ПОУНБ ім. І. П. Котляревського / Новини

ГАЛЬЧЕНКО АНАТОЛІЙ ВАСИЛЬОВИЧ народився 15 грудня 1935 року в місті Луганську. Закінчив Літературний інститут імені М. Горького. Багато років працював на полтавському заводі “Легмаш”. Був редактором у видавництві “Криниця”, у 1991–2001 роках – директором Полтавського клубу письменників. З 1964 року постійно друкувався в обласній та всеукраїнській періодиці, видавався в антології поезії полтавських літераторів XX століття “Калинове гроно” (Полтава-Кременчук, 2004). Автор поетичних книг “Память” (Харків, 1973), “Причастность” (Харків, 1977), “И светел дом” (Харків, 1985), “Пока живу” (Харків, 1988), “На круги своя” (Полтава, 1993), “Стерня” (укр. та рос. мовами; Полтава, 2005), «Тавро» (Полтава, Дивосвіт, 2009), «Избранные стихотворения» (Полтава «Дивосвіт», 2009). З 1997 року - член Національної спілки письменників України. Помер 3 грудня 2011 року.

Вечір розпочався з фільму Інни Дідик-Снарської із серії «Земляки», створений на ДТРК«Лтаві». Герой фільму Анатолій Гальченко є водночас і оповідачем.

Спогадами про поета поділилися письменники, члени НСПУ М. В. Костенко, В. П. Карпенко, В. С. Мирний, Н. Ф. Гриб, видавець Г. П. Грибан, мистецтвознавець К. Г. Скалацький, диктор обласного радіо Віра Чазова, відповідальний секретар Полтавської спілки літераторів Іван Моцар, виконавці пісень Ольга та Юрій Карпінські, члени Слов’янського клубу В. В. Скобельський і В. П. Рибалко, акторка Неллі Ножинова, Мирослава Войтенко (пісня «Червона калина), студія «Літературні джерела» при Полтавській обласній письменницькій організації, студенти факультету філології та журналістики ПНПУ імені В. Г. Короленка, друзі та шанувальники творчості Анатолія Гальченка.

Дружина поета Раїса розповіла немало цікавого з особистого життя поета: він був людиною надзвичайної доброти й милосердя, жалів і оберігав кожну рослинку, тваринку Усі добрим словом згадували Анатолія Васильовича як світлу, благородну людину й чудового поета, що залишив глибокий слід і добру пам'ять у всіх, хто з ним спілкувався.

"Анатолій Гальченко – талант незаперечний. Лірик-метафізик і фізик у ліриці. Він взагалі часто-таки – до неправдоподібності – відвертий. Він своєю епатажною стилістикою нагадує Дон-Кіхота після повернення з дивних мандрів. І надзвичайно самоіронічний".