"Я  - українець! Ось і вся моя автобіографія! 

                                                                                                                                                                                         В. Симоненко.

Біля хати Василя Симоненка, що у с. Біївцях на Полтавщині, надзвичайно людно. Зазвичай у цьому природою поцілованому місці збираються у день народження поета-шістдесятника, у рік круглої дати з роковин його народження, або смерті. Та чи варто того приводу шукати нині? Адже останнім часом ми поспішаємо  встигнути зробити важливу справу тут і зараз, надолужити упущене, переосмислити написане колись по-новому.

Закономірно, бо про Василя Симоненка як камертон високої моралі, з любов’ю до України та Людини знову настав час писати.

2023-й рік увійде в історію як рік війни, перемоги, і прозріння української нації. І все це у 60-ті роковини з часу, коли Василь Симоненко, проживши лише 28 повних літ, і залишивши високо оцінену ще за життя творчу спадщину, відійшов у Вічність.

Він передбачив наше сьогодення, добре усвідомив загрозу від ворогів… «Можливо знову загримлять гармати…». І дещо встигнув нащадкам заповісти. Та що було б, якби написане не збереглося? Та  особлива Божа іскра, духовна й словесна, якою живиться сьогодні справжня українська історія?

Але маємо вагомий привід згадати! І це непересічна подія на культурній ниві Полтавщини. Це вихід у світ 5-х книжок із напрацюваннями Симоненка і про нього.  Харківське видавництво «Фоліо» на чолі з Олександром Красовицьким стали ініціаторами поїздки та презентації цінних видань саме на батьківщині поета.  Книги «Цар Плаксій та Лоскотон», «Краще знати про що пишеш», «Про папери, засідання і живинку. Статті, рецензії, нариси» , доповнена та оновлена збірка поезій «Тиша і грім» із серії «Рідне» та книга «Симон» (авторка – Ірина Власенко) із серії «Мистецькі біографії».

Музей-садиба, пам’ятник  В. Симоненку, що у селі Біївці, далі - переїзд до села Тарандинці в школу, де навчався і куди пішки ходив малий Василько. Там - невеличка екскурсія кімнатою-музеєм, і нарешті урочиста презентація книжок.

Делегація небайдужих до слова Василя зібралась величезна. Це заступник голови Полтавської облвійськадміністрації Олексій Бруслик, голова Новооржицької громади Анатолій  Тітенко, голова літературного об’єднання ім. О. Донченка, головний редактор газети «Лубенщина» Олександр  Міщенко, директор Департаменту культури і туризму облвійськадміністрації Ірина Удовиченко, в.о. директора ПОУНБ імені І. П. Котляревського Надія Влезько, автор сценарію та ведуча презентації – Анастасія Горбаньова, а також земляки Симоненка.

На презентації звучали вірші Симоненка, цитати з його щоденника, а також спогади знайомих поета. Учасники дійства обмінювалися думками, вкотре захоплювались і проживали Симоненкові віршовані послання та думки. І, звичайно ж, слухали музику. Прозвучала пісня на його вірш «Виростеш ти сину» у виконанні артистів Вишневого будинку культури - Івана Товстоп’ята та Володимира Скорохода в супроводі ансамблю народних інструментів «Червона калина».

І на завершення – цитата з останніх записів Симоненка у щоденнику:

«Втрата мужності – це втрата людської гідності, котру я ставлю понад усе. Навіть над самим життям. Але скільки людей, розумних і талановитих – рятували своє життя, поступаючись гідністю і, власне, перетворювали його в нікому не потрібне животіння. Це найстрашніше».