18 травня 2024 р. виповниться 135 років від дня народження Миколи Івановича Гавриленка – відомого вченого-орнітолога, краєзнавця і педагога.

 Народився М. І. Гавриленко 1889 року в Полтаві, середню освіту здобув у Полтавському реальному училищі, пізніше навчався у Харківському університеті, де спеціалізувався в орнітології під керівництвом П. П. Сушкіна. Після закінчення університету повернувся до Полтави і почав працювати завідуючим відділу природи краєзнавчого музею. Наукові інтереси вченого були широкими; й хоча майже всі опубліковані його роботи стосуються зоології, він також був знавцем історії, археології, геології краю. Всього у вітчизняних та зарубіжних виданнях опубліковано близько 70 робіт М. І. Гавриленка. Велику наукову цінність має колекція птахів, зібрана Миколою Івановичем за 60 років польових робіт (1990-1959), – близько 6 тисяч екземплярів. В ній подана орнітофауна Лівобережної лісостепової України, особливо Полтавщини. Науковці відзначають, що колекція не має собі рівних.

М. І. Гавриленко приділяв багато уваги питанням охорони природи й  писав про це. Неодноразово висловлювався про необхідність створення широкої мережі заповідників на Полтавщині. Микола Іванович викладав у Полтавському інституті народної освіти, читав лекції із зоології хребетних, зоогеографії  та геології, керував навчальною, польовою та виробничою практикою студентів.

Учений пережив сталінські репресії. У 1936 році його заарештували за сфабрикованою справою про членство в контрреволюційній організації, і 1 лютого 1937 р. засудили до п’ятирічного ув’язнення в сибірських таборах.

1940 року М. І. Гавриленко повернувся на попереднє місце роботи. Під час окупації Полтави німцями він зробив усе можливе, щоб врятувати колекції від розграбування і знищення. Після звільнення Полтави із врятованих експонатів обладнали експозицію у флігелі, розташованому на подвір’ї музею, поклавши цим початок діяльності музею повоєнного часу, який там існував до відбудови головного корпусу. Та наприкінці 1946 року М. І. Гавриленка звільнили з музею як раніше засудженого й такого, що перебував на окупованій території.

В останній своїй роботі «Хребетні тварини і урбанізація їх в умовах м. Полтави» (1970) вчений подав результати спостережень над живою природою, які провів у різних районах Полтави. Як зазначав В. Є. Борейко, в ній немає сміливих закликів до збереження природи, за які все життя вчений носив у душі незаслужений біль. Це погляд літньої людини на природу. Книгу вважають своєрідним заповітом М. І. Гавриленка «любити весь світ природи, якою споконвіку була багата Полтава».

Микола Іванович Гавриленко належав до української культурної еліти, діячів «розстріляної екології», він уник страти фізичної, але морально принижений, усе життя носив клеймо ворога народу. Реабілітували вченого 18 квітня 1989 року.

До 135-річниці від дня народження М. І. Гавриленка у відділі документів із технічних та природничих  наук представлена виставка-персоналія «Микола Іванович Гавриленко (1889-1971) – визначна постать в історії природоохоронної справи Полтавщини».