29 вересня 1941-го – 81 рік тому – в урочищі Бабин Яр (північно-західна околиця Києва) почалися масові розстріли гітлерівцями військовополонених і мирного населення, які тривали протягом двох років. 

Жертвами злочину стали понад сто тисяч людей, серед яких представники єврейської національності і ті, хто намагався їх урятувати, українці, роми, караїми, учасники українського визвольного руху, заручники, «саботажники», порушники комендантської години, пацієнти психіатричної лікарні. Практично все єврейське населення міста було знищене.

Ця київська місцина, що стала мовчазним свідком злочину нацистської Німеччини та її репресивної машини, перетворилася на один з всесвітніх символів Голокосту.

У ХХІ столітті геноцид знову прийшов на українську землю. Рашисти, наслідуючи нацистів, заявляють про «розв’язання українського питання» подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання». Російськими варварами були обстріляні єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр. Жорстокі масові вбивства людей рашистами, вчинювані ними фізичні й моральні тортури, намагання спалити тіла, щоб приховати свої злочини, як свого часу робили нацисти. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають усе людство.

Саме російський терор, саме російська держава вбиває ні в чому не винних людей на цій війні, розв’язаній проти українського народу.

Мир, безпека й рівновага у Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх рашистських злочинців буде належно покарано – так, як колись було покарано нацистських злочинців.