Згідно з рішенням Генеральної Асамблеї ООН з 1991 року 11 квітня у світі відзначається День визволення в’язнів фашистських концтаборів.

Цю дату було встановлено в пам'ять про інтернаціональне повстання в’язнів  найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд. Саме 11 квітня 1945 року останній в’язень вийшов із його воріт з сумно відомим написом «Jedem das Seine» – «Кожному своє». Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенцима, Майданека. Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. Крім Бухенвальда і Дора існували й інші концтабори: Освенцим, Майданек, Маутхаузен, Штутгоф, Заксенхаузен, Треблінка. 

З 18 мільйонів громадян країн Європи, що пройшли через табори різного призначення, в тому числі і концентраційні, було знищено понад 11 млн. чоловік. На території України діяли 180 «таборів смерті», де було страчено майже півтора мільйона радянських військовополонених.  «Фабрики смерті» діяли в Києві, Львові, Дніпрі, Харкові та інших місцях.

Централізована система фашистських концтаборів призначалася для фізичного знищення цілих народів, в першу чергу – слов’янських; тотального винищення євреїв, циган; нещадної експлуатації в’язнів в якості робочої сили. Концентраційні табори оснащували душогубками, газовими камерами та іншими засобами масового винищення людей, крематоріями. Були створені табори смерті, де ліквідація в’язнів йшла безперервним і прискореним темпом, де ув’язнені жили не більше трьох-шести місяців; там розповсюджувався наказ про «умертвіння роботою».

Система концтаборів у Німеччині була ліквідована разом з розгромом гітлеризму, засуджена вироком Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі. 18 січня 1945 року була визволена Варшава, а 27 січня радянські війська увійшли в Аушвіц. Першими браму головного табору відчинили солдати 100-ї Львівської дивізії з батальйону полтавця єврейського походження Анатолія Шапіро. Ця, а також 322-а дивізія, які визволяли табір, належали до 1-го Українського фронту. Перед очима визволителів постала страшна картина кинутої похапцем «фабрики смерті». На момент звільнення у таборі залишилось 7600 покинутих в’язнів, в тому числі 600 дітей. Більш ніж 58 000 полонених нацисти евакуювали на підконтрольні нацистам території. За підрахунками, в Освенцимі було знищено від 1,6 мільйона осіб.

До Міжнародного дня визволення в’язнів фашистських концтаборів відділ обслуговування користувачів підготував книжкову виставку «Покличемо пам’ять у свідки». Метою виставки є збереження історичної пам’яті про трагічні події Другої світової війни, що забрала життя мільйонів людей, загиблих у нацистських концтаборах, гетто та місцях примусового утримування.

Експозиція містить 2 розділи:

1. Бухенвальдський набат: заклик до живих.

2. У пеклі концтаборів.

Пропонуємо звернути увагу на наступні видання:

- Книгу «Світанок у пітьмі», в якій автори  Сидоренко Олександр Васильович і Котляр Василь Федорович мовою учасників трагічних подій минулої війни з фашистською Німеччиною розповідають про шлях страждань українських «остарбайтерів» в німецькій неволі, про добро і зло, яке супроводжувало цих людей на чужині.

- Книгу краєзнавця і дослідника Дмитра Малакова «Долі киян» (1941 – 1943 ), яка розповідає про долі киян у роки нацистської окупації Києва, а також після визволення столиці України, рідного міста автора.

- Книгу Козлова Володимира Андрійовича «Хорольські табори смерті на Полтавщині (20 вересня 1941 – 8 вересня 1943 рр.), в якій увазі читача пропонується інформація на основі архівних матеріалів, спогадів та малюнків військовополонених та мирних громадян про Хорольські тимчасові пересильні табори Дулаг 160 «Хорольська яма», Дулаг 135; та інші.

Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів у всьому світі відзначається пам’ятними заходами, поминаннями загиблих, поклонінням їх пам’яті, покладанням квітів до могил та місць поховання жертв фашизму.

Виставку підготувала провідна бібліотекарка  відділу обслуговування користувачів Олена Ляпун.