входив до літературних угруповань «Плуг» і «Гарт». З 1927 р. став головним редактором журналу «Перець». У 1933 р. був репресований (за звинуваченням у замаху на Постишева), ув'язнений на 10 років у радянських таборах. У 1943 р. письменника звільнено. Після повернення з десятирічного заслання Остап Вишня розпочав писати щоденник «Думи мої, думи мої…». Важко сказати, чи був письменник відвертий у своїх мемуарах, адже він чітко усвідомлював, що все, написане ним, власне йому і його родині не належатиме. У повоєнні роки гуморист працював у оргкомітеті Спілки радянських письменників, у редколегії гумористичного журналу «Перець». Але Вишня мусив доводити владі свою лояльність. Сьогодні важко сказати: чи справді Вишня наївно вірив у те, що писав, чи робив це з примусу. Проте після двох-трьох фейлетонів на замовлення гуморист відходить від політичних і соціальних тем. Він пише про полювання, риболовлю, любов до природи.
            Остап Вишня — письменник-гуморист. Упродовж життя написав близько двох з половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. Започаткував у літературі новий жанр — усмішку (різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю). Провідна тема всієї творчості письменника: розвінчання недоліків людини і суспільства. Любов Остапа Вишні до всього живого, до світу природи є незаперечною ознакою його натури.

Полтавці завжди вважали гумориста своїм земляком. Одна з вулиць обласного центру названа на честь Остапа Вишні (колишня Старокладовищенська). Письменник неодноразово згадував полтавський край у своїх усмішках, а спогади про повоєнну Полтаву залишив у щоденнику. 

«…27 грудня 1948 рік. Був у Полтаві. Святкували 150-ліття «Енеїди». Як полтавчани люблять Котляревського, як пишаються з того, що він їхній, полтавський! Дивна річ – безсмертя! Не знаю, чим пояснити молодість творчості Котляревського! Було багато «Енеїд» - і в руській, і в німецькій, і у французькій літературі. І всі вони померли! А «Енеїда» Котляревського живе, квітне і 150 літ дає свіжий аромат!

Слава народові, що так уміє оберігати славу, традиції! Яке благородство! Дай Боже, щоб ніколи не вгасла в мені любов до них, до народу! Буде любов – буду я! Не буде любові – на смітник!..

Полтаву зруйновано страшенно!

Одбудують, розуміється, та, на жаль, уже такої Полтави не буде.

Новий народ – нова Полтава. А народ – новий! І слава новому народові!

Коли входиш у літературу, чисть черевики!

Не забувай, що там був Пушкін, був Гоголь, був Шевченко!

Обітри черевики!»