Війна не зупиняє митців у рефлексіях, вони пишуть навіть більше, часом шукаючи у звуках і словах, або чудодійному їх поєднанні відповідей для себе, для нас, для історії. Сучасні реалії надто жорстокі, щоб їх відтворити, здавалося б. Та як звучать вони у чутливих, часом дуже вразливих світах сучасних українських композиторів нині? Цікаво.

Коло людей, які мають змогу творити і говорити на цю тему в Україні сьогодні значно звузилось, і територіально, і з психологічних, людських об’єктивних причин. Але ті, хто тримаються і залишаються на місцях, звичайно ж, завдяки неймовірним зусиллям ЗСУ, створюють духовні смисли для наступних поколінь, і згодом обов’язково увійдуть до історії. Тихо, без пафосу… І саме заради таких, щирих, хто не згубив надії на краще українців і ведеться нині боротьба. Бо ж у тиші, як і на вигорілій спустошеній землі страшно… і варто, просто необхідно думати про майбутнє сьогодні.

«З любов’ю до України» – саме під таким гаслом відзначила своє 25-річчя Полтавська організація Національної спілки композиторів України. Відкрите урочисте засідання музикантів цього року в рамках проєкту «Музичні обрії Полтави і Полтавщини» вже традиційно відбулося у відділі мистецтв ПОУНБ імені І. П. Котляревського.

Ініціювала зустріч Голова осередку, композиторка і викладачка Полтавського музичного коледжу імені М. Лисенка Тамара Парулава (Тамара Оскоменко-Парулава).

Ось і промайнули 25 років з того славетного дня, коли обласну організацію композиторів зареєстрували, про це збереглася і маленька замітка з газети «Зоря Полтавщини» за 10 січня 2001 року з обнадійливою назвою «Оаза класичної музики». Авторка Галина Полянська (музикознавця, викладачка) тоді як і  араз має що сказати полтавцям. Цього разу її доповідь стосувалася відомої колеги музикознавиці з Лубен  Олександри Цалай-Якименко та її чисельних напрацювань про українську музичну культуру ХVI – XVIIcт.

Тамара Оскоменко-Парулава нагадала про відомого хормейстера і фольклориста, засновника пісенно-інструментального ансамблю «Полтава» та фольклорного ансамблю «Жива вода» (у Полтавському педагогічному університеті імені В. Короленка) Павла Бакланова.

Музикознавця та лекторка, викладачка музичного коледжу імені М. Лисенка Ольга Чепіль розповіла про свою полтавську колегу Лідію Яківну Івахненко, про її життєвий  шлях та чисельні дослідження у сфері української музичної культури, зокрема мистецької освіти воїнів армії та флоту.

А далі учасники круглого столу слухали твори сучасних композиторів з Полтави та Полтавщини, майже всі у запису.

Розпочали піснею «Козацька доля» полтавського композитора Олексія Чухрая на слова В. Слєпцова.

Наступним був твір «Ковил трава» на слова Є. Ніколенка, музику Віталія Скакуна. Зовсім нещодавно ця пісня прозвучала на концерті в Полтаві у виконанні заслуженої артистки України Наталії Сулаєвої, супровід – Полтавський академічний симфонічний оркестр. Засновник, художній керівник колективу, народний артист України Віталій Скакун вже 23 роки плекає своє творіння (оркестр!) на радість людям. На зустріч із колегами музикантами прийшов з натхненням і ностальгією.

Далі – «Почуй мене весь світ, я – Українка» (музика Т. Оскоменко –Парулави, сл. Н. Ковалюк). Цей твір присвячений жінкам волонтерам, нещодавно його слухали у Полтавській обласній філармонії. Виконавці – заслужена артистка України Олена Шевченко (вокал) та Алла Чепець (фортепіано).

Володимир Карлаш – полтавський композитор, музикант-інструменталіст, викладач. Родом із Глобинського району Полтавської області. Чоловік щойно повернувся із Німеччини, тож на емоціях та радощах багато про свої останні твори розповів. «Фантазія» для гітари та органу прозвучала в запису, (виконана у Берліні).

Сергій Горюнович – композитор, піаніст-імпровізатор із Кременчука. Надіслав відео звернення, в якому привітав усіх причетних до ювілею, а також розповів про історію написання власного твору, який присвятив Кременчуцькому Свято-Успенському Кафедральному Собору («Кафедральний Собор»). Запис у виконанні Камерного хору «Хрещатик» (м. Київ).

Ще одна учасниця – полтавка Юлія Корженко, композиторка, піаністка, викладачка. Прозвучав її твір на слова Г. Сковороди «Пісня переможна» – Концерт для мішаного хору у 3-х частинах: «Пройде зима», «Райськії птиці», «Зеленії поля..».

Музичним сюрпризом стало прем’єрне виконання твору «Дари землі» для голосу фортепіано і труби (слова О. Мінгальов) молодого полтавського композитора, учня Т. Оскоменко-Парулава, (нині студента НМАУ імені П. І. Чайковського) Тимофія Ілюхіна. Виконала пісню студентка Полтавського музичного коледжу імені М. Лисенка Ірина Шапіро.

Трохи не встигли за часом (бо дві години пролетіли як одна) прослухати твори ще кількох молодих композиторів, потенційних кандидатів на вступ до спілки. Це Марія Маркар’ян-Шестакова (нині живе і працює у Португалії), Валерій Коломієць (з Гребінки), Владислав Сулима, Марія Харченко.

Доповнила зустріч книжкова виставка із фонду бібліотеки про історію спілки, її учасників, напрацювання мистецтвознавців та композиторів.

Приємно і трохи навіть дивно, що на відкрите засідання круглого столу полтавських митців завітав у такий буремний для країни час німець Joachim Jochum. Чоловік приїхав з волонтерською місією, він лікар, однак не байдужий до мистецтва й музики, тож із задоволенням принагідно заграв для «профі» на фортепіано, познайомився із композиторами, і все дивувався, як же воно так буває…

Модераторка заходу – завідуюча відділу соціокультурної діяльності Анастасія Горбаньова.