8 грудня у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського, в рамках 14 Мандрівного фестивалю документальних фільмів про права людини Docudays UA, відбувся показ фільму Марії та Анастасії Старожицьких «Війна химер».

В імпровізованому кінозалі був аншлаг. На перегляд фільму прийшло близько 90 чоловік.

Така цікавість до фільму невипадкова, адже Марія та Анастасія Старожицькі тісно пов’язані з Полтавою. Мама пані Марії свого часу працювала бібліотекарем в Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського. Майбутня режисер зростала серед бібліотечних стелажів та книг.

У залі можна було побачити представників усіх верств полтавської громади: студентську та учнівську молодь, волонтерів, учасників АТО, колишніх однокласників Марії Старожицької, представників різних установ та організацій.

Перед показом заступник голови лубенського медіа-клубу Володимир Безчасний вручив медаль «4 влада – велика сила» президенту медіа-клубу Полтави, правозахиснику, журналісту, партнеру і другу Бібліотеки Людмилі Кучеренко.

До присутніх у залі звернулася Ганна Киященко, голова Полтавської філії Суспільної служби України. Вона розповіла про історію Docudays UA на Полтавщині.

А потім був фільм. Важкий і відвертий, який не приховує жахів Іловайської трагедії, фільм-діалог.
Камера режисера повільно фіксує найдрібніші подробиці: залізничні рейки, рану на руці бійця, обличчя дітей з нещодавно визволеного Слов’янська, понівечені будинки, квітучі соняшникові поля, обличчя бійців, палаючу військову техніку, весілля на набережній Дніпра, безвихідь відступу.

І на фоні цього триває безперервний діалог Насті та Лавра, головних героїв стрічки. Якщо коротко охарактеризувати фільм, то це звучатиме так «любов, війна, смерть».

Смерть – це те, що руйнує міф про романтику війни. Виживши в Іловайському котлі, Лавр розмірковує про доцільність війни, про те, що це надто жорстокий і сумнівний спосіб для самоствердження молодих чоловіків.

А ще цей фільм про наш роздвоєний світ. Світ, в якому співіснують дві паралельні реальності – війна і мир, світ в якому в одній з реальностей одружуються, радіють і співають, а в іншій – просто гинуть.

Перегляд завершився обговоренням стрічки. Присутні запитували у режисерів про подальшу долю Лавра.
Учасники АТО та волонтери ділилися своїми історіями, яких би вистачило ще на кілька документальних стрічок.

Працівники Центру (Пункту) європейської інформації надавали організаційну, інформаційну та технічну підтримку показу фільму.
Пропонуємо прочитати відгук Андрія Карпенка про фільм «Війна химер».
Подія висвітлювалася в обласних ЗМІ : Місто. Новий погляд, Лтава, ІРТ-Полтава.