ПОУНБ ім. І. П. Котляревського / Новини

У віддлілі документів іноземними мовами в рамках проекту «Я патріот і пишаюся цим» розгорнуто книжково-ілюстративну виставку «Михайло Драгоманов: подвижник «української ідеї». Виставка приурочена до річниці зі дня смерті нашого видатного земляка. Література про його життя і науковий доробок представлена українською, англійською, німецькою мовами.
Михайло Петрович Драгоманов (1841-1895) - український публіцист, історик, філософ, економіст, літературознавець, фольклорист,громадський діяч, представник відомого роду українських громадських і культурних діячів Драгоманових. Суспільно-політична і наукова діяльність М.П. Драгоманова припадає на 60–90-ті роки Х1Х ст. В історії Росії, України і Західної Європи це був надзвичайно складний період, визначальною тенденцією якого стає посилення визвольного руху трудящих. М.П.Драгоманов був не тільки свідком, а й активним діячем соціальних процесів в Україні 1859–1861 рр. Саме йому судилося відіграти в соціальному і духовному розвитку українського народу чи не найпомітнішу роль у той період, коли титанічна революційна діяльність одного генія України – Тараса Шевченка – вже закінчилась, а другого – Івана Франка – ще тільки-но розпочалась. Беззаперечним є факт, що в історії передової суспільно-політичної думки в Україні після смерті Т.Г. Шевченка і до появи наприкінці 70-х років програмних статей І.Франка з питань соціології, історії і літературної критики провідне місце належить по праву Михайлу Драгоманову
Палкий патріот і глибокий знавець рідної й світової культури М. Драгоманов характеризував українську літературу, народну й писемну, як такі що не поступалися іншим слов'янським
Національному, політичному і соціальному визволенню українського народу, утвердженню його достойного місця серед народів світу, готуванню його великого майбутнього він віддавав не лише всі свої інтелектуальні сили і здоров'я, а всі матеріальні засоби власні й своєї родини, подаючи приклад особистої жертовності й побутової скромності багатьом.
Коли група української молоді звернулася до свого вчителя й захисника з проханням знову поклопотатися про Україну перед вільним світом, він дав пораду, яку варто міцно затямити й нам, сьогоднішнім: "Наївно ждати, щоб загал людей, навіть найгуманніших, турбувався з-за других лишень того, що їх б'ють… Мало хіба кого б'ють на земній кулі?! Люди інтересуються звичайно лишень тими, хто одбивається, – і таким лишень звичайно і помагають… По всьому виходить, що лік, хоч не скорий і важкий, на українські лиха лежить в руках самих українців…"
Чи можна дати мудріші й корисніші поради? А їх же М. Драгоманов доповнював і конкретизував ще й багатьма іншими: як нам самим порядкувати в самостійній державі, як уберігати своїх людей, особливо молодь, од "утікачки… од України і українства" до заможніших країн, "показавши їм, як можна служити всесвітнім інтересам на українській ниві".
Водночас він закликав, щоб господарі не боялися "давати одсіч усякому, хто дума порядкувати на нашій землі не тільки на шкоду нашому мужицтву, але й не знаючи його, не питаючи його, або й зневажаючи його… Хто ж і чужий працює в спілці з нашими людьми, поважаючи їх, хто пристає до наших громад… той для нас такий же чоловік, як мовбито він був наш зроду".
Голос М. Драгоманова не стихає над Україною і світом. Завжди прислухаймося до нього!