ПОУНБ ім. І. П. Котляревського / Новини

Вишиванка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

«І в дорогу далеку ти мене
на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя,
на долю дала».

Ці рядки відомої пісні на вірші видатного поета Андрія Малишка засвідчують, що на манівцях життя нашою супутницею є вишивка. Хрестик чи гладь, мережання чи нанизування на льняних, конопляних, бавовняних тканинах споконвіку милують око, радують душу, дають працю рукам і думці.
Вишивані рушники, сорочки, одяг, різноманітні речі як повсякденного вжитку, так і святкового, предмети релігійного культу, − майже всього торкнулися руки вишивальниць. Так творилась і краса та затишок в оселі: тіло оберігалось від „злого ока” вишивкою на вбранні, обійстя було захищеним вишитими речами з орнаментами, насиченими глибоким символічним змістом.
Вишивка – це, перш за все, майстерне творіння золотих рук народних умільців. І Ви в цьому переконаєтесь, завітавши до відділу документів із економічних та технічних наук, де Вам запропонують познайомитись з виставкою-експозицією з циклу «Українська вишивка – світ краси і фантазії». На ній представлені творчі роботи Микитенко Лідії Василівни.
Вишивати вона почала ще змалку і свою закоханість до цього мистецтва пронесла через все своє життя.
Певний час Лідія Василівна працювала на ручній вишивці фабрики «Полтавчанка», була ученицею відомої народної майстрині Великодної Олександри Кузьмівни.
Свої роботи виготовляє за традиціями полтавського центрального регіону України у різних техніках: косою гладдю, хрестиком, півхрестиком, виколюванням, занизуванням тощо.
У виставковій експозиції представлено одну з найвідоміших та найулюбленіших технік у народних вишивках – хрестиком.
Людина невичерпного творчого таланту, з тонким художнім смаком, високим почуттям ритму і кольору Лідія Василівна залишила неоціненний творчий доробок, який ще довго милуватиме та радуватиме око кожного і сприятиме пробудженню доброти, милосердя та високої духовності.