…але все одно – по зернині, по кроку

                                                                                                                                                                                         неначе відчувши – вже час – 

                                                                                                                                                                                         ми творимо разом велику епоху

                                                                                                                                                                                         яка проростає крізь нас…

                                                                                                                                                                                                                                  (з вірша Дмитра Лазуткіна)

            

Герої Небесної Сотні, які там, згори сьогодні і завжди тримають небо над Україною, ще  тоді у 2014-му  усвідомлювали всю серйозність загрози від Росії,  стали тими героями, котрих тепер, вже під час повномасштабної війни в Україні,  згадують з особливим вшануванням.

20 лютого 2023-го року у Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського  за ініціативи бібліотекарів відділу соціокультурної діяльності відбулась година інформації «Як і чому загинула Небесна Сотня: питання, відповіді» (до Дня Героїв Небесної Сотні) з циклу «Вивчай історію». Захід був націлений на аудиторію студентів, які під час подій на Майдані були ще зовсім дітьми, тож і сприймали той, насправді важливий епізод української історії, зазвичай більше на емоційному рівні. Цього разу – це вихованці «Полтавського політехнічного фахового коледжу НТУ «ХПІ». Тож, поглибити розуміння причин і наслідків Євромайдану взялися історики, поети, художники і фотохудожники, працівники бібліотеки.

Модераторка заходу Анастасія Горбаньова нагадала студентам хроніку трьох найважчих днів протистояння, а саме з 18 по 21 лютого, бо тоді загинуло найбільше мітингувальників, і зачитала кілька емоційних відгуків учасників та свідків майдану з книги «Літопис самовидців: Дев’ять місяців українського спротиву». Прикметно, що ця книга була видана буквально по гарячих слідах - у 2014 році за ініціативи відомої письменниці Оксани Забужко, всі тексти подано в авторській редакції, а оцінки і смисли в ній зафіксовані в режимі «включеного спостереження».

Вчителька історії Анна Сапегіна розповіла про результати Революції, про символи МАЙДАНУ, кожен з яких має свою історію, а також про особистий досвід участі у тих подіях, про реальні дії та  емоції, які пережила. А також запропонувала студентам  стати тією символічною, але активною «краплею в океані нашої країни», яка відчуває свою безпосередню причетність до України та її майбутнього.

Далі – поетичне слово від полтавського поета, перекладача і волонтера Антона Назаренка, його бачення і відчування цієї війни та її передумов.

Також до уваги студентів запропонували творчі роботи вихованців Луганського національного університету імені Тараса Шевченка. Магістерська Катерини Хижняк - «Пам'ять» і дипломна робота Артема Очнєва - «Протистояння» (колаж). Полотна  експонуватимуться у відділі мистецтв бібліотеки протягом тижня.

Завідувачка кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва навчально-наукового інституту культури і мистецтв Луганського національного інституту імені Т. Г. Шевченка Наталія Дігтяр прокоментувала представлені роботи і розповіла про її авторів, а також про діяльність і долю інституту, який вже кілька років, як переїхав з Луганська і діє у Полтаві.

Ще одне творче втілення болю від втрат на війні, що так довго триває, та історії окремих її героїв побачили в цей день студенти на фотовиставці Юрія Білака «Вшануй», що відкрилася до Дня Пам’яті Небесної Сотні у бібліотеці і доступна до перегляду у фоє на 2-му поверсі.

«Україна витримала удар - і один, і другий… Історія триває. Ми вчимося по ходу дії того, на що іншим націям пішли століття. В тому числі – говорити про себе самим: без сторонніх підказок, ні на кого не озираючись… (Оксана Забужко,  з книги «Літопис самовидців. Дев’ять місяців українського спротиву», 2014 р.)