ПОУНБ ім. І. П. Котляревського / Новини

Є легенда про те, що чайна рослина виросла із кинутих на землю повік одного китайського монаха. Він відрізав їх після того, як заснув під час молитви, і, розгніваний сам на себе, захотів, щоб у нього ніколи не злипалися очі. Донині в китайській та японській мовах повіки і чай позначаються одним і тим самим ієрогліфом.
За сучасною міжнародною ботанічною номенклатурою, чайна родина має один вид, який називається Camellia sinensis, тобто китайська камелія. У цього виду є три різновиди − китайський, ассамський і камбоджійський.
У результаті селекції учені-чаївники вивели усередині кожного різновиду агротипи, або клони чаю, які відповідають кліматичним і ґрунтовим умовам вузького географічного регіону.
Чай − рослина довговічна, живе й плодоносить протягом 100 і більше років.
Батьківщиною чайної рослини вважають Південно-Західний Китай (Юньнань) і прилеглі до нього райони Верхньої Бірми і Північного Індокитаю (В'єтнам).
Вирощують чай у тропічних, вологих субтропічних районах Азії, Африки, Південної і Центральної Америки. В Європі є невеликі плантації в Росії (на півдні Краснодарського краю), а також у Грузії та Азербайджані.
Цікаво, що перший чайний кущ було завезено до Нікітського ботанічного саду (Крим) ще в 1814 р.
Всесвітньо відомими є п'ять високогірних плантацій, що дають чай вищого ґатунку. Вони розташовані на висоті від 1500 до 1800 м над рівнем моря. У Китаї це − Юньнань і Фуцзянь, в Японії − Уджі (префектура Кіото), в Індії − Дарджилінг (Західна Бенгалія), Нілгіріс (штат Мадрас), Казіранта (Верхній Ассам), у Шрі-Ланці — південна частина острова Цейлон.
Чайний кущ можна культивувати і в кімнатних умовах.
Вирощують чай заради найніжніших, наймолодших верхівкових частин пагонів з 2−3 недорозвинутими м'якими і соковитими листочками, які збирають уручну або машинами. Ці перші 2−3 листочки з частиною стебла, на якому вони закріплені, а також брунька верхнього листочка, називаються флеші.
Слово «чай» прийшло до нас уперше як монгольське «цай». Японці називали чай «тья» або «тя» − звідси походження латинського ботанічного терміна «теа».
Найніжніші верхні листочки пагона називали в Китаї «бай-хоа», що означає «біла війка». Звідси походить термін «байховий» − так сьогодні називають усі розсипні чаї, у тому числі й гранульовані.
Першими з європейців завезли чай у свою країну португальці в 1517 р., потім голландці в 1610 р. У Франції чай з'явився в 1636 р. Історія чаювання в Англії починається з 1664 р., коли купці англійської Ост-Індської компанії подарували королю Карлу II два фунти чаю. Від придворних і знаті мода на чай швидко поширювалася. На Русі чай відомий з кінця XVII ст. Тоді в заможних родинах його вживали як ліки. У XVIII ст. чай розповсюдився по всій Росії. У 40-х роках на уральському заводі Демидових було виготовлено перші самовари, що стали невід'ємною частиною російського побуту.
Чай − порівняно недавній у традиційній українській кухні напій. Здавна в Україні пили заварені трави звіробою, материнки, чебрецю, м'яти, листя й цвіт суниці, пелюстки шипшини і троянди, липовий цвіт, свіжозрізані гілки вишні, малини, смородини, сливи.