ПОУНБ ім. І. П. Котляревського / Новини

У Всесвітній день поезії надзвичайно творчо неспокійні полтавці збираються разом, щоб поділитись написаним і нарешті його відтворити, шукаючи схожих почуттів, рефлексій, розуміючих очей і оплесків. Бажання бути почутими є природним, бо розділити з кимось раптом пережите, вхоплене як перлина, прожите - вкрай необхідно, бо завтра його вже не буде, бо не буває однакових миттєвостей в житті.

Поетичні читання «Гула земля…» зініціювала бібліотекарка відділу соціокультурної діяльності ПОУНБ імені І. П. Котляревського Анастасія Горбаньова. В уподобаному митцями кафе «Будиночок піци» @budynochok_pitsy зібрались поети і читці, любителі жанру. Кожен зі своїм настроєм і харизмою, стилем і розумінням життєвих процесів, тому слухали один одного уважно, ловили ритми, ділились історіями до написання, знайомились, писали вірші, цитували відомих майстрів слова.

Учасники: Лілія Солодка (Liliia Solodka), Олег Шапошніков, Юлія Стиркіна (Julia Styrkina), Ілля Кваша (Илья Кваша), Наталія Бондар, Ольга Чернявська, Григорій Цвик.

Крилатий Пегас – міфічна істота і символ організованого дійства, він ще й муза творчості та дух поезії, знак гармонії, сили і руху. За давньою легендою якось одним ударом копита чарівний кінь вибив цілюще джерело на горі Гелікон, з того часу з нього, напиваючись чарівної води, черпають натхнення всі митці світу. У Всесвітній день поезії дісталось трохи і полтавцям, бо прагнуть писати, перемагаючи словом зло, о спустилось на нашу країну, пропагуючи добре, вічне, потрібне.

І хочеться вірити в диво! У час історичних змін люди стають надто пильними, уважними, якимись зосередженими, бо справді бояться щось важливе прогавити, не відчути, не зрозуміти. А під час прослуховування римованих думок поетів, людей з якоїсь іншої планети, раптом знаходять відповіді на давні й болючі питання, та й відпочивають якось морально.

Та й справді, все чомусь повторюється, бо так «гула земля..» (рядки з вірша Ліни Костенко, написані у юному віці) під час Другої світової війни, гуде вона чомусь і зараз, коли авторці слів вже 93 виповнилося. Гула й гуде від болі, вибухів, тривоги й розпачу, від свого аж надто неприродного стану, тож і запитуємо себе ЧОМУ?

Бо варто вкотре гуртуватись, вилазити з мушлі, налагоджувати комунікації, чи вчитись робити це знову, як це не дивно звучить. Тож, майже всі запрошені поети долучитись до написання спільного вірша, а точніше пограли у маловідому в Україні гру «Буріме». Разом писали про весну, і дещо таки з цього вийшло.