Пам’яті І. П. Котляревського:
віртуальний проєкт
бібліотека імені І. П. Котляревського
Електронний каталог
Електронна доставка документів
Віртуальна довідка
|
Пам’яті І. П. Котляревського: віртуальний проєкт |
Полтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського |
|
Електронний каталог Електронна доставка документів Віртуальна довідка |
           
  
|
05.04.2012 Село – моє життєве джерело
«Кожен вірш підкреслює віру поета в кращу долю села, країни, де житимуть веселі люди, щасливі діти, які пам’ятатимуть свій рід і стежку до батьківської хати… Оглянемося ж на рід свій та не осоромимо нащадків, бо ми – українці!», - це передмова Галини Петренко до книги Володимира Петровича Прислонського «Село – моє життєве джерело», зустріч із яким пройшла у літературній вітальні 10 квітня 2012 року. … Аж літня пора сорок п’ятого рокуВолодимир Петрович – поет, писанкар, а ще голова ради Зіньківської районної організації ветеранів. Гості заходу мали змогу познайомитися з автором саме через його вірші – щирі і правдиві, як зауважила керівник районного літературно-мистецького об’єднання «Свічадо» Ганна Петрівна Гайдаш. Володимир Прислонський читав свої поетичні твори із збірки «Село – моє життєве джерело»: «Чекає нас полишене село», «Серпневий ранок», «Літо – чудова пора», «Спасибі вам, війни солдати», «Мамині писанки». Продовженням знайомства з автором був перегляд початку телепередачі ОДТРК «Лтава» «Болюча пам’ять» за 2007 рік (автор і режисер Алла Гусак, оператор Максим Кривошеєв), в якій Володимир Петрович читав початок своєї поеми «Лемки Зіньківщини». Так ведуча заходу Галина Василівна Вовченко підвела гостей зустрічі до другого літературного доробку поета – документальної поеми «Лемки Зіньківщини», яка побачила світ у 2011 році. В її основу покладена тема трагедії лемків, насильно переселених влітку 1945 року з Лемківщини (південно-східна частина Польщі) в Україну: Спинила у Гадячі поїзда біг, А далі на землю зіньківську широку Возами і гарбами шлях їх проліг… … Так лемківське швидко всихало коріння, Та лемки не зникли із наших країв. Зростало уже молоде покоління, Мужніли і лемки середніх років. Хати будували, женились, хрестились, З місцевим населенням дружно жили. В колгоспі і вдома невтомно трудились, Бо лемки майстри на всі руки були… Не тільки трудилися лемки уміло, Не можна ж було день за днем працювать. Тож в гості один до другого ходили, Щоб разом зустрітись, минуле згадать. У Будища їхали всі шилівчани На храмовий день, коли Яблучний Спас, А ось на Різдво кожен рік будищани У Шилівку їхали в гості до нас. Не можна словами ніяк передати, Які всі щасливі від того були, Що разом могли про усе пригадати, Як там, в себе вдома, у Польщі жили Схвильовано, жваво усі розмовляли, Частенько казали: "Там, дома, у нас". Сиділи всі тут, а себе уявляли, Немовби назад повернувся їх час. Кардаш Катерина Іванівна, учителька Кирило-Ганнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, що досліджувала «лемківське питання», коротко розповіла про лемків, зачитала рядки з поеми, які найбільш вдало характеризують цю етнографічну групу українців.
Окрім поезії, Володимир Петрович займається ще й писанкарством. Присутні мали змогу на власні очі побачити писанки, розписані мамою Марією Тимофіївною (зберігаються вже більше 30 років!), Володимиром Петровичем та його двоюрідною сестрою Оленою Яківною. Зустріч завершилася віршем Володимира Прислонського «Була в селі старенька хата» у виконанні Галини Вовченко, ведучої заходу, бібліотекаря І категорії відділу масової роботи: … Хоч страшно розвалитися або померти, Та участь ця нікого в світі не мине. Страшніше набагато, коли після смерті, Нас добрим словом вже ніхто не пом’яне.
|
Режим роботи:
Понеділок-п'ятниця: 9:00 – 17:30,Неділя: 9:00 – 17:30. Вихідний: субота Наша адреса:
36000 м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 17
Електронна пошта:
poltava_ounb@ukr.net
                 |
| 2009 © ПОУНБ ім. І.П.Котляревського |
