Сергій Федорович Третьяков: 

 150 років від дні народження видатного організатора дослідної справи

15 вересня виповнюється 150 років від дня народження одного із засновника дослідної справи в Україні, першого директора Полтавської сільськогосподарської дослідної станції, піонера сортовипробування сільськогосподарських культур, вченого-агронома Сергія Федоровича Третьякова. Відділ документів із природничих та аграрних наук пропонує до цієї дати ознайомитися з книжковою виставкою «Сергій Федорович Третьяков: 150 років від дня народження видатного організатора дослідної справи».

Сергій Федорович навчався у двох вищих навчальних закладах – Московському університеті і Новоолександрівському інституті сільського господарства та лісівництва (нині Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва). Виконана ним дипломна робота з ботаніки під керівництвом К. А. Тімірязєва була високо оцінена науковим загалом. Йому пропонували залишитися при кафедрі університету, але вчений вирішив поглибити знання з агрономії. 

Росіянин за походженням (уродженець Орловської губернії) С. Ф. Третьяков потрапляє до Полтави для проходження військової повинності. Із 13 вересня 1898 року, відразу після закінчення служби, він починає співпрацювати з науковцями Полтавського дослідного поля. І уже у 1899 році стає помічником директора установи, яку на той час очолював відомий вчений Ю. Ю. Соколовський. А у 19005 році Сергія Федоровича призначають директором дослідного поля. У цьому ж році він обраний до складу аграрної комісії Полтавського товариства сільського господарства та у 1919 році стає почесним його членом. Науковець кілька разів порушує перед земством питання про перетворення поля у дослідну станцію. І лише у 1910 році добивається здійснення свого задуму і стає першим директором Полтавської сільськогосподарської дослідної станції. Крім того вчений більше 10 років є членом редколегії журналів «Хуторянин» і «Хозяйство».

За період роботи директором на першій в Україні і всій тодішній Росії дослідній станції  С. Ф. Третьяков проявив себе як здібний експериментатор і організатор. Про це красномовно писав академік Д.М. Прянишников: «У особі Сергія Федоровича ми маємо в галузі сучасної дослідної справи працівника, який володіє синтетичним і аналітичним розумом, великим досвідом та організаторськими здібностями». Завдяки вченому на станції вперше в країні було широко запроваджено польовий метод дослідження, розроблено систему парового обробітку ґрунту в степових районах, опрацьовано актуальні питання кормовиробництва, проведено досліди з кормовими однорічними та багаторічними травами. Усього було досліджено 18 видів сільськогосподарських культур. Він першим спробував пояснити відмінність в їх урожайності різницею у хімічному складі та фізичних властивостей ґрунтів. Також С.Ф. Третьяков був першопрохідцем у питаннях вивчення динаміки нітратів у ґрунті. Саме він розробив програму досліджень з вивчення стосовно накопичення нітратного азоту в ґрунті в залежності від його культурного стану. Усі заходи були спрямовані на підвищення продуктивності сільського господарства. 

Сергія Федоровича повноправно можна віднести й до піонерів агромеліорації в Україні, адже він ретельно, декілька сезонів поспіль, спільно з практикантами вивчав питання про раціональне використання піщаних ґрунтів Полтавської губернії. Вчений довів перевагу застосування на таких угіддях мінеральних добрив та поверхневого обробітку, а також те, що поля слід розміщувати біля лісів, лісових галявин, а що цікавіше – обсівати захисними слугами з кукурудзи та сорго. Розробками цих наукових досліджень користуються і зараз.

С. Ф. Третьяков також заснував хімічну лабораторію, ентомологічний кабінет, вегетаційний будинок. У вегетаційному будиночку ретельно вивчали питання нітрифікації, досліджували хімічні і фізичні зміни ґрунту в залежності від різних способів його обробітку, впливу на нього культивування бобових і просапних рослин, зміни складу зерна ярих і озимих хлібів в залежності від обробітку ґрунту, хімічний склад кормових рослин. А в лабораторії проводили аналізи торфу та солонцю, досліджували вплив беззмінної культури жита на стан ґрунту.

З ініціативи Сергія Федоровича був створений відділ тваринництва. Він займався проблемами раціональної відгодівлі овець і свиней.

За часів наукової діяльності С.Ф. Третьякова в тогочасній Росії почала випускатися власна і надходити іноземна сільськогосподарська техніка. У її випробуванні та оцінці Сергій Федорович також відіграв неабияку роль, адже він входив до складу багатьох експертних комісій із проведення конкурсів знарядь для поверхневого обробітку парових полів і сівалок. Особливо плідними були дослідження С.Ф. Третьякова з випробування сівалок у 1908 році. Тоді найкращою виявилася комбінована сівалка Фільверта і Дєдіна. Вона мала суттєві переваги при внесенні мінеральних добрив під яру пшеницю. При цьому її врожаї зростали більше, ніж на 35 %. Сергій Федорович був, мабуть, одним із перших аграріїв України, який ще у 1907 році брав участь у проведенні випробувань американської машини для розтрушування гною. Також для ведення дослідів по безвідвальному обробітку ґрунту в 1910 році на станції сконструйовано ряд сільськогосподарських машин: плосколапий підрізник Полтавського дослідного поля, розпашник Клейна із суцільним по рамі трикутним ножем, борона Матісена, карловська борона, полільник Шуйського («Хуторянин», 1910, № 6).

Слід зазначити, що С. Ф. Третьяков мав неабиякий педагогічний хист і чимало зробив для виховання послідовників. Його учнями вважали себе академіки М. І. Вавилов, О. Н. Соколовський, І. В. Якушкін, які свого часу були практикантами Полтавської сільськогосподарської дослідної станції. За свідченнями сучасників Сергія Федоровича завжди люб’язно зустрічав молодих дослідників, щедро ділився з ними досвідом і знаннями. Крім того науковець знаходив час, щоб передати свої знання широкому загалу і студентам. Тому читав лекції на курсах агрономії в Києві і землеробства на сільськогосподарських курсах у Полтаві.

Протягом життя Сергій Федорович постійно розширював свої знання із різних галузей науки, займався самоосвітою, був постійним читачем Полтавської громадської бібліотеки (зараз Полтавська обласна універсальна наукова бібліотека імені І. П. Котляревського). Більш того, він входив до комісії для збору пожертв для відкриття кількох філіальних відділень бібліотеки. Члени комісії читали публічні лекції, влаштовували концерти і збори пожертв від приватних осіб.

С. Ф. Третьяков залишив після себе велику наукову спадщину – понад 130 праць, переважна більшість з яких опублікована у систематичних звітах станції та в періодичній пресі. Результати багатьох досліджень й тепер широко використовуються у підручниках і посібниках сільськогосподарських вузів, у практичних роботах науковців.

За неоціненний вклад у розвиток дослідної справи та удосконалення сільського господарства Полтавської губернії у лютому 1912 року С. Ф. Третьякова було нагороджено орденом Святої Анни 3-го ступеня. А у 1910 році правління Полтавського товариства сільського господарства, членом якого він був, ухвалило рішення вручити Сергію Федоровичу золоту медаль за наукові праці по сільському господарстві.

Сергія Федоровича Третьякова шанували і цінували сучасники, і його ж не забувають вдячні нащадки. У Полтаві ім’ям науковця названий провулок, що знаходиться поблизу Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції. А у 2014 році відкрито меморіальну дошку на головній будівлі станції.