Тел.: (0532) 52-17-83
Тел./факс: 56-99-30
Контакти
Ми на мапі

Головна

НОВИНИ
АНОНСИ

Про бібліотеку

Історична довідка

Запис до бібліотеки

Правила користування

Структура бібліотеки

Контактна інформація

Бібліотека у ЗМІ

План заходів

Поточний місяць

Архів

Хроніка подій

Виставки

Масові заходи

Ресурси бібліотеки

Каталоги і картотеки

Електронний каталог

Зведений каталог

Бібліотека вдячна

Видання бібліотеки

Бібліографічні видання

Видання відділу інформації з питань культури і мистецтва

Видання відділу краєзнавства

Методичні матеріали

Наукові та практичні доробки наших співробітників

Послуги бібліотеки

Користування бібліотекою

Ксерокопіювання та сканування документів

Електронна доставка документів

Визначення індексів УДК та авторського знаку

Віртуальна довідка

Програми та проекти

Отримай безоплатну правову допомогу

Інтернет для читачів публічних бібліотек

Вікно в Америку

Регіональний тренінговий центр

Бібліотеки - мости до е-урядування

Ресурси бібліотек у боротьбі з корупцією

Бiблiотечному фахiвцю

Нормативні документи

Методична діяльність

Бібліотеки світу

Бібліотеки України

Бібліотеки області

Полтавщина

Регіональні краєзнавчі ресурси

Полтавщина туристична

Видатні родини Полтавщини

Видатні люди Полтавщини

Літературно-мистецькі премії

Бібліотеки Полтавщини на сторінках обласних газет

Державні закупівлі   

Інформація для внутрішньо переміщених осіб   

 

Виставка-інформація

25 лютого світова спільнота відзначає 150-річчя від дня народження геніальної української поетеси Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач).
Леся Українка була великою: силою духу, силою таланту, силою любові до України і, звичайно, до її природної й народної стихії. Уже змалку Леся Українка відчула близькість до природи, милувалася її красою:
Лесине дитинство минуло у тому мальовничому куточку України, де «Волинь оточувала… з усіх боків» – Звягель (Новгород-Волинський), Луцьк, Колодяжне. Це земля велична в розкоші первісної природи, край, наповнений споконвічним духом українства, залитий українською піснею. Волинські села (Жабориця, Чекна, Скулин і Білінь) – фантазія природи й духу нації, а також частинка земного розмаїття, що на все життя запліднить Лесину душу Україною, її чудовою природою.

Леся росла допитливою, розумною, веселою дівчинкою. Влітку вона з братами й сестрами доглядала посаджений город, порядкувала у квітнику. Рано навчилася шити й вишивати. Плела віночки з найменших квітів, виготовляла з різноманітних зерен намисто. А ще виробляла для молодших Косачів із трави «прехороших зелених мавок», прибираючи їх із листя та пелюсток квітів.

Не можна не згадати ще один мальовничий куточок України, який давав живильні сили Лесі Українці жити і творити – урочище Зелений Гай під Гадячем на Полтавщині. Косачі любили цей материнський край над Пслом, де земля коронувалася зеленою радістю під теплим небосхилом, де так чудово поєднувалися барви і звуки природи, де завжди стояла ніжна акварель гадяцького літа.
Леся Українка настільки добре знала і любила природу, її різноманіття, що змогла виразити красу, ніжність, тендітність і життєву силу цієї природи у слові. Її поезія «лине і щедро квітки розсипає геть по всім небі навколо». В юності поетеса творила «квітчасті вірші», які «жартуючи лилися з-під пера»:
Леся Українка свої вірші, думки, ідеї порівнює з квітами. Через них вона передає всі порухи своєї душі і навіть зміну думок чи настроїв. У її поезії зустрічається більше 40 інтерпретацій образу-символу квітки. Вони стали невід’ємною частиною багатої образності творів поетеси, надали їм оригінальності, барвистості, розмаїтості.

У поетичній творчості Лесі Українки слова «квіти», «квітка», «квіт» вживаються 147 разів, «весняні квіти» – 12 разів (Л. Українка. Твори в 4-х томах. Том 1. – Київ : Дніпро, 1981. – 541 с.).
Іван Франко, оцінюючи її вірші, так охарактеризував їх: «Цвіти і зорі, зорі і цвіти…». З цим не можна не погодитися, бо ніхто з українських поетів ні до, ні після Лесі Українки не змалював так багато квітів і не надавав їм такого значення. Кожен її вірш – то окрема квітка в саду поезій.

Поетеса любила всі квіти без винятку, вона в них вбачала промінь світлого, щось добре, чисте. Леся Українка взагалі добре знала українську флору, рослинний світ південних країн. У її творах згадується близько 100 видів рослин, які умовно можна згрупувати на трав’янисті та дерева й кущі.

Серед трав’янистих рослин окремо можна виділити сільськогосподарські культури (буряк, гречка, горох, жито, капуста, коноплі, льон, пшениця, рижій, соняшник, ячмінь), лікарські рослини (алое, глуха кропива, любисток, м’ята, деревій, полин, хміль тощо), декоративні рослини (азалія, анемона, тубероза, конвалія, лотос, лілія, троянда та ін.). У  творах Лесі Українки найчастіше трапляються такі рослини: верба (41), береза (37), дуб (25), виноград (20), кипарис (16), лавр (16).

Кожен вид рослин, названий в творах Лесі Українки, є символом краси природи або людини, символом могутності і непоборності українського народу а деякі рослини – символом недолі, життєвих негараздів чи перепон у людському житті тощо.

Детальну розповідь про «Лесині» рослини читач знайде на книжковій виставці «Світ рослин у саду поезій Лесі Українки», яку пропонує відділ документів із природничих та аграрних наук бібліотеки.

Фото

понеділок-неділя: 9.00 – 17.30

36000 м. Полтава, вул. Небесної Сотні, 17

poltava_ounb@ukr.net