ПОУНБ ім. І. П. Котляревського / Новини

Незаперечним є вплив природи на творчість письменників та поетів, вона завжди була чи не найголовнішим джерелом натхнення. Великою любов’ю до рідного краю, знанням і захопленням його природних багатств пронизані і твори Тараса Григоровича Шевченка.
Відомо, що наші предки ще в дохристиянській міфології уявляли, що вся природа має розум та відчуття. І тому вони мали велику любов і пошану до природи, яку висловлювали в піснях і переказах. В українській народній творчості бачимо, що дівчина розмовляє з місяцем, зорями; звертається за порадою до дерева; в самотності прихиляється до явора й тополі як до батька з матір’ю. Козак же веде розмову з найкращим своїм побратимом – конем; звертається до орла, щоб той заніс вісточку до милої тощо. В народній творчості ці вірування переходили від покоління до покоління, мали вплив на духовність нашого народу, саме вони й сформували геніальний дух Тараса Шевченка.
Символічні образи рослин – одні з найбагатших у Шевченковій творчості. Рослини у віршах поета символізують людську красу, мужність, сум, радість, а з іншого боку – підступну долю, зраду, байдужість. Вчені підрахували, що у творах Шевченка згадується понад 80 різних рослин, які належать переважно до української флори. Найчастіше, згідно із «Словником мови Шевченка» (Словник мови Шевченка : в 2 т. / відп. ред. В. С. Ващенко. – К. : Наукова думка, 1964), у його поезії згадується калина (41 раз), верба (35 разів), тополя (33 рази), дуб (26 разів), барвінок (18 разів) та багато інших. Дослідники стверджують, що Т. Шевченко не тільки милувався рослинами, зробив їх органічною частиною своєї поезії, але також і знався на рослинах, цікавився лікарськими травами та деревами. Знайомі з дитинства українські дерева та квіти були для поета символом рідного краю, Батьківщини. Недарма в 1850 р., коли після арешту Шевченка заслали до Новопетровської фортеці на півострові Мангишлак, він узяв з собою з України гілочку верби, посадив її біля місця свого ув’язнення, і з цієї гілочки виросло дерево. Є спогади, як Шевченко, несучи в душі велику журбу, часто сидів на самоті під цією вербою.
Темі рослинного світу у творчості Т. Г. Шевченка присвячена книжково-ілюстративна виставка «Живий світ природи у поезії Тараса Шевченка», що демонструється у відділі документів із природничих та аграрних наук. Поряд з цитатами із поетичних творів Кобзаря на виставці розміщені публікації про види рослин, які найчастіше згадуються в його творчості: вербу, калину, тополю, дуб, калину, вишню, барвінок. Особливу увагу привертає цікаве видання «Рослинний світ України у творах Тараса Шевченка» (Смик, Г. К. Рослинний світ України у творах Тараса Шевченка / Г. К. Смик, В. В. Капустян, Н. Г. Іоніцой. – К : Фітосоціоцентр, 1999. – 120 с.).