Відділ документів із природничих та аграрних наук підготував виставку-реквієм «Екологічні виміри Чорнобильського лиха», приурочену до 32-ї річниці Чорнобильської катастрофи.

26 квітня 1986 р. на четвертому блоці Чорнобильської АЕС, розташованої за 110 км на північ від Києва, через порушення ряду встановлених нормативів відбулася серія вибухів, що призвели до часткового руйнування активної зони реактора, тривалого горіння графіту і викиду величезної кількості радіоактивних речовин у довкілля.

Наслідки, спричинені аварією на ЧАЕС, дали підставу вважати цю подію катастрофою планетарного масштабу. Із 192 тонн палива, що знаходилося в реакторі, близько 4% було викинуто в повітря протягом 10 днів. В основному це були радіоактивний йод, цезій, стронцій, плутоній та інші ізотопи.
З урахуванням розпаду сумарний випад радіоактивних речовин становив 50 мільйонів кюрі. Це рівнозначно наслідкам вибуху більш як 500 атомних бомб, подібних тим, які були скинуті американцями в 1945 році на японське місто Хіросіму. Гарячий струмінь від реактора піднявся на висоту понад кілометр.
Хмара, яка виникла над ЧАЕС, під дією вітру просунулась на північ, накривши собою українське Полісся, деякі регіони Білорусі та Росії. Незабаром після катастрофи радіоактивні випади були виявлені на території Швеції та Фінляндії, а згодом Польщі, Німеччини, Франції та інших країн.

Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС ліквідують й досі. Щоб хоч якось знизити рівень радіації, в 2016 р. на четвертому енергоблоці було збудовано новий саркофаг. Споруда прослужить 100 років і дасть змогу розібрати реактор, а потім поховати його частини.

Журнал Forbes назвав зону навколо Чорнобильської АЕС одним із «суперекстравагантних туристичних місць, де можна і відпочити, і побачити те, чого більше немає ніде у світі».