Тел.: (0532) 52-17-83
Тел./факс: 56-99-30
Контакти
Ми на мапі

Головна

НОВИНИ
АНОНСИ

Про бібліотеку

Історична довідка

Запис до бібліотеки

Правила користування

Структура бібліотеки

Контактна інформація

Бібліотека у ЗМІ

План заходів

Поточний місяць

Архів

Хроніка подій

Виставки

Масові заходи

Ресурси бібліотеки

Каталоги і картотеки

Електронний каталог

Зведений каталог

Бібліотека вдячна

Видання бібліотеки

Бібліографічні видання

Видання відділу інформації з питань культури і мистецтва

Видання відділу краєзнавства

Методичні матеріали

Наукові та практичні доробки наших співробітників

Послуги бібліотеки

Користування бібліотекою

Ксерокопіювання та сканування документів

Електронна доставка документів

Визначення індексів УДК та авторського знаку

Віртуальна довідка

Програми та проекти

Отримай безоплатну правову допомогу

Інтернет для читачів публічних бібліотек

Вікно в Америку

Регіональний тренінговий центр

Бібліотеки - мости до е-урядування

Ресурси бібліотек у боротьбі з корупцією

Бiблiотечному фахiвцю

Нормативні документи

Методична діяльність

Бібліотеки світу

Бібліотеки України

Бібліотеки області

Полтавщина

Регіональні краєзнавчі ресурси

Полтавщина туристична

Видатні родини Полтавщини

Видатні люди Полтавщини

Літературно-мистецькі премії

Бібліотеки Полтавщини на сторінках обласних газет

Державні закупівлі   

Інформація для внутрішньо переміщених осіб   

 

У відділі краєзнавства розгорнуто тематичну полицю «Перший ілюстратор «Енеїди»  П. Д. Мартинович: до 160-річчя художника».
Український художник, фольклорист, етнограф Порфирій Денисович Мартинович народився 24.02 (7.03) 1856 року в с. Костянтинівка на Полтавщині (тепер Сахновщинський район Харківської області). Він був вихідцем із сім’ї дрібного урядовця. Батько Мартиновича - секретар міського суду - був людиною освіченою, залюбки вітав у своїй оселі кобзарів та лірників. Частими гостями у садибі були також чумаки. Порфирій жадібно спостерігав за усім, що його оточувало, допитливо прислухавася, а ще багато малював. Малював чим доведеться (олівцем, вугіллям, крейдою) і де доведеться (на стінах, на клаптиках паперу та навіть у книжках). Батько доброзичливо ставився до захоплення сина малюванням, підтримуючи та сприяючи його розвитку.

Першими вчителями юного художника були учитель рисування Гаврило Іванович Нестеренко та Павло Петрович Герасименко. Пізніше батько запросив відомого в Харкові учителя рисунка Дементія Йосиповича Ланевського. Вчителі, ознайомившись з роботами хлопця, радили віддати його в академію мистецтв.
У 1873 році батько повіз сина до Петербурга. Порфирій Мартинович вступив до Петербурзької Академії художеств на живописний відділ, до «головного» класу, що свідчило про великі здібності учня.
«Це був юнак середній на зріст, стрижений в кружок, з темним волоссям, широкими темними бровами, карими великими виразними очима. Веселий, жвавий, експансивний, він був надзвичайно дотепним і талановитим розповідачем. А спостережливість і виключна художня пам’ять давали йому змогу тут же ілюструвати свої живі оповідання», - згадував Опанас Сластіон.

Творчий шлях Мартиновича розпочався з ілюстрацій до «Енеїди», точніше до 1-ї та 2-ї її частини. Він нарисував олівцем 13 ілюстрацій. Сластіон розповідав, що Мартинович не користуваввся послугами натурщиків-професіоналів і ніколи не просив позувати товаришів. Вибравши якусь сцену, він перечитував її кілька разів якомога виразніше, змінюючи голоси дійових осіб. Тоді удавав з себе по черзі кожну дійову особу, робив усілякі рухи, ставав у різні пози і з відповідним виразом проказував те, що повинна була говорити дійова особа. Цей метод роботи свідчить про те, що молодий художник розумів, що невдало підібрані, випадкові натурщики, не маючи об’єктивних даних, не допоможуть йому відтворити омріяний образ. Розвинена уява, фантазія і справжній артистичний дар перевтілення допомагали Мартиновичу легко обходитися без натурщиків.
У своїх ілюстраціях, невимушено забарвлених елементами гротеска, Мартинович не відходить від тексту, але від цього рисунки ні в якій мірі не втрачають своєї оригінальності.

Іван Петрович Котляревський перетворив троянців у запорожців - рядових козаків і старшину. Порфирій Денисович Мартинович втілив образи Котляревського у вигляді їхніх прямих нащадків: типових полтавських козаків і селян. Вперше (!) всі 13 малюнків до «Енеїди» демонструвалися у 1903 році в день відкриття пам’ятника Івану Котляревському. Тільки зусиллями Сластіона малюнки були зібрані воєдино. І, треба зазначити, що публіка сприймала їх з надзвичайним захопленням.

Подальша доля Мартиновича склалася майже трагічно. Влітку 1875 року помирає батько, який, власне, підтримував сина морально і матеріально. Після смерті батька Порфирій живе в бідноті та голоді. Не маючи твердого характеру, не навчений боротися за шматок хліба, він змушений перебиватися випадковими заробітками. Невдало складаються і стосунки з академією, де вчився Порфирій. У 1877 році його виключають з числа учнів. Мартинович продовжує багато часу приділяти творчості, вивчати народний фольклор. Аел життєві негаразди та творчі невдачі призвели до порушення душевної рівноваги - Мартинович збожеволів. Друзі забили на сполох, помістили художника до лікарні, оплативши лікування. Ті рисунки, що Порфирій робив у лікарні, відрізняються своєю бездушністю та сухістю.

Помер Порфирій Мартинович 15 грудня 1933 року.
Глядач любить і цінує твори Мартиновича, шанує його великий талант, гаряче серце, сповнене любові до рідного краю, до простих людей.

Матеріал підготувала Наталія Миколаївна Лисенко, бібліотекар 1 категорії відділу краєзнавства.
 

Понеділок-п'ятниця: 9:00 – 17:30,
Неділя: 9:00 – 17:30.

Вихідний: субота

36000 м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 17

poltava_ounb@ukr.net