Пам’яті І. П. Котляревського:
віртуальний проєкт
бібліотека імені І. П. Котляревського
Електронний каталог
Сенсорний інтерфейс (Електронний каталог)
Електронна доставка документів
Віртуальна довідка
|
Пам’яті І. П. Котляревського: віртуальний проєкт |
Полтавська Обласна Універсальна Наукова бібліотека імені І. П. Котляревського |
|
Електронний каталог Сенсорний інтерфейс (Електронний каталог) Електронна доставка документів Віртуальна довідка |
          
  
|
31.12.2020 «Свято, яке обіцяє здійснення мрій кожному, хто вірить у дива»Сектор періодичних видань відділу обслуговування користувачів презентує тематичну виставку «Свято, яке обіцяє здійснення мрій кожному, хто вірить у дива».
Новий рік – одне з найулюбленіших свят дітей та дорослих. Початок Нового року вважався великим народним святом, проте не завжди цей день припадав на 1 січня. Новий рік – одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят. Це, мабуть, єдина подія, яку протягом століть щорічно відзначають у всіх країнах і на всіх континентах, яку знають, люблять і з нетерпінням чекають люди, різні у своїх етнонаціональних традиціях і релігійних переконаннях. Новий рік – це свято особливе. Усі ми віримо, що новий рік буде до нас ласкавим, обдарує удачею, щастям і здоров’ям. Незважаючи на те, що Новий рік – одне з небагатьох свят, що об’єднує все людство, за всіх часів у різних народів існували й існують власні традиції зустрічі Нового року та своя святкова атрибутика. Серед українського селянства аж до початку ХХ ст. зберігалися новорічні традиції змішаного язичницько-християнського походження. Новорічні свята вважали чарівним часом, коли пробуджувалися й ставала небезпечною всіляка нечисть. Вірили, що на святах присутні душі померлих родичів, яких також боялися і намагалися умилостивить. Побутувало уявлення про те, що у новорічну ніч відкривається небо і в Бога можна попросити що завгодно. Вечір 31 грудня називали щедрим або багатим, до нього готували багатий святковий стіл. Тоді ж вдавалися до різних магічних ритуалів. Наприклад, господар підходив із сокирою до дерева та звертався до нього: «Як уродиш – не зрубаю, як не вродиш – зрубаю», – і тричі легенько торкався сокирою стовбура. Наслідком цих дій мав бути рясний урожай фруктів. Щоб улітку позбутися гусені, тричі оббігали садок босоніж. Специфічними складниками традиційного українського новоріччя були величальні обходи та поздоровлення (щедрування, засівання).
В Україні традиційним святковим символом Нового року тривалий час була не зелена ялинка, а дідух. Виготовляли його з кулів або першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув’язували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб дідух міг стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподібний сніп із колоссям. Гілки дідуха – за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувалися, – обрамляли кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними квітами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Дідух символізував спільного предка.
Із приходом християнства на руські землі й упровадженням юліанського календаря 1 березня на наших землях офіційно встановлено днем Нового року, що, за церковними переказами, відповідає даті творення світу. У народі цей день відомий як день преподобної мучениці Євдокії або, як селяни кажуть, Явдохи (тепер це 14 березня). Згідно з народною традицією це перший день весни, перший день нового року. Особливих святкувань цього дня не було, але вся діяльність людини була пов’язана із закликанням достатку на рік. «Під Явдоху» городники сіють розсаду капусти й вірять, що вона вже не боятиметься морозів. Господарі вгадують урожай, садівники зрізують сухе верховіття овочевих дерев, щоб дерева краще родили і на них нечисть не заводилась.
У той час на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше – Речі Посполитої, початок Нового року святкували 1 січня, і літочислення вели «від Різдва Христового». Із упровадження папою Григорієм ХІІІ нової календарної системи, що одержала назву григоріанської, або нового стилю, усі європейські народи перейшли на святкування Нового року 1 січня.
Оскільки традиційне народне святкування Нового року в Україні мало глибоке релігійне та звичаєве підґрунтя, люди не могли відмовитися від старовинного обряду прадідів і продовжували святкувати Новий рік між Різдвом і Водохрещам, тепер не 1, а 14 січня. Саме це свято зберегло всю традиційну обрядовість і релігійно-культовий зміст, які передавали з покоління в покоління. Так з’явився в Україні Старий Новий рік. Натомість свято 1 січня стало для українців веселим світським дійством, яке об’єднало нас із рештою світу: не лише однією спільною датою, а й традицією святкування.
Про традиції зустрічі Нового року, святкову атрибутику улюбленого свята дізнаєтеся зі сторінок періодичних видань, які представлені на виставці.
Святкову виставку підготувала провідний бібліотекар сектору Людмила Гожда. |
Режим роботи:
понеділок-неділя: 9.00 – 17.30Наша адреса:
36000 м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 17
Електронна пошта:
poltava_ounb@ukr.net
                 |
| 2009 © ПОУНБ ім. І.П.Котляревського |