ПОУНБ ім. І. П. Котляревського / Новини

22 листопада 2016 року в Бібліотеці відбулася презентація української фотокниги 2016 року – фотопоеми «Війна і мир» письменника, журналіста, фотохудожника Костянтина Бобрищева.

Національна спілка фотохудожників України за підтримки Міністерства культури України провела Першу міжнародну культурно-мистецьку акцію «Українська фотокнига – 2016», яка відбулася з 01 травня по 31 серпня 2016 року. Визначення переможців тривало з 1 до 11 вересня 2016 року; 12 вересня 2016 року відбулося оголошення переможців конкурсу.
Призери визначалися журі у трьох номінаціях: друкована фотокнига; електронна фотокнига; фотобуклет. Кращою друкованою фотокнигою на цьому міжнародному конкурсі визнана книга «Війна і мир». Вона й була нагороджена золотою медаллю.
Автор фотопоеми «Війна і мир» ¬– знаний в Україні журналіст, письменник, фотохудожник Костянтин Бобрищев.
Костянтин Васильович Бобрищев – член Міжнародної Асоціїї письменників і публіцистів, Національної спілки журналістів України. Художньою фотографією він займається із 1970 року. За цей час встиг взяти участь у сотні міжнародних та всеукраїнських конкурсів. Він володар престижних світових нагород фотосалонів та конкурсів, які проводилися під патронатом Міжнародної федерації фотомистецтва при ЮНЕСКО.
Його нова книга про війну і мир. Емоційно насичена чорно-біла палітра містить 255 сторінок, на яких автор втілив своє бачення протиставлення війни та миру, розкрив прописну істину «війна – горе, яке стосується кожного».
Свій виступ на презентації Костянтин Бобрищев розпочав з того, що пояснив, чому він обрав саме таку назву для книги. – Чому така назва? Це була найважча робота – обрати назву. І зовсім безпідставні твердження: мовляв, скопіював назву у Л.Толстого. Це абсолютно не має під собою жодного підґрунтя. Книга має назву «фотопоема «Війна і мир».
Листаючи сторінки книги на екрані, автор пояснив, що у багатьох неправильне уявлення про війну. – Вони думають, що війна – це місце де стріляють. Але це не так. Ми всі перебуваємо у стані війни. Мені прийшла така думка – показати ті події, які тут, і ті події, які там. Можна показати розбиті будинки, техніку. Але я вирішив показати людину, як вона перебуває там, і як – тут. Я показав тут душу людини. У фотомистецтві, – наголосив журналіст, – вищий пілотаж – людське обличчя. Через обличчя людини, через її душу, я прагнув показати все те, що відбувається там (на Сході України) і тут».
– У пошуках необхідних кадрів, як у зоні бойових дій, де земля змішувалася з небом, вода з кров’ю, життя зі смертю, так і в інших куточках країни, де люди, в одну мить опинившись втягнутими в цю страшну трагедію, продовжували жити безтурботним життям, я об’їздив усю Україну. При цьому, лишаюся не впевненим, що справився із поставленим завданням до кінця, хоч і докладав усіх зусиль, аби кожен знятий кадр був правдивим і реалістичним. І головне – залишився у пам’яті кожного хто його побачить, назавжди. Щоби потім, через багато років, заглядаючи до цієї книги, читач упізнав у ній не лише себе, а й своїх близьких, яким доля послала таке складне випробування, – написав у передмові до фотопоеми її автор.
На презентацію книги виявили бажання прийти студенти Полтавського кооперативного технікуму та студенти Інституту культури і мистецтв та Факультету іноземних мов Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, який працює зараз на базі ПУЕТ, співробітники Бібліотеки.
Висловлюємо щиру подяку за плідну співпрацю викладачеві Полтавського кооперативного технікуму Валентині Іванівні Малиш та заступнику директора Інституту культури і мистецтв Луганського національного університету імені Тараса Шевченка Нелі Вячеславівні Назаренко, а також колегам з відділу документів іноземними мовами за гостинність і допомогу в організації заходу.
Підготувала й провела зустріч завідувач відділу обслуговування користувачів Ніна Анатоліївна Климко.

Див. фото