12 травня відділ соціокультурної діяльності провів вечір пам’яті до 95– річчя від дня народження Анатолія Дімарова «Я все життя збираю людські долі».

Анатолій Дімаров народився 5 травня 1922 р. на хуторі Гараськи (офіційно Миргород) на Полтавщині в сім’ї учителя Андроника Гарасюти. Коли родину розкуркулили, батьки задля безпеки дітей розлучилися: мати вказала, що чоловік помер, змінила документи і дала дітям прізвище сільського вчителя Дімарова, який жив одинаком і помер незадовго до розкуркулення Гарасюти. Мати майбутнього письменника навіть знайшла «свідків», які підтвердили цей факт. Анатолій виріс під прізвищем Дімаров.

У дитинстві пережив Голодомор в Україні 1932 – 1933. Після закінчення середньої школи був мобілізований до армії. Воював як стрілець 371 стрілецького полку 37 стрілецької дивізії на Південно-Західному фронті з 26 червня 1941 року. 17 липня 1941 року важко поранений. Потрапив до окупації, був командиром партизанського загону. Нагороджений як активний учасник війни орденами й медалями.

Увесь цей життєвий досвід пізніше відбився в його творах.

У 1949р. він видав першу збірку оповідань «Гості з Волині». Протягом 1950 – 1951 pp. А. Дімаров навчався в Літературному інституті ім. М. Горького в Москві, у 1951 – 1953 pp. –  у Львівському педагогічному інституті; потім (1953 – 1956 pp.) – у Вищій партійній школі в Москві.

Закінчивши навчання, працював редактором у видавництвах, А. Дімаров є автором нарису «Дві Марії» (1951), збірки оповідань та новел «На волинській землі» (1951), «Волинські легенди» (1956), «Через місточок» (1957), повісті «Син капітана» (1958), збірки повістей та оповідань «Жінка з дитиною» (1959), романів «Його сім’я» (1956), «Ідол» (1961), «І будуть люди» (1964).

Творчий доробок письменника складає кілька десятків томів. Важливіші з них: «Зінське щеня» (1969), «Містечкові історії» (1983), «На коні і під конем» (1978), «Вершини» (1986).

У 1981 р. роман у двох книгах «Біль і гнів» був відзначений Державною премією ім. Т. Г. Шевченка.

Завідувач відділу Юлія Крамарєва розповіла про життєвий шлях письменника.

Завідувач відділу краєзнавства Марина Федорова зробила огляд книжково-ілюстративної виставки «Він залишив нам правду про XX століття».

Присутні переглянули відеосюжет «Мозаїки. Анатолій Дімаров» (автор Інна Снарська, ОД ТРК «Лтава»), в якому немолодий вже письменник повертається до своєї малої батьківщини, розповідає про своє дитинство і вимушене переселення.

Доктор філологічних наук, доцент кафедри української літератури Полтавського національного педагогічного університету ім. В.Г. Короленка Світлана Ленська розповіла про творчість автора та особисту зустріч з ним.
За висловом пані Світлани, Анатолій Дімаров, письменник, редактор, фронтовик, людина, як так багато побачила, пережила й описала, до останнього дня залишався хлопчаком у душі, з іскорками в очах, з непереборним оптимізмом і жагою до життя.

Відеосюжет про вечір пам’яті можна переглянути на Лтаві та «Місто. Новий погляд».
Див. фото