5 квітня  у літературній  вітальні  ПОУНБ ім.І.П.Котляревського  відбулася  презентація  книги Сашка Обрія  «І.ДЕ.Я» в рамках бібліотечного проекту «Українські акценти», який започаткували бібліотекарі Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва ім.Олеся Гончара.

На заході були присутні учні 10-го класу Полтавської ЗОШ №10 разом із бібліотекарем Тюваєвою Оленою Петрівною, постійні користувачі, співробітники Бібліотеки.

Вступне слово ведучої, бібліотекаря  Шолудько Юлії, було про те, що  Сашко Обрій - поет з м. Южноукраїнськ, Миколаївської області. За фахом - атомник (працює на Южноукраїнській АЕС).Свій творчий шлях Сашко почав ще під час навчання в університеті.
З 2011 року активний учасник міського клубу поетів «Колібрі», в альманахах якого друкується  щорічно (з 2011 р.).
2015-й рік став значимим для Сашка: 1 місце в обласному конкурсі молодих літераторів Миколаївщини «Золота арфа», перша збірка віршів «Абетка юності», лауреат Всеукраiнської лiтературної премії ім. Василя Симоненка в номінації «За першу поетичну збірку», прийнятий до лав НСПУ.

Останнiм часом бере активну участь у літературних конкурсах та вечорах, зокрема в м. Київ та Івано-Франківськ. Є велике бажання поповнити цей список новими центрами культурного життя України завдяки презентаціям нової, другої збірки «І.ДЕ.Я» (2016 р., видавництво Сергія Пантюка) у великих містах.

Збірка «І.ДЕ.Я» складається з трьох розділів: насіння, дерево та яблуко (і +де + я). До першої частини увійшли обрані вірші з дебютної книги автора в новій редакції. Другий розділ вміщує переважну більшість римованих творів, написаних Олександром за останні два роки. «Яблуко» ж складається виключно з верлібрів.

Книга наповнена урбаністичними сюжетами, котрі постійно переплітаються з образами природи. Відлуння цього поєднання простежується і у зовнішньому дизайні збірки. «На розвороті збірки зображена варіація фрагменту картини Мікеланджело Буонаротті «Народження Адама». Дві руки тягнуться одна до одної. Одна уособлює технократичний світ, друга – природу. Це два основних варіанти розвитку цивілізації, між якими людина постійно має обирати свій шлях». Сам Сашко вбачає вихід у поступовому відродження зв`язку людини з природою, частковому, а то й повному, поверненню до витоків – гармонійного співіснування людини та природи.